Розмовляла Тетяна Лисюк, «Детектор медіа» „Досі я могла представляти тільки позицію власну. На сьогоднішній день я маю щастя представляти позицію тих людей, які вирішили об’єднатися в Нову профспілку Національної телекомпанії України”.

Саме з цього розпочалася наша розмова із завідуючою відділом творчого об’єднання громадсько-політичних програм УТ-1, а тепер і головою профкому Нової профспілки НТКУ Мар’яною Ангеловою.

Мар’яна зараз – одна з найактивніших учасниць від державної телекомпанії у дискусіях навколо створення в Україні Суспільного мовлення. При цьому її позиція відрізняється від позиції багатьох колег по УТ-1: на відміну від них, голова Нової профспілки вважає необхідним докорінну перебудову державного мовлення, до якого у нинішньому вигляді вона ставиться дуже критично. В той же час, оскільки головні лобісти ідеї суспільного ТБ в Україні бачать його на «руїнах» державних мовників – зрозуміло, що колективи останніх вбачають в цьому загрозу власним інтересам і об’єднуються, щоб ці інтереси захищати. Є і принципові застереження щодо відмови від системи державного мовлення як у його працівників, так і у деяких медіа експертів.

Днями „Детектор медіа” повідомила про звернення Нової профспілки НТКУ до президента компанії О.Савенка з відкритим листом, в якому було висунуто ряд вимог до нього, а також задекларовано позицію колективу стосовно можливої трансформації телеканалу.

„ТК” в чомусь поділяє думки Мар’яни Ангелової та її однодумців, в чомусь – ні, в чомусь, як нам здається, є просто деякі технологічні непорозуміння – за відсутності прямого діалогу між всіма сторонами процесу. Ми вважаємо важливим, щоб думка колективу НТКУ і окремих його представників була почута. Це потрібно, адже це дозволить – навіть у випадку найрадикальніших рішень та кроків – врахувати за максимумом інтереси всіх сторін, не закладаючи мін майбутніх конфліктів.

Отже, що думають про реформування державних телекомпаній їхні працівники?

– Мар’яна, кажуть, що в НТКУ з’явився привид корпоративної солідарності. Наскільки ці слухи передчасні і чому взагалі виникла необхідність створювати Нову профспілку НТКУ?

– Привид корпоративної солідарності передчасним ніколи не буває. А мене особисто він відвідав під час довгого сидіння в літаку – Токіо-Хабаровськ-Київ у пулі висвітлення візиту Голови Верховної Ради до Японії. Пам’ятаєте, тоді в Хабаровську в літак не залили рідину, яка робить політ безпечним на висоті і не дозволяє замерзати пальному. Ми, журналісти, разом з Головою Верховної Ради не залишали наш літак протягом 36 годин. Шок був страшний. Тоді моя колега з „Інтера” сказала, яку страховку в разі аварії виплатили б її сім’ї і до мене прийшло гірке розуміння, наскільки ми, державні службовці, абсолютно не убезпечені і професійно не захищені в цьому плані. Тобто, ми робимо одну й ту саму роботу, але, по-перше, одержуємо за неї іншу платню, маємо зовсім інші пільги і зовсім інше ставлення суспільства до нашої роботи. Суспільство не робить знижку на зазначені обставини і піднімає для нас планку дуже високо. І саме оця висока планка зараз і змушує нас не просто робити свої матеріали, а й активно включитися у вироблення нової ідеології каналу. Саме нові підходи в організації виробництва допоможуть зрушити з місця таку величезну державну машину, якою є Національна телекомпанія України. От в цьому і є суть створення нової профспілки НТКУ.

Як відомо, в нас на території НТКУ вже на сьогодні діє три профспілки. Насправді – це не дуже багато на 2000 чоловік (приміром, на ВВС зараз існує 6 профспілок, і ніхто не бачить в цьому нічого дивного і нікого це не турбує, оскільки всі вони представляють інтереси окремих груп і борються за утвердження їх інтересів). Тобто, профспілкова діяльність на сьогоднішній день входить в якесь нормальне цивілізоване річище, коли люди об’єднуються не за якимись ознаками територіальними, а за тою ідеологією, яку висувають окремі групи, професії тощо. Це дуже прогресивний, на мій погляд процес.

– У зв’язку з можливістю створення суспільного телебачення на базі НТКУ, чи бачите ви для себе в цьому певну загрозу? Бо йдеться, скажімо, про скорочення штату працівників.

