Для війни з Україною Путін мобілізував усі російські ЗМІ, що штучно створюють наративи, лобістів та маніпулюють свідомістю громадян, блокував доступ до інтернет-видань: «Грани.ру», EJ.ru, «Каспаров.ру», ліквідував «РИА» та замінив його на Russia Today. Іншими словами, журналістику разом із регулярною армією, розвідкою, дипломатією, релігією та цивільним населенням було штучно інтегровано в єдину мережу, якою циркулює інформація з метою контекстуального впливу. Так, новостворений концепт «гуманітарна катастрофа на сході України» ми чуємо на устах дипломатів, політиків та знаходимо в контенті російських ЗМІ, від якого страждає перш за все аудиторія РФ, бо українці вже виробили імунітет проти інформаційних ін'єкцій.

Теоретики мережевих воєн стверджують, що сучасні конфлікти розгортаються в чотирьох суміжних сферах людської діяльності: у фізичній, інформаційній, когнітивній та соціальній. Кожна з них має важливе самостійне значення, але вирішальний ефект досягається синергією всіх цих елементів. Там, де створюється, обробляється і поширюється інформація, й постає інфосфера, в якій перемагають або програють у сучасних війнах.

Завдання мережецентричної війни ‒ розподілити сили від лінійної конфігурації на полі бойових дій до ведення точкових операцій, що схоже на практику партизанської війни. Це дає можливість у найкоротший термін сконцентрувати весь свій потенціал, завдати максимальних збитків та зникнути. Під час розгортання протистояння на сході активно створюються проросійські веб-ресурси, сторінки на Facebook, «Вконтакте», заливаються відео на YouTube.

Головне, що назви інтернет-проектів не завжди дотичні до подій в Україні, тому пошуковими системами знайти їх неможливо.

Використовуються меми, що привертають увагу до нових трактувань і розуміння вже відомих фактів, зрушуючи і змінюючи сприйняття реальності, в першу чергу соціальної. Тролі свідомо та сплановано розміщують провокаційні повідомлення, агресивно вкидають фейкову інформацію, компромат, чутки з метою створення конфліктних ситуацій між учасниками спільноти. Солдатами мережевої війни стають різноманітні верстви населення, в основному advanced user, які диктують уряду свої умови, використовують заборонені прийоми роботи зі ЗМІ та маніпулювання свідомістю, оминаючи традиції, мораль та етику.

Перед кожною інформаційною операцією йде фінансове вливання в соціальні мережі: проплачуються всі рекламні формати Facebook, Twitter, «Вконтакте».

Отже, глобальний конфлікт Росії з Україною відкинув професійну журналістику на задній план та надав значущу роль блогам, форумам та коментарям у соціальних мережах, оскільки інтернет-аудиторія повністю відповідає критеріям маси, вона, зокрема, велика, анонімна, відкрита і ймовірнісна за складом та чисельністю, гетерогенна.

Навіть звичні для всіх кібератаки - масовий злам електронних скриньок, серверів та акаунтів представників тих чи інших політичних сил та рухів втратили своє стратегічне значення.

Рецепт протидії російським баталіям на інформаційному полі бою ми знаходимо в наукових дослідженнях ідеолога мережевих війн Олександра Дугіна, який стверджує, що головне ‒ контролювати протокол, алгоритм, а не потоки інформації. Вона може циркулювати досить вільно, найважливіше те, як її декодувати. В центрі уваги - контроль над інформаційним кодом. Фахівці мережевих стратегій можуть нівелювати на виході навіть негативну або небезпечну інформацію, яка в процесі її поширення набуде протилежного значення.

Приклад декодування інформації російськими ЗМІ:

Інформація українських ЗМІ

Що пишуть росіяни

Ліна Вежель, к.філол.н., доцент кафедри реклами та зв'язків із громадськістю Інституту журналістики