Зізнаймося чесно, як би не прикро було визнавати цей факт: у телеканалу «Інтер» не відбулося конфлікту з громадянами України, котрі дивилися його в новорічну ніч. Бучу здійняли соціальні мережі, передусім Facebook, чиї користувачі цільовою аудиторією «Інтера» стають тоді, коли в його ефірі йдуть політичні ток-шоу. Їх же мешканці Facebook полюбляють активно коментувати перед початком, під час показу й протягом двох діб потому.

За межами політичних ток-шоу і деяких випусків «Подробиць» для цих українців «Інтер» зовсім не цікавий. А якщо й має вплив, то винятково негативний. Котрий є радше подразником, чим активно користуються ідеологи каналу. Мовляв, «Інтер» - гострий, неоднозначний, постійно генерує ідеї, а отже - провокує дискусії, задає інтелектуальний тон нації.

Хіба не це ознака демократії - коли в новорічну ніч шанувальники творчості та особистості Йосипа Кобзона, Олега Газманова та Валерії їхні щирі прихильники в Україні мають змогу дивитися на своїх кумирів? Причому фанатів цих, на секундочку, 10 (десять) мільйонів, про що «Інтер» не втомлюється повторювати на своєму офіційному сайті. Чекайте, менеджери каналу ще напружаться, зроблять вибірку. Й незабаром можливе оприлюднення сенсаційних даних - на Львівщині «Інтер» у новорічну ніч дивилося не менше українців, ніж на Одещині. А на Тернопільщині, скаже прес-служба каналу, Кобзона взагалі люблять більше навіть, ніж на підконтрольних українській владі територіях Донбасу.

Демократичний та відкритий для всіх верств населення «Інтер» уже робить поправку на думку Facebook-спільноти й окремих політичних діячів на кшталт Олександра Турчинова, Миколи Княжицького та Юрія Стеця. Обурені? Не бачимо причин, у нас демократія й високі рейтинги. Порушили - доведіть. Як любить казати Віктор Медведчук, особистий кум Володимира Путіна, зустрінемося в суді.

Але раз є така реакція, вживатимемо заходів - знімемо зі святкового ефіру на зло недоброзичливцям та провокаторам, і навіть на шкоду собі всі святкові програми. В тому числі - власного виробництва.

«Інтер» знущається. Він доводить до абсурду все, що можна довести. Заразом виявляючи теми, перспективні в плані доведення до абсурду з метою нівелювати будь-яку ідею, зняти будь-яку справедливу вимогу, забалакати будь-яку проблему в зародку - аби не виникало бажання навіть починати подібні розмови в майбутньому. Я не здивуюся, якщо втілиться прогноз пов'язаного з «Еспресо ТБ» журналіста й політика Вадима Денисенка про підписання мирової між «Інтером» та чинною владою. Тим більше, що з суспільством у телеканалу, на думку менеджерів останнього, немає жодного конфлікту.

Яскравий тому приклад - апеляція саме до мільйонів глядачів: «Мы не намерены втягивать наших зрителей в этот конфликт. Оказавшись невольным заложником агрессивных популистов, "Интер" выбрал меньшее из зол, сняв часть рейтинговых (виділено мною. - А.К.) программ с эфира. Мы сделали это, чтобы поставить точку в возникших инсинуациях вокруг телеканала».

Слово «рейтинг» як кінцева мета реалізації будь-якого телевізійного - й не лише телевізійного! - проекту в даному контексті втрачає своє позитивне значення. Так само, як сто років тому комуністи повністю зруйнували первісне значення слова «товариш», а в часи Незалежності України спершу активісти «Свободи», а зараз - «Правого сектору» нівелюють, паскудять, множать на нуль поняття «патріотизм».

Бо що таке рейтинг? Це передусім числовий або порядковий показник успішності або популярності. Високий рейтинг відображає важливість або вплив певного об'єкта або явища. Також показник оцінки діяльності, популярності, авторитету особи, організації, групи, програм у певний час. А ще - відносний показник надійності ділового партнера.

Але відтепер щойно заговоримо про рейтинги, одразу спливе «прецедент "Інтера"». Адже високий рейтинг - це коли кожен четвертий українець у новорічну ніч дивиться на Йосипа Кобзона! Виникає згаданий не раз, але в інших контекстах, цугцванг - ситуація, коли кожен наступний крок лише погіршить становище того, хто його робить.

Рейтинговий продукт, коли ефір дивиться з задоволенням 10 мільйонів твоїх співгромадян, себе опустив нижче плінтуса. Бо навіщо осудним людям мірятися рейтингами з ворогом України Кобзоном! Це ж себе не поважати.

Але продукт, котрий не матиме рейтингу, телебачення як бізнес просто не може собі дозволити. Щоправда, «комерційний», рейтингоцентричний «Інтер» запросто може зняти з ефіру рейтингові програми власного виробництва. Отже, такий рішучий, просто-таки державницький крок не принесе власникам каналу збитків. Бо команди, котрі працювали над знятим із ефіру рейтинговим продуктом, свої гонорари отримали, чим дуже задоволені. Й заради цього, власне, починали над знятими з ефіру проектами працювати.

За свою свідому антиукраїнську позицію ані «Інтер», ані все, що виходить під назвою «Вєсті», ані очолюваний одіозною Оленою Бондаренко «Український Медіа Холдинг» жодних санкцій не матимуть. Хоча особисто я проти закриття чи тотальної зачистки. П'яті колони, в тому числі проросійські, існують і в більш розвинених та сильних країнах, ніж наша. Але за свою позицію, за свої слова, за свої дії треба платити. В буквальному розумінні цього слова - сплачувати штрафи.

Показав по телевізору Кобзона, здобувши високий рейтинг - оплати рахунок. Бажано - спрямуй кошти в бюджет, цільово. На соціальні виплати кожному четвертому ватнику, який жити не може без Йосипа Давидовича. Або в фонд розвитку українського кіновиробництва, в тому числі серіалів. Роздав безкоштовно черговий випуск «Вєстєй», де розповідається про чергові подвиги «ополченцев Донбасса» та страждання населення від «украинской армии» - заплати туди ж. У влади є досвід стягування різних штрафів із підприємців, його можна поширити й на боротьбу з «рейтинговим» продуктом.

Хоча й такий розвиток подій на «Інтері» передбачили: «Безосновательные выпады в последнее время возникают в адрес многих украинских телеканалов. Надеемся, что и другие ведущие каналы Украины поддержат нас в защите прав и свобод телевещателей».

Отже, свобода слова, свобода вільно озвучувати власні думки, відстоювати їх будь-якою ціною дорівнює свободі плювати в обличчя тим, чиї здобутки на Революції гідності опускають своїми заявами Йосип Кобзон, Іван Охлобистін, Михайло Пореченков, Олексій «Обосрался» Панін та інші.

А виробляти власний продукт - для чого? Краще поставити в потрібне місце російський. Дарма, що власне виробництво коштує дешевше купованого в Росії. Не важливо, що західні серіали набагато якісніші, й можна, не виробляючи свого, переорієнтуватися на закупівлю фільмів у Європі, США, Туреччині, Мексиці, Латинській Америці. Це в рази дешевше, проте «Інтер» щедрий, не звик економити. Російський продукт дасть рейтинг, бо кожен четвертий українець звик бачити в ефірі саме його. Отже, рейтинг гарантовано дає не орієнтація на Захід, а консервація СРСР.

Чи має значення якийсь рейтинг після такого? Чи є потреба дбати про нього? Чи є смисл його покращувати? Отож.

За матрицею «Інтера» та «Вєстєй», високий рейтинг в Україні давав, дає і даватиме махровий совок. Усе інше - від лукавого дядька Сема.

І в Україні це, на жаль, далі ковтатимуть. Адже єдиний, крім штрафів за образливий показ, дієвий спосіб змінити ситуацію - активно розвивати власне виробництво. Знімати свої серіали, залучати українських артистів до участі в святкових концертах, вводити того самого кожного четвертого «кобзономана» в український контекст. І не сушити собі голову рейтингами - попервах.