Посередник помер! Хай живе посередник!

27 Лютого 2008
28875
27 Лютого 2008
14:27

Посередник помер! Хай живе посередник!

28875
Перекручування інформації, подібного до висвітлення газової теми у «Подробицях тижня» на «Інтері», українське телебачення не бачило з 2004 року. Огляд політтехнологій у медіа за 11-17 лютого.
Посередник помер! Хай живе посередник!
Українська влада продемонструвала нездатність консолідуватися єдиним фронтом проти зовнішнього політичного та інформаційного тиску. Дріб’язкові питання розподілу влади всередині країни ставлять під загрозу стабільність та безпеку держави. Політики закривають на це очі і намагаються це ж зробити із глядачами. Такі підсумки огляду політтехнологій у медіа за 11–17 лютого 2008 року.
 
Газ, «ракети» і «чортівня»
Частина 1. «Сегодня вечером на Патриарших прудах будет интересная история!»
Кульмінація нового «газового протистояння» була наскрізь просякнута духом Воланда з безсмертного булгаковського роману «Майстер та Маргарита». «Колективним Воландом» був Кремль і «Газпром», які випробовували на міцність зіпсоване «газовим питанням» керівництво України. За формою газовий «роман у романі» виглядав так: переговори України з Росією плавно перетікали у внутрішні переговори між Президентом і прем’єр-міністром. Причому, діалог між Ющенком і Тимошенко відбувався переважно в режимі обміну заявами і виступами для ЗМІ і давався набагато важче, ніж пряме спілкування з Володимиром Путіним.
 
11 лютого почалося для Тимошенко невдало: Президент на закритій зустрічі знову поставив вимогу неухильного виконання його директив. Віктор Ющенко не міг допустити, аби Тимошенко зіпсувала йому візит до Москви, який так наполегливо готувався останні півроку. Президент не хотів після 2006 року знову виглядати заручником глави уряду. Ющенко хотілося самому виступати в якості головного політичного гравця України:
 
«Олена Фроляк, ведуча: Газову стратегію держави за зачиненими дверима обмірковували сьогодні президент, прем'єр та спікер. Подробиці цієї зустрічі Секретаріат не розголошує. Відомо лише тільки, що Віктор Ющенко збирається в Москву. Сьогодні президент заявив, що обов'язково підніматиме газову тему зі своїм російським колегою Володимиром Путіним. Перед початком засідання україно-російської комісії президенти зустрінуться те-а-тет. Оскільки, прямих відносин між Україною та Газпромом немає, то у Секретаріаті президента різкі заяви про російського постачальника розцінюють як тиск і намаганням вирішити у вигідному для себе ключі.
Зустріч президентів України та Росії віч-на-віч і засідання міждержавної комісії Ющенко-Путін розширить співпрацю України з Росією та започаткує нову культуру відносин політичних еліт обох країн. Напередодні візиту глави держави до Москви про це заявляє секретар Ради національної безпеки та оборони Раїса Богатирьова. І наголошує – глибший рівень співпраці із Російською Федерацією для України - це національний інтерес. Секретар РНБО повідомила про новий план співпраці, який має запропонувати своєму російському колезі Віктор Ющенко під час особистої зустрічі. І за словами Богатирьової, цей план має шанс на успіх. Загалом, коло питань, яке може бути винесене на засідання міждержавної комісії досить широке.
Раїса Богатирьова, секретар РНБО: "Я переконана, що мова буде йти про ринкові відносини і в газовій сфері, і в сфері коли Україна може своїми інвестиціями брати участь в освоєнні газо-нафтових родовищ Російської Федерації. Ми маємо спільні інтереси на багатьох ринках і треба їх захищати"» (ICTV, «Факти», 11 лютого 2008 року).
 
У цій ситуації команда прем’єра зрозуміла, що боротьба на два фронти може закінчитися поразкою. Відповідно, починаються пошуки компромісу як із внутрішньою опозицією, так і з росіянами. Прем’єка намагається продемонструвати, що з «Газпромом» і Кремлем у неї відбувається плідний діалог, а картину псує бездіяльність українських компетентних органів. Зокрема, прем’єрка послалася на розмову з першим віце-прем’єр-міністром Росії Сергієм Івановим та його запевнення в тому, що відключення газу не відбудеться. Тимошенко одночасно заявляє про порозуміння з російською стороною та висуває свої претензії до правоохоронних органів.
 
У цьому контексті вона згадує про лист Президента, витік якого трапився цього ж дня (11 лютого) на «Українській правді». У ньому Ющенко, треба думати, за підказкою голови «УкрГазЕнерго» Ігоря Вороніна, вимагав від прем’єрки підписання усіх угод із «РУЕ» і навіть ставив це питання на контроль Генпрокурору. Коли все це стало відомо «широкій громадськості», Банкова втратила один із важелів тиску на уряд. Отож, коли стало відомо про безрезультатне закінчення переговорів між «Газпромом» і делегацією НАК «Нафтогазу», Секретаріат практично ніяк на це не відреагував. Ніхто вже не вимагав звіту про підписання контрактів і не звинувачував уряд у створенні несприятливих умов для візиту Президента.
 
Більше того, Банковій довелося захищатися: секретарю РНБОУ Раїсі Богатирьовій було доручено спростувати інформацію «Газпрому» про те, що на збереженні «РосУкрЕнерго» наполягає саме українська сторона. А перший заступник глави секретаріату Олександр Шлапак ще раз наголосив, що 1) посередники потрібні виключно з міркувань збереження низької ціни на газ; 2) посередників треба зберегти, доки уряд не запропонує не менш ефективну схему постачань газу. Адже вкупі з заявою Тимошенко слова «Газпрому» могли кинути тінь на Президента і викликати підозри у його причетності до газових схем. Ці підозри потрібно було ліквідувати ще до їх виникнення, бо в такому разі візит Ющенка до Москви міг пройти в Україні під знаком звинувачень у здачі національних інтересів.
 
«Олександр Просяник, ведучий: Україна без газу не залишиться. Російський віце-прем‘єр Сергій Іванов напередодні пообіцяв, що Москва не перекриватиме трубу, – повідомила на прес-конференції Юлія Тимошенко» (Перший національний, «Новини», 11 лютого 2008 року).
 
«Синхрон: Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр: "РосУкрЕнерго", яке сьогодні представляється Фірташем, Бойко і Вороніним, влаштували проти України справжній енергетичний терор. Сьогодні прокуратура мовчить, СБУ мовчить, всі силові структури мовчать. Водночас, я отримала від президента лист в якому президент зобов'язує під моїм особистим контролем підписати контрактів НАК "Нафтогаз" з російською стороною, мається на увазі "РосУкрЕнерго", я так відчуваю"» («1+1», «ТСН», 11 лютого 2008 року).
 
«Наталья Семенихина, ведущая: Срочные сообщения приходят в эти минуты из Газпрома. На сегодня там завершились, но завтра продолжаться переговоры с Украинскими коллегами по газовому долгу. Накопившиеся полтора мильярда долларов могут завтра стать причиной прекращения поставок российского топлива на Украину. Все ссылки переговорщиков страны на якобы не правильную политику "РосУкрЭнерго" (это компания-посредник) в российском концерне не принимаются, поскольку идея такой структуры принадлежала именно украинцам. Президент Ющенко уже потребовал от своих подчиненных немедленно уладить возникшую проблему с “Газпромом”. И пока неясно, удастся ли выполнить им это поручение.
Сергей Куприянов, пресс-секретарь председателя правления ОАО "Газпром": "Переговоры проходили достаточно долго. Почти три часа, и основной результат заключается в том, что стороны пришли к взаимному решению продолжить переговоры еще и завтра. Это означает, что тот срок, который был назначен на 10 утра 12 февраля, когда мы должны были начать сокращение поставок российского газа для потребителя Украины, переносится до 18 часов, то есть еще целый рабочий день у нас будет, для того, чтобы урегулировать все вопросы. “Газпром” безусловно будет выполнять все свои обязательства по поставкам газа Европейским потребителям. При этом украинская сторона также обещает. что все поставки транзитных объемов будут обеспечены в полном объеме"» (ОРТ, «Время», 11 лютого 2008 року).
 
«Ведуча: Питання усунення Росукренерго як посередника постачання газу між Україною та Росією можуть вирішувати виключно його засновники, таку заяву сьогодні зробила Секретар ради національної безпеки та оборони Раїса Богатирьова, тож виконання бажань України, зауважила вона, не залежить від української сторони.
Раїса Богатирьова, секретар РНБО: "Вопрос УкрГазЭнерго”  это не кампания украинской стороны, по этому и было принято решение. Что бы изучить возможность диверсифицировать не только источники поставок энергоносителей в Украину, но и найти такой инструмент взаимодействия, который бы позволил иметь низкие цены на энергоносители. А у нас действительно самые низкая цена среди европейских стран"» («Україна», «Події», 11 лютого 2008 року).
 
«Правила постачання газу до України варто міняти лише на вигідних для нас умовах - вважає Президент. Про це на брифінгу повідомив перший заступник глави Секретаріату, Олександр Шлапак. Він наголосив, що Президент закликає дотримуватись домовленностей між "УкрГазЕнерго" та "Нафтогазом", доки Уряд не запропонує нову продуману схему постачання дешевого середньоазійського палива до України.
Олександр Шлапак: "У нас існує домовленність 2006 року, відповідно до якої ми можемо отримувати газ середньоазійський, який за середньою ціною є значно дешевший. "Газекспорт" підписав так званий дзеркальний контракт на передачу усього цього газу "РосУкрЕнерго". Ми стоїмо перед фактом,  що сьогодні цей баланс є у "РосУкрЕнерго". Отже, якщо ми погоджуємося з тим, що ми закуповуємо газ середньоазійський, який трошки дешевший, ми вимушені рахуватися з тим, що власниками цього газу, а також транзитером його, відповідно до угод, які підписувалися без нас, – є "РосУкрЕнерго". Ось чому Президент і наголошує, якщо ми міняєм конструкцію, то давайте все уважно порахуєм і подумаємо. А тоді будем відміняти чи одного посередника, чи іншого посередника"» (5 канал, 11 лютого 2008 року).
 
«Андрій Борець, кореспондент: В тому, що купувати газ без посередників – собі дорожче – впевнені і в президентському секретаріаті.
Олександр ШЛАПАК, Перший заступник Секретаріату Президента: "Газпром назвав цю ціну – це так звана п0 воно вже сьогодні 314 доларів. Будь ласка, беріть і забудьте про середньоазійський газ, про будь-яких посередників і таке інше"» (Перший національний, «Новини», 11 лютого 2008 року).
 
У ситуації нагнітання пристрастей з боку Росії треба віддати належне прем’єр-міністру: Тимошенко активніше за Президента заспокоювала журналістів та населення. Водночас вона не зробила жодного кроку назад у своїх планах позбутися «корумпованих посередників». Рішучість прем’єр-міністра переконала навіть опозиційно налаштований телеканал «Україна»:
 
«Юлія Тимошенко,, прем’єр-міністр України: "Сьогодні в України момент істини. Або вона зможе позбавитися від цих газових метастаз, або Україна зможе розрубити цей гордіїв вузол зараз – або на цю голку “РосУкрЕнерго” та “УкрГазЕнерго”– цих двох братів близнюків нас посадять ще на довгі-довгі роки"» (Перший національний, «Новини», 11 лютого 2008 року).
 
«Юлія Тимошенко. Прем'єр-міністр України: "Вони хочуть, щоб ми в 2007 газ оформили по цінам 2008 і друга позиція, щоб Україна в січні забезпечити не середньо азійським газом по 179, а частково подати газ російський по 314 доларів. Російська сторона вустами першого віце-прем’єр-міністра Іванова повідомила, що Україні відключати не будуть. Тобто це є дуже приємна новина в тому плані, що ми сьогодні вже маємо заспокоїти Україну, що ніякого відключення газу не буде, тому що не має за що. В нас не має ніяких контрактів з Росією або з РосУкрЕнерго. І жодної краплі газу ми не взяли"» («Україна», «Події», 11 лютого 2008 року).
 
Наприкінці цього дня Тимошенко все-таки сприйняла сигнали з Банкової про посередників як почесну капітуляцію і згоду Президента з її пропозиціями відмовитися від їх послуг. У відповідь глава уряду розпорядилася повідомити, що умови для успішного візиту в Москву практично створено: мовляв, «Газпром» переніс строки «відключення газу» на наступний день, 12 лютого, фактично до завершення переговорів між Президентами, а «Нафтогаз» у принципі погодився сплачувати за претензіями росіян:
 
«НАК "Нафтогаз України" і "Газпром" досягли домовленості про підписання технічних актів про споживання газу в попередні місяці та про наступне погашення заборгованості за спожитий раніше газ.
За повідомленням прес-служби Кабінету Міністрів, "Нафтогаз України" за дорученням прем'єр-міністра Юлії Тимошенко підготував умови для робочого візиту президента до Москви.
Головний результат переговорів полягає в тому, що постачання газу в Україну не припиниться 12 лютого, як повідомлялося раніше російською стороною.
Вперше за останні роки відбулися прямі, без участі будь-яких посередників, переговори НАК "Нафтогаз Україна" і "Газпрому"» («УП», 11 лютого 2008 року).
 
