Хоча під час свого розквіту шоу змінило природу прайм-тайму, спрямувавши його в еру реальності та сюжетної непередбачуваності. Це також покращило фінансовий стан телемережі Ей-Бі-Сі і її господаря “Уолт Дісней”, підвищивши вартість акцій і позитивно позначившись на кар’єрах продюсерів, що мали щастя творити це шоу. “Мільйон” опинився у центрі наймасштабніших процесів на телеринку останніх років: маючи це популярне шоу, “Дісней” застеріг конкурентів з “Америка он лайн – тайм ворнер” від витіснення своїх філіалів із регіонів. Однак на початку 2002 року творцям “мільйона” стало зрозуміло, що шоу стає нецікавим, і фінальне рішення про припинення проекту не забарилося - Ей-Бі-Сі закрило його у травні 2002 року, прибравши з розкладів передач.

Як тільки поповзли чутки про закриття “мільйона”, його прихильники почали активно цікавитися, чому воно вмирає таким молодим? Регіс Філібін, офіційний речник “Хто хоче стати мільйонером?” був розгубленим із приводу пильної глядацької уваги. Він визнав навіть, що шоу весь цей час відігравало для Ей-Бі-Сі роль справжнього “щита від критики”. Інші телевізійники зазначали, що шоу було справжнім “побивачем рейтингів” (ratings crack) і за примхою долі стало жертвою того самого напруженого психологічного клімату, в якому існувало.

Народжений в одній з телестудій Нью-Йорка влітку 1999 року “мільйон” одразу справив на глядачів і критиків враження слабкого немовляти, яке не проживе й місяця. Але після двотижневого дебюту на національному екрані вже у листопаді шоу домоглося шаленої популярності. А постійну прописку у прайм-таймі воно отримало у січні 2000 у режимі трьох передач щотижня. До кінця року й упродовж більшої частини наступного воно геть потіснило конкурентів. А класичне: "Це ваша остаточна відповідь?” навіть увійшло до повсякденного лексикону американців. У шоу прагнули вставити свою рекламу усі, кому не ліньки – прибутки отримувалися від спонсорства чи навіть від рекламування дитячих ігор. Як і відбувається з усіма великими проектами, у “мільйона” з’явилося кілька клонів. Це - шоу “21”, "Жадібність” і "Слабка ланка”. Жодне з них не спіткала така ж популярність, але вони вбили свого цвяха у труну оригінального шоу. Хоча, наприклад, такі гучні проекти, як "Останній американський герой” і “Фактор страху”, все ж таки стали успішними завдяки використанню сценарної стратегії, випробуваної “мільйоном”.

Отже навесні 2000 мережа Ей-Бі-Сі ухвалила два доленосних рішення. Вона поставила “мільйон” у розклад 4 рази (!) на тиждень і водночас перепланувала свій бюджет так, щоб спонсорувати ті передачі-клони, які б згладжували стресовий ефект оригінальної. Ей-Бі-Сі використовувало на це кожен долар зароблений “мільйоном”, річний прибуток якого перевалив за мільярд. Але у листопаді 2000 шоу почало подавати перші ознаки занепаду: продюсери стали запрошувати до студії (за окрему винагороду) різного роду знаменитостей – від політиків до спортсменів. У вересні 2001 “Хто хоче стати мільйонером?” скоротив ефіри до 2 разів на тиждень. Але це теж не виправило тенденції, адже улюблене шоу американської мрії так і не змогло виконати покладених на нього надій – воно не побивало рейтинги свіжих поліцейських серіалів “Кримінальне розслідування” і “Бажання і віддача”. До останнього тижня існування “мільйон” ставав усе більшою пародією на самого себе. І за виразом колишнього виконавчого продюсера “Хто хоче стати мільйонером?” Майкла Девіса, який тепер знімає другорядну мильну оперу, ця гра в міфічний і недосяжний мільйон набридла навіть тим, хто його робив. “Ми вже ніколи не побачимо подібного”, - сказав він.