Код українця: від пива до дітей

Код українця: від пива до дітей

3 Грудня 2014
8667
3 Грудня 2014
15:03

Код українця: від пива до дітей

8667
Історія, яку автори «Коду нації» (телеканал «Україна») почали з порівняльного аналізу реклами пива в Україні та Росії, завершується висновком: Революція гідності рік тому почалася не через відмову влади від західного вектору розвитку, а з простої фрази: «На Майдані побили дітей!»
Код українця: від пива до дітей
Код українця: від пива до дітей

Вибачте за банальність, але Україна - справді не Росія. А між українцями та росіянами спільного менше, ніж дотепер здавалося. Тотожність обмежується хіба мовою, і то - в односторонньому порядку. В сенсі, громадяни Російської Федерації українською не володіють і в побуті не користуються, натомість громадяни України російську знають від народження.

 

При цьому «російського» росіянина від «українського» аналогу відрізняє не лише розуміння глибинного значення вживаних слів. Як ось, наприклад, українська «лікарня» - то від слова «лікувати», тобто проганяти хворобу. Тоді як російська «больница» - передусім місце високої концентрації невиліковного болю. Брати слід ширше: зроблена в Росії реклама пива не діє на українського пиворіза так само, як на російського. Ми маємо власну гордість, і підвищити продажі напою здатні показані в рекламних роликах лани широкополі, Дніпро і кручі.

 

Етнічний росіянин, народжений у Росії, на якомусь генетичному рівні не здатен любити й цінувати своє. Вголос захоплюватися пасторалями на кшталт Єсенінського: «Ох ты, Русь, моя родина кроткая» - то одне. Але коли запитати, що такий посконний громадянин, типовий «почвєннік», цінує найбільше, відповідь буде: політ Юрія Гагаріна. Тобто підкорення Космосу.

 

Або ж перемога в Другій світовій війні - здобута, нагадаю, ціною величезних, часто невиправданих людських втрат, під гаслом: «Баби ще нарожають». Ця перемога супроводжувалася розширенням політичного впливу, відвертим грабунком населення «переможцями», а в подальшому - закріпленням «перемоги». Тобто, прямою військовою агресією у Східній Німеччині, Угорщині, Чехословаччині. Згодом - вторгнення в Афганістан. Більшість «російських» росіян у такі моменти схвалювала не утиски своїми правителями чиїхось прав та свобод, а передусім загарбання, підкорення та утримання чужих територій.

 

Згадане вище - лише мала частина висновків, зроблених авторами фільму «Код нації» (Іларіон Павлюк, Володимир Рибась) - проекту власного виробництва каналу «Україна», прем'єра якого відбулася 28 листопада (ефір о 19.45). У порівнянні з попередніми стрічками цих авторів, котрі так само досліджували сутність українців та притаманні лише нам національні ознаки («ДНК. Код нації», «ДНК-2: У пошуках жінки») нова стрічка, як на мене, найближче підійшла до науково-популярного формату. Це коли по телевізору показують науковців, що піддають людей цікавим, проте зовсім незрозумілим українському шевченкознавцю дослідам, пояснюючи всі графіки з побудованими кривими максимально просто й доступно.

 

Найприємніше потішило пояснення, чому українець, на відміну від росіянина, втрачає раціональність мислення, коли йдеться про можливість придбати шість соток землі, завівши там власний садок вишневий коло хати. Практичної користі від цього - нуль. Зиску - мінус одиниця. Українець за все своє життя може навідатися на «свою» земельку разів із десять. Проте все одно хоче. За формулою: «Щоб було». Власне, чи не тому воїни АТО так переймаються, щоби мати можливість отримати земельні ділянки? Як на мене, могли б висунути інші, не менш справедливі й дочасні вимоги до влади...