«Сергій Купріянов, речник Газпрому: Для того, чтоб мы могли разговаривать о каких-то новых схемах поставки, надо все долги, все хвосты по старым схемам закрыть. Вот когда у нас будет ситуация, что мы четко понимаем как те задолженности, которые сложились на данный момент будут погашены  тогда можно говорить о каких-то новых схемах. Это первое и самое важное, и самое принципиальное. Тоесть, если говорить о каких-то изменениях, то с чистого листа  без долгов".
Оксана Богданова, автор: "Як я вже сказала, делегації Газпрому і Нафтогазу зустрінуться завтра знову о 10 ранку. Бо гадаю саме на цей час було призначене обмеження газопостачання в Україну. І ось вже ближче до вечора стало відомо, що Газпром переніс закручування вентеля з 10-ої ранку на 18:00 вечора"» 1+1», «ТСН», 11 лютого 2008 року).
 
Частина 2. «…свита эта требует места, – продолжал Воланд, – так что кое-кто из нас здесь лишний в квартире. И мне кажется, что этот лишний – именно вы!»
 У Москві почалося найцікавіше. Президенту України потрібно вирішити складну задачу:
1. Повернути собі ініціативу у газових питаннях після вчорашнього демаршу Тимошенко проти посередників.
2. Знайти на перемовинах із Путіним газову схему, яку можна було би витлумачити як перемогу України і Росії, як вистражданий компроміс.
Чи були в Президента інші, окрім політичних, мотиви, зараз сказати важко. Так само як неможливо сказати, який із двох інтересів переважив, а який у ході переговорів принесли в жертву.
 
Проте і перед російським керівництвом стояло не менш складне завдання: зберегти позиції «Газпрому» в Україні ціною щонайменших поступок Україні. Ситуація показувала, що шантаж практично вичерпав свій інформаційний ресурс. З’являлися ознаки того, що європейські держави знову готові стати на бік України.
 
Пішовши на негайну конфронтацію з Ющенком, Путін одразу створював складну зовнішньополітичну проблему для свого наступника і для себе як нового прем’єр-міністра Росії. Конфронтація означала б вимушену консолідацію команд Тимошенко і Ющенка, можливо, навіть більш рішучі дії України щодо приєднання до НАТО. Тож і російському президенту потрібно було зійти з доріжки, яка вела у глухий кут. І за 20 хвилин до оголошеного перекриття газу про такий вихід було оголошено на спільній прес-конференції Президентів:
 
«Владимир Путин, Президент России: "Мы договорились о принципах сотрудничества на 2008 год и на последующие годы. Сегодня-завтра, надеемся, все наши договоренности будут положены на бумагу. "Газпром" предложения, которые были сделаны украинскими партнерами, устраивает. Надеемся на то, что все достигнутые договоренности будут исполняться".
Владимир путин, Президент Российской Федерации: "Сегодня здесь приемлемы лишь универсальные подходы. Сотрудничество должно развиваться на основе принципов рыночной экономики, с учетом конъюнктуры мирового рынка. И, что крайне важно, в рамках добросовестного выполнения имеющихся договоренностей".
Синхрон: Виктор Ющенко, Президент Украины: "С четверга Украина будет погашать тот долг, который образовался по ноябрю-декабрю прошлого года в связи с неподписанием контракта на поставку с соответствующими структурами и актов сверки поставленного газа и задолженности. Мы исходим из того, что расчет 2007 года происходит по цене 2007 года"» («Інтер», «Подробиці», 12 лютого 2008 року).
 
«Синхрон: Віктор Ющенко, Президент України: "Что касается поставок 2008 года, мы договорились о том, что базовая цена, входная, в 179 – она сохраняется, а статус де-юре по тем участникам рынка, которые владеют контрактами, плюс мы договорились о том, что НАК "Нафтогаз" и "Газпром" создают группу, которая в ближайшие дни должна проработать вариант организации более простых, прямых и прозрачных отношений с точки зрения и организации рынка, и самих поставок(«1+1», «ТСН», 12 лютого 2008 року).
 
Про що ж насправді домовилися Президенти, що мав на увазі Путін, коли говорив про «домовленості», які, мовляв, за один-два дні будуть зафіксовані у документах? З точки зору Віктора Ющенка, переговори пройшли вдало, оскільки ціна на газ залишилася незмінною. Цей момент дуже чітко відзначили журналісти 5-го каналу:
 
«Ющенко та Путін домовились за газ
Газову тему віч-на-віч обговорювали президенти України та Росії. Віктор Ющенко пообіцяв, що газовий борг Росії Україна почне виплачуватити вже за два дні. А Володимир Путін погодився на те, щоб сплачували за зафіксованими раніше цінами – по $130 за кожну тисячу кубічних метрів, спожиту торік, і по $180 – за середньоазійський газ, отриманий цього року. Цією згодою Президент Росії спростував усі заяви газових посередників, що Україна почала використовувати російське паливо, а тому має сплачувати вже по $314.
Вони відкладали цей візит щонайменше три рази. На заваді зустрічі віктора Ющенка та Володимира Путіна весь час ставала Українська політична криза. Коли відкладати було нікуди – сіли за стул переговорів. За три тижні до російських президенських виборів між Україною та Росією черговий етап газового протистояння.
Паливні чиновники не можуть домовитись між собою і всю надію вкотре покладають на голів держав. Президенти зустрічаються з посмішкою на обличчях і називають один-одного, вкотре, стратегічним партнером. А потім на чотири години закриваються наодинці. А тим часом чільники Газпрому та Нафтогазу лише разом ходять до кримльовської курілки. Час спливає, а разом із ним і газовий ультиматум Москви. За такої ситуації засідання міждержавної комісії Ющенко-Путін перетворюється лише на формальність. За пів години в розширеному колі обговорюється кілька рамочних, – тобто готових до змін договорів, – та затверджують дорожню карту на 2008 рік. До журналістів президенти виходять за 10 хвилин до можливого перекриття вентиля. Вступні промови ще більше тримають інтригу. Путін розповідає про газову проблему лише після запитань, але знову без конкретики.
Конкретні дати та схеми журналістам доносить Віктор Ющенко. Працювати без посередників і провести проплати на цьому тижні – така обіцянка української сторони.
Далі український президент звертається до всіх росіян. Він хоче донести сусідам, що непотребує безкоштовного газу. Просто цього разу україна вкотре стала заручницею політичної ситуації. Зміна урядів призвела до паперових неузгоджень. Далі він заспокоює щодо НАТО. Проти Москви вступати в цей альянс Київ ніколи не збирався.
Майже через місяць, міждержавна комісія Ющенко-Путін перетвориться на історію. З її назви, через президенські вибори в Росії зникне одне прізвище. Але як показує остання зустріч двох президентів – у складних стосунках, між Києвом та Москвою, останнюкрапку ставлять завжди Глави держав» (5 канал, 12 лютого 2008 року).
 
Лише на наступний день українські ЗМІ й уряд дізналися від Ющенка, що окрім загальних принципів, сторони не обговорювали конкретних деталей майбутньої схеми постачання в Україну: все було залишено на відкуп «Газпрому». А от з іншого боку, Україна, вустами Президента, дала чіткі гарантії виплати боргів. Чи спромігся Ющенко отримати поступки з боку Росії? На це питання також не було відповіді…
 
Голова НАК «Нафтогаз Україна» Олег Дубина фактично відмовився коментувати будь-що із заяв двох Президентів. Водночас, заяви Президентів були настільки загальними і полісемантичними, що в команді БЮТ їх спочатку сприйняли як перемогу:
 
«Синхрон: Юлія Тимошенко, прем'єр-міністр України: "Це є велика перемога демократичної команди, і що це ще один крок до наведення порядку на газовому ринку, це ще один крок до декорупцізації, детіньовізації енергетичного сектору, і я думаю що наш уряд включиться в роботу по підсисанню нових прямих угод по постачанню газу з Газпром".
Олександр Турчинов, перший віце-прем'єр-міністр України: "Російська сторона з порозумінням ставиться до того, що стосунки між нашими державами повинні позбутися якихось тіньових складових, зокрема те що пропонує наш уряд позбутися посередників. Перший етап  це виведення фактично з ринку УкрГазЕнерго і заключення прямих контрактів на поставку газу"» («Україна», «Події», 13 лютого 2008 року).
 
«Синхрон: Юлия Тимошенко, премьер-министр: "Я думаю, що наш уряд включиться в роботу по підписанню нових прямих угод по постачанню газу з РАО "Газпром" і зробить все для того, щоб та потужність, яку мав НАК "Нафтогаз", як компанія, яка займається транзитом газу, реалізацією газу на внутрішньому ринку. Що потужність НАК "Нафтогаз" буде відновлена".
Александр Турчинов, вице-премьер-министр: "Без згоди російської сторони міняти контракти, розірвати договора практично неможливо. Коли Газпром буде готовий замінити, переформатувати контракти вже починаючи з березня місяця, ми тільки будемо це підтримувати. Коли Газпром тільки скаже, що треба залишити це до кінця року контракти, де фігурував би РосУкрЕнерго”  це їх рішення. Для нас принципова в даному випадку це цінова позиція, ми її збережемо"» («Інтер», «Подробиці», 13 лютого 2008 року).
 
«Юрій Сидоренко, кореспондент: Велика перемога демократичних сил. Не більше і не менше. Саме так прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко охарактеризувала вчорашні газові домовленості Ющенка-Путіна. Але від відповідей деяких міністрів не покидає враження, урядовці не дуже-то і знають про що домовилися обидва президенти, починаючи від суми боргу, який визнає Україна, і закінчуючи терміном, коли з газового ринку України будуть усунуті “РосУкрЕнерго” та “УкрГазЕнерго”, та створене нове спільне підприємство, яке постачатиме газ в Україну.
Як накопичувався борг? Урядовці переконують, вивченням цього питання зараз переймаються силовики та КРУ. Але вже відомо, що три останні місяці минулого року попереднє керівництво Нафтогазу гроші зі споживачів блакитного палива збирали, але посередникам не перераховували. Викликає в урядовців сумнів і сума боргу. На півтора мільярда доларів, озвучених російською стороною, у Кабміні не погоджуються. Переконують, значно менше.
Віктор Пинзеник, міністр фінансів України: "Газ спожитий у 2006 році оплачений по ціні 20007 року. А зараз хочуть ще раз цю схему провести, щоб газ, спожитий к минулому році оплатити по ціні, яка на 50 доларів вищою"...
Юрій Сидоренко, кореспондент: Отже, можна прогнозувати, українська влада на порозі протистояння за вплив на Нафтогаз. Ющенко – прагнутиме контролювати його як Президент, а Тимошенко – битиметься за підзвітність НАКу лише Уряду» («1+1», «ТСН», 13 лютого 2008 року).
 
«Тетяна Прудникова, кореспондент: "Віктор Ющенко в Москві свої домовленості з російським президентом трактує трохи по-іншому. Перше і головне – борги за газ. У 2007 платимо за цінами минулого року, друге – ціна на 2008 – 179 доларів, незалежно від учасників газового ринку. І третє Укргазенерго залишається, але на інших умовах".
Синхрон: Віктор Ющенко, президент: "Повертаємо статус-кво, який був із січня 2006 року відносно діяльності “Укргазенерго” – структури, якій передавалося не більше 5 мільярдів кубів газу для роботи на індустріальному ринку. А якщо ця концепція вдасться, звісно тоді РУЕ заключає прямий контракт поставки газу на 2008 рік".
Тетяна Прудникова, кореспондент: "На засіданні ж уряду зовсім інша концепція. Перший етап – прибирають “УкрГазЕнерго”, другий – всіх інших посередників. Перший віце-прем'єр Турчинов запевняє, що уряд готовий розпрощатися з “РосУкрЕнерго” вже в травні, але якщо “Газпром” хоче – можуть потерпіти до кінця року, а далі прямі угоди між “Нафтогазом” і “Газпромом”. Наступного тижня президент і прем'єр по черзі відвідають Москву. Можливо, тоді стане чітко зрозуміло – чи залишається “РосУкрЕнерго” та в якій якості"» (ICTV, «Факти», 13 лютого 2008 року).
 
Росія не забарилася додати в бочку меду ложку дьогтю: наступник Путіна на посаді Президента перший віце-прем’єр-міністр Дмитро Медвєдєв наголосив на тому, що без посередників Україна буде просто нездатною оплачувати російський і середньоазійський газ.
 
«Анна Гомонай, ведущая: В то же время вице-премьер России Дмитрий Медведев полчаса назад заявил, что поставки газа в Украину могут осуществляться по любым схемам – в том числе и прямым. Но уточнил – дешёвое среднеазиатское топливо Киев сможет покупать только через компанию-посредника. "Как только Украина уходит от поставок среднеазиатского газа и переходит к поставкам российского топлива, цены вырастают на треть. Такие изменения украинская экономика переварить не сможет", – заявил вице-премьер России» Інтер», «Подробиці», 13 лютого 2008 року).
 
Наступного дня цю позицію підтримав і Секретаріат. Очевидно, на підлеглих Президента невимовне враження справили теплі слова Путіна на адресу Ющенка. Російський Президент ще раз підіграв своєму українському колезі, наголошуючи на тому, що їхні домовленості дозволять Україні «м’яко і спокійно» перейти на ринкові ціни на газ. Банковій гріх було не скористатися з такого інформаційного приводу…:
 
«Й у Секретаріаті Президента запевняють: навіть за умов зникнення із ринку "УкрГазЕнерго" та "РосУкрЕнерго" інших посередників обійтися не вдасться.
Олександр Чалий, заступник глави Секретаріату Президента України: "Питання – як вони організують ці поставки: напряму укладуть угоду "Газпром"–"Нафтогаз", чи вони створять спільне підприємство, в якому вони прийматимуть участь 50 на 50. Головне, що формально це підприємство тоді посередником між "Газпромом" і НАКом. Но по суті, це спільне підприємство буде афельоване підприємство двох наших державних структур"» 1+1», «ТСН», 14 лютого 2008 року).
 
«Володимир Путін, Президент Росії: "Мы даже для себя внутри страны приняли решения переходить на рыночное исчисление цены на энергоносители. Мы делаем это для себя мягко, спокойно. Мы и нашим партнерам предлагаем делать это мягко и спокойно. И именно с ним, именно с Президентом Ющенко нам удалось договориться об этом несколько лет назад, и вчера он еще раз подтвердил свою позицию1+1», 14 лютого 2008 року).
 
А от в уряді вирішують попіаритися на іншій заяві Путіна і підкреслити здатність Тимошенко протистояти російському впливу. Прозорий натяк на відповідну нездатність Ющенка?
 
«Володимир Путін, Президент Росії: "Да, не хотят в Украине, чтобы "москали" завладели этой транспортной системой. Да "москали" уже давно оставили эту мысль. Мы хотим, чтобы она функционировала нормально...".
Людмила Добровольська, ведуча: На ці слова Володимира Путіна уже відреагувала українська прем'єр. Як відомо, Юлія Тимошенко ще в опозиції наполягала на ухваленні закону, який робить неможливим будь-які зазіхання на газотранспортну систему України. Сьогодні прем'єр наголосила: Україна – надійний партнер Росії у питанні транзиту газу до Європейського Союзу.
Синхрон: Юлія Тимошенко, прем'єр-міністр України: "Наш газопровід ніяк не відрізняється від всіх інших газопроводів. Можу тільки сказати, що він у дуже надійному і достойному стані, наш газопровід, і він буде далі розвиватися і буде забезпечувати для Росії транзит газу до Європейського Союзу. І ми будемо надійними партнерами, я думаю, і Європейського Союзу, і Росії".
Олесь Терещенко, ведучий: Україна і Єврокомісія вже готують донорську конференцію з реконструкції газової труби. Єврокомісар Ферраро-Вальднер повідомила у Києві, що вона планується на осінь»1+1», «ТСН», 14 лютого 2008 року).
 
У цій ситуації єдиним, хто зберіг холодну голову, виявився екс-міністр оборони Анатолій Гриценко. Дивно :), але його цілком адекватну позицію здогадався озвучити лише Новий канал (цікаво, як таку заяву пропустила інформслужба СТБ, яка досі відрізнялася «зубастістю» і висвітленням дуже різних точок зору у поданні головних новин дня?):
 
«Володимир Павлюк, ведучий: У газовій битві з Росією Україна поміняла шило на мило, – вважає Голова парламентського комітету з питань Нацбезпеки та оборони Анатолій Гриценко. Він занепокоєний тим, що замість міжурядових угод з гарантією, ми отримаємо ще одного приватного посередника. Ситуація схожа на ту, що була у 2006-му, коли в результаті переговорів щoдо газу виплив “РосУкрЕнерго”.
Голова парламентського комітету з питань Нацбезпеки та оборони Анатолій Гриценко: “Це може бути тактичною кісткою, яку нам дали, щоб заспокоїти, але стратегічно буде вирішено питання не на користь України. Наша країна в особі “Газпрому” тепер матиме сильнішого гравця, який зможе кардинально впливати на український внутрішній ринок”» (Новий канал, «Репортер», 13 лютого 2008 року).
 
15 лютого з’ясовується, що «Газпром» по суті починає використовувати домовленості Ющенка і Путіна як важіль тиску на НАК «Нафтогаз України». У пресу («Комерсант-Україна») потрапляє чорновий проект угоди між «Газпромом» і «Нафтогазом», згідно з яким Україна позбувається одного ярма в обмін на інше, ще тяжке. «Газпром» хоче отримати контроль над половиною ринку (Анатолій Гриценко виявився правий) та внутрішнім видобутком газу. Україна натомість не отримує гарантій прямих закупівель середньоазійського газу: замість «РосУкрЕнерго» в тому ж швейцарському кантоні Цуг росіяни пропонують створити іншу компанію-прокладку «РосУкрГаз».
 
Уряд намагається цьому протидіяти і натикається на опір Банкової. Про це свідчить новий витік інформації на «Українській правді» про нібито заборону Тимошенко їхати до Москви:
 
«Інна Москвіна, ведуча: Газові переговори з Росією просуваються тяжко. Це підтвердив сьогодні перший віце-прем'єр Олександр Турчинов. Основні суперечки точаться довкола суми боргу та термінів його погашення. Урядник не зміг відповісти на запитання: чи вдасться Україні до 14 квітня виплатити мільярд доларів, як того вимагає Росія. А до 1 квітня представити власне бачення нових газових взаємин.
 
Олександр Турчинов, перший віце-прем'єр міністр: "Я не бачу проблеми, коли називається ця сума, але ж для нас принципово є не просто гасити одні борги і створювати інші, для нас важливо, і це достатньо серйозне випробування, яке повинен пройти НАК "Нафтогаз" і весь Кабмін, це все ж таки забезпечити іпоточне обслуговування постачання газу в Україну. Щоб не виникла ситуація, коли ми розраховуємось по старим боргам, а нам починають ультиматум виставляти по новим боргам” 1+1», «ТСН», 15 лютого 2008 року).
 
«Володимир Павлюк, ведучий: Візит Юлії Тимошенко до Москви 21 лютого на межі зриву. Таке повідомляє інтернет-видання "Українська правда" з посиланням на власні джерела. Зривають візит Тимошенко у секретаріаті президента. Мовляв, Віктор Балога написав листа прем'єрці із проханням скасувати свій візит. Причина прохання така. Саме у той день у Москві буде президент Віктор Ющенко. Українське МЗС уже направило до Москви листа про скасування візиту прем'єр-міністра. Нагадаю, Юлія Тимошенко планувала приїхати до Росії ще 23 січня, але і тоді на прохання президента свій візит перенесла» (Новий канал, «Репортер», 15 лютого 2008 року).
 
В цій ситуації команда Президента починає шукати «крайніх» і «стрілочників». Ним виявився уряд. Віктор Ющенко в ексклюзивному інтерв’ю телеканаду «Інтер» (повний текст) валить усі недоліки газових переговорів на Тимошенко: мовляв, якби уряд вчасно сплачував за газ, Україна взагалі б не мала жодних проблем. Президенту своїми питаннями допомагав ведучий Руслан Сенічкін, навмисне підводячи Ющенка та глядачів до «очевидних» відповідей не на користь уряду. Тепер за всі подальші складнощі, які виникатимуть на переговорах між Україною і Росією, Банкова одразу ж звинувачуватиме уряд та її очільника.
 
З цієї ж точки зору ведучий «Інтера» прокоментував і витік проекту угоди з «Газпрому»: виходить, що саме уряд і «Нафтогаз» своїми діями заганяють Україну у нові кабальні умови та йдуть на пряме порушення домовленостей Президентів. ПОДІБНОГО ВІДВЕРТОГО ПЕРЕКРУЧУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ НЕ БАЧИЛО З 2004 РОКУ!
 
Але спочатку – подивимося, як дали розвиток ситуації у новинах:
 
«500 мільйонів гривень уже переказав Нафтогаз на рахунок компанії-посередника "УкрГазЕнерго". Таким чином українська компанія підтверджує, що дотримується домовленості з Москвою, яка вимагає якомога швидшої оплати боргу. Повідомлення про перерахування першого траншу на рахунок "УкрГазЕнерго" підтвердив і Секретаріат Президента. Втім, сама компанія-посередник повідомляє – на його рахунок надійшли лише 200 мільйонів гривень. 
Тим часом голова НАК "Нафтогаз України" Олег Дубина сьогодні знову проводить переговори у Москві. Зі своїми колегами з Газпрому він має узгодити два принципових питання. Перше – це погашення українського боргу за вже спожите паливо. Другий пункт перемов стосується умов постачання газу у 2008-му і наступних роках» (5 канал, 14 лютого 2008 року).
 
«“Газпром” дає “Нафтогазу” місяць, щоб розрахуватися за газ
Рівно місяць дає Києву “Газпром”, щоб остаточно розрахуватися за газ. До 14 березня на рахунки газового монополіста має надійти мільярд доларів. Про це російська сторона поінформувала напередодні представників "Нафтогазу", які у четвер вели переговори у Москві» (5 канал, 15 лютого 2008 року).
А ось – ексклюзив Президента на «Інтері»:
 
«Руслан Сенічкін, ведучий: Несподіваний поворот у газових відносинах між Україною та Росією. У четвер українська громадськість дізналася, про що насправді говорили представники "Нафтогазу" із "Газпромом". У документах між "Газпромом" та "Нафтогазом", запропонованих російською стороною,  йдеться про створення нових спільних підприємств.
Ось цей документ. Він є в розпорядженні "Подробиць тижня". Схема роботи цих компаній така сама, як і та, що чинна нині. На паритетних умовах НАК "Нафтогаз України" та "Газпром" створюють два спільних підприємства. Перший на території Швейцарії у кантоні Цуг. Там, де нині працює "РосУкрЕнерго". Навіть назва нової компанії не дуже відрізняється: "РосУкрГаз". Друге спільне підприємство створюється на території України і саме тут криється серйозна загроза для України втратити контроль і над газом, що видобувають у країні, і над його постачанням населенню.
Отже, імпортований в Україну газ і досі йде за схемою: "РосУкрЕнерго" – компанія, 50 відсотків якої належить "Газпрому", продає газ українському "УкрГазЕнерго". Ії власником наполовину є НАК "Нафтогаз". "УкрГазЕнерго" продає паливо підприємствам України. А населення отримує газ безпосередньо від державного "Нафтогазу".
А ось схема, яку пропонує "Газпром": Росія отримує 50 відсотків спільного підприємства, яке діє на території України. Воно забезпечує всі потреби українців – і промисловості, і населення. У його розпорядженні як імпортований газ, так і газ власного видобутку. Крім того, у документі чітко зазначено, що це друге спільне підприємство не матиме права продавати за межі України ані власний, ані імпортований газ.
Наступного тижня ми станемо свідками історичної події – який шлях обере уряд. Залишить чинну схему, яЯка гарантує нижчу ціну? Пристане на пропозицію "Газпрому", значно посиливши його позиції на внутрішньому ринку України, перейде на прямі розрахунки з «Газпромом»,  купуючи газ по 320 доларів, і в цьому разі країна може опинитися на межі економічної кризи?... Можливо, ще існують якісь варіанти розв'язання проблеми, але у будь-якому разі зараз їх не розглядають. Скидається на те, що борці із посередниками не встигли зробити нові аби запропонувати альтернативу. І тепер уряд не готовий вчинками підкріпити політичні домовленості Президентів України та Росії. З такою оцінкою, до речі, погодився і Президент України під час інтерв'ю нашій програмі. Головні підсумки візиту українського Президента до Москви» Інтер», «Подробиці тижня», 17 лютого 2008 року).
 
