Куди веде «богданократія»?

Куди веде «богданократія»?

23 Вересня 2019
2713
23 Вересня 2019
11:30

Куди веде «богданократія»?

2713
Нова влада, її чільні представники все ж таки потроху розкриваються, надають інформацію для роздумів. Розкривають свої погляди, наміри, методи. Й подеколи стає тривожно.
Куди веде «богданократія»?
Куди веде «богданократія»?

Протягом останнього місяця дуже частим героєм публікацій у ЗМІ був глава Офісу президента Андрій Богдан. Людина, яка користується дуже великим авторитетом у президента. Втім, як виявилося, далеко не абсолютним. Менше з тим, вплив Богдана на Володимира Зеленського важко переоцінити.

Підвищений градус цікавості до особи глави президентського офісу зумовлений тим, що він був відсутній на святкуванні Дня Незалежності, а перебував у Франції. Про сам цей факт — нижче, а поки що звернімо увагу на реакцію Богдана. Вона була такою. У цьому коротенькому дописі з п’яти речень, чотири з яких є простими, містилося щонайменше чотири маніпуляції одразу (мимоволі пригадується про п’ять помилок у слові з трьох літер). По-перше, глава президентського офісу назвав «парахаботіками» тих журналістів, які найменшою мірою не були прихильниками Петра Порошенка й, навпаки, значною мірою сформували в суспільстві негативне ставлення до нього й, відтак, уторували шлях до влади для Володимира Зеленського. Саме тих журналістів, які проводили часто добросовісні, а часом і натягнуті розслідування щодо самого Порошенка та його найближчого оточення. Тобто, маніпуляція перша — відверта неправда.

Маніпуляція друга — навішування ярликів замість аргументації. Так-так, добре відоме «сам дурак».

Маніпуляція третя — підміна теми: «Принципово — не красти». Навіть смішно: саме так чинила радянська пропаганда у відповідь на будь-яку критику, на всі звинувачення відповідаючи: «Зате в нас — соціалізм».

Маніпуляція четверта — безпідставне звинувачення, нічим не аргументоване: «Но цього Вам не понять» (того, що не красти — це принципово).

Додайте до того агресивну, конфліктну загальну тональність допису, й ви отримаєте небачену концентрацію того, що в публічній комунікації є суворим табу.

Надалі епатажні висловлювання посипалися від Богдана, мов із кулька, що розірвався. То він закликав до «очищення» журналістики: «У вас має бути теж якесь самоочищення. Суспільство хоче очищення не тільки судової, правоохоронної системи, але і журналістської». Ще звідти ж: «Частина корупції в цій державі — це корупція четвертої влади. Журналісти — це четверта влада, і вона глибоко корумпована, як і вся держава. І неможливо очищення перших трьох гілок влади без очищення четвертої».

У тому самому інтерв’ю «ВВС — Україна» глава президентського офісу висловив таке — про народних депутатів із фракції «Слуги народу»: «Ми всі одна команда. Якщо хтось там вийде з команди і перестане бути частиною нашої команди — мабуть, ми будемо розцінювати його ворогом». Цим пасажем він завершив тезу про те, що набирали депутатів від партії поспіхом і несистемно. Але як це пролунало? А от як: інакодумець — отже ворог. «Хто не з нами, той проти нас». Усі, хто бачить світ не таким, як «лінія партії», — вороги. Союзників поза межами «Слуги народу», однодумців у більшості питань, які окремі проблеми бачать інакше — всіх їх не може й не мусить бути. Або підпорядковані, або вороги. Іншого тлумачення, здається, не існує.

Як поєднати такий підхід із запевненнями у прихильності до свободи слова й свободи взагалі, дуже важко собі уявити. Бо виходить, що не лише будь-яка критика, а й будь-яка відмінність у поглядах — це прояв ворожості?

Й от реакція Богдана на непроходження президентського закону: «Нафіг їх усіх розпустити! Що це за розводняк!?»

Уся ця інформація змушує підозрювати, що свобода слова перебуває під загрозою. Підозрювати, що глава Офісу президента бачить ідеальний варіант як «пліч-о-пліч, лівою-лівою-лівою».

