12:30
Понеділок, 11 Лютого 2019

«За / Проти»: кавалерійський наскок проти упереджень українців

У спецпроекті СТБ протягом п'яти днів розглянули п'ять дражливих для українців тем: запровадження вільного ринку землі; легалізація зброї, легких наркотиків, проституції та одностатевих шлюбів.
«За / Проти»: кавалерійський наскок проти упереджень українців
«За / Проти»: кавалерійський наскок проти упереджень українців

Від спецпроектів у «Вікнах» СТБ завжди чекаєш глибокого занурення в тему, адже п'ять випусків на тиждень дозволяють розкрити її зусібіч. Але у спецпроекті «За / Проти» (в орфографії СТБ — «запроти»), показаному впродовж 28 січня — 1 лютого, цю славну традицію порушили.

Журналістка Яна Брензей узяла на себе сміливість проаналізувати аж п'ять тем, по одній на кожний майже 10-хвилинний сюжет. Показавши тим самим, що їй до снаги впоратися з питаннями, навколо яких у багаторічних дискусіях уже сточили списи всі можливі й неможливі опоненти.

Адже йдеться про такі дражливі для українського суспільства, а отже й політикуму теми, як запровадження вільного ринку землі; легалізація зброї, легких наркотиків, проституції та одностатевих шлюбів. Сам перелік тем, із якими вирішила розібратися журналістка, викликає повагу.

Дослідження кожної з них у сюжетах спецпроекту «За / Проти» будується за нехитрою схемою, де слово надано обом сторонам — і тим, хто «за» (скасування мораторію на продаж сільгоспземель, вільного продажу зброї, легалізації марихуани та проституції чи узаконення одностатевих шлюбів), і тим, хто «проти». Баланс — принаймні формальний — у всіх сюжетах витримано.

Хоча авторка подекуди, як у сюжеті про мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, забуває вказати в титрах назву населеного пункту, обмежившись дуже розпливчастим поняттям «Черкащина». Саме в анонімному селі на Черкащині мешкають її герої — пенсіонерка та фермер. Обидва — проти того, щоб український чорнозем пустити у вільний продаж. Перша вважає свої 10 гектарів, які здає в оренду місцевому фермеру, маючи з того прибуток 30 тисяч гривень на рік, вічним джерелом доходів. Бо що ж буде, якщо продасть свої гектари, хай навіть за доброю ціною? «Вони окупляться» за 10 років, тобто, вважає героїня сюжету, рівно настільки їй вистачить виручених за паї грошей. А земелька — це можливість якщо й не надто заможного життя, то бодай банального виживання.

Про те, що вільний обіг землі збільшить ціну оренди паїв щонайменше вдвічі, а отже й зростуть доходи від них, пенсіонерка не знає. Повідомляти їй про це ніхто не квапиться. Навіть кореспондентка «Вікон», бо вона цікавиться у своєї героїні виключно тим, чи не хотіла б та зробити хороший ремонт за гроші, виручені від продажу землі.

Фермер, земляк пенсіонерки, теж проти вільного ринку землі. Він боїться, що аграрні холдинги зможуть купувати паї в селян за ціну, з якою його середнє господарство не зможе конкурувати.

Протилежну думку в сюжеті озвучують львівський власник овечої ферми та людина, яка вже увійшла в історію боротьби за вільний продаж землі, — тернопільський інженер на пенсії Віктор Цицюра. Він у захисті своїх прав на продаж земельних паїв, що дісталися у спадок, дійшов до Європейського суду з прав людини. ЄСПЛ прийняв рішення, що держава Україна порушує права громадянина Цецюри, ухваливши мораторій на продаж землі.

Проте, каже Яна Брензей, Верховна Рада проігнорувала рекомендації ЄСПЛ, наприкінці минулого року проголосувавши за подовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення ще на рік.

До свого аналізу упереджень українців щодо продажу землі Яна Брензей залучила й незалежних експертів. Щоправда, не знаю, чи можна їх назвати незалежними, якщо один, Денис Нізалов, представляє Світовий банк, а інший, Максим Мартинюк, на момент підготовки сюжету та його демонстрації обіймав посаду в. о. міністра агрополітики та продовольства (6 лютого Кабмін його звільнив, згідно з поданою заявою, призначивши на посаду в.о. міністра Ольгу Трофімцеву).

Але обидва пояснювали, що, по-перше, згідно з напрацьованими рекомендаціями щодо відкриття ринку землі, українські чорноземи не продаватимуть іноземцям, чого так бояться власники паїв та середні фермери. По-друге, кількість землі «в одні руки» не перевищуватиме 200 га, а по-третє, вільний ринок землі додасть Україні 1,5-2 % до темпів економічного зростання.