 

Усе сказане - не жарти. Автори «Коду нації» провели науковий експеримент, описувати суть якого тут - заплутати як тих, хто вже подивився фільм, так і охочих переглянути в повторах. Стрічка повністю побудована за законами великого кіно, не лише документального, коли «скажи» без «покажи» не сприймається, не працює, просто не існує. Випробувано на собі: велику кількість документальних фільмів від ВВС, котрі справедливо вважаються еталоном якості, часто без проблем можна лише слухати, повернувшись до екрану спиною. «Код нації» в тих частинах стрічки, де показують, як людей обмотують дротами й датчиками, немов агента Бекаса в радянському шпигунському кінохіті «Помилці резидента», краще дивитися. Інакше не зрозумієш, який дротик тут до чого. Й чому отримано саме такі результати, а не інакші.

 

За словами пана Павлюка, облаштування сучасного світу докорінно змінило саме поняття «національність». Від себе додам: найімовірніше, це почалося з часів освоєння Америки, коли колоністи, незалежно від свого етнічного походження, називали себе американцями. Згодом таке самовизначення справді перетворилося на подобу національності. І визначалося не тим, скільки якої крові в тебе є чи які в кого гени, а насамперед тим, ким ти сам себе відчуваєш.

 

Якщо стираються етнічні корені, а в самовизначенні починають домінувати традиції й цінності, котрі обираєш за базові, саме згадані цінності озброюють та гуртують націю. Дозволяючи людям, незалежно від походження, називати себе американцями, французами, англійцями, поляками, грузинами, українцями.

 

Щоправда, маємо так само й темний бік цих процесів - від глибокої осені 1917 року й наступні десятиліття, фактично - все ХХ століття в порядку експерименту було створено спільноту під назвою «радянській народ», котру так само слід вважати етносом. І на яку ми маємо зважати, хочемо того чи ні. Бо «радянські» асоціюють себе лише з російським націоналізмом. Відповідно, підкорення та зовнішня агресія, оте не раз озвучене: «Отсель грозить мы будем шведам (замість шведів можна поставити громадян будь-якої іншої держави)» - суть російської нації.

 

Натомість той, хто вирішив бути українцем незалежно від власної національної приналежності, обирає інші цінності. Найперше - індивідуальність та всі її можливі вияви, що виражається, як доведено в «Коді нації», навіть у різнокольоровому розфарбуванні обшитих задля ефемерного утеплення кутів багатоквартирних будинків. Далі - індивідуалізм, коли люди готові відстоювати свої права, вимагаючи до себе персональної уваги. Вияви можуть бути як позитивними, так і не дуже - але то завжди краще, аніж зливатися з сірою масою. Ще - родинні цінності, бажання насамперед нагодувати людину, котра прийшла в твій дім. А головне - трепетне ставлення до дітей.

 

Пригадайте, як російські матері, хай і зі сльозами на очах, брали від влади відкупне в обмін на мовчання, де і на якій війні загинули псковські, рязанські, курські хлопці. Це не просто наслідок того, що для Росії, особливо радянської, людське життя ніколи не мало жодного принципового значення. Будь-яка, передусім військова перемога, здобувалася по горах трупів. Для прикладу - радянсько-фінська кампанія 1939‒1940 років: Червона Армія втратила більше 300 тисяч за три місяці, тоді як фіни - більше 20 тисяч. І кожного пам'ятають, натомість радянська Росія цих жертв навіть не афішувала.

 

Через те історія, яку автори «Коду нації» почали з порівняльного аналізу реклами пива в Україні та Росії, завершується висновком: Революція гідності рік тому почалася не через відмову влади від західного вектора розвитку, а з простої фрази: «На Майдані побили дітей!». Хоча за віком студенти вже були зовсім не діти. Та й за світоглядом - діти з доброї волі не мерзнуть під дощем на граніті...

 

Поки ми бережемо дітей - ми українці. Хто не береже дітей - той не українець. Без надмірного пафосу, але справедливо.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
8667
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду