Підтримуючи заклики віце-прем‘єр-міністра України Миколи Томенка та першого віце-спікера Адама Мартинюка до того, щоб від обговорення теми суспільного телебачення переходити до реальних кроків, Інститут Медіа Права найближчими днями оприлюднить тексти двох законопроектів, які відображають два дещо відмінні підходи до законодавчого закріплення громадського мовлення.

Обидва проекти базуються на європейських підходах до громадського телерадіомовлення: європейська демократія вимагає серйозних реформ державних телерадіоорганізацій. Саме реформовані державні телерадіоорганізації прийнято називати громадськими чи суспільними. Законопроекти, що буде представлено, можна охарактеризувати за глибиною реформ як такі, що передбачають мінімальну реформу та помірковану реформу. Кардинальні зміни ми відкидаємо одразу як нереалістичні.

Мінімальна реформа. Слід зазначити, що 90 % всіх дискусій розгорнулися виключно навколо одного телеканалу: УТ-1. Так, про державне радіо на Парламентських слуханнях не згадав, здається, ніхто, окрім його президента. Це пов’язано як з меншою впливовістю радіо, так і, в першу чергу, з більшою порядністю та реальною суспільністю продукту, який виробляє Національна радіокомпанія. Саме тому мінімальний підхід – це законодавче регламентування діяльності єдиної організації – Національної телекомпанії України. Тобто, закон встановлює правовий статус Національної телекомпанії України, визначає процедуру обрання її керівництва, встановлює окремі вимоги до редакційних та програмних засад діяльності у відповідності до стандартів громадського мовлення.

Поміркована реформа. Поміркований підхід означає реформу не тільки Національної телекомпанії, але й Національної радіокомпанії. Вимоги щодо правил редакційної політики та програмної політики для обох організацій є однаковими, так само, як і порядок формування органів управління. Наглядову раду пропонується формувати парламентським шляхом, що є більш демократично, характерно для Європи та відповідає політичній реформі в Україні. Формування Наглядової ради безпосередньо громадськими організаціями є кардинальними змінами, які навряд чи знайдуть політичну підтримку. Поміркований підхід у питанні власності – збереження державної форми власності. Це не суперечить принципам суспільного мовлення та відповідає заявам віце-прем‘єр-міністра України Миколи Томенко на Парламентських слуханнях.

Кардинальна реформа – це передача державного телеканалу у приватну власність з можливістю встановлення автономного управління, в якому органи влади взагалі не беруть участі. Ми маємо сумніви, що такий підхід може знайти достатню кількістю прихильників у парламенті. Завжди виникатиме ризик приватизації телеканалу певними політичними силами. А це не підтримають інші політичні сили.

Отже, яким, на нашу думку, має бути новий закон? Реалістичним. Закон має бути таким, що буде реально виконуватися в Україні. Не можна неосмислено переносити іноземний досвід, якщо він не спрацює. Також не доцільно закладати до закону ідеї, які зовсім не розроблені і дуже суперечливі. Наприклад, питання абонплати та окремих податків. Ці питання надзвичайно важливі, але потребують суттєвого часу на вивчення і реалізацію. Закладати їх зараз в закон тільки заради красивих слів не потрібно. У законі повинні бути реалістичні речі.

Достатнім. Ми вважаємо, що одного закону повинно бути достатньо для старту реформ. Тобто, момент вступу в силу закону і є моментом трансформації телерадіоорганізацій – не потрібно додаткових дій – постанов Верховної Ради, указів Президента чи постанов Уряду. Оскільки, сил може вистачити лише на одне рішення, далі додаткові рішення можуть відкладатися так само, як це було з часу прийняття чинного закону про систему суспільного мовлення у 1997 році. Для цього закон має бути не рамковим, а достатньо деталізованим.

Українським. Беручи до уваги кращий досвід європейських демократій, закон має бути українським і виходити з реальної ситуації в Україні: зі стану державного телебачення, з історії брутальних маніпуляцій, зі стану розвитку приватних каналів та іншого. Не можна наслідувати одну модель: німецьку, французьку, швецьку чи польську. Треба розумно творити унікальну українську модель.

Після парламентських слухань та кількох публічних заяв позиції практично всіх сторін з’ясовані. Сьогодні більшість політичних сил публічно декларують прихильне ставлення до реформи державного телебачення. Однак, якщо найближчим часом розмови не будуть переведені у площину рішень, політики швидко забуватимуть про свої заяви.

Усі матеріали з проблематики створення Суспільного мовлення в Україні та реформування державних ЗМІ "Детектор медіа" публікує за підтримки МВФ "Відродження"