– Ви знаєте, це велика подія і щастя для України, що ідея створення громадського мовлення набуває обрисів. Головна ідеологія державотворення – сформування національної ідеї. В цьому процесі нам бракує широкої системи громадського мовлення. Як не вистачає взагалі суспільної традиції впливу на процеси, тому що ідея створення громадського мовлення – це вияв формування громадянського суспільства.

Але – якщо зупинитися на опублікованій в «Детектор медіа» концепції Олександра Ткаченка, то вона визначає створення двох паралельних каналів: один – на базі Національної телекомпанії, другий – на базі Державних обласних телерадіокомпаній. Одразу виникає запитання: на якому другому каналі буде працювати ця друга структура? Бо частот на сьогоднішній день, в принципі, в Україні бракує – практично всі частоти зайняті. Крім того, мене дещо дивує ставлення нашого колишнього колеги – Саші Ткаченка – до колективу, в якому він також працював, до тих людей, яких він частково потім забрав у свою команду. І мені дивно, що у нього від праці в НТКУ не залишилося відчуття, що він також є частиною, на сьогодні, цієї телекомпанії: її класичної школи (єдиної колись в Україні), її вміння і установки розглядати проблему з усіх боків (яка була властива нашому телебаченню на його „заре туманной юности”) і так далі. Я вважаю неконструктивним те, що ним продекларована теза „на базі НТКУ і її матеріального ресурсу”.

– А щодо обласних державних ТРК як бази, за концепцією О.Ткаченка, для створення додаткового каналу – загальнонаціонального культурологічного?

– Державні обласні телекомпанії, які передбачається залучити до цього процесу, вже є формою громадського мовлення, вони вже належать громадам. Це просто інші суб’єкти, які при розвитку самоврядності в Україні стануть рупорами місцевих громад. А ви знаєте, що ідеєю Віктора Ющенка є розповсюдження принципу самоврядності на всі суб’єкти. Це – суть політичної реформи, яка буде відбуватись. То що, ці суб’єкти не будуть мати своєї частини мовлення? Це дуже неправильно. Їх не можна „зігнати палицею” і сказати: „А зараз ви всією громадою будете виконувати замовлення”. Вони, я думаю, будуть категорично з цим незгодні.

– Але, можливо, Коаліцією громадських організацій „Суспільне мовлення” будуть вироблені оптимальні шляхи реформування НТКУ, які врахують інтереси всіх? До речі, до Коаліції увійшла і команда Ткаченка.

– З ідеєю Коаліції я менше знайома, бо вона знаходиться тільки в зародку. До неї я ставлюся з більшим пієтетом, хоча і вони не зробили, м’яко кажучи, ніяких кроків в бік колективу Національної телекомпанії. Я думаю, що ця робота ще перед нами і ми знайдемо спільну мову. Сумнівною тут мені видається роль, яка відводиться Національній телекомпанії – знову ж таки, як технічному донору цього процесу. Маю сказати, що оснащення НТКУ, її площі, її наповнення, її обладнання не може слугувати на сьогоднішній день тою базою для сучасного мовлення, яку ми б хотіли мати. Крім того, якщо ми вирішуємо всім миром створювати сучасне телебачення на громадських засадах, нам потрібно, по-перше, вивчити бажання і готовність суспільства створити таке телебачення, дуже ґрунтовно підготувати проект, тому що йдеться про абонентські внески. Треба передбачити в цьому процесі можливість для окремих осіб не вносити ці внески і не користуватися своїм правом споживати такий канал. І от наявність коштів і буде своєрідним „рейтингом” для цього телебачення, про які ми говоримо. Отже, ця концепція також несе в собі багато ризиків.

Вихід я бачу в іншому – Україні потрібне нове національне бачення національного телебачення і його втілити могла б і повинна Національна телекомпанія. Такого бачення в Україні на сьогодні не існує. Певна річ, мені було дуже боляче, коли колеги охрестили нас Державним телебаченням. Але в цьому є велика частка правди. Ми перетворилися на Державне телебачення в найгіршому розумінні цього слова. Я думаю, що шлях, перед яким ми зараз стоїмо – це шлях відновлення Національного статусу нашої компанії – в повному обсязі і в повному розумінні цього слова. В цьому мені більше імпонує концепція незалежного продюсера Олександра Зиріна, яку він презентував у „Детектор медіа”.

– Що ви вкладаєте в поняття «національного статусу»?