«Руслан Сенічкін, ведучий: Вікторе Андрійовичу, вирішення газового питання – воно було знайдене під час зустрічі із Володимиром Путіним. Довелося якісь компроміси шукати, у вас були різні позиції чи все таки у вас було спільне бачення вирішення питання ще до самого початку зустрічі?
Синхрон: Віктор Ющенко: Компроміс приходилося шукать по двом питанням із цілого блоку. Питання перше – розрахунки 2007 року. А уряди провели так, що країна, по суті, стала перед фактом відключення поставок газу. Тому що ні одна країна в світі 4 місяці не наважилася не розраховуватися за зимовий період за газ, це зробила тільки Україна. І кожний вину скидає на попереднього: то не встиг, то не міг, то забув. І це є не правильно. Ми говоримо про державу, про наш імідж, про нашу репутацію. І забувати 4 місяці розрахуватися за газ, це є ганьба, це є неправильна політика перш за все виконавчої влади. Але тут виникло багато правових питань – що робить з 2007 роком? Перша наша базова фундаментальна домовленість, що ми домовляємося – що розрахунки, за газ спожитий у 2007 році, здійснюється по цінах 2007 року, крапка. Блок другий: почався 2008 рік, у нас уже є претензія "Газпрому" про розрахунки за газ 314 долларів за тисячу кубів, вмотивована претензія "Газпрому". Якщо взяти різницю цін 2007 року і проблеми які накопили в цьому, вже в поточному році по неплатежах "Газпрому", вірніше російській стороні за поставлений газ зверх планові борги України, які утворилися. Вони складали приблизно десь 330 мільйонів доларів, або півтора мільярди гривень.
Руслан Сенічкін, ведучий: Після того як ви вирішили газове питання на політичному рівні тепер доведеться на певні запитання відповідати власне уряду. Як буде розраховуватися за борги НАК "Нафтогаз України"? За яким принципом будуть створені спільні підприємства і так далі? На ці питання власне уряд не може дати відповідь, тобто можна розуміти так , що до такого розвитку подій уряд був не готовий? Як ви відчуваєте?
Синхрон: Віктор Ющенко: Я згоден з такою оцінкою. 20-го числа – прихід уряду, одну команду змінює друга. Потім проходить січень місяць за грудень приходиться розраховуватися новій команді. Нова команда не розраховується. Проходе січень місяць, треба в лютому розраховуватися, розрахунки не йдуть і виник цілий клубок зв'язків, які б я сказав би так, привели до того, що, власне кажучи, країна стала перед фактом відключення енергії. РНБОУ стало перед фактом того, що 4 місяці країна не платить, що у нас жодна з сторін не бере відповідальність…
Руслан Сенічкін, ведучий: Нинішні домовленості, вони ведуть до більш прямих відносин скажімо так між Росією і Україною щодо газового питання?
Синхрон: Віктор Ющенко: Так, вони ведуть до того що зараз НАК "Нафтогаз" уперше почне закуповувати газ безпосередньо в “РосУкрЕнерго” на кордоні, буде розмитнювати цей газ, буде проводити бюджетні платежі. Це перша новація яка стосується уже січня місяця. Друге – це те , що ця компанія виходить на ринок привабливий – це ринок української промисловості, української індустрії. Третє, НАК "Нафтогазу" передається вся монополія на транзит – це ключова дохідна частина, яка там 2 з лишнім мільярди доларів оцінюється в розрахунку на рік.
Руслан Сенічкін, ведучий: Вікторе Андрійовичу, якісь суперечливі питання залишилися невирішеними з російською стороною після вашого візиту в Москву?
Синхрон: Віктор Ющенко: По газу?
Руслан Сенічкін, ведучий: По газу, по газу.
Синхрон: Віктор Ющенко: Ні, ні» (там само).
 
Частина 3. «Зато мы делаем ракеты…»
Надзвичайно велика увага українських ЗМІ була присвячена фразі-припущенню, «мимохідь» висловленій Володимиром Путіним на прес-конференції з Віктором Ющенком:
 
«…Інша річ – наміри України вступити до НАТО. На запитання української журналістки про Північно-Атлантичний альянс, відповідає емоційно.
Володимир Путін, президент Росії: "Как вас зовут? Лена, вот представьте себе, город нашей российско-украинской боевой морской славы Севастополь, и там база НАТО. Не только сказать, подумать страшно, что Россия в ответ на подобное размещение таких позиционных районов, а теоретически нельзя исключить этого, украинской территории, нацелит на Украину свои ударные ракетные системы"» (Перший національний, «Новини», 12 лютого 2008 року).
 
Ці слова Путіна процитували практично всі телеканали. Лише наступного дня українці почули реакцію свого Президента: виглядало так, ніби Ющенко вже повірив у можливість такої загрози:
 
«Синхрон: Віктор Ющенко, президент України: "Питання не стоїть вступати в НАТО чи не вступати. Я пропоную замислитися над іншим. Яку модель мати, щоб ми всі спокійно спали? А якщо ми таку модель знайшли, і вона є модель колективної безпеки, в чому я не маю жодного сумніву, тоді давайте винесем з часом питання суспільству: чи даєте ви згоду, чи не даєте".
Юрій Спасокукоцький, кореспондент: Напередодні Президент Росії Володимир Путін іронічно припустив, що одним із наслідків вступу України до НАТО буде наведення на нашу державу ударних ракетних систем. Зокрема, якщо бази НАТО раптом з’являться у Севастополі. До речі, термін перебування російських баз у Криму, за чинними угодами, спливає 2017 року» (Перший національний, «Новини», 13 лютого 2008 року).
 
ОРТ, яке транслюється і користується популярністю і в Україні, поспішило подати позицію Ющенка як відступ від попередніх планів:
 
«Наталья Семенихина, ведущая: На Украине не будет военных баз НАТО. Об этом сегодня заявил президент Ющенко, подчеркнув, что его страна готова законодательно закрепить этот запрет. Что же касается членства в Североатлантийском Альянсе, то вопрос со временем будет решен на референдуме. Вступление в НАТО – одна из самых острых внутренних проблем Украины. Не предпринимать никаких попыток в сближении с военным блоком до референдума требует парламентская оппозиция. Вот уже третью неделю Партия регионов блокирует трибуну рады. Вечером возможно Ющенко встретиться с лидерами парламентских фракций, чтобы уговорить их все-таки начать работать» (ОРТ, «Время», 13 лютого 2008 року).
 
Це не зупинило Володимира Путіна від того, щоби ще раз полякати Україну «ракетами» в разі інтеграції в НАТО:
 
«Владимир Путин, Президент России: "По имеющимся у меня сведениям, подавляющее большинство граждан против вступления в НАТО. Тем не менее, руководство Украины взяли и подписали бумажечку. В таком же явочном режиме, никого не спрашивая, могут там быть поставлены и базы, или какой-нибудь четвертый или пятый оппозиционный район ПРО. А нам-то что делать тогда? Вот тогда мы вынуждены будем перенацеливать наши ракеты на объекты, которые, как мы считаем, угрожают нашей национальной безопасности («Інтер», «Подробиці», 14 лютого 2008 року).
 
Дивно, але жоден канал у новинних програмах нікого не запросив проаналізувати заяви російського президента й озвучити контраргументи, нагадати про міжнародні зобов’язання Росії утримуватися від таких погроз. В інформаційному вакуумі слова Путіна сприймалися як доконаний факт, а не намір. Мовчазність української влади – як команди Президента, так і команди прем’єр-міністра – в цій ситуації межувала з державною зрадою.
 
Єдиними, хто зайняв позицію, яка мала б прозвучати з вуст української влади, були США:
 
«Володимир Путін обурив Сполучені Штати. У Вашингтоні заяву російського лідера про те, що Москва може націлити свої ракети на Україну, вважають неприйнятною.
Держсекретар США Кондоліза Райс заявила, цитуємо: приховані погрози Росії на адресу України – неприпустимі. А сама риторика Росії є неприйнятною. Райс навіть закликала не запрошувати Володимира Путіна на натівський саміт, проведення якого заплановане на початок квітня у Бухаресті» (5 канал, 14 лютого 2008 року).
 
Тоді як позиція Банкової була ганебно угодовською:
 
«Олександр Чалий, заступник голови Секретаріату Президента України: "Якщо у Російської Федерації виникає занепокоєння у зв'язку з розміщення на території України, (то) Україна, як уже Президент заявив, відповідно до положень Конституції, не вправі розміщувати на своїй території іноземні бази. Якщо потрібно ці зобов'язання підсилити, ми готові говорити через діалог із Російською Федерацією з цього питання"» (5 канал, 14 лютого 2008 року).
 
Єдине, на що спромоглася у відповідь Банкова, це в режимі інформаційного повідомлення оголосити про пришвидшення свого вступу в НАТО. Навряд чи це було саме тим меседжем, який був доцільний після слів Путіна та їх багатократного цитування центральними телеканалами:
 
«Анна Гомонай, ведущая: Виктор Ющенко просит Германию поддержать на апрельском саммите НАТО заявку о присоединении Украины к Плану действий относительно обретения членства в Альянсе. Сказал об этом Президент в ходе встречи с немецким послом Вальтером Штан-Майером. А лидер оппозиционной Партии регионов сегодня же отправил в штаб-квартиру НАТО в Брюсселе письмо. Виктор Янукович просит заявку Украины на грядущей встрече в Бухаресте лидеров стран – членов Альянса не только не поддерживать, но и не рассматривать вовсе» Інтер», «Подробиці», 14 лютого 2008 року).
 
Напевне, в Кремлі просто не чекали такої слабкої реакції української влади та мас-медій і такого відгуку від Сполучених Штатів. Стереотип негативних наслідків вступу України в НАТО збагатився ще одним потужним міфом про направлення «російських ракет» проти українських міст. Нейтралізувати його простими заявами про те, що жодних іноземних баз в Україні не буде, вже неможливо: примара ракетного удару з боку «братерської Росії» тепер щоразу використовуватиметься проросійським лобі в українській політиці.
 
Докладніше тему російських ракет обговорили у «Свободі Савіка Шустера» 15 лютого. Сакраментальна фраза Путіна була процитована на самому початку програми. Згодом до цього повернулись у полеміці Андрій Шкіль та Леонід Грач:
 
«Леонід Грач: У меня аргументов против НАТО больше, чем у вас за НАТО.
Андрій Шкіль: Так аргументи – це добре, але ви скажіть: проти чого це аргумент? Як розшифровується ця структура?
Леонід Грач: Я вам уже сказал, что я против того, чтобы ракеты были нацелены на Украину, если так вам более доходчиво...
Андрій Шкіль: Чиїх ракет? Проти російських ракет?..
Леонід Грач: Да с любой стороны... Почему вы мечетесь под ракеты? Есть внеблоковый статус. Не лезьте туда...
Андрій Шкіль: Це не ми...
Леонід Грач: Ну, ваши вожди. Вы же им подчинены... Не лезьте на Запад – не будет с Востока к вам претензий. Не лезьте на Восток – не будет с Запада претензий. Будьте нейтральными. Почему вам неймётся никак?
 
Роман Зварич (НУ-НС) підловив Леоніда Грача на непослідовності: «Логіка президента Путіна полягає в тому, що будь-які іноземні бази на території України є об’єктом для ударних ракет іншої сторони. Отже, російська база, за його логікою, є тоді об’єктом ударних ракет НАТО на нашу суверенну територію. Отже, якщо ви погоджуєтеся з такою логікою, мені видається, що ви як представник Компартії, відстоюючи інтереси держави і народу, мали би тоді відстоювати позицію про те, щоб якомога швидше російський флот забрався з нашої землі. Така ваша позиція?». У своїй не зовсім упевненій відповіді пан Грач зазначив, що ЧФ Росії захищає Крим… від кримськотатарської, чи то пак турецької, агресії: «речь не идёт о солидарности или поддержке или о разделении точки зрения российского президента, а речь идёт о том, что перед Россией своим поведением в отношении позитивов вступления в НАТО поставлен Украиной таким образом, каким он будет отвечать в случае действительно появления на территории Украины базы НАТО и нацеливания того боевого оружия, которое может быть в НАТО и со стороны других и так далее. Поэтому это ответ. И я хотел бы, чтобы к этому ответу и мы все, и граждане Украины как к конечному результату хорошенечко задумались. Что касается Черноморского флота – опять это ваша логика, я её алогизмом воспринимаю. Мы Черноморский флот, ещё раз говорю, должны благодарить, до сегодняшнего дня что он базируется там, защищает южные рубежи, которые вы ещё мало очень понимаете, что происходит. Так вы ж не машите головой, если не понимаете, и внимательно слушайте, пока вам говорят. В том числе и от Турции, вы правильно говорите. Вспомните, как раз в "Нашей Украине", по списку "Нашей Украины" прошли два депутата от Меджлиса, на знамени которого написано, что Крым должен стать крымскотатарским государством».  До аналізу причин появи «ракет» у риториці російського президента у політиків руки не дійшли.
 
Мало хто звернув увагу й на те, що напередодні візиту перший віце-прем’єр-міністр Росії Сергій Іванов висловив зовсім іншу позицію з питання НАТО. Йому, як колишньому міністру оборони РФ, навіть на думку не спало жартувати з ракетами, особливо виступаючи на міжнародному форумі в Мюнхені:
 
«Сергей ИВАНОВ, первый вице-премьер России: "Украина и Грузия – независимые государства, и Россия, конечно же, не может использовать право вето по отношению к их политике. Но за этим могут последовать определенные действия, поскольку военная структура НАТО подбирается все ближе и ближе к границам России. Чем интеграция Украины и Грузии поможет НАТО и безопасности? Да ничем. Станет ли в этом случае нападать Россия на Украину или Грузию? Конечно нет!"» («Інтер», «Подробиці», 11 лютого 2008 року).
 
Отже, маємо справу з класичною кадебістською психологічною операцією у виконанні Путіна. Проте вона б не мала такого успіху, якби не малокомпетентна позиція українських телеканалів і «беззуба» реакція перших осіб української держави.
 