Про Богдана — поки що все. Але завершити текст на цьому не виходить. Бо значною мірою слова глави президентського Офісу про необхідність очищення є слушними. Власне, джинса — це і є корупція в журналістиці, ми всі це знаємо й усі з цим боремося. Та річ не лише в тім.

Резонансний розголос перебування Богдана в Сен-Тропе 24 серпня — що це, даруйте, було? А були це «Мальдіви», акт другий. Бо, увімкнувши на повну потужність викривальний пафос, наше журналістське середовище так і не сформулювало: а в чому, власне кажучи, воно звинувачує Андрія Богдана? Який закон він порушив, у чому полягав його злочин? Глава Офісу президента мусить брати участь в офіційних заходах? Ні, жоден закон такого не вимагає: глава Офісу взагалі є, за великим рахунком, неофіційною особою, в будь-якому разі не державним керівником. До Богдана всі, мов один, глави президентських Адміністрацій і Секретаріату брали участь в офіційних заходах, і Богдан порушив хай не писане, а звичаєве право? А от про це ніхто не повідомив, ніхто з таврувачів цього не відстежив. А може, самі викривачі крокували Хрещатиком, а чи брали участь в інших державних заходах — а чи сиділи за комп’ютером, а то й спали собі святковим ранком?

А може, Богдан у Сен-Тропе вчинив щось негідне? Судячи з деяких публікацій, так, учинив: шампанське виносили, співаючи державний Гімн і тримаючи в руках державний Прапор. От яке святотатство! Але хвилинку. От спробуйте уявіть собі американців, які на приватному святкуванні — й навіть так, не без алкоголю — ставили б на столик американський прапор і співали б американський гімн. Можете уявити? Мені здається, дуже легко: для американців це було б цілком природним. Спробуйте уявити в аналогічній ситуації близьких нам поляків — це теж дуже легко. То в чому проблеми в Україні? От в СРСР — так, сусідство гімну й шампанського розцінили б як наругу над ідеалами.

А коли в різних матеріалах почали фігурувати суми вартості страв і напоїв у Сен-Тропе — це вже взагалі було поза межами всього. Адже ніхто ані натяком не згадав, що ці гроші було вкрадено, а чи отримано в корупційний спосіб, а чи це був незаконний подарунок офіційній особі. От просто фігурували ціни, й усе. «Бий багатих», так? Точнісінько те саме було в ситуації з відпусткою Порошенка — один до одного.

То що виходить? А виходить, що дехто з журналістів не відрізняє поняття «критика», «викриття» й «кілерство». А виходить, що ЗМІ до значної міри самі позиціонують себе як ворожі до влади — до будь-якої влади. Позиціюють себе не як критиків і контролерів, а саме як ворогів. І коли так, хіба ж можна дивуватися, що між владою та ЗМІ — нуль довіри?

А ми знову повертаємося до Андрія Богдана. Він наголосив, що «неможливо очищення перших трьох гілок влади без очищення четвертої» (див. вище). Але що тут — причина, а що — наслідок? ЗМІ в нас — олігархічні. Корупція — то невід’ємна особливість олігархічної держави. В олігархічній державі — олігархічні ЗМІ. А якщо олігархічні — то, звісно ж, корумповані. Але от про цей аспект, узагалі про олігархів та олігархію від Богдана не чути. То чи можна вилікувати симптом, прояв, коли не зачіпати причину? Мабуть, усе ж таки корупція у ЗМІ є наслідком корупції в державі, а зовсім не навпаки.

… Обрано склад Ради з питань свободи слова та захисту журналістів при президенті. І дуже хотілося би, щоб одним із найперших кроків цієї Ради стало укладання такого собі пакту про стосунки між ЗМІ та владою. Де було б чітко визначено межі припустимого для кожної зі сторін, усередині яких — норма, а поза межами — порушення. Кожна зі сторін має зробити свій крок до порозуміння та взаємної довіри.

Фото: РБК

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2713
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду