У квітні 1986 року, коли в СРСР намагалися приховати від народу правду про страхітливу трагедію, світ уже знав про її масштаби і вдарив на сполох. Пам’ятаю, як з американського телебачення враз зникли розважальні ток-шоу. Усі новини повністю витіснила одна: що там, у Чорнобилі? Найбільшій техногенній катастрофі в історії людства присвячувалися цілодобові телепрограми. В них, як і в публікаціях друкованих медіа, були прогнози світового Апокаліпсису і, водночас, заклики про надання гуманітарної допомоги народу, кинутому напризволяще власним урядом..

Нині американські засоби масової інформації не обійшли мовчанкою 20-у річницю Чорнобильської трагедії. Та для того, щоб перелічити кількість публікацій на цю тему у провідних електронних і друкованих медіа, забагато пальців на двох руках.

У програмі вечірніх новин ABC News Tonight було передано репортаж Дейвіда Райта з “мертвої зони” про переселенців, що повернулися. Ось витяг із нього з характерним для західної журналістики людським підходом. “Микола Лозинський, - говориться у ньому, - привів нас у квартиру, в якій мешкав до 6-річного віку. Зараз це – отруйне звалище. На підвіконні – шприци, наповнені й досі лікувальною рідиною, антидоти проти радіаційного отруєння. “Тут мені не по собі”, - говорить він. Тепер це – місто-привид… Уся конструкція (четвертий реактор. – Прим. А.С.) може будь-якої миті завалитися. Забруднення настільки сильне, що робітники, які латають дірки, працюють у зміни тривалістю не більше 15 хвилин. Якщо я ввімкну рахівник Гейгера, він зашкалить.

Популярний американський часопис “Нешннл джиогрефік” опублікував у квітневому номері великий ілюстрований репортаж “Довга тінь Чорнобиля”. Епіграфом до нього, також витриманого у стилі “human touch”, могли б стати слова: “Прип’ять - немов годинник, знайдений на звалищі Хіросими, стрілки якого зупинилися тієї миті, як стався вибух”.

“Для українців 20-ті роковини Чорнобильської катастрофи - це час скорботи. Для іноземців – нагода вести диспути щодо майбутньої ядерної енергетики, - говориться у кореспонденції з Києва, видрукуваній британською “Файненшл таймс”. - Політики, науковці та активісти з усього світу зібралися на конкуруючі міжнародні конференції, щоб висловити свою оцінку наслідків катастрофи.

“Кожна сторона, - наголошує автор кореспонденції Том Ворнер, - спиралася на дослідження, в яких доводилося, що вплив Чорнобильської аварії на людей менш згубний (як вважають МАГАТЕ та Світова організація здоров’я) чи більш згубний (як вважає “Грінпіс”), ніж зазвичай вважають. Згідно з одними дослідженням, померли 9.300 людей, згідно з другим - 93.000”.

Німецька “Тагесанцайгер” посилається на іншу статистику: “Скільки людей заплатили своїм життям за Чорнобиль – і досі невідомо. Російська академія наук стверджує, що число жертв у світі насправді більше на 46.000-160.000 тисяч. У дослідженні, підготовленому на замовлення Євросоюзу, говориться, що у наступні роки новими жертвами стануть від 900.000 до 1,8 мільйона людей”.

Швейцарська “Бернер цайтунг” опублікувала саркастичний коментар під назвою “Забагато брехні”. “Нічого не сталося, - говориться у ньому. - Ніхто не помер, жертв променевої хвороби немає, не завдано жодної шкоди. Хіба це не чудово? 20 років тому ніщо у Чорнобилі не завдало шкоди людям. Було хіба що якесь ядерне випромінювання потужністю 500 бомб, скинутих на Хіросіму. Схоже, масштаби катастрофи утаємничені на основі домовленостей ООН з МАГАТЕ. “Страх перед випромінюванням завдає більше лиха, ніж саме випромінювання”. Саме так пояснювало нам ситуацію атомне лоббі у Швейцарії, розгорнувши масштабну рекламну кампанію в пресі й спираючись при цьому на доповідь ООН… Наразі таки взялися за брехунів, які стверджують, що голокосту не було. За декілька десятиліть можуть взятися й за тих, хто бреше про Чорнобиль. Можливо, це станеться. Та навіщо чекати? Чому не сьогодні?

Річниця Чорнобильської трагедії дав новий поштовх загостренню дебатів у Європі між противниками й прихильниками використання атомної енергії. Та навіть у Німеччині, де особливо впливовим є рух зелених, усвідомлюють: негайно відмовитися від ядерної енергії практично неможливо. “Урок Чорнобиля полягає в тому, - пише “Франкфуртер альгемайне”, - що наслідки катастрофи переживатимуть і наступні покоління. Тож розумно було б відмовитися від ядерної енергії. Її потрібно чимось замінити. Вважають, що нафта і газ використовується наразі як політичне знаряддя і це ставить країну в залежність. Лишаються вугілля та альтернативні джерела – такі, як біомаса, сонце і вітер. Вони не покривають потреб і, до того ж, дорогі. Тому у перспективі доведеться користуватися різними енергетичними джерелами, зокрема й атомним. Ми сподіваємося вижити, танцюючи на вулкані”.

Над “ядерними уроками для сьогодення” розмірковує науковий експерт Ради з міжнародних відносин (США) Чарлз Фергюсон у статті, опублікованій в газеті “Крісчен саєнс монітор”. “1986 року, - вважає він, - страхіттями ядерного століття були загрози катастроф на ядерних реакторах, ядерної війни між Сполученими Штатами і Радянським Союзом, поширення ядерної зброї та ядерний тероризм. Сьогодні перша загроза значно зменшилася, а інші зросли й потребують термінових заходів. Хоч Радянський Союз розвалився майже 15 років тому, США і Росія, як і раніше, тримають напоготові тисячі ядерних боєголовок, готових до запуску один супроти одного. Недавнє вдосконалення Сполученими Штатами свого арсеналу задля досягнення панування спонукає Росію до збільшення витрат на ядерну зброю. Внаслідок цього обидві сторони збільшують імовірність зумисного чи випадкового виникнення ядерної війни. Москві та Вашингтону слід відновити переговори з контролю над озброюванням, щоб швидше скоротити свої арсенали до рівня нижчого, ніж тисячу боєголовок”.

Доречно нагадати: катастрофа на Чорнобильській АЕС сталася після завершення експерименту, що провадився на замовлення Міністерства оборони колишнього СРСР.