«Сорочинський ярмарок» у парламенті
Останні кілька тижнів парламентські кореспонденти українських телеканалів змагаються у вживанні синонімів до слова «тупик», щоб хоч трохи урізноманітнити свої репортажі про «паралізовану» Верховну Раду. Діставши такий-сякий зручний привід у вигляді підпису спікера під пронатівським листом, регіонали, очевидно, вирішили: ніж працювати в опозиційному дискомфорті, краще страйкувати в очікуванні нехай навіть суто теоретичної можливості хоч якось притулитися до влади. І дарма, що справжня мета недавньої партії влади очевидна майже для всіх, дарма, що антинатівська риторика не належить до найбільш виграшних в очах навіть власного електорату, тим більше дарма, що законодавча гілка української влади ось-ось остаточно надломиться під тягарем непомірних амбіцій власних «захисників». Ефемерна ідея «суперширокої» коаліції залишається спокусливо витати в повітрі і періодично – як от минулого понеділка – набирати начебто реалістичних форм – звісно, щоб уже наступного дня розвіятись як дим.
 
Спільне голосування БЮТ, регіонів та комуністів за закон про державні закупівлі стало черговою підбадьорюючою ін’єкцією для парламентських мрійників – але її дія так само швидко минула, залишивши по собі голі технологічні розрахунки по відтягуванню часу та позбавленню опонентів зайвих важелів впливу.
 
Чергова хвиля загрозливих заяв і показових жестів з боку опозиціонерів виглядають швидше як демонстрація нездатності остаточно знайти відповідь на питання – що ж робити далі? Бо можливість розпуску парламенту, яка в оглядуваний тиждень перейшла зусиллями спікера в розряд більш реалістичних, виглядає не надто перспективною для ініціаторів нинішнього парламентського «страйку». Якби було інакше, то випробувана попередниками модель чергової самоліквідації виглядає більш технологічною, ніж сьогоднішній «біг на місці», який, схоже, приносить більше користі для інших учасників процесу – в тому числі для парламентських аутсайдерів. Принаймні, Володимир Литвин отримав можливість спробувати реанімувати образ «людини над бійкою», активно коментуючи зголоднілим за новинами телевізійникам версію про переформатування коаліції.
 
«Парламентські перегони знову зайшли у глухий кут
Ведуча: Парламентські перегони знову зайшли у глухий кут, народні депутати сьогодні зібралися в сесійній залі на короткий час. З'ясувавши, що порядок денний не включає розгляд питання про НАТО, регіонали заблокували парламентську трибуну після безрезультатних переговорів зі спікером, депутати розійшлися по комітетах. У кулуарах же говорили про день вчорашній, довготривалу роботу Верховної Ради. Голосування за закон про державні закупівлі, який підтримали бютівці та регіонал, у декого викликали сумніви у міцності демократичної коаліції. В парламенті з вкотре висловлювали думку про можливе пере форматування більшості.
В'ячеслав Кириленко лідер блоку "Наша Україна – Народна самооборона": "Сподівання регіоналів на переформатування коаліції марнію, вони порушують ці питання практично на кожному засіданні голови Верховної Ради".
Ярослав Сухий, народний депутат, фракція Партія Регіонів: "Я перший раз таке чую, яке має відношення коаліції, форматування, пере форматування до нинішньої проблеми, проблема нинішня проста, вона зрозуміла, не має права він підписувати цього листа".
Володимир Литвин, голова блоку свого імені: "Зрозуміло, БЮТ, Регіони і комуністи для цього поступилися принципами, розблокували роботу Верховної Ради України., зробили вигляд, що його не існує. Тому да, розмови про пере форматування більшості набувають певного оформлення".
По НАТО лідери фракцій зустрінуться з президентом, Віктор Ющенко на бесіду погодився. Зазначив, що докладе всіх зусиль, аби Верховна Рада запрацювала. Поки ж Регоінали викликали на відверту розмову спікера, зустріч має розпочатися в ці хвилини. За перебігом подій спостерігає наш кореспондент Нелі Ковальська. Доброго дня Нелі, чи прийняв запрошення Арсеній Яценюк і чи відомо, про що говоритимуть представники Партії регіонів і спікер.
Нелі Ковальська, кореспондент: Доброго дня. Наразі може лише сказати лише про те, що бачили на власні очі. Станом на цю хвилину , спікера у будівлі штабу Партії Регіонів з поки що не має, втім він все ж таки прибуде на нього, тут чекають інформацію про те, що Арсеній Яценюк прийняв пропозицію регіоналів, поговорити, підтвердили у прес-службі Верховної Ради України. Зараз до штабу Партії регіонів з'їжджається власне депутати з цієї фракції, я зазначив на прес-секретар лідера опозиції Віктора Януковича Денис Іванеско, у зустрічі візьмуть участь всі 175 членів фракції та лідер опозиції Віктор Янукович, власне теж. Також передбачено, що ця зустріч відбудеться без преси, оскільки розмова буде досить відвертою, про це ще сьогодні вдень заявляли деякі депутати. Наразі в мене вся інформація. Будемо спостерігати за подіями і докладніше доповімо о 20-й годині» Украина», «События», 13 лютого 2008 року).
 
«Заседание Верховной Рады сегодня вновь не состоялось
Анна Гомонай, ведущая: Заседание Верховной рады сегодня вновь не состоялось. Несмотря на то, что вчера депутаты сумели ненадолго найти общий язык и принять несколько законов – сегодня парламент вернулся в своё обычное за последние три недели состояние блокады. А вчерашние анти-натовские декорации – оппозиция вновь вернула в зал.
Ольга Клюева, автор: "Напрасно техперсонал Верховной Рады убирал вчерашнее антинатовское оформление. Сегодня воздушные шары снова парят в зале заседаний. Опять блокада. Вчера увступили сегодня ошибку не повторим, говорят регионалы".
Нестор Шуфрич, Партія регіонів: "Сьогодні учорашній приклад це довів - з Партією регіонів можна домовлятись. На жаль, представники коаліції настоюють на тому, щоб питання НАТО не знімалось і ми змушені настоювати на своїй позиції".
Ольга Клюева, автор: "Коалиция в искренность вчерашнего перемирия не верит, убеждены – оппозиция временно сняла осаду трибуны, чтобы отсрочить установленную конституцией возможность роспуска парламента".
Андрей Шкиль, фраккция БЮТ: "Зникла така дискомфортна загроза дочасних виборів. 30-денний термін почав підліковуватись від сьогодні, тому в блокувальників трибуни ще є спокійних 20 днів, які вони можуть там блокувати, пікетувати, надувати кульки, спускати, піднімати, спускати прапори".
Ольга Клюева, автор: "Тем временем в кулуарах опять заговорили о новой формуле большинства. Во вчерашнем голосовании бют и регионов за госзакупки - в унисон - умотрели новые парламентские союзы, хотя и ситуативные.
Владимир Литвин, лидер фракции Блока Литвина: "Давайте не будемо поспішати з визначенням опозиції. Учора по голосуванні ми побачили, що в єдиному пориві злилися, здавалось би, непримерені опоненти, коли потрібно проголосувати за ті рішення, за якими стоять величезні гроші".
Ольга Клюева, автор: "Спикер сегодня шариков так и не увидел, Арсений Яценюк не пришёл в зал. На совещании с руководителями фракций стало понятно - на уступки не пойдёт никто. Завтра начать работать депутатов попробует уговорить президент, Виктор Ющенко назначил встречу лидерам фракций. А пока оппозиция готовится к очередной блокаде. Методы агитации обещают обновить".
Ольга Клюева, автор: "Хрупкое перемирие воцарившееся вчера в парламенте оказалось кратковременным сегодня оппзиционеры и коалицианты опять демострируют свои непримиримые позиции в вопросе НАТО. И пока ни коалицианты ни оппозиционеры отступать не собираются"» («Iнтер», «Подробности», 13 лютого 2008 року).
 
«Олесь Терещенко, ведучий: Якщо Путін уже мав нагоду поговорити з Ющенком про НАТО, то лідери парламентських фракцій – тільки хочуть. Самі коаліція з опозицією так і не змогли домовитися про компромісну постанову щодо умов приєднання до альянсу. Президент ніби й обіцяє зробити, щоб Верховна Рада запрацювала, але не знає, чи знайде завтра час для депутатів. А поки що вчорашня двогодинна робота у парламенті залишається тільки винятком.
Людмила Добровольська, ведуча: Крім того цей тимчасовий мир у Верховній Раді породив нові звинувачення у спільному голосуванні БЮТ, Регіонів і Комуністів, за Закон "Про державні закупівлі" глава Президентського секретаріату Балога розгледів... прообраз Коаліції між силами Тимошенко і... Януковича ( хоча в авторах цього закону значиться і нашоукраїнець Зварич, а регіони мають свій закон, який взагалі передбачає ліквідацію відповідальної за державні закупівлі Тендерної палати).
В'ячеслав Кириленко, лідер НУ-НС: "Поки Партія регіонів не зрозуміє, що робота в опозиції також робота шляхом голосування чи відхилення певних законопроектів буде таке блокування. Сподівання регіоналів на пере форматування коаліції марні. Вони порушують ці питання практично на кожному засіданні голови Верховної Ради".
Ірина Павленок, кореспондент: Нову більшість уже бачить і лідер однойменної фракції Володимир Литвин. Каже, і репетиція була. БЮТ, Регіонали та комуністи учора разом голосували за законопроект про державні закупівлі. Який, на думку Литвина, ніяк не позначиться на корупції у цій галузі.
Володимир Литвин, лідер фракції блоку Литвина: "Кинули кістку, намагаються випустити пару, але дружно проголосували як ви знаєте три політичні фракції, набравши достатню кількість голосів".
Ірина Павленок, кореспондент: Бютівці обурені кажуть, за державні закупівлі проголосували, щоб змінити бодай щось. І коаліцію із регіонами називають маячнею. У фракції прем’єрки говорять про інше, учора регіонали зупинили відрахунок 30-ти днів безпорадності Ради. Після чого, теоретично, її можна було розпустити. Але вибачати опозиції таку поведінку БЮТ не хоче.
Андрій Шкіль, депутат Верховної Ради України, фракція БЮТ: "Якщо ми не погодимося, якщо ми вирішимо що сьогодні працювати треба, то спікер скаже ні сьогодні не буде засідання, а почнеться через 31 день, якщо Президент не розпустить парламент. Я все більш мужньо дивлюся на обличчя нинішніх опозиціонерів"» 1+1», «ТСН», 13 лютого 2008 року).
 
Спікер Арсеній Яценюк, який, попри оптимістичний початок своєї діяльності, поки що не зміг продемонструвати серйозного впливу на внутрішні парламентські процеси, зробив цього тижня ще одну спробу досягти порозуміння з непримиренними опозиціонерами. Для цього він запропонував лідерам фракцій укласти щось на зразок мирової угоди, в якій зі свого боку був готовий визнати, що його підпис під «натівським» листом не був позицією консолідованої більшості парламенту. Навзаєм, страйкуючі фракції опозиції мали взяти на себе зобов’язання повернутися до законотворчої роботи. На подібний варіант зголосилися навіть представники коаліції, але в опонентів та «нейтралів» Литвина пропозиції Яценюка особливого ентузіазму, поки що, не викликали – мовляв, це принципово не вирішує питання і є лише констатацією і без того існуючих фактів. Референдум із питання вступу до НАТО вже в квітні – позиція регіоналів, а їх союзники з Компартії черговий раз нагадали про розгортання масових акцій протесту – і черговий раз нікого цим не налякали.
 
Зіткнувшись зі стіною непорозуміння, спікер публічно визнав, що якщо й цей компроміс буде відкинуто, то слід готуватися до нових виборів. При цьому передрік навіть загибель українського парламентаризму у двомовному варіанті – мабуть, щоб було краще зрозуміло опозиціонерам – «із ганьбою і позором». І ще одна характерна деталь – спікер вирішив зненацька наголосити на тому, що Верховна Рада не має бути інструментом політичної гри – ані для Банкової, ані для Грушевського. Видається, правда, що цей пасаж і було спрямовано на дві згадані адреси, де останнім часом перестали звертати особливу увагу на буксуючий законодавчий механізм. Можливо, після цього прозорого сигналу про можливий початок самостійної гри ситуація зміниться?
 