– На сьогодні ми – єдине суспільне мовлення в Україні. Ми дійсно випускаємо багато програм, в яких є всі ознаки суспільного мовлення. Ми виконуємо суспільні замовлення, які жодна комерційна телекомпанія не виконає і не зацікавлена виконувати. Бо це малорейтингові програми, малобюджетні програми, але вони нашому суспільству потрібні. Тому треба також в цьому сегменті вивчити, в чому ж полягає суспільне замовлення на нашу продукцію – це один аспект – і в чому полягає Державне замовлення на нашу продукцію. Оскільки ми фінансуємося з державного бюджету, ми – суспільне телебачення в прямому розумінні цього слова – нам громадяни дають свої кошти. Не у вигляді податку на телевізор, а у вигляді прямого оподаткування. На даному етапі, особливо важливим мені видається розширення державного мовлення і надання йому при цьому абсолютно іншого сенсу.

– Як ви розумієте цей сенс?

– На сьогоднішній день ми одержували замовлення від держави в дуже вульгарному, примітивному розумінні цього слова. Хіба є замовленням держави, скажімо, створення програм, які б показували засідання Верховної Ради, окремих депутатів? Чи це є державним замовленням і бажанням держави спілкуватися зі своїм народом таким чином? На мій погляд, зовсім ні. Це не телебачення, це – трансляція певної події. І не будемо такими наївними, щоб думати, що трансляція забезпечує повноту події. Трансляція засідання ВР не є передачею сутності діяльності ВР. Навпаки, це є просто блок неструктурованої інформації, який взагалі, на мій погляд, є ганебним використанням медіаресурсу держави, проти якого я буду завжди виступати, вважаючи його хибним і дуже неграмотним. Ми, журналісти, разом з державними менеджерами, маємо виховати державу.

І я хотіла б ще сказати ініціаторам будь-яких перетворень: це є просто волюнтаризм, починати бесіду, не запросивши до цього діалогу колектив Національної телекомпанії і її засновників – Верховну Раду, Президента. Чи згодні вони її роздержавити, попрощатися зі своєю власністю? Я впевнена, вони ніколи на це не підуть. І ось чому. На сьогодні у нашого президента немає жодного медіа ресурсу, через який він би міг спілкуватися з людьми. Лише 1,8% наших медіа сьогодні є державними, через які можна здійснювати (не в ручному режимі, я сподіваюся) вплив, проводити грамотну, мудру державницьку політику мовлення.

Повертаючись до існуючого замовлення. Відкараскатись від нього можуть тільки сильні вольові люди і дуже грамотний менеджмент, який не сьогодні в Національній телекомпанії ніколи не працював. Ідеї прислати менеджерів, які вже потопталися „по тілу” НТКУ, вважаю абсурдними і шкідливими. Може прийти цілком нормальний новий менеджер, який би розібрався, за допомогою колективу і нормальних сучасних методів, що і як можна зробити. Нова профспілка, я думаю, йому буде в цьому першим помічником і порадником. Керівництво має спиратися на ті здорові думки, які висуває колектив, воно має стимулювати цю роботу, а не бігати коридорами і зривати оголошення про збори. Це ганебно. Це неграмотно.

– Як повідомлялося, Нова профспілка запропонувала керівництву НТКУ розпочати переговори щодо підписання Угоди про редакційну політику. А якою була реакція на ваші заяви самих менеджерів каналу, зокрема О.Савенка (якщо вона взагалі була)?

– Була. До 19 січня у Національній телекомпанії не було з боку колективу жодного суб’єкта, який би запропонував певні документи – такі як „Засади про редакційну політику”, „Угода про редакційну політику”, а також два документи, що називаються „Статут комітету журналістської етики”, та „Регламент комітету журналістської етики” (це орган, який ми пропонуємо створити у вигляді внутрішнього арбітражу; є ідеї створити зовнішній арбітраж – Наглядова рада також буде потрібна, можливо на Громадському телебаченні, і Наглядова Рада передбачена й статутом НТКУ). В нашому відкритому листі ми запропонували О.Савенку почати переговорний процес по підписанню цих документів. Зробили ми це все 24 січня. Спочатку президент НТКУ не хотів приймати ці документи, бо він був досі непоінформаний про те, що всі наші рішення є цілком легітимними. Він перебував в стані нерозуміння реальності нового суб’єкту і порадив спочатку профспілкам розібратися між собою, а вже потім подавати якісь документи. Проте, пакет ми зареєстрували, і всі наші колеги зобов’язалися його виконувати в односторонньому порядку. Ми задекларували, що не дозволяємо втручання третіх осіб в редакційну політику, подання інформації під псевдонімами, а також ще низку конкретних речей. Інша річ, що це набуде все ж таки юридичного статусу.

Документ набуде своєї остаточної сили, лише коли він буде внесений в новий колективний договір. У нас є чинний колективний договір, який не витримує абсолютно ніякої критики.

Нам треба вийти на підписання нового колективного договору. Він, на мій погляд і на погляд моїх колег, буде складатися з трьох глобальних частин:

І – це засади редакційної політики як гарантії високого рейтингу каналу і довіри до нього; тут має бути обумовлено і державне замовлення;

ІІ – це частина корпоративних прав: висока платня, соціальні гарантії, нова тарифна сітка (в цьому у нас такі страшні перекоси, про які навіть страшно казати – театр абсурду в найвищій мірі його вияву);

ІІІ – це участь колективу у формуванні програмної політики каналу. На нашому каналі порушено дуже серйозний принцип, який називається „один канал – один мовник”. Наші глядачі просто отетеріли, коли вони бачили „збалансовану” інформацію у найдистильованішому вигляді. Що значить баланс на Першому національному під час виборчого процесу: зранку, до 09.00 години, поки мовить „Ера” – це яскраво „оранжевий” проміжок, далі іде „синьо-біло-буромалиновий” і ввечері – знову „оранжевий”. Я просто дивуюся, як нормальна голова глядача могла таку метаморфозу на одному каналі взагалі бачити.

Це не може бути в такій формі. Якщо це мовлення Національного телебачення, то всі мовники, які беруть в ньому участь, і копродуценти мають грати за правилами Національної телекомпанії. Вони мають пропонувати свої програми, їх затверджувати через усталену процедуру (вона не нова: це художні ради, обговорення, затвердження „пілотів”, їх запровадження, аналіз можливостей технічного ресурсу для їх здійснення). Весь ефірний час НТКУ зараз розписаний старими угодами, старими проектами і старими, нікому, в більшості, не потрібними ідеями. Наприклад, ціла низка проектів, які робляться на замовлення відомств. Ну, скажіть, чи є предметом широкого суспільного інтересу програма про проблеми митниці. Це програма, яка цікава для митників – невеличкого сегменту нашого суспільства.

– Але ж Національна телекомпанія фінансово залежить від таких замовників.

– Так, компанії потрібні нові донори, які їй дають кошти. Але вона має формувати ї пропонувати замовнику свій погляд на цю програму.

Тому, через Комітет журналістської етики, який ми пропонуємо створити, і введення його в редакційну колегію, якої не існує в дієвій формі в НТКУ, колектив зможе здійснювати контроль над програмною політикою каналу. Для того, щоб все, що випускається, відповідало стилістиці каналу, обумовлювалося каналом і продукувалося в спокійній партнерській формі.

– Отже, які зараз конкретні кроки робитиме Нова профспілка, добиваючись тих змін, на яких ви наголошуєте?

– Ми подали напрацьовані нами документи адміністрації НТКУ і вважаємо, що на сьогодні Медіа-профспілка і Нова профспілка могли б вже стати суб’єктами їх підписання. Ратифікувати їх можна було б на загальних зборах НТКУ. Ми пропонуємо провести анкетування в колективі, з метою вивчення його внутрішньої проблематики. Ми також готуємо Міжнародну інтернет-конференцію, під час якої в он-лайн режимі люди зможуть поділитися своїм досвідом. Далі. Ми обов’язково станемо готувати громадські слухання, які пройдуть напередодні парламентських. Ми наполягаємо, щоб ці громадські слухання пройшли в НТКУ, як генеральна репетиція до парламентських. Ми раді, що цю ідею підтримав голова Верховної Ради Володимир Литвин на засіданні Громадсько-політичної консультаційної ради.

– Якщо створювати Суспільне ТБ не на базі НТКУ, то який тоді вихід, на ваш погляд? Створювати окрему телекомпанію?

– На мій погляд, всі мовники, зацікавлені в створенні Громадського ТБ як інвестори і ідеологи цього процесу, можуть йти і цим шляхом. Я думаю, що там буде і частка Національної телекомпанії з її досвідом. Ви розумієте, негативний досвід, він також неймовірно цінний. Тому, коли я кажу „досвід Національної телекомпанії”, я маю на увазі і досвід неефективного суспільного мовлення. Він має стати в основі нової дитини, він має її породити. З чистого листа, в цифровому форматі, нехай маленьку, нехай вона тільки почне ходити, але це буде наше громадське дитя (Громадське ТБ України), ми його будемо пестувати.

Але на сьогоднішній день ми категорично проти, щоб нашу компанію і наш колектив препарували як кроликів. Ми хочемо створити ідеологію переходу до Національного мовлення, і ми її створимо і будемо йти цим шляхом. Ми будемо його оновлювати, залучати нові ресурси, нову техніку. Якщо в колективному договорі буде внесено положення, що 10% прибутку телекомпанії пускати на оновлення, то ми будемо цього добиватися. У нас немає внутрішнього механізму одержання цих коштів, і на зарплату також (НТКУ залишається бюджетною установою і досі, не зважаючи на те, що свого часу було докладено чимало зусиль зробити її підприємством – ТК). Це просто ганебна ситуація. І оце неграмотний менеджмент держави – це незнання специфіки, це безграмотність попередніх менеджерів, яких ми просимо більше ніколи на наше поле не засилати.

– До речі, на даний момент нові призначення на посади керівників НТКУ, Нацради і Держкомтелерадіо – одне з актуальніших питань. На сторінках „Детектор медіа” навколо нього розгорнулася ціла дискусія і думки висловлюються дуже різні. Яку ви займаєте позицію в цьому питанні, стосовно, звісно, Національної компанії?

– Мене дуже турбує, хто це буде. Чи ця людина готова, взагалі, зрозуміти, що таке Національна телекомпанія? Чи вона прийде із сокирою, щоб наводити свої порядки? Якщо хтось планує такий метод, то нехай запасеться скальпелем. Тому перше, що ми вимагаємо сьогодні у О.Савенка – негайно підписати посадові інструкції. В нашій телекомпанії є серйозні порушення адміністративного права, за які чинну адміністрацію можна було б піддати санкціям. Ми в своєму листі зазначили керівника, якого вважаємо найбільшим винуватцем і хочемо його звільнити саме на основі порушення адміністративного права та за невиконання вимог колективного договору. Це Артем Петренко – директор творчо-виробничого об’єднання „Новини”. Він, користуючись тим, що вже два роки в нашому об’єднанні, в якому я раніше працювала, але змушена була піти, не були підписані посадові інструкції, запрошував на наші посади дублерів, використовував їх як політичних маріонеток і мав з цього отой чорний піар, який ми продукували.

Тому, у нас будуть посадові інструкції, і замість тих, хто вирішить, що не може виконувати певну роботу (з професійних, скажімо, причин), ми прийматимемо нових на конкурсній основі. Тільки такий шлях – іншого немає. Реформаторам треба бути готовим до цього шляху. І нам потрібен керівник, що діятиме в Національній телекомпанії в правовому полі, а не вигадуватиме якісь нові механізми, не експериментуватиме, не шкодитиме ефіру.

Тож, якщо ми йдемо законним шляхом, то в нас не буде таких драстичних, неграмотних керівників і такого бездарного, непрофесійного телебачення без концепції програмного мовлення, яке ми бачили останнім часом. Ми не хочемо і не будемо так більше працювати. Мене питали: „До чого ви можете дійти?”. Дієвість будь-якої профспілки визначається ступенем готовності її до страйку. Якщо над нами будуть знову так, як досі, збиткуватися, то я переконана, що всі мої колеги застосують ті методи, які нам законодавство дозволяє: це спочатку – колективні переговори з адміністрацією, і далі – аж до страйку. Це можу гарантувати стовідсотково.

Розмовляла Тетяна Лисюк, «Детектор медіа»

P.S. від «Детектор медіа»: – Дискусія триває, і ми готові надати слово всім, у тому числі – і згаданим у тексті інтерв’ю менеджерам НТКУ. Завтра, наприклад, ми опублікуємо точку зору на проблему створення Суспільного ТБ в Україні Артема Петренка, директора «Вістей» Першого національного.

А тим часом сьогодні ми отримали звістку про поширення у редакціях НТКУ листа, в якому від імені деяких працівників новому президенту України пропонується залишити в керівництві компанії нинішніх керманичів… Схоже, комусь знову хочеться використати колектив державної національної телекомпанії у якості гарматного м’яса…

Усі матеріали з проблематики створення Суспільного мовлення в Україні та реформування державних ЗМІ „Детектор медіа” публікує за підтримки МВФ „Відродження”

Читайте також:

href="http://www.detector.media/news/?id=20917">Комусь в Національній компанії дуже подобається працювати з Олександром Савенком