У суботу 26 жовтня в український прокат тихо вийшов анімаційний довгобуд «Клара та чарівний дракон». Ні пресконференцій, ні преспоказів з приводу його виходу не було. Можемо припустити, що це пов’язано з бізнес-конфліктом режисера мультфільму Олександра Клименка і подальшим кримінальним провадженням у його девелоперському бізнесі – будівництві ЖК «Міністерський» у Києві, який став черговим столичним житловим довгобудом. Яким чином з Олександра Клименка почав виринати український Говард Г’юз, великий любитель і творець кіно – невідомо, адже «Клара» є проектом ще 2015 року. Десь приблизно в той час був започаткований і виробник «Клари», компанія Image Pictures (ТОВ «Імідж пікчерз»), чия назва співзвучна з іншим компаніям Клименка – «Імідж Фінанс Груп» та «Імідж-Фінанс», через яку здійснювалися продажі квартир ЖК «Міністерський».

Нерозуміння, як і чому, в даному випадку може мати за аналогію сам сюжет «Клари», за яким головна героїня – чарівної вроди і гнучкості дівчина, що живе посеред мальовничого лісу з трьома мавпочками – втратила пам’ять, тому не пам’ятає, чому вона живе в лісі і чому з мавпами. Але в неї є велика дерев’яна хата, надзвичайно багатого вигляду сукня і дивної краси камінь на шиї. І коли до неї приходять за порадою похмурий Гном і балакучий Єнот – що робити з дитинчам дракона, котрий несподівано виник у їхньому житті? – вона відразу розуміє, як цьому дати раду.

У її ж гру – безпам’ятства – грає й невідомий Чаклун. У певний момент мультфільму він промовляє: «Знайти дракона – це чудова нагода, а захопити Клару – це удача!». Суть у тому, що ніде до цього не говорилося ні про «знайомство» чаклуна з Кларою, ні про її минуле. Власне, глядач так про це і не довідається, змушений придумувати собі окрему історію, чи випадково вилучену з мультфільму, чи навмисно, для більшої інтриги.

Хоча інтриг у мультфільмі – немов у кримінальному детективі, екранізованому за одночасно 10 творами Агати Крісті. Центральна інтрига – хто ж така Клара і що з нею сталося – буде розкрита наполовину, і то добре. А от чому Єнот боїться висоти і весь час сипле німецькими словами – ні. Звинувачення Гнома в зраді (яку, втім, він не чинив) буде знято у фіналі. Але пальму першості в змаганні, чиї вчинки й поведінка є більш незрозумілими, впевнено присуджується навіть не Кларі, а Чаклунові: в пароксизмі ненависті, кажучи, чому ж хоче знайти Дракончика, він зізнається: Дракончик може привести інших драконів, і тоді – увага! – «вони впустять у світ кольори»! Щоби зрозуміти всю абсурдність цієї заяви варто знати: «Клара та чарівний дракон» – несамовито яскравий мультфільм, де кожний колір доведений до меж можливості кольороподілу, після чого іде лише Сонце. Так, дракончики наприкінці мультика, випускаючи з себе не вогонь, а різнобарвні дими, фарбують квіти. Але все до цього і так пашіло насиченим вишневим і травнево-трав’яним, гарбузячим і сосновим, фазанячим і небесним. То про які додаткові кольори йдеться? Які виїдають очі? Якщо так, тоді Чаклун помилково зображений злодієм, насправді він – рятівник світу!.. Принаймні, хоче врятувати очі глядача.

Яскравість «Клари» може бутим одним з умисних підходів для залучення найменшої аудиторії, бо мультфільм має рейтинг 0+, а маленькі діти краще сприймають інформацію, якщо предмети особливо яскраві. Й орієнтація на малих дітей у «Кларі» повсюдно видна: ситуації прямолінійні та повчальні, як у стосунках Клари з мавпочками, Єнота з Дракончиком чи Гнома з Єнотом; постійні вигуки з одного звуку або кількох: «А», «О», «Ммм», «Мгм», і з обов’язковою паузою після, як у мультиках для 2-3 річних, на кшталт «Телепузиків». Можливо, тому – хоч я й не цілком переконаний – рухи персонажів часом схематичні й загальмовані, або недомальовані, або мають навмисно менше кадрів. Але не в усіх і не в кожній сцені. Наприклад, бійка пташки й комашки дуже активна, багатопредметна і захоплююча (композиційно дуже подібна на сцену з «Микити Кожум’яки»). Стрибки Клари й рухи більшості головних персонажів теж активні й добре промальовані.

Загалом, робота аніматорів дуже ґрунтовна (все ж таки чотири роки робили фільм), і це є несумнівно інший, новий рівень для української анімації після «Микити Кожум’яки». 3D-анімація тут може претендувати на добрі продажі для іноземних ринків, щоправда рівень сюжету навряд чи дозволить податися для прокату на багато територій – це телевізійна продукція, і, ймовірно, у разі розробки у вигляді серіалу, мала б значно більшу телеаудиторію. Певно, для цього кілька років тому «Клара» і була презентована на одному з найбільших ринків Північної Америки, American Film Market, чому сприяла англомовність мультфільму.

Природне здивування – дивитися вітчизняний мультик, де українська є мовою дубляжу, а не озвучення. Але реалії показують практичність створення ліпсингу саме англійського – в Україні на це мало хто зверне увагу, а для міжнародних баєрів такий факт є принциповим. Утім, чи суттєво це допоможе мультфільму, чий сюжет має чисельні роялі в кущах, а примітивна драматургія обрізає вікову аудиторію, пропонуючи продукт «для найменших»?