«Арсеній Яценюк припустив можливість розпуску Верховної Ради
Ростислав Суханов, ведучий: Арсеній Яценюк припустив можливість розпуску Верховної Ради. Спікер пропонує лідерам фракцій до понеділка підписати політичну угоду. Зміст документа зводиться до кількох пунктів. Головне: відмовитись від блокувань, розпочати роботу, а підпис спікера під листом до НАТО визнати таким, що не є позицією консолідованої більшості парламенту. Блок Литвина, комуністи і регіони підписувати угоду поки що не збираються. Якщо фракції не дійдуть згоди, то нічого не залишиться, як готуватися до нових виборів, зазначив Яценюк.
Наталія Малишко, кореспондент: На вранішньому засіданні компромісу не дійшли. Кожен прийшов зі своїми пропозиціями, з ними ж і пішов. Опозиція наполягає на першочерговості референдуму. Регіонали прагнуть провести його вже в квітні. А комуністи, щоб часу не гаяти, від суботи готують масштабні акції протесту.
Адам Мартинюк, народний депутат, фракція КПУ: Починаючи із суботи-неділі, проводимо масштабні акції по всій Україні. Для того, щоб показати і продемонструвати, як народ підтримує чи не підтримує цю ідею перед саммітом.
Наталія Малишко, кореспондент: Арсеній Яценюк намагається примирити обидва табори. І закликає або проголосувати всі 4 постанови по НАТО, або підписати політичну угоду. Обидва Кириленки начебто не проти.
В‘ячеслав Кириленко, голова фракції НУ-НС: Ми готові підписати політичну угоду, безумовно, вона вимагає ратифікації на фракції, але компроміс, який запропонований – нас влаштовує.
Іван Кириленко, голова фракції БЮТ: Ми можемо цей документ підписати за умови, що її підписують усі п‘ятеро. І це добра воля всіх”.
Наталія Малишко, кореспондент: А от опозиції не подобається низка пунктів. Адже угодою передбачено визнати чинними закони і постанови, які й без цього чинні. Не відмовляються вони й від блокування.
Олександр Єфремов, народний депутат, фракція Партії регіонів: Подписав её, мы фактически подпишем, что белое является белым. Ни тем более признать, что в силу каких-то действий в ВР не будет противостояния, тогда когда оппозиция не имеет фактически других рычагов влияния. Ну, это утопичный путь, который предлагается»
Наталія Малишко, кореспондент: Не подобається політична угода й Володимиру Литвину. На його думку, кризи в парламенті вона все одно не розв’яже.
Володимир Литвин, голова фракції Блоку Литвина: Саму ідею я підтримую, а щодо наповнення треба вести діалог і дискусію.
Наталія Малишко, кореспондент: Спікер усе це слухав і сказав, як відрізав: якщо до понеділка угоду не підпишуть  готуйтеся до виборів.
Синхрон: Арсеній Яценюк, голова Верховної Ради України: Якщо в понеділок не буде поставлено підпис під угодою або не знайдено інший компроміс – у нас іде 30-денний термін, визначений ст. 90 Конституції. З ганьбою і позором поставимо хрест на українському парламентаризмі.
Наталія Малишко, кореспондент: Разом із тим Яценюк закликав не використовувати парламент у політичній грі.
Синхрон: Арсеній Яценюк, голова Верховної Ради України: Я категорично заперечую проти того, щоб парламент був інструментом для Банкової, щоб парламент був інструментом для іншої сторони – вулиці Грушевського»(НТН, «Вчасно», 15 лютого 2008 року).
 
Поки Президент заочно звертався до парламентарів із закликом до відновлення ефективної роботи, глава його секретаріату Віктор Балога надав несподіваного імпульсу процесам оптимістичного очікування з боку нинішніх опозиціонерів. Він транслював невдоволення Президента стосовно проголосованого під час короткого «робочого тайм-ауту» закону про державні закупівлі, назвавши його таким, що відроджує корупційні схеми. Балога наголосив на тому, що солідарне голосування БЮТ разом із Регіонами та комуністами може свідчити про фактичне переформатування коаліції. Вказавши на те, що Президент не має наміру підписувати згаданий законопроект, він наголосив: якщо відбудеться повторне голосування за цей закон, воно мало не остаточно підтвердить факт переформатування. Підозра щодо коаліційних змін була досить рішуче відкинута спікерами з БЮТ і «НУНС». Але, водночас, активно підтримана другорядними спікерами опозиції та, як ми вже згадували вище, Володимиром Литвиним.
 
«Віктор Ющенко вкотре закликає парламентарів поновити роботу Вищого законодавчого органу
Ростислав Сухачов, ведучий: Віктор Ющенко вкотре закликає парламентарів поновити роботу Вищого законодавчого органу, опозиційні сили і надалі блокують роботу Парламенту. Віктор Ющенко переконаний, що ті питання які стали конфліктними - надумані, і є результатом політиканства. До слів президента нардепи очевидно не дослухалися. Сьогодні вони знову блокували трибуну Верховної Ради, і знову залу прикрашали повітряні кульки, щоправда цього дня більше говорили не про членство в НАТО, а про пере форматування коаліції. Підкоп під Тимошенко та приватні інтереси Рината Ахметова. Про пост робочий день нардепів наші кореспонденти.
Наталія Малишко, кореспондент: Повітряні кульки, плакати, заблокована трибуна і знову ніхто не працює, чому сьогодні парламентарі забули про вчорашнє порозуміння, у кожного своя версія.
Валерій Писаренко, народний депутат, БЮТ: "Партія регіонів вимагає, щоб ми таки повернулись до цього закону якнайшвидше, щоб Партія регіонів фактично могла припинити операцію по поверненню Дніпроенерго до державної власності".
Нестор Шуфрич, народний депутат, Партія регіонів: "Щодо рішення Верховної Ради по судочинству, то я рекомендував би представникам Блоку Юлії Тимошенко задати ці питання Секретаріату Ющенка, тому що ми вже відчуваємо, що йде протистояння між Верховним судом і Секретаріатом. І тому хай вони розберуться між собою і не втягують опозицію".
Наталія Малишко, кореспондент: Ще один камінь спотикання  закон про держзакупівлі, за нього вчора разом з опозицією проголосував БЮТ. У НУНС це називають провалом тесту на корупцію.
Цитата: Анатолій Гриценко, народний депутат, фракція "Наша Україна  Народна самооборона": "Депутати проявили небажання боротися із цією схемою, 2008 року, зав дяки збереженню тендерної палати, з бюджету буде вимито близько 2 млрд. доларів, які підуть комусь у кишеню, і точно не підуть простим людям" (кінець цитати).
Наталія Малишко, кореспондент: Про корупцію заявляє і Володимир Литвин, і додає, такий результат голосування дає підстави говорити про пере форматування коаліції.
Володимир Литвин, лідер блоку Литвина: "Вчора ми побачили фактично вимальовується такі неформальні союзи, це свідчення того, що голосували ті політичні сили, які бачать себе в тендерній палатах".
Наталія Малишко, кореспондент: Не забарилася реакція з Банкової, Віктор Балога заявляє, що президент не підпише закону який зберігає корупційні схеми. Повторне депутат голосування більшості з регіонів, комуністів і БЮТ, означатиме нову політичну конфігурацію.
Цитата: Віктор Балога, голова Секретаріату президента: "Щонайменше третє спільне голосування Бютівців і регіоналів очевидно слід буде розцінювати як фактичне оформлення та підтвердження нового формату коаліції. Такий "крутий" віраж є у розстановці парламентських сил означатиме, що де-факто у Верховній Раді не відповідає коаліційній угоді". Кінець цитати.
Наталія Малишко, кореспондент: У тому що коаліція буде переформатовувана, опозиція не сумнівається.
Ганна Герман, народний депутат, Партія регіонів: "Я думаю, що широка коаліція буде вже в травні"» (НТН, «Вчасно», 13 лютого 2008 року).
 
Втім, найбільший інтерес у політичних та журналістських колах викликала, звичайно, коротка заява Віктора Балоги щодо його виходу з партії «НУНС». Обмежившись коротким поясненням щодо того, що мета його вчинку – застерегтися від розмов щодо надмірного впливу глави президентського Секретаріату на внутрішньопартійне життя і наголосивши, що свою подальшу діяльність він пов’язує виключно з Президентом Ющенком, Балога дав привід для численних припущень та коментарів з боку політиків та аналітиків. Домінує серед них головна думка – Балога береться за створення нової пропрезидентської партії. Зі слів одного з членів парламентської фракції «НУНС», Борис Тарасюк навіть оприлюднив назву нової партійної структури – «Гарт» (натомість про навність такої структури вже не раз згадувалося у ЗМІ). Якщо ця інформація відповідає дійсності, то надзвичайно складно говорити зараз не лише про перспективи нової партії, а хоча би про політичну доречність появи нової структури з назвою, що повторює назву студентського спортивного товариства. На сьогодні подібний витік інформації більше нагадує розгортання операції інформаційного прикриття для ресурсно-кадрової перетряски всередині існуючої пропрезидентської партії.
 
«Віктор Балога вийшов із партії Народний союз Наша Україна
Віктор Балога вийшов із партії Народний союз "Наша Україна", про це повідомляє прес-служба глави держави. У заяві глави секретаріату президента, зазначається, це рішення продумане і остаточне, Віктор Балога вважає, що ви хід із лав наших українців, дозволить припинити спекуляції щодо його ролі у внутрішньопартійних процесах. Водночас наголосив , незалежно від обставин його політична діяльність, вже буде пов'язана з президент Віктором Ющенком» («Украина», «События», 15 лютого 2008 року).
 
«Тарасюк: Балога создает новую партию "под Ющенко"
Анна Гомонай, ведущая: Глава президентского Секретариата Виктор Балога станет лидером новой пропрезидентской партии. И хотя сам Балога таких намерений пока не декларировал, в этом уверяют его бывшие однопартийцы по "Народному союзу "Наша Украина". Депутат из фракции НУНС Борис Тарасюк считает, что в Украине уже стартовал процесс формирования пропрезидентской партии. По его словам, ей уже придумали название – "Гарт". Задача  создать политическую силу, которая будет иметь влияние как на западе, так и на востоке страны. О своем решении покинуть "Народный союз "Наша Украина" Виктор Балога заявил накануне. В стане оппозиции  а именно, в Партии регионов  отмечают, что нашеукраинцы понесли серьезную потерю» («Iнтер», «Подробности», 16 лютого 2008 року).
 
Небо. Літак. Дівчина
Так, назвою модного російського фільму, можна було б назвати кримінальну драму з елементами традиційного українського політичного фарсу, яка розгорнулася останніми тижнями навколо екс-міністра транспорту Миколи Рудьковського. Давно заведена кримінальна справа про нецільове використання державних грошей на приємний вікенд із однією з відомих українських красунь, яка (справа, звісно ж) тривалий час розвивалася, як кажуть росіяни, «ни шатко, ни валко» і раптом, явно несподівано для самого Рудьковського, перейшла в активну фазу. Силове затримання екс-міністра працівниками СБУ в одному з медичних закладів столиці та його ув’язнення у Лук’янівському слідчому ізоляторі викликало особливу увагу преси. Невипадково, бо окрім соковитого бульварного сюжету, на який не дуже багате українське політичне життя, історія містила ще й ознаки жанру політичного детективу – таємниче викрадення представника опозиції, загадкова роль спецслужб і мало не «вбивці в білих халатах» в тюремній санчастині.
 
Втім, всі телеканали, детально висвітлюючи зовнішній ряд подій навколо затримання Рудьковського, чомусь навіть не спробували копнути глибше і пошукати відповіді навіть на ті питання, які були на поверхні. Наприклад: чому об’єктом неочікуваного спалаху атикорупційної активності став саме Микола Рудьковський, коли значно більш відомі персони свого часу щасливо уникали відповідальності навіть за більші гріхи? Політична вага Рудьковського, не будемо лукавити, була незначною навіть за часів його перебування на міністерській посаді, та й там, за оцінками деяких експертів, його вплив у міністерстві носив досить номінальний характер, а призначення на посаду, очевидно, було наслідком елементарних розрахунків на політичних торгах.
 
Як персонаж для старту гучної антикорупційної кампанії на зразок тих, що проводяться останнім часом, скажімо, в Казахстані, Рудьковський теж не надто «тягне» – не той масштаб інкримінованого злочину, не той масштаб особистості і рівень популярності. Якщо згадати досвід проведення подібних кампаній у сусідніх державах, то вони переважно проводяться із «залученням» діючих державних чиновників – відставники ж, як правило, нікого не цікавлять.
 
Таким чином, залишається всього дві вірогідні версії. Перша – пресинг Рудьковського має на меті отримання компрометуючої інформації проти більш масштабних фігур – але в цьому випадку активність його захисників мала би бути значно більшою і не обмежуватися бригадою регіональної депутатської «швидкої допомоги» на чолі з невгамовним Нестором Шуфричем і депутатами рангу Лук’янова та Сівковича. Втім, можливо, все ще попереду.
 
Друга версія – Микола Рудьковський втратив на високій посаді відчуття реальності й елементарно «попалився», зачепивши конкретні інтереси впливових осіб, за що тепер і розплачується – в усіх сенсах.
 
І все-таки цікаво, що мали на увазі журналісти каналу ICTV, коли в одному із сюжетів про сумну долю екс-міністра розповіли, що соратники не раз попереджали Миколу Рудьковського: «Рудя, допригаєшся». На жаль, ця тема в подальших сюжетах розвитку поки що не знайшла...
 
Нижче можна ознайомитися з викладом всієї історії в інформвипусках вітчизняних телеканалів.
 
Перший національний, «Новини», 10 лютого 2008 року:
«Миколу Рудьковського, колишнього міністра транспорту, вчора ввечері викрали невідомі в масках.
Івана Найда, ведуча: Миколу Рудьковського, колишнього міністра транспорту, вчора ввечері викрали невідомі в масках. Так повідомила прес-служба екс-міністра. В СБУ кажуть, що це був арешт за рішенням суду. Теж саме каже і прокурор Києва. Він стверджує, що Рудьковський ухилявся від слідства. Колишнього керівника Мінтрансу звинувачують у здійсненні приватних поїздок за державний кошт.
Ольга Скотникова, кореспондент: Ось тут на порозі приватної клініки учора о 21:30 Рудьковського захопили люди в масках. Як стверджує лікар екс-міністра Рудьковському 7-го лютого зробили операцію на між хребцевих дисках. З приміщення він вийшов на 15 хвилин.
Ігор Конівець, лікар приватної клініки: “Сьогодні потрібно зробити перев'язку, тому що операція була 7-го числа і знати шви через 5 днів. На даний час хворий не виписаний, де він знаходиться ми не знаємо.
Ольга Скотникова, кореспондент: Про зникнення Рудьковського першою заявила його прес-секретар. Спочатку вона говорила інформагентствам, що екс-міністра викрали зі стаціонару 15 озброєних людей у масках, потім сказала, що пригода трапилася біля клініки, але хто бачив і хто порахував нападників пояснити не змогла. Згодом з'ясувалось, що Рудьковського затримали співробітники СБУ.
Вікторія Бутенко, прес-секретар Миколи Рудьковського: Йому відмовлено у доступі адвоката. Він також не може отримати медичну допомогу. Вчора зокрема було відмовлено у доступі лікарів”.
Ольга Скотникова, кореспондент: на камеру правоохоронці жодних коментарів не дають. Телефоном прес-секретар СБУ сказала, що екс-міністра взяли під варту на вулиці за рішенням суду на дві доби, бо Рудьковський, який нині під підпискою про невиїзд допомагати слідству не хотів.
Марина Остапенко, прес-секретар СБУ: Він не перебував у лікарні і був у зовсім нормальному стані. Його доставили до відділу досудового слідства СБУ. Він був оглянутий медичним працівниками, лікарями, які встановили, що стан його здоров'я задовільний.
Ольга Скотникова, кореспондент: Столична прокуратура теж пояснювала пригоду лише поза камерами. Прокурор Києва сказав інформ агенціям, що Рудьковський повинен був засісти за вивченням матеріалів справи. Колишнього міністра транспорту звинувачують в тому, що він за державні кошти не у справах, а просто з дівчиною літав до Парижу і казні це обійшлось у 400 тисяч грн. за романтичну подорож екс-міністру загрожує від 7 до 12 років ув'язнення з конфіскацією майна. Оскільки виносити документи справи нікуди не можна, то читати їх Рудьковський мав би а СБУ.
Ольга Скотникова, кореспондент: Ось таким сьогодні застала Рудьковського уповноважена з прав людини Карпачова. Вона стверджує, що почуває себе екс-міністр погано, а умови його затримання незадовільні.
Ніна Карпачова, у повноважена Верховної Ради з прав людини: Він знаходився в незадовільному стані, він практично не мав нормального доступу до туалету, адже та камера, яка зараз є в цій в'язниці. Вона абсолютно не пристосована щоб тримати там людину. Там навіть не вигороджені місця. Їжу йому привезли, як мені сказали з госпіталю СБУ”.
Ольга Скотникова, кореспондент: Чи залишиться екс-міністр за гратами, чи вийде під підписку про невиїзд завтра має вирішити суд».
 
«Iнтер», «Новини», 11 лютого 2008 року:
«Викликом швидкої допомоги закінчилося для Миколи Рудьковського засідання печерського суду.
Лілія Гулей, ведуча: Викликом швидкої допомоги закінчилося для Миколи Рудьковського засідання печерського суду. Екс- міністр не встиг навіть дати свідчення, йому стало зле посеред засідання. Судді розглядали питання про заміну запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту. Рудьковського, нагадаю звинувачують у розтраті державного майна в особливо великих розмірах.
Роман Недзельський, кореспондент: Справа Миколи Рудьковського сьогодні була №1 у повістці дня печерського суду. Її почали розглядати одразу після відкриття, о 9-й ранку. Палац Феміди ледь вмістив всіх охочих поспостерігати за процесом. О пів на 9-ту, одразу після журналістів, до суду почали прибувати депутати від Партії регіонів. Стверджують, аби підтримати екс-чиновника та проконтролювати справедливість процесу.
Володимир Сівкович, народний депутат України, фракція Партії регіонів: Я був просто ноччю, коли його затримали, я ждав 4 години, поки мені покажуть документи про факти затриманого. Я хочу тепер подивитися, як буде відбуватися суд”.
Роман Недзельський, кореспондент: Слідом за нардепами, але вже з більш радикальними вимогами під суд прийшло і кількадесят соціалістів. Щоправда, не всі уявляли, проти чого протестують. Самого затриманого до суду привезли з невеликим запізненням, конвой не наважившись іти через центральний вхід, попрямував до заднього двору. Але й там журналісти встигли зафіксувати, екс-міністр прибув на засідання у інвалідному візку. На руках пана Рудьковського внесли і до судової зали на третьому поверсі. Тут колишній чільник мінтрансу пояснив, не може ходити відтоді як був затриманий. За його версією, спину пошкодив спец підрозділ.
Микола Рудьковський, міністр транспорту України 2006-2007: Групою із 15 осіб в масках з автоматами затягли в мікроавтобус, три чоловіки сіли зверху. При різкому гальмуванні автомобіля пошкодили мені спину і тому я зараз знаходжусь в кріслі.
Роман Недзельський, кореспондент: Попри заяви СБУ, що затриманого регулярно оглядають лікарі, сам екс-чиновник стверджує, йому лише колять знеболювальне. Щоправда, медиків з приватної клініки, де оперували Рудьковського, сьогодні допустили до пацієнта перед початком засідання. Їм не довелося сидіти, склавши руки. Під час розгляду справи підсудному стало зле і в хід пішли знеболювальні уколи.
Лілія Гулей, ведуча: З хвилини на хвилину чекаємо рішення суду. Наразі судді вислухали усі сторони і пішли на нараду».
 
К1,«Один день», 12 лютого 2008 року
«Олексій Крапивко, ведучий: Понеділок не приніс свободи Миколі Рудьковському. Екс-міністр транспорту і далі перебуватиме за гратами. Таке рішення ухвалив печерський райсуд столиці. За ходом цього засідання з особливою увагою стежили і ті, хто доводить, що Рудьковський винен у розтраті державних коштів, і ті хто вбачає у цій справі лише політичні переслідування.
Мар'яна Ясниська, кореспондент: 9 ранку, печерський райсуд столиці. До його заднього двору конвой перевів затриманого екс-міністра транспорту Миколу Рудьковського. Той на інвалідному візку. За кілька хвилин початок засідання на якому розглядатимуть питання про заміну запобіжного заходу. Перед парадним входом група підтримки під прапорами Соціалістичної партії. Що правда проти чого протестують знають не всі мітенгувальники. До приміщення суду тим часом прибули народні депутати від Партії регіонів. Обуренні обставинами затримання вони хочуть проконтролювати справедливість процесу.
Нестор Шуфрич, народний депутат України фракція партії регіонів: "Ми по-перше обурені обставинами як було затримано Миколу Миколайовича Рудьковського. Ми зараз не говоримо про те, на скільки обґрунтовані звинувачення. Це має встановити суд. Але вночі викрасти людину із лікарні – це є неприпустимо".
Мар'яна Ясниська, кореспондент: Біля входу швидка допомога приватної клініки, де оперували кілька днів тому екс-міністра. Втім дарма медики не простоювали. Вже за певний час Рудьковському знадобилася допомога. Високий тиск, укол, минає кілька хвилин і затриманий пояснює свій фізичний стан. Переконує спину покалічили під час затримання. Рудьковський хоче знати імена тих людей в масках, які його арештували на території приватної лікарні.
Микола Рудьковський, екс-міністр транспорту України: "Досих пір мені ніхто не назвався. Хто ці люди були. Ніхто не назвався. Один з них Володя, який сидів в мене на голові. А той який сидів на грудях і інший до сих пір не представилися. Ніхто не сказав, що за підрозділ, чому вони саме таким чином діяли".
Мар'яна Ясниська, кореспондент: Екс-міністр відкидає звинувачення прокуратури, мовляв і на виклики приходив і одразу у двох містах мав право перебувати.
Микола Рудьковський, екс-міністр транспорту України: "Міський прокурор разом з народним депутатом. Ми відвідували його і він мені пояснив, що я можу знаходитися у двох місцях. У місті де проводиться слідство і у місті, де я прописаний, у місті Чернігові. І жодної повірки мені не надіслали. На всі телефоні виклики я завжди являвся до слідчого. Ви скажіть хоч правду. Скажіть, у вас хоч є поняття совісті".
Мар'яна Ясниська, кореспондент: Незважаючи на обґрунтування захисту суд вирішив Рудьковського утримувати під вартою. Підстави невиконання обов'язків під час підписки про невиїзд. Обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину та не проживанням за місцем реєстрації. Отже клопотання київської прокуратури задовільнили.
Євген Блажівський, прокурор міста Києва: "Строк утримування два місяці, якщо не вкладається слідство у цей час із якихось певних підстав, то слідство може звернутися до суду за проводженням терміну утримування під вартою"».
 
ТОНІС, «24 години», 14 лютого 2008 року
«Рудьковський скаржиться Генпрокуратурі на Службу безпеки
Юлія Лаврісюк, ведуча: Рудьковський скаржиться Генпрокуратурі на Службу безпеки. Підслідний екс-міністр просить перевірити, чи законно його забирали у буцегарню. У прокуратурі пообіцяли перевірити, але вже зараз сказали: все було в межах закону.
Андрій Татарчук, кореспондент: Кілька десятків активістів зранку пікетували Секретаріат президента. Від глави держави прибічники Миколи Рудьковського вимагали сказати своє слово з приводу арешту екс-міністра. Гарант Конституції має стати гарантом дотримання прав людини, – переконані мітингувальники.
Володимир Шимаєв, пікетувальник: "Людина хвора. Її не потрібно заарештовувати ввечері о 9 годині і садити у в'язницю, не допускати медиків, не допускати рідних. Це не є свободною країною".
Андрій Татарчук, кореспондент: Розібратися у законності дій СБУшників під час затримання Рудьковського має і Генпрокуратура. Скаргу надії спецслужби направив до відомства сам підслідний. Перевірити усе тут обіцяють за тиждень. Якщо хтось винен – покарають. Втім вже зараз прокурори переконані у законності дій слідчих та суддів щодо Рудьковського.
Андрій Хочунський, керівник головного слідчого управління Генпрокуратури України: "Ті дії, які відбулися, а саме – затримання пана Рудьковського, який, на думку слідства, порушив вимоги підписки про невиїзд, його наступна зміна запобіжного заходу судом – це звичайні дії у рамках… в межах Кримінально-процесуального кодексу України".
Андрій Татарчук, кореспондент: Тим часом слідчі продовжують допитувати свідків. Водночас супутницю Рудьковського Олександру Ніколаєнко, з якою він літав до Парижа, у Генпрокуратурі поки не бачили. Вона перебуває у США. Не знають у відомстві і про тиск на адвокатів соціаліста. З вимогою позбавити їх ліцензій до дисциплінарної комісії зверталася столична прокуратура. У Генеральній погоджуються: адвокати Рудьковського справді нехтували своїми обов'язками. Як відомо, 11 лютого Печерський суд Києва ухвалив рішення про утримання соціаліста під вартою. Його направили до Лук'янівського СІЗО столиці. Екс-керівника Мінтрансу звинувачують у розтраті державних коштів в особливо великих розмірах під час приватних поїздок з Києва до Парижа. У разі доведення вини йому загрожує до 15 років ув'язнення».
 
Новий канал, «Репортер», 15 лютого 2008 року
«Микола Рудьковський вийшов із СІЗО
Володимир Павлюк, ведуча: Микола Рудьковський вийшов із СІЗО. Тимчасово! Екс-міністр транспорту на волі вже 7-му годину. Зранку його привезли на огляд в приватну клініку. У міністра ще досі не зняті післяопераційні шви. З клініки Рудьковського все ще не відпустили, але й журналістам його самого не показали – лише палату, де екс-міністр під конвоєм, та візка, на якому його привезли. Лікарі хочуть залишити його в клініці і готувати до другої операції на хребті. Якраз зараз його друзі-депутати домовляються з Генпрокуратурою, аби та дала добро. А далі, кажуть депутати, – жодних перешкод – здорового Рудьковського вони самі віддадуть у руки суддів.
Володимир Сівкович, народний депутат, фракція Партія регіонів: "Представитель правоохранительных органов допустили огромное количество во-первых нарушений, во-вторых неадекватную силу в момент задержания и повреждение позвоночника, фактически сегодня понятно, что отнятие ног Рудьковського он ведь ходил нормально, после ареста у него ноги не ходят и это подтверждает нейрохирурги, врачи когда бьют ему по коленке, ничего не двигается, значит они сами должны исправлять свою ошибку. Значит, сделают сначала операцию, а потом садят в тюрьму"».
 
«1+1», «ТСН», 17 лютого 2008 року
«Миколу Рудьковського, екс-міністра Кабінету Януковича після майже детективного арешту тиждень тому у понеділок суд вирішив тримати під вартою.
Алла Мазур, ведуча: Миколу Рудьковського, екс-міністра Кабінету Януковича після майже детективного арешту тиждень тому у понеділок суд вирішив тримати під вартою. Але бурхливо турбуватися про долю заарештованого його колишній партнери по коаліції стали тільки наприкінці цього тижня, коли Рудьковського привезли на огляд до лікарні. Тепер регіонами вимагають кримінальної відповідальності керівника СІЗО, за те що не дозволив Рудьковському у приватній клініці, де йому начебто мали зробити ще одну операцію. Утім, що опозиція не поспішає робити із екс-міністра транспорту чергову жертву влади говорити можна. Факти очевидно неспростовні. А от як самій владі вдається перетворити банальну кримінальну справу у суцільну мелодраму цього тижня відстежувала Інна Боднар. Інна, ховатися на лікарняних ліжках від правосуддя, це вже така добра звичка українських чиновників. Але стан екс-міністра і умови його утримання про все це надходить досить суперечлива інформація. Я знаю ви намагалися на власні очі побачити чи то камеру чи то палату, де його утримують. Вдалося?
Інна Бондар, кореспондент: намагалася, але на жаль не вдалося. Мені начебто і не забороняли, водночас і не дозволии, або зазирнути в камеру чиновники відправляли за дозволом один до одного. Натомість директори СІЗО переказав, як сидиться Рудьковському, сказав що умови комфортні, у камері має холодильник, дивиться телевізор, а в перерві ще й вчить іспанську. У відділу тимчасового тримання СБУ, в якому спочатку довелося посидіти Рудьковському відчинити двері відмовилися. Аргументували це тим, що не хочуть демонструвати схему евакуації для злочинців.
Алла Мазур, ведуча: Арешт Рудьковського це лише разова демонстрація сили із боку влади чи на черзі і інші міністри звинувачені у злочинах?
Інна Бондар, кореспондент: поки що мені відома відкрита одна кримінальна справа проти міністра внутрішніх справ Юрія Луценка за бійку із Леонідом Чернівецьким. Але різниця між справою Луценка та справою Рудьковського не лише у порушених статтях, а й у тому, що один нині діючий міністр. Наразі мені невідомі випадки, коли б за грати потрапляв діючий можновладець, а політологи із якими мені вдалося поспілкуватися вони не пророкують тотальної чистки нечистих на руку чиновників і справі Рудьковського не бачать довгого життя. Натомість потрохи захист екс-міністра переростає у особисту справу. Принаймні кількох депутатів.
Інна Бондар, кореспондент: Микола Рудьковський не байдужий до жіночої краси. На лаву підсудних підсадила Миколу Миколайовича розкішна примха – політ за кордон державним коштом , та ще й з красунею компаньйонкою - панночкою Ніколаєнко. Витратив, твердить прокуратура, майже півмільйона - 400 тисяч гривень, витяг з державної кишені. Тепер йому світить12 років за ґратами. Чекати вироку дозволили на волі. На підписці про невиїзд мав сидіти у Чернігові. Та затісне рідне місто проміняв на столицю. Прокуратура невдоволена.
Євген Блажівський, прокурор міста Києва: "Він мав право бути в Києві, коли прибував до слідчого. Це на виконання слідчих дій. Однак, перебуваючи в Києві не зявлявся до слідчого і жодного дня не ознайомився із матеріалами справи. Хіба це не порушення підписки про невиїзд".
Інна Бондар, кореспондент: Пов'язали Рудьковського під лікарнею. Помістили у відділ досудового слідства у СБУ. Рудьковський під враженням.
Микола Рудьковський, екс-міністр транспорту: "Із однією темною лампочкою, також із відсутністю любих зручностей і так далі".
Інна Бондар, кореспондент: Суддя зі слідчим погодився і замінив умовну свободу Рудьковського на безумовне ув'язнення. Слідчий ізолятор номер 13 – нове місце тимчасового проживання колишнього міністра транспорту. Віп-номерів для віп-клієнтів у ньому немає. Особливих гостей хіба що під додатковий замок саджають. Оселили Миколу Миколайовича не в звичайній камері, а в медичній його частині. Має сусіда, колишнього льотчика, і ні на що не скаржиться, запевняє директор СІЗО.
Олександр Балдук, керівник СІЗО №13: "Нормальна палата з нормальними умовами, метрів 15-20, телевізор є, привезли холодильник, щоб харчі зберігати. Попросив книжку з іспанської мови. Принесли йому самоучитель".
Інна Бондар, кореспондент: У медчастину ізолятора Рудьковського привела спина. На хворобливому місці перед затриманням зробили операцію. Таку, що у візок пацієнта посадила. Що то за хірургічне втручання, в приватній клініці не кажуть – лікарська таємниця.
Владислав Лук’янов, народний депутат України: "У нього досить складна ситуація із хребтом".
Марина Остапенко, прес-секретар СБУ: "Жодні операції на хребті у громадянина Рудьковського не робили. А те незначне хірургічне втручання, яке відбувалося на шкіряному покрові не є операцією на хребті".
Інна Бондар, кореспондент: До болючого місця лікарів СІЗО Рудьковський не підпускає. віру йме лише тим, хто різав. До них під конвоєм затриманого й транспортували. На медичних оглядинах Рудьковський провів цілісінький день – повертався з бійкою. Побилися депутати регіонали зі спецпідрозділом департаменту виконання покарань. Останні на депутатські значки не зглянулись. Пошкодили меблі і... Шуфрича.
Нестор Шуфрич, народний депутат: "Машина народного депутата Лукьянова вместе с Лукьяновым была перенесена, когда я подошел и сказал что ж вы делаете, там же в машине живой человек они чего то растерялись и неудачно уронили ее. И получилось так, что мне на ногу".
Інна Бондар, кореспондент: Депутати вимагатимуть парламентського розслідування. Правозахисник Семен Глузман запевняє, що право тим і відрізняється від безправ'я, що імен не знає.
Семен Глузман, правозахисник: "Почему о Рудьковском я должен беспокоиться, а о каком то карманном воришке или даже каком то нарко дилере я должен забыть и считать, что это правильно, когда его не лечат".
Інна Бондар, кореспондент: Вибірковість вітчизняного правосуддя — це невиліковна поки для держави хвороба, запевняє політолог Володимир Чемерис. Справа Рудьковського, каже, ризикує на загибель.
Володимир Чемерис, політолог: "Арешт Миколи Рудьковського буде сприйматися як політичне переслідування до тих пір, поки не знайдуть відповіді на всі звинувачення які із того часу прозвучали на адресу того ж самого Жванії, Порошенка, Івченка, Балоги, Луценка".
Інна Бондар, кореспондент: Під Лукянівським СІЗО збирається група підтримки. Та Миколу їм ніхто не віддасть  це вирішуватиме суд. Адвокат – апеляцію подав. Чи ступне нога Рудьковського на цьогорічний конкурс краси поки під запитанням. Все залежить від того як розставлять крапки над кримінальним “і. Бо в нас важко розібрати що головне: політика чи гроші чи як там його... правосуддя».
 
ICTV, «Факти тижня», 17 лютого 2008 року
«На допомогу соратників по колишній коаліції та милість від правоохоронців чекає за гратами колишній міністр транспорту Микола Рудьковський
Віктор Сорока, ведучий: На допомогу соратників по колишній коаліції та милість від правоохоронців чекає за гратами колишній міністр транспорту Микола Рудьковський, власник неабияких статків, як стверджують слідчі любитель закордонних мандрівок із українськими красунями за державний кошт. За долю пана Рудьковського точаться справжні бої. У п'ятницю пізно у вечері, коли затриманого привезли із Лукянівського СІЗО до київської клініки "Борис" його намагалися відбити у правоохоронців депутати із Партії регіонів. Воювали довго та запекло, але безрезультатно. Рудьковський знову у СІЗО, а його захисник Нестор Шуфрич у лікарні ніби із перелом ноги. Втім, в українських в'язницях тисячі ні в чому невинних людей із якими поводяться набагато жорстокіше, а ніж із паном соціалістом. Чому ж опозиція їх не захищає, чому не влаштовує боїв за них, за кожного скривдженого та обвинуваченого і засудженого. Із другого боку є багато запитань і до методів роботи та професійності наших правоохоронців. Чому звичайну кримінальну справу перетворили на високо бюджетне шоу, з'ясовував Олександр Візгін.
Олександр Візгін, кореспондент: Рудя, допригаєшся. Кажуть, саме такими словами колеги по політичному цеху неодноразово попереджали Миколу Рудьковського. Але колишній міністр не послухався корисних порад. Тепер він змушений чекати на вирішення своєї долі за гратами СІЗО. Іще вчора він був активним та поважним. А сьогодні його подолали правоохоронці і хвороби. На такому транспорті колишній начальник транспортного цеху України ще не їздив. Затримали його співробітники СБУ у дворі приватної клініки. Чи то після операції на хребті чи то після видалення звичайного жировика.
Микола Рудьковський, міністр транспорту та зв'язку України у 2006-2007: "Група із 15 осіб у масках із автоматами без ніякого пред'явлення чи звинувачення чи звернення накинулися".
Олександр Візгін, кореспондент: у правоохоронців інший сценарій подій. Затримання здійснили двоє співробітників у цивільному без застосування фізичної сили. У прес-секретаря Рудьковського сценарій свій, тому і у візку, що побили.
Вікторія Бутенко, речник Миколи Рудьковського: "Якщо його затримували два, як розповідають СБУ, чи його брали 2 співробітники в цивільному і запропонували сісти в машину і він сів сам, тоді хто його бив?"
Олександр Візгін, кореспондент: Взяти соціаліста у такий спосіб довелося тому, що він не хотів співпрацювати із слідством і порушував підписку про невиїзд, - пояснюють правоохоронці. А підставою було рішення суду.
Євген Блажівський, прокурор міста Києва: "Якщо із 21 грудня ні він, ні його захисники не зуміли закінчити ознайомлення із матеріалами справи, фактично не зявлялися тижнями до слідчого – це ж перешкоджає слідству".
Олександр Візгін, кореспондент: Попри заяви про важкий стан здоровя суд ухвалив взяти екс-міністра під варту. Медичний огляд начебто не виявив противопоказань для утримання його у СІЗО. Такий висновок непрямо підтвердили і в клініці, де робили операцію.
Ігор Конівець, завідуючий стаціонарним відділенням клініки: "Операция не такая сложная. После этой операции человек уже может на 3-4 сутки сам ходить".
Олександр Візгін, кореспондент: Але в оточенні колишнього міністра наполягають, що після затримання його стан значно погіршився.
Вікторія Бутенко, речник Миколи Рудьковського: "Жоден із тих лікарів, які нібито його оглядали в ізоляторі не може пояснити чому він не може ходити зараз".
Олександр Візгін, кореспондент: Не лише медичною, а й політичною проблемою стали післяопераційні шви. Їх Рудьковському не встигли зняти. Тому довелося домагатися дозволу на його транспортування до лікарні. Так екс-міністр вже чекали люди у масках. Його ж захисники із Партії регіонів.
Владислав Лук’янов, народний депутат України, фракція партії регіонів: "Буде заключення, якесь що робити. Або йому потрібна термінова операція або, який у нього стан здоровя, наскільки важкий".
Олександр Візгін, кореспондент: Боєць за свободу Рудьковського Владислав Лукянов згодом опинився у центрі найгучнішого скандалу тижня. Коли затриманого мали повернути назад до СІЗО троє регіоналів спробували завадити цьому.
Володимир Сівкович, народний депутат України, фракція Партії регіонів: "Приїхав заступник Генерального прокурора, він вручив документ представникам ізолятора про те, що вони повинні забезпечити охорону його в "Борисі" і залишитися у "Борисі" і готовити його до операції на хребті. Не дивлячись на це вони його намагалися будь-якою ціною вивести".
Олександр Візгін, кореспондент: Нестор Шуфрич пояснив нам телефоном, що спецназ прибирав із дороги авто із депутатом Лукявновим, яке перекривало дорогу швидкій. Колишній надзвичайний міністр намагався не допустити цього і машина впала на нього. Опозиція вимагає розслідування інциденту. А Микола Рудьковський чекає на рішення суду. Завтра вони мають або задовольнити або відхилити апеляцію його адвокатів. Експерти ж не вірять у можливість обвинувального вироку. Кажуть ця справа, як і багато подібних є скоріше елементом політичної гри. Просто цього разу найслабшою ланкою виявився колишній міністр транспорту».
 
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
28875
Читайте також
11.09.2008 12:02
Петро Бурковський, Сергій Черненко
26 014
14.05.2008 17:17
Петро Бурковський, Сергій Черненко
22 132
12.04.2008 19:23
Петро Бурковський, Сергій Черненко
, для «Детектор медіа»
24 786
03.04.2008 10:08
Петро Бурковський, Сергій Черненко
, для «Детектор медіа»
17 216
21.03.2008 15:52
Петро Бурковський, Сергій Черненко
для «Детектор медіа»
16 340
12.03.2008 18:40
Петро Бурковський, Сергій Черненко
для «Детектор медіа»
18 863
Коментарі
3
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
motrun
5873 дн. тому
Хух, втомився читати десь на 1/4 тексту...
5873 дн. тому
К сожалению, на украинском телевидении сейчас нет ни одной достойной еженедельной аналитической программы.
Вася с водокачки
5874 дн. тому
Как велик этот текст. Но понять его не так-то просто.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду