У вересні Незалежна асоціація телерадіомовників завершила Школу документального телебачення в Києві, одним із викладачів якої став Філіп Ремунда - чеський режисер, сценарист та актор, співзасновник Інституту документальних фільмів у Празі та керівник незалежної продакшн-компанії «Гіпермаркет фільм», а також автор фільмів «Чеська мрія», «Чеський мир», «Епохальна подорож пана Тржіски».

Документалістам-початківцям пан Ремунда дав низку порад:

Детальніше про документальне кіно, гумор, авторське право і свою чеську мрію Філіп Ремунда розповів в інтерв'ю.

- Філіпе, ви вдруге відвідали Київ, щоби провести модуль «Школи документального телебачення». Які враження від спілкування з українськими документалістами-початківцями?

- Хотілося б перш за все почути думки учасників Школи про ті знання, які вони отримали в рамках нашого спілкування, а в мене враження тільки хороші. Дуже порадувало, що навколо мене були красиві жінки з усіх частин України (участь у Школі взяли 16 тележурналістів та редакторів програм регіонального і національного телебачення. - Ред.).

- Документальне кіно для вас - бізнес чи хобі?

- Для мене документальне кіно - це як джазова музика, яку я люблю, можливо, й вам вона подобається. Але це не означає, що люди масово будуть підтримувати джазових музикантів. Так само з документальними фільмами. Не знаю, яка ситуація в Україні, але в Чехії, де лише 10 мільйонів населення, на ринку недостатньо попиту для прокату документального кіно. Лише 1% людей цікавиться документалістикою, і не всі люди підуть дивитися її в кінотеатрі. Цей жанр - для меншості, і ми повинні просувати його різними способами.

- Як ви ставитеся до комерційних пропозицій, чи знімаєте фільми на замовлення?

- Так, до нас звертаються з такими пропозиціями, й це повний абсурд. Після зйомок фільму «Чеська мрія» до нас надходили замовлення на зйомки реклами. І їх вразило, що ми ніколи не хотіли з ними співпрацювати. Для нас гроші не відіграють ролі в цьому питанні, для нас це питання принципу.

- Дехто сприймає документальне кіно виключно як серйозний жанр. Уваших фільмах багато гумору, так само як і політичної тематики. Це речі, які подобаються глядачам?

- Для мене гумор - це також дуже серйозна річ. Не можна сказати, що гумор - це щось несерйозне. Мене притягує гумор своєю натурою, деякою мірою я показую свої теми через його призму. Якщо є щось серйозне в цьому моменті, я сміюсь, я не можу бути серйозним. Сподіваюся, що наш гумор, який ми робимо разом із Клюсаком (Віт Клюсак - співавтор фільмів. - Ред.) не такий примітивний, як, наприклад, у фільмах, де люди ковзаються на банановій шкірці. Хочу вірити в те, що наш гумор більш софістичний.

Щодо політики, я ніколи не думав, що буду знімати на цю тематику, але побачив, що люди активно дискутують і навіть сваряться через неї. Під час зйомок фільму «Чеський мир» були випадки, коли члени однієї сім'ї сварилися між собою, оскільки мали різні політичні погляди. Мене звинувачували, що я агент КҐБ. Зараз я радий, що мій фільм «Чеський мир» не подобається ані Путіну, ані Бушу.

- Як ваші фільми впливають на політичне життя Чехії? І чи впливають вони на рейтинги політиків?

- Вплив наших фільмів опосередкований. Ми не мали наміру зробити кіно, яке би прямо вплинуло на політичну ситуацію в Чехії. Це як марафон на довгу дистанцію, і я радію, що фільми зберігають актуальність навіть через 10-ліття після прем'єри. Щомісяця нам пишуть листи із запитами на покази в різних куточках світу. Це доказ того, що фільми наповнені сенсом і мають вплив гомеопатичний, тобто альтернативний. Можливо, якби фільм «Чеський мир» у Росії побачили перед виборами, вони б не голосували за Путіна. До речі, росіяни намагалися викупити в мене цей фільм.

- Як ви ставитеся до авторського права, чи дозволяєте поширювати фільми в інтернеті?

- Все залежить від ситуації. Якщо йдеться про новий фільм, у який вкладено великі сили та ресурси, - і якби під час прем'єри хтось украв копію, це поставило б під питання весь прокат фільму, - я би засмутився. Але коли мій друг із Гонконгу повідомив, що побачив на ринку піратську копію фільму, це для мене як для автора - велика честь.

- Де краще почувається документальне кіно: в кінотеатрах, на телебаченні, в інтернеті чи на фестивалях?

- Для автора фільму дуже важливий контакт із глядачем, тому не важливо, покажуть цей фільм у якомусь кафе чи на міжнародному кінофестивалі. Найголовніше - мати можливість сісти та обговорити його з глядачем. Фільм «Чеська мрія», коли його транслювали в Чехії по телевізору, подивилися близько мільйона телеглядачів. Але мені б це було не в радість, якби не було можливості поспілкуватися з глядачами. В нас інколи були дуже тривалі дискусії - по півтори години - і для мене було дуже важливо, що я бачу реакцію глядача.

- Які найцікавіші коментарі та відгуки ви отримували від глядачів?

- Під час прокатів фільму «Чеська мрія» в Америці нам сказали, що юристи нас би знищили, ми б усе життя збирали кошти, аби оплатити американські штрафи. А в Росії нам сказали, що люди нас просто повбивали б. Мабуть, це найцікавіші коментарі до цього фільму.

- Над чим працюєте зараз?

- Минулого року, після трьох років переговорів із чеським телебаченням, нам довірили бюджет на зйомки документальної серії. Ми вже зняли п'ять авторських документальних фільмів для чеського телебачення, які транслювалися весною цього року. Зараз знімаємо наступні п'ять під назвою «Чеський журнал». Ми знімаємо кіно про цікаві випадки, історії, які обираємо самі. Минулого року ці теми стосувалися президентських виборів, історії про смерть рома на Півночі Чехії, підробки алкоголю, історії про водія автобуса, який намалював політикам роги, бо засуджував їхню діяльність, а в результаті опинився у в'язниці на 100 днів. Ми відзняли цей фільм і назвемо його «Бравий водій Сметана» - це парафраза до «Бравого вояка Швейка». Також працюємо над фільмом про чеських туристів у Хорватії. У ньому теж багато гумору та самокритики, оскільки чехи дуже часто поводяться в хорватських містах, як на пляжах.

- Яка ваша особиста чеська мрія?

- Я не дуже хороший менеджер свого часу й тому мрію бути кращим господарем власного дозвілля. Хотілося б більше часу приділяти своїй сім'ї і також мати більше можливостей займатися улюбленою справою.

- Плануєте ще відвідати Україну?

- Україна дуже близька земля для мене, відкрию вам таємницю - моя бабця народилася в Києві. Також у Чехії проживає багато українців, із деякими з них я товаришую. Я б хотів ще приїхати в Україну, й у мене є бажання відвідати Крим.

Фото автора