Голова Державного комітету телебачення та радіомовлення України Іван Чиж вважає передчасним створення в Україні суспільного (чи то громадського) телебачення. Воно може бути створене лише в перспективі. Про це сьогодні настійливо повідомляли ранкові радіоновини ТРК „Ера” на 1 радіоканалі.

Пан Чиж назвав дві причини неможливості організувати громадське мовлення якнайскоріше. Перша – це відсутність належного фінансування. Мовляв, перш, ніж створювати громадське мовлення, треба створити йому відповідне фінансування. А ще – розібратися не лише з фінансовими, а й купою інших проблем, що накопичилися в нині державних телерадіокомпаніях. Без цього створення громадського мовлення є профанацією. Друга причина, за Чижем, полягає в тому, що державне телебачення має надто низький рейтинг. От коли воно зрівняється за рейтингом хоча б із комерційними компаніями, тоді вже можна буде вести мову про перетворення його на громадське.

Ну що ж, перша причина, на перший погляд, дійсно видається поважною. Але лише серед тих, хто не стежить за проблемою. Адже насправді одним із наріжних каменів усіх дискусій про суспільне мовлення є джерела й способи його фінансування. Іноді видається навіть, що саме відсутність єдиної думки щодо цього й є на сьогодні найпотужнішим гальмом процесу створення такого мовлення. Але, припустимо, суперечки щодо фінансування завершено, всі учасники дискусій дійшли згоди. Тоді, здавалося б, суспільне телебачення можна було б започатковувати якнайскоріше. Чому тоді йдеться про далеку перспективу? Можна ж зі сказаного подумати так, ніби пан Чиж веде мову про просте собі збільшення бюджетного фінансування державного телебачення, й ні про що інше. А громадське – там, може, видно буде.

Другий аргумент узагалі не витримує критики. Майже чотирнадцять років існує в Україні державне телебачення. А популярність його падає й падає. То скільки ж чекати, поки вона зросте до захмарних висот? Чи трапиться це раніше від другого пришестя? Та й пан Чиж, узагалі-то – не стороння людина. І від нього теж значною мірою залежала популярність першого каналу. То чому ж він досі не зміг її підвищити? Спадає на думку крамольна ідея: а може, тому й непопулярне державне телебачення, що є державним? За визначенням? Бо головних арбітрів і головну аудиторію має в поважних кабінетах поважних державних установ, а від популярності чи непопулярності серед решти населення йому ані холодно, ані жарко?

І ще. Хай навіть державний канал телебачення зрівняється за рейтингом із комерційними. Що це означатиме й як це може статися? Тільки так: воно за своєю програмною сіткою мало чим буде відрізнятиметься від комерційних. Нагієвські „Окна” чи латиноамериканські стосерійні амурні історії у прайм-тайм – оце й є один зі шляхів до омріяної рейтинговості. А поміж тим, завдання громадського телебачення полягає саме в його некомерційності. В тому, що воно пропонуватиме якісний телетовар немасового вжитку, такий собі телевізійний от-кутюр. Воно, нарешті, дозволить українським глядачам вийти з суто радянської (не лише антидемократичної, а й антиринкової!) ситуації „беріть, що дають”. Із ситуації, коли всі змушені одностайно дивитися одне й те саме, пліч-о-пліч і ледь не строєм. Одне з покликань громадського телебачення – задовольняти смаки не надто численних суспільних груп за інтересами. Рейтинговості на цьому не заробиш. А отже, голова ДКРТУ пропонує щось на кшталт „відмирання держави через її зміцнення”.

Що ж змушує Івана Чижа відстоювати відкладення створення громадського телебачення на далеку перспективу, на світле майбутнє, що за обрієм? Щирі переконання бійця старої школи – саме бійця, бо в системі координатів тієї школи телебачення є зброєю в руках держави? Чи все простіше – за умов існування громадського телебачення державний комітет, що керував би ним, автоматично став би, врешті решт, зайвим? А відтак, пан Чиж виступає як звичайна собі зацікавлена особа?

Ну а ви, шановні читачі, даруйте мені за наведення давно всім відомих і вже заяложених, загальноочевидних істин. Виявляється, для тих, від кого залежить справа, вони не такі вже очевидні.

Усі матеріали з проблематики створення Суспільного мовлення в Україні та реформування державних ЗМІ "Детектор медіа" публікує за підтримки МВФ "Відродження"