Кліп як естетична реабілітація історії

21 Березня 2006
18861
21 Березня 2006
13:30

Кліп як естетична реабілітація історії

18861
Будь-яка тема – тільки матеріал, з якого можна зробити як цукерочку, так і щось зовсім протилежне. Зазвичай – через совковий підхід, малий бюджет чи ще щось – виходить саме останнє, але це не означає, що так має бути завжди.
Кліп як естетична реабілітація історії

На щастя, український шоу-бізнес і українське музичне телебачення вже давно вийшли на той рівень, коли новий кліп уже не вважають самодостатнім інформаційним приводом, і тим більше не вважають окремою подією. Однак Олег Скрипка та гурт “ВВ” вирішили довести, що може бути й по-іншому, і влаштували 18 березня на Майдані Незалежності привселюдну презентацію нового кліпу на пісню “Катерина”.

Навколо презентації від початку утворилась гарна, соковита атмосфера передвиборчого скандалу: агітаційні намети “Нашої України”, встановлені на Майдані, заважали монтувати сцену для презентації кліпу, яка, до речі, відбувалась за підтримки Українського Народного блоку Костенка і Плюща. Відмова штаб НСНУ прибрати свої намети поставила захід на межу зриву. Інтерпретація цього, як остаточного розсварення помаранчевих, напрошувалась сама собою, але сцену все-таки вдалося встановити – замалим не поверх нашоукраїнських наметів.

До речі, людей на презентацію кліпу, який уже з тиждень крутився у ротації М1, зібралося не аж так багато, значною мірою це були партійні активісти з прапорами. Однак Олег Скрипка, схоже, передбачав такий поворот, адже всюди послідовно наголошував: цей кліп – не подія шоу-бізнесу, а подія культури. За його словами, гурт хотів погратися в кіно і зняти невеликий історичний міні-блокбастер.

Головна мета, яку Скрипка і компанія покладають на “Катерину”, – рекламна: привернути увагу грошовитих людей, які можуть і хочуть давати гроші на українське кіно (слід розуміти, Порошенко з його “Прорвемось” і Тарута з “Кобзарями” Олеся Саніна), до української історії та її видовищного потенціалу. Адже й сама блюз-балада “Катерина” була написана свого часу як відповідь на російського “Поручника Голіцина”: вояк армії УНР, збираючись на війну, прощається з родиною, а вже в приспіві з’являється “наша відповідь Голіцину” – хорунжий Дзюба, що наказує вести коней.

Відповідно, свій новий кліп ВВ зафільмували у стилі, нехай таки не блокбастера, але популярного історичного фільму, з купою зворушливих подробиць, починаючи від “Вістника”, що його головний герой читає в перших кадрах, і закінчуючи достовірним відтворенням петлюрівських одностроїв. Сюжет кліпу (для тих, хто ще не бачив) повторює сюжет пісні: чоловік збирається на війну, прощається з дружиною і батьками, вирушає в похід, а вночі бере участь у запеклій сутичці з “білими”.

Свого часу в “Детектор медіа” (на сайті і в журналі) уже була дискусія про непогані перспективи екранізування української літератури і просто чудові української історії, - чи то у вигляді повнометражних прокатних фільмів, чи то телекіно, чи то й просто пересічних серіалів. Що ж, можливо, така особистість, як Олег Скрипка, зможе не тільки пояснити це для ширших кіл публіки, а й довести, що “збочення в історію” українського кіно впродовж 90-х невдалі не тому, що в історію, а тому, що збочення.

Такі проекти, як телевізійні й кіношні “гетьманіади” – від “Чорної Ради” до “Гетьманських клейнодів”, провальні не за історичною тематикою. Немає невдалих тем; є невдалі опрацювання. Будь-яка тема – тільки матеріал, з якого можна зробити як цукерочку, так і щось зовсім протилежне. Зазвичай – через совковий підхід, малий бюджет чи ще щось – виходить саме останнє, але це не означає, що так має бути завжди.

На жаль, “завдяки” цим невдалим козацьким вестернам та історичним драмам, в суспільстві сформувався стійкий відразливий стереотип: раз про українську історію, значить – фуфло, з довгими патетичними діалогами, сопливою лірикою і бутафорією з провінційного театру. Це прикро, адже зараз кіно відіграє ключову роль у міфологізуванні національної історії – погляньмо хоч на російський кінематограф останніх десятиліть. Та зрештою, і на “Детектор медіа” про це писалося не раз.

Багато режисерів, які зараз знімають кіно в Україні й про Україну, прийшли саме з кліп-мейкінґу (хоч би ті ж таки Шапіро з Бадоєвим). Чому й кінореабілітація української історії для мистецтва не може початися саме з кліпу?

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
18861
Теги:
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду