Казка на мільйон доларів

3 Березня 2008
25432
3 Березня 2008
16:57

Казка на мільйон доларів

25432
Дитячу стрічку «Прикольна казка» Романа Ширмана варто хвалити. Але не перехвалювати.
Казка на мільйон доларів
Ви коли-небудь бачили українсько-естонську казку? Ні, ви не бачили українсько-естонської казки, тому що її прем’єра відбулася щойно у п’ятницю в київському кінотеатрі «Київ». Тому що в широкий прокат вона ще не надійшла й у відеопрокаті її поки теж немає. Це все буде пізніше: як пояснила на прес-конференції продюсер фільму Олена Фетисова, поки проведено лише попередні переговори із дистрибуторами, і всі з них виявили готовність «брати картину». А Ганна Чміль, голова Державної служби кінематографії Міністерства культури і туризму України, підтвердила намір МКТ виконати зобов’язання із друку копій і сказала про попередні розрахунки: якщо блокбастер в Україні виходить на ринок у кількості 50 кінокопій, то в даному випадку планується випустити 26, щоби почати одночасно показ фільму по всій Україні.
 
Зняв українсько-естонську казку (не знаю, як ви, але для мене це сполучення звучить інтригуюче, як, приміром, «нові горизонти») відомий режисер Роман Ширман. «Взагалі-то я документаліст», – нагадував Ширман на прес-конференції. І ще говорив, що хотів побачити фільм, у якому були б жарти не тільки про секс. Він це сказав інакше, але всі його зрозуміли правильно.
 
Українського в казці значно більше, ніж в українських серіалах. Cценарій (автор  – Віолетта Гатті), режисерське прочитання сценарію, актори на головні ролі – Денис Роднянський та Олена Алімова, Георгій Делієв та Борис Барський (ті, що «Маски»), Влад Троїцький (той, що художній керівник театрального центру «Дах»), музика (Мілош Єліч та «Океан Ельзи»). З естонського боку – краєвиди з середньовічними замками, Балтійське узбережжя, а також актори, яким у кадрі говорити майже не випадало, – фільм знімався українською мовою. Ну от, здавалося б, чим не привід похвалити і похвалитися: мовляв, не тільки дублювати вміємо :))
 
«І ви? Ви теж українською на знімальному майданчику говорили?» – запитую в Делієва з Барським на прес-конференції. «Легко», – відповіли актори, а Барський ще й таке лице зробив: мовляв, та нащо ж ти так? І додав: «У мене взагалі з української мови в школі п’ятірка була». А я чому запитала: просто вони на запитання російською відповідали, я й подумала – може, це справді так важко тому, хто в Україні живе і говорить російською, зніматися українською? Тобто, я думаю, що ні; я завжди думала, що ні, але дискусії останнього часу так переконливо втовкмачують, що межа між українською і російською неподоланна, що вирішила перепитати. Перепитала. Виявилося: нічого подібного, зі здоровим глуздом все ОК.
 
Коротше, перший момент: можна похвалити за мову. В нас за українську мову завжди хвалять. Мені сам по собі цей факт неприємний. Мені би не хотілося, щоби хвалили за українську мову. Точніше так: мені хочеться дожити до того часу, коли за саму тільки українську мову ніхто нікого хвалити не буде.
 
Тому і я спробую похвалити фільм не за мову. За сценарій? Сценарій непоганий. Простий, але непоганий. Є принц, є принцеса. Йому військовий міністр дірку в голові робить, у неї – татко-підкаблучник, а зла й забобонна мачуха ні жити не дає, ні улюблену книжку «Чиполліно» почитати. В неї і справді улюблена книжка «Чиполліно» (уже смішно), і вона закохана в головного героя цієї книжки – тобто в Чиполліно, і навіть уявляє, як її цілує… Чиполліно. Мрія про поцілунок Чиполліно – не знаю, хто до такого додумався, але весело... Попри всілякі життєві перешкоди Він, Принц, і Вона, Принцеса, все-таки зустрілися, все-таки покохали одне одного і закінчилося все, на відміну від порнографічних фільмів, як у справжній казці – весіллям.
 
Проте сюжетні розходження є. Якщо Чехов казав про рушницю, яка, з’явившись напочатку, має вистрілити наприкінці, то кілька нерозряджених рушниць у картині лишилося – от я так і не зрозуміла, приміром, нащо головній героїні її Добра Доля дала в дорогу надувний м’яч? І хоча роль м’яча в казці на цьому закінчилася, але – буду відверта – на цільову аудиторію недотримання естетичних приписів справляють багато менше враження, ніж інші милі серцю, оку та вуху глядача деталі. Як сказала моя 12-річна донька, запрошена мною на прем’єру в якості експерта: «Шкода, що моя подружка Уляна з нами не дивилася. Вона дуже Океан Ельзи” любить».
 
«Океану Ельзи» у фільмі вдосталь. Від допитливого ока глядача навіть не приховано те, що зла Королева вмить стає добрішою, коли на екрані з’являється Вакарчук: «Вона, здається, зовсім не Короля любить», – підказує мені «цільова аудиторія», цілком поділяючи симпатії Королеви. Дотепно вирішені сцени та смішні діалоги. «Де ти живеш?» – допитується військова розвідка у Принцеси. «Я бомж», – ані кліпнувши оком відповідає красуня і діти сміються: вони знають, хто такі бомжі, а військова розвідка Військового королівства, здається, ні.
 
Зло в «Прикольній казці» може розсмішити навіть 5-річну дитину: «Ви всі захворієте свинкою і вас щодня водитимуть до зубного лікаря», – погрожує зла Ворожка і за сумісництвом Шпигунка Військового Королівства хорошим і добрим героям. Взагалі у фільмі багато ексцентрики – як у новорічному мюзиклі. Дратує? Ні. Захоплює? Теж ні. Веселить? Так. От на цьому поки і зупинимося хвалити.
 
Бо легко помітити, що деякі ефектні сцени не так ефектно знято, як належало б – танець Ворожки-Шпигунки, зафільмований з однієї камери, виглядає невиправдано блідо. Але тут доведеться згадати про малобюджетність, яка диктувала і скромність костюмів, і, вочевидь, технічного забезпечення знімального процесу. Проте вона ж спонукала режисера до застосування «фірмового стилю Ширмана» – використання дотепної та стильної анімації, яка компенсувала брак відзнятих кадрів та дорогих комп’ютерних спецефектів. Анімація в картині виглядає і цікаво, і доречно, і казково (режисер анімації – Анатолій Лавренишин).
 
До речі, як сказала про бюджет продюсер Олена Фетисова: «За такі гроші погодився зняти кіно тільки Роман Ширман». А режисер їй весело парирував: «З таким продюсером як ви, я би погодився знімати і взагалі без грошей». Бюджет фільму – 5 млн гривень (3,5 млн дало МКТ, решту заплатила естонська сторона).
 
Щодо комерційного успіху, то на це запитання найкраще відповіла естонський співпродюсер Маріанна Каат: «Європейське кіно не є аж таким прибутковим»… Це щоби не було ні в кого сумніву і закарбувався в пам’яті факт: ми зняли європейське кіно. Європейське кіно українською мовою. Хоча щодо грошей, то Олена Фетисова зазначила: і в мінусах картина теж не буде. Адже перша пропозиція від дистрибуторів – 1 мільйон доларів – одразу дозволяє покрити видатки. Але продюсери вирішили почекати другої. Їм видніше. Я ж би тільки дуже хотіла, щоби кіно подивилася Уляна. Коли ж вона ще матиме нагоду побачити казку з «Океаном Ельзи» і закоханою у Вакарчука Королевою?
 
І попри те, що пані Чміль наголосила, що «Прикольна казка» є лише початком «сезону прем’єр українських фільмів» (у березні планується вихід на екран «Богдана-Зиновій Хмельницького» Миколи Мащенка, далі презентуватимуть нові картини Роман Балаян, Олесь Янчук, Кіра Муратова), але дитячих картин серед заявлених прем’єр немає. Поки що жодної.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
25432
Теги:
Коментарі
2
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Ivar
5869 дн. тому
Дуже дякую за вчасне повідомлення, ще перед прокатом у кінотеатрах, а не після події як це переважно в нас бува. Тепер знаю на що треба піти.
Цікавий
5869 дн. тому
Авторці респект. Зважено, конструктивно, без агітації і без сарказму. Може слугувати прикладом, як треба писати подібні матеріали. Дякую
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду