Гай-Крістіан Рітчі-Андерсон – інженер гангстерських душ, співець Лондона

25 Вересня 2008
55645
25 Вересня 2008
12:41

Гай-Крістіан Рітчі-Андерсон – інженер гангстерських душ, співець Лондона

55645
Гай-Крістіан Рітчі-Андерсон – інженер гангстерських душ, співець Лондона
У Гая Рітчі, видатного британського кінорежисера сучасності – важке життя. Відповідальність, яку кладе на його плечі шлюб із Мадонною, можна порівняти хіба що з нелегкістю посади Папи Римського: кожен твій крок прискіпливо відстежується, надлюдяність очікується від тебе чи не щодня і в усьому, що ти говориш і робиш, намагаються відшукати прихований, найчастіше моралізаторський, сигнал. А ти – просто здібна людина, яка опинилася на верхівці певної соціокультурної піраміди. Точніше, ні: ти – складно здібна людина, яка опинилася на верхівці піраміди, яку сама протягом років будувала.
 

 
Він героїчно протистоїть світові, який намагається применшити його до обсягів містера Чікконе і покірно приймає стусани долі, яка незрозуміло чому дає низькі касові збори саме тим його фільмам, де одну з ролей виконує сама місіс Рітчі. Він, попри все, говорить: «Я знаю, що я добрий кінорежисер. Я знаю, як робиться якісне кіно».
 
 
Гай Рітчі не знімає блокбастерів, а натомість майже артхаузні фільми, в яких, окрім злочинців, що ідуть шляхом комічних пригод до примарної перемоги, як правило у вигляді якогось матеріального зиску, головний герой завжди один – Лондон, з його блискучою вилощеною спинкою і забрьоханим багнюкою животом. Цей Лондон – несправжній, він складений зі шматочків розкиданих у різних кутках пазлів: звідкись взято брудну вулицю, звідкись розкішний автомобіль, звідкись чоловіка в шубі і золотих кільцях, який може виявитися наркоділером або реп-музикантом, звідкись – жінку-вамп на нереально довгих ногах, звідкись – жменю зброї, і з усього цього Рітчі складає свій казковий Лондон, зі злими чаклунами, принцами на білих конях та принцесами, яких треба негайно врятувати.
 
 
Найновіший його фільм – «Рокнролла» – вийшов на екрани Лондона кілька тижнів тому, отримав традиційну частку скепсису від тих кінокритиків, які не можуть відокремити Гая від Мадонни, але і достатню (ура!) кількість позитивних відгуків від тих, хто розуміє, що він таки справді робить гарне кіно.
 
«Рокнролла» – фільм про те, як кілька дрібних гангстерів випадково втрапляють у гру з набагато вищими ставками за ті, до яких вони звикли, викрадають небезпечно великі суми, кілька разів висять на волосинці між життям і смертю, закохуються, розкохуються, встановлюють нарешті справедливість і, взявши собі відносно скромну частку чесно награбованого, повертаються до дрібногангстерських розкладів. І так, у цьому фільмі справді є російські герої. Один із них – блакитноокий мільярдер Юрій із триденною щетиною, якого ми вперше бачимо на тлі його власного стадіону одного з лондонських футбольних клубів.
 
 
Схожість Юрія на одного відомого російського мільярдера, який придбав один відомий лондонський футбольний клуб, – пародійна, і решта фільму – також. Рітчі висміює всіх героїв, але водночас ділить їх на хороших і поганих, і ми, глядачі, любимо хороших і не любимо поганих. І правильно робимо, бо в кінці всі погані зникають, а лишаються тільки хороші, і ми виходимо з кінотеатру з почуттям встановленої казкової справедливості, як діти, яким мама, читаючи на ніч історію про Білосніжку та її невгамовних гномів, тішаться від найостаннішого рядочка найостаннішої сторінки: «І жили вони потім довго і щасливо!».
 
 
У Лондоні, який ніжно знімає Рітчі, НЕ жити довго і щасливо просто неможливо. Особливо якщо ти романтично налаштований гангстер, який блукає вулицями Сохо, залазить у лімузин до інших знайомих гангстерів, просто щоб перетерти про пару важливих справ, а потім іти собі грати в карти у підпільному гангстерському клубі.
 
 
Візуально фільм – винятково красивий. Знятий у коричневато-чорних тонах, він починається з довгої мускулястої спини самого Рокнролли (це слово «rock-n-roller» – тобто, рок-музикант, але вимовлене з типово лондонським акцентом, який схильний до випускання приголосних і однозначно не товаришує з кінцевим «р»), який дістає з задньої кишені джинсів пістолет, натискає на спусковий гачок і... пістолет виявляється запальничкою! Ось і налякав-надурив уперше за фільм, радісно хихотить Рітчі за кадром. Він зробить це ще неодноразово, але під кінець ви вже розслабитеся, бо будете знати, що у цій казці переможе добро, хоча і гангстерське.
 

 
Є майже барокова сцена на лондонській вечірці, де підступність і зрадливість нагадує шекспірівських героїв. Шекспірівською лірикою бринить і печальний підсумок від росіянина Юрія: «Краса – жорстока пані». Через кілька секунд після цього він знищить одну таку жорстоку красу.
 
 
Фільм багатий на звуки, передовсім на мову. Рітчі і раніше грав із акцентами – у «Снетчі» Бред Пітт грав ірландського боксера, який говорив так, що лондонські злодії не могли його зрозуміти. У «Рокнроллі» головний герой – шотландець із «р» твердим, як і його протестантська мораль, інший головний герой – старий кокні, з плямкаючими вставними щелепами, а росіянин Юрій тішить своїми «х» і «з» і не збирається ні під кого підлаштовуватися.
 
Музики Мадонни у фільмі немає, натомість є найсучасніші рок-доробки у вигляді британських «Сабвейз» та шведських «Хайвз», і щедрі порції класики 60 – 70-х у вигляді «Клеш», «Саєнтистс», Лу Ріда і Ванди Джексон.
 
Є у фільмі символічний золотий ключик – так звана щаслива картина, яка спочатку належить тому ж таки Юрію, а потім переходить із рук у руки, позначаючи, кому в цій частині фільму справді щаститиме.
 

 
«Часи змінюються», – оголошує росіянин Юрій, перш ніж скалічити старого кокні (нам його не шкода, він поганий), намагаючись повернути собі «щасливу» картину. Потім виявляється, що Юрій поквапився з такою заявою: фільм закінчується молодим кокні в елегантно зшитому англійському пальто, який отримує «щасливу» картину від кокні середнього віку.
 
Часи змінюються, а Лондон і далі надихає Гая Рітчі на казки, і він знімає їх на плівку, як справжній добрий кінорежисер, який знає, що таке якісне кіно. А ось невелика екскурсія Лондоном від самого Гая Рітчі, якому ми повіримо навіть якщо він скаже, що Дід Мороз є, а свині – літають:
 
 
Катерина Хінкулова, Українська служба Бі-бі-сі
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
55645
Читайте також
18.06.2010 15:27
Катерина Хінкулова
, для «Детектор медіа»
47 110
10.05.2010 06:52
Катерина Хінкулова
, для «Детектор медіа»
65 765
18.03.2010 08:46
Катерина Хінкулова
, для «Детектор медіа»
30 696
11.03.2010 06:46
Катерина Хінкулова
, для «Детектор медіа»
43 675
11.03.2009 12:19
Катерина Хінкулова
, для «Детектор медіа»
21 253
09.02.2009 09:46
Катерина Хінкулова
, для «Детектор медіа»
6 803
24.10.2008 13:38
Катерина Хінкулова
, для «Детектор медіа»
5 102
16.10.2008 09:20
Катерина Хінкулова
, для «Детектор медіа»
43 650
09.10.2008 09:40
Катерина Хінкулова
, для «Детектор медіа»
42 374
02.10.2008 15:18
Катерина Хінкулова
, для «Детектор медіа»
37 646
Коментарі
5
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Колега
5526 дн. тому
Катерино, я інколи замислююся, ЗА ЩО вас працевлаштували в Лондон на Бі-Бі-Сі, й через це Україна і "Телекритика" повинні страждати, читаючи ваші постмодерністські опуси з дитячими винаходами велосипедів? :-))) Ну не повірю, що ось так просто ви вигулькнули в культурно-ментальні гуру України тільки через банальне знання англійської на рівні TOEFL!!! Ну нема ж у вас, Хінкулова, ані досвіду життєвого, як у Скофенко, ані таланту, як у Пиркало, ані розуму, як Куликова, ані бодай респектабельності, як у Громницького... І нашо оце писати про нісенітниці? Ото краще ведіть собі вечірні радіостудії! Добре, що тембр вашого жіночого голосу і стиль ведення адекватно відповідають потребам сучасного радіо... Але ж не пишіть більше! Благаю. Не руйнуйте імідж Хінкулової! :-)))
J.B. Lanois
5663 дн. тому
Слабенький режисер, одна випадкова удача, решта - recycling.
Про Гая Ричи немного правильно пишешь,его я уважаю, может и тя зауважаю, может еще что хорошее напишешь))))
5663 дн. тому
от
5663 дн. тому
От я ее спрашиваю-спрашиваю, внучка ли она толстого Лёни Хинкулова с Костёльной из дома с обнявшимися музчинками? Деда ли еёйный так хорошо начал писать про киевские точки литклассиков?А она ни бе не ме...подозрительно...может, точно гастарбайтерша-наследница?...Может, киянам чего накапала в стаканчик и решила вопрос?...Не томи!..
русская из Англии
5663 дн. тому
Скажите, Хинкулова - это ваша фамилия или по мужу? Не ожидала от молдаванки интереса к таким темам.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду