“Ох, уже й кумедники ці “еМ-одинщики”! – вигукнула Зіна Підалькіна, схопившись з теплого ліжка і увімкнувши “Гутен морген” – Зранку до вечора, мов ті бджілки, трудяться та тільки про те й дбають, щоб публіка від реготу та задоволення скаженіла!” Ще б пак! Що може бути кращим до ранкової кави, сардельок, морської капусти, пюре та, власне, того, що часом пропонує реклама на “М 1” (продукти від “Дригало”, пиво “Рогань”, Шейк, Грізлі, 5 крапель, Nescafe, Мікс, Союз-Віктан, MacCaffee strong, Submarine, Лонгер тощо), ніж регіт до не схочу, до коликів у животі, до бздурів, щоб на увесь день?.. А якщо жарти правлять ще й такі хлопці та кралі, котрі ніби тільки-но з подіуму зійшли, то кращого й не вигадаєш... Із таким “Гутен Морген” про усі складнощі поточного життя забути можна, релаксацію ранкову відчути та ще до всього й поспілкуватися ні з кимось-там, а з тими “недосяжними” у бутті ведучими.

Хочеш, номер студійний набирай та в прямому ефірі голосом заспаним і не дуже про своє існування під сонцем українцям нагадуй і подаруночки від “М1” отримуй. Блокнот з логотипом каналу, чи щось таке на кшталт хусточки та хвартушка з написом від спонсора, чи м'яча “хвутбольного”… (І любить же ж наш народ усілякі такі “шарові” штучки-розіграші!). Одне слово, подзвониш і достеменно отримаєш ЩОСЬ до нестями тобі потрібне зараз… Але завтра... “Ха! А хто ж, дідька лисого, у те завтра із озоновими дірами та войовничо настроєним Бушем заглядати відважується?..” – крикнула Зіна і, відсьорбнувши з керамічного горнятка чаю, розслабилась... – Постбуддисти ці “еМ-одинщики”... Сьогоденню служать... Й усе в них по-модньому та по-сучасному, одне слово – молодіжний канал”. А реклама на “М1” знай, своєї править, зранку міцненький алкоголь для дужчого розслаблення пропонує - спокушає Зіну...

Так от... З понеділка до п’ятниці у “Гутен Морген” ведучі Василина та Андрон/Мітько, Ілля у прямому ефірі розводяться про те, про се, переодягаються, співають, танцюють – усе на потіху публіки молодіжної. “Так і сказитися не довго... – думала Зіна, співчувала й захоплювалась – Щоранку! Майже без перерви, мов заведені, дотепно імпровізувати... Не кожен на таке й відважиться”... І добре, коли встаєш з ліжка в гуморі... А коли ні?.. Коли все смертельно остобісіло, а конче треба дурня клеїти, переконувати, що ти не якийсь “Вася з вулиці”, а у дошку своя людина – завжди привітна і всміхнена... “Ідіотизм, хоч з якого боку подивись!” - хмикнула. Хоча... Ведучі “Гутен Морген” зі своєю задачею, ніде правди діти, таки справлялися. Пальця до рота їм не клади, на усе відповідь мають та, кокетуючи із глядачем, бавляться, рубрики різні зрання пропонують. Тут і стриптиз тобі, і огляд преси, і вікторини різні із запитаннями та призами, і анекдоти від глядачів з вуст зірок і просто так, і фокусники, новини найсвіжіші й інше дещо.



“Всє єсть в пєрєдачє. Нє хватаєт отзивов – нравітся ілі нєт”...- сказав якось ведучий Ілля, і Зіна не втрималася: “Нравіться, Ілля. - сказала – Хоча в той же час і не дуже... Взяти хоча б Василісу. Гарна й розумна краля! Ти ж, Ілля часом перебивав її, думки проголошувати заважав... Імпровізація - річ тонка і партнера треба “нутром” чути... От і втекла Василіса. Котрий ранок ви, Ілля та Андрон, без неї ефір правите ”... Бачила Підалькіна, що Василіса зранку дратівлива якась буває... “Хоча... – думала – в імпровізованих речах, ще й в прямому ефірі, напевне, всяке трапляється”...

І таки мала рацію. Бо у іншій передачі Василіса інший настрій мала, навіть на честь дня Незалежності українською заговорила, і виходило це в неї супер... “Немає злого, щоб на добре не вийшло, так і з мовою рідною спочатку по святах, а там... – думкою багатіла Зіна - ... - Помалу... І “зажурчить” в ефірі вітчизняному вона… Жива й “могуча”… В іншій передачі Ілля ніби з перепою в кадрі вештався, підтверджував думку - ранок добрим не буває. “Все є життя... І життя – це театр”... – згадала Зіна. Саме до театралізації свого простору прагнули “еМ-одинщики”, переодягали у різні костюмчики ведучих своїх, веселити її, Зінку, намагалися.



Подобалися дівчині типчики та дівчатка на “М1”, ідеї декотрі й по всьому... Не до сміху було. “Теж мені велике діло! – кинула, допивши чай –Я, може, дівка серйозна та й не до цієї банальщини прагну. Хочу “одкровєній”, не тільки гламуру, “свята, яке завжди з іншими – не з тобою”, а й чогось такого, що душу щипле та спати ночами не дає”...



І збагнула Зінка, що у ту, до знемоги “стерильну” ситуацію для Попепелюшок, яку “М 1” пропонує, їй хочеться бруду додати. “Смак землі” відчути та сюжетець про бомжів-підлітків чи про наркоманів такий же розумний, як і все на “М 1”, побачити... Для противаги... Щоб “освіжити” відчуття... хайдеггерівський жах пізнати та Ніщо побачити... “Коли забагато солодкого їси, солоного хочеться”... І так завжди – невгамовній душі чогось у світі дуже бракує.

Щодо індустрії розваг, яка на перший погляд багато дивідендів може принести, то галузь ця пропонує досить вже заяложені кліше і “вище голови тут стрибнути важко”... Навіть на такому супермолодіжному та музичному каналі “М1” чуєш штампи на кшталт: “На самом чудєсном і прєкрасном каналє”... І т.д., і т.п. “Нудота!.. Щодня таке у вуха та очі твої звідусіль лізе... Сконати можна! А справжнє?... Наболіле?.. Як із цим?” Жодної програми та каналу про увесь спектр життя молодої людини ТV не пропонує... Так лише... По верхах... Мило суцільне... Для дорослих та дітей... Різниця лише в якості продукту... Суть одна.

“Не “заснути” б, не “зависнути” у наркотичних еманаціях “М 1”, остаточно не запудрити собі мозок тим “добром” чужим”... (Зіна ж, по правді сказати, як і дівчата, що дефілюють Хрещатиком у коротких спідницях у марному сподіванні на “дуже вигідне заміжжя”, також не втрачала надію. Бачила, що “М1” щось цікавеньке й оригінальне пропонувати намагається, вряди годи візьме та й так “страшно” здивує, що мало нікому не здасться.)

І згадався Підалькіній російський театральний режисер Юрій Любімов. Таке утнув, що й до купи не зібрати! Як побачив, що публіка не спроможна співчувати акторам, взявся за її спиною щовистави з пістоля стріляти. Спробуй тоді засни, коли такий кавалер навколо бозна що діє! Кінець кінцем, дівчина усі свої сили в кулак зібрала, й хоч і важко їй було з “М 1” прощатися, таки натиснула на іншу кнопку. Терористи не спали... Знов вибухи... Катаклізми...

“З таким і з глузду з’їхати можна! Краще б, Зіна, ти, дурепо, гуляти пішла”... (Цитата з ненаписаного роману невідомої авторки ХХІ століття.)