Яна Брензей не забула й про іноземний досвід. Ще на початку першого випуску спецпроекту «За / Проти» ведуча «Вікон» наголосила — Україна залишається єдиним членом Ради Європи, де рілля не має статусу товару.

Авторка спецпроекту скоромовкою розповіла, яку політику в цій царині провадила наша найближча сусідка Польща. Там ринок с/г земель відкрили ще 1991 року, тоді як іноземцям дозволили їх купувати аж 2016-го. Тож тепер 85 % земель належать сімейним фермерам.

Ще раз повторюся — в цих сюжетах є необхідний баланс, і вони відповідають назві спецпроекту «Вікон» «За / Проти».

Тим часом жодних висновків зі своїх аналітичних сюжетів Яна Брензей не робить. Що ніби теж працює на її неупередженість, мовляв, шановні глядачі, моя справа — представити вам протилежні думки, а ви вже думайте самі.

Проте стислий хронометраж сюжетів перетворює аналіз надважливої теми на геть нестравну для глядача мішанину мало пов'язаних між собою кадрів. Відео з «простими» людьми перебиваються скринами із документів, ті чергуються з інфографікою, що переходить, точніше, перестрибує в кадри з чиновницьких кабінетів.

Які там уже висновки, глядачеві б розібратися, про що взагалі йдеться!

Метод «кавалерійського наскоку» використано в усіх без винятку випусках спецпроекту «За / Проти».

Якщо йдеться про зброю, точніше, право українців офіційно купувати так звані короткостволи, проти цього категорично проти колега Яни Брензей, журналістка СТБ. Вона пережила шок, коли дивом ні вона, ані її син не постраждали від випадкового пострілу п'яного чоловіка біля залізничного вокзалу в Києві. Тим часом голова Асоціації власників зброї Георгій Учайкін, один із експертів випуску, звісно ж, не менш категорично виступає за легалізацію зброї.

Досвід зарубіжних країн, каже журналістка, в цьому плані дуже різний. Але в Україні, де на руках у населення гуляє 5 мільйонів «стволів» (звідки така статистика, незрозуміло, бо цифру, як і в усіх інших сюжетах, наведено без посилань на джерело даних), немає жодних гарантій, що офіційно зареєстрована зброя стане панацеєю в захисті громадян від вуличного насильства.

Як, утім, немає їх і в тих країнах, де дозволено вільний продаж зброї. Скажімо, у США. То де ж вихід, знову запитає глядач. Думайте як хочете, відповідає авторка. Бо наразі проблема вільного продажу зброї не розв'язана. Й лишиться такою в найближчому майбутньому.

Із легалізацією легких наркотиків, за чи проти якої виступили герої третього випуску, відбулося те саме. Вислухавши сповідь колишньої наркоманки з Одеси (деякі кадри — це частина програми СТБ «Я соромлюся свого тіла» з її участю), як куріння «безневинної» трави призвело до наркотичної залежності від набагато важчих речовин, авторка збалансовує її історією про інваліда. Якому лише марихуана допомагала просто виживати з його хворобою. Але чоловіка оштрафували за кілька кущів конопель, і тепер він не знає, як жити далі без свого нетрадиційного знеболювального.

Співорганізатор «Конопляного маршу свободи» Тарас Ратушний переконує: легалізація легких наркотиків дала би змогу правоохоронцям не ловити споживачів зілля, які використовують марихуану виключно для власних потреб, а зосередити зусилля на розкритті справжніх злочинів.

Усе це звучить у формі побажань, до яких навряд чи ті самі органи прислухаються.

Так само ці органи продовжать експлуатувати повій, адже в Україні проституція є адміністративним правопорушенням. Про це йдеться в четвертому випуску, який розпочинається з констатації ведучої «Вікон» Тетяни Висоцької, мовляв, лише 11 % українців підтримують легалізацію проституції. Додавши, що за неї виступає також генеральний прокурор Юрій Луценко.

Яна Брензей почала свій аналіз із того, що в Україні налічується 80 тисяч професійних повій. Знову ж таки, звідки ці дані? Якщо буквально нещодавно Нацполіція прозвітувала, скільки повій працює в кожній області. У матеріалах звіту йдеться про сотні, десятки й одиниці секс-працівників, не кажучи вже про те, що в Івано-Франківській області повій узагалі не виявили. Зрозуміло, що до звіту Нацполіції увійшли тільки затримані за незаконну діяльність, до якої належить проституція, але це ніяк не відповідає на запитання, звідки в авторів спецпроекту «За / Проти» така статистика.

Тим не менше, глядачеві продемонстрували ще одну жіночу сповідь. Цього разу — секс-працівниці. Її, за що авторам окремий респект, показали як темний силует зі зміненим голосом. Але всіляко підкреслювали, що вранці та ввечері це дбайлива мама, а вночі повія. Вона виходить на свою роботу, ніколи не знаючи, чи повернеться з неї живою та неушкодженою. Адже проститутки щодня ризикують здоров'ям і життям.

А от якби проституція була в законі, як у багатьох країнах Європи, ця секс-працівниця могла б розраховувати на захист своїх прав із боку навіть української поліції, що нині так завзято ганяє нещасних повій та ще й змушує їх відпрацьовувати штрафи.

То хто ж проти легалізації такої трудової діяльності, яка, зазначає Яна Брензей у своєму огляді міжнародного досвіду в цій сфері, в Новій Зеландії взагалі прирівняна до всіх офіційних професій на кшталт пекаря? Проти легалізації проституції в Україні виступила спеціалістка з прав жінок і гендеру Марія Дмитрієва. Вона, посилаючись на європейські та американські дослідження, стверджує: легалізація проституції спричиняє стрімке зростання торгівлі людьми. Адже чоловіків, які регулярно відвідують офіційні борделі, перестають задовольняти постійні повії й вони без кінця потребують «свіжого м'яса».

Цікаво, що автори цього випуску апріорі вважають проститутками виключно жінок. Так, наче вони нічого не знають про чоловічу й, що ще страшніше, дитячу проституцію.

Хоча в цьому випуску, на відміну від попередніх, авторка таки пропонує правозахисникам та законодавцям обговорити три моделі роботи «секс-працівниць» — легалізація, декриміналізація проституції чи покарання клієнта.

Якщо хтось думає, що останній випуск спецпроекту «За / Проти», про те, чи можлива в Україні легалізація одностатевих шлюбів, кардинально відрізнявся від інших, мушу розчарувати. Безумовно, взявшись за дослідження теми, що є червоною ганчіркою для більшості українців, не кажучи вже про аудиторію СТБ, Яна Брензей виявила неабияку мужність. Але, поговоривши з непримиренним ненависником ЛГБТ Русланом Кухарчуком та парою жінок, які живуть однією родиною, виховуючи сина однієї з них, народженого шляхом ЕКЗ від донора, авторка спецпроекту завершила цей сюжет цілком очікувано. Мовляв, цим жінкам, аби узаконити свої спільні права на сина, не кажучи вже про майно, доведеться емігрувати у країну, де одностатеві шлюби дозволено.

Яна Брензей, щоправда, переконанню Руслана Кухарчука про те, що в Біблії одностатеві зв'язки трактуються виключно як гріх, протиставила слова релігієзнавця Ігоря Козловського. Він, на противагу борцеві проти ЛГБТ-спільноти, сказав, що християнське вчення розділяє гріх і грішника. Але в калейдоскопі сюжету, де змішалося все і всі, навряд чи хтось це зауважив.

Радше за все, пересічний глядач із цього сюжету зрозумів одне — лесбіянок, може, й шкода, але ж і захисник традиційних цінностей не такий уже й не правий.

Як на мене, калейдоскопічність сюжетів цього спецпроекту спрацювала виключно на те, щоби всі адепти «за» чи «проти» лишилися при своїй думці.

Тим часом, теми, проаналізовані у спецпроекті «Вікон», потребують тяжкої й рутинної праці в царині просвітництва. Бодай для того, щоби розвіювати міфи в головах людей, натомість озброївши їх знаннями. Адже з упередженнями українців, 80 % яких виступають проти європейських цінностей, як повідомляють на сайті СТБ, варто боротися.

Утім, може, автори «За / Проти» робили заявку саме на таку подвижницьку роботу в майбутньому? Принаймні, в це дуже хочеться вірити.

Фото: Вікна-новини

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
416
Переглядів
Коментарі
Іван
14:10 / 13 Лютого 2019
Мабудь, авторка ЦЬОГО допису чомусь очікувала, що журналіст виконає роботу пропагандиста тієї чи іншої точки зору на важливі для суспільства проблеми, і сам вкладе у мізки людей потрібні (на Яні, а саме авторці допису) думки. Неупередженість - погано. Не нав'язування своїх висновків та особистого відношення до "токсічних" тем - погано. Боюся уявити, який би батхерт був у авторці допису, якби висновки Яни не співпали з її особистим ставленням до проблем!
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2019 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop