Між 23 березня 2014-го і 14 серпня 2015-го минуло лише півтора року, але те, що за цей час пережила Україна, можна вкласти в часові рамки десятиліть. І насамперед це агресія Росії проти України з усіма її емоційними, матеріальними та моральними витратами та неминучим переглядом, здавалося б, непорушного до 1 березня минулого року постулату про «братні народи».

Відтак ми за цей час призабули про участь російських зірок в українських телешоу на комерційних каналах. Надто ж після того, як деякі з них, підтримавши анексію Криму, опинилися в Україні під забороною.

Тим часом, 14 серпня, на каналі «1+1» російські зірки все-таки з'явилися. У прем'єрному випуску розважального шоу від «Кварталу 95» «Вгадай ящик» глядачі побачили Ксенію Собчак, Євгена Папунаїшвілі та Наташу Корольову.

Для тих, хто у вирі трагедій, які другий рік поспіль сиплються на Україну, наче зі скрині міфологічної Пандори, не встигає витирати сльози через чергову жалобу, поява росіян у розважальному шоу найпатріотичнішого каналу від не менш патріотичного «Кварталу 95», можливо, стала шоком. Бо вони геть не зобов'язані пам'ятати торішні весняні анонси «1+1», що обіцяли 23 березня 2014-го веселу сімейну гру на гроші під назвою «Зіграй у ящик». Її буквально за день до виходу в ефір скасували, пояснивши проблемами з постпродакшном.

І ось за півтора року, вочевидь, вирішивши всі ці проблеми, «Ящик» таки пустили в ефір. Можливо, це зроблено не лише тому, що авторам шкода було витрачених грошей (технічно це шоу досить складне, дещо схоже на «Куб», кілька сезонів якого успішно йшли на СТБ).

Цілком можливо, що Володимир Зеленський і компанія мають пророчий дар, запросивши до участі в «Ящику» тих росіян, які не підставилися під санкції, підписуючи листи на підтримку анексії Криму чи виступаючи з концертами на Донбасі. Хоча, коли знімали епізоди шоу «Вгадай ящик», а це було щонайменше два роки тому, ніхто не знав, що російські кумири українців стануть відвертими апологетами Путіна.

І все-таки, дивлячись перший епізод цього шоу, ловиш себе на думці, що воно таки безнадійно застаріло. Це наче дивитися довоєнне кіно з усіма його райдужними зблисками й безмежною, трохи ідіотичною вірою в щасливе майбутнє, яке раптово вибухає, стрімко cкочуючись на воєнні рейки.

Бо ж 12-річна Настя Звєрєва, людина-каучук, - це цілком задоволена життям і впевнена в професійному майбутньому циркової артистки дівчинка з Луганська, нині окупованого.

Асоціації з іншим талант-шоу «1+1» - «Голос країни», - в п'ятому сезоні якого переміг переселенець із окупованого Донецька, якому Тіна Кароль подарувала квартиру, виникають уже з того моменту, коли на екрані з'являються титри про Луганськ. 

Але неймовірно талановита дитина з нині окупованого міста почувається щасливою, раз по раз виграючи конкурси в професіоналів Ганни Безсонової, Владислава Ями та Наташі Корольової. Суть змагань, тим часом, не така вже й проста. Учасники з народу спочатку виступають у категорії, де почуваються професіоналами (спорт, наука, танець, співи). Майстерність народних зірок у першому раунді намагаються перевершити професійні зірки. Починаючи з другого раунду гри учасники обирають ящик-категорію і змагаються з професійними зірками вже на їхньому полі. Професіонали з зоряної команди підносяться на сцену в ящику, обраному учасником. Після кожного раунду, вигравши гроші (від тисячі за перший конкурс до 50 - за останній), учасник може забрати виграш або продовжити гру, ставки в якій зростають, а попередні гроші згоряють у разі програшу. 

Не знаю, які проблеми в творців цього шоу були з постпродакшеном, але спасибі їм бодай за те, що змінили назву розважального проекту - замість «Зіграй у ящик» він тепер називається «Вгадай ящик». Різниця, з огляду на щоденні втрати ЗСУ на сході, принципова.

Втім, це не заважає ведучому Юрію Горбунову раз у раз підкреслювати, що герої «зіграли в ящик», що, чесно кажучи, дуже напружує, бо звучить занадто вже зловісно на тлі всього того, що ми нині переживаємо. З іншого боку, хай там що, подібні сімейні шоу без натяку на щоденні зведення з фронтів дуже попускають глядача, замученого новинами із зони АТО. 

Проект не претендує на інтелектуальність - тут важливо показати змагання між звичайними людьми і професіоналами. Втім, цим профі автори програми щоразу підсовують такі завдання, щоб учасник із народу мав шанси виграти конкурс. Скажімо, в першому раунді програми 14 серпня танцюристам-бальникам Євгенові Пануаїшвілі та Владиславу Ямі запропонували виступити в жанрі народного танцю - ірландського степу та, відповідно, українського народного, що для обох виявилося досить складним завданням. Ганні Безсоновій, чемпіонці всіх можливих змагань з художньої гімнастики, так само не вдалося повторити трюки на гнучкість, які демонструвала дівчинка-каучук. 

Такий підхід створює інтригу, необхідну в кожному змаганні на гроші, інакше професіонали-зірки в своїх категоріях били б своїх візаві з народу однією лівою. Але вони тим часом ставляться одне до одного доброзичливо, залежачи від симпатій залу та двох суддів - Євгена Кошового і Ксенії Собчак, які виступають, як годиться, в амплуа доброго й злого поліцейського.

Найбільшими дисонансом і прикрістю прем'єрного випуску виявилися вибір вокального твору для категорії «Співи» - «шедевр» від російської шансонетки Любові Успенської «Пропадаю». 

Це стало шоком навіть для Наташі Корольової, суперниці Насті, не кажучи вже про суддів і зал.

Навряд чи автори «Ящика», знімаючи цей шматок програми, могли зазирнути в майбутнє, але навіть для мирного часу такий вибір пісні - не ідеал смаку. Що вже казати про сучасні реалії, де гібридна війна росіян проти українців давно ведеться не лише на фізичному, а й на ментальному рівні.

І на цьому рівні «русский шансон» викликає фізичне відторгнення в мільйонів українців.

Можливо, редакторам «1+1», які нині опікуються виходом програми, варто записати кілька нових підводок ведучого, де можна було б пояснити: деякі епізоди програми не відповідають моментові, бо записані два роки тому.

Ну, а якщо вони вже стали на стежку майбутнього й, вочевидь, таки неминучого примирення колись «братніх» народів, це теж варто якось позначити. Хоча, боюся, такого толерантного підходу не зрозуміють передусім герої ще однієї «плюсівської» програми «Хоробрі серця».