Як вчора повідомляла «ТК», Президент Віктор Ющенко підписав Указ щодо призначень – за своєю квотою – у Нацраду з питань телебачення та радіомовлення України. Членами Нацради стали: Владислав Лясовський, голова правління 5 каналу, Юрій Сторожук, медіа-консультант, керівник радіопроекту «НАРТ- чесна хвиля», Игор Курус, керівник оргвідділу апарату Нацради, Андрій Мирошниченко, фонд «3000». «ТК» звернулася до експертів з пропозицією прокоментувати ці призначення. Ми публікуємо всі коментарі тільки зі стилістичним редагуванням, залишаючи всі доволі суб’єктивні оцінки без коментарів.

Борис Скуратівський, редактор сайту „Світ Радіо”:

-Важко коментувати призначення нової людини на якусь посаду до того часу, як вона себе встигне проявити. Щодо врахування громадської думки, скажу наступне. Коли ми голосуємо за того чи іншого кандидата на посаду Президента – це означає, що ми підтримуємо обраний ним та його командою курс. І самі вибори є, певною мірою, аналізом громадської думки. Таким чином, цілком природнім є призначення до складу “президентської четвірки” людей, яких так чи інакше можна пов’язувати з командою Президента. Так само, як цілком природнім є наявність представників різних політичних сил у “парламентській четвірці”. Звичайно, хотілося б, щоб надалі нова Нацрада керувалася у своїй роботі не вузькопартійними інтересами, а виключно нормами законодавства. І це, на мою думку, є більш важливим. Тому й кажу – поживемо-побачимо.

Микола Княжицький, генеральний директор компанії „Медіа Дім”:

-По-перше, після останніх змін до Закону “Про Національну Раду України з питань телебачення та радіомовлення” цей орган перетворився на безсенсовну, керовану та залежну організацію. Адже Закон дозволив безпричинне звільнення членів Нацради Президентом або Парламентом. Кожен член Нацради тепер перш, ніж проголосувати, повинен замислюватись над тим, наскільки його голосування сподобається Президенту або законодавцям. У такій ситуації діяльність Нацради, яка покликана бути незалежним позавідомчим органом, губить сенс і перетворює її на рядове міністерство з восьмома міністрами. З метою економії коштів я пропонував би призначати одного Голову Нацради, який би і вирішував усі питання діяльності телерадіопростору.

Як оцінити президентські кандидатури? Усі вони інтелігентні молоді люди, кожен з яких тим чи іншим чином брав участь у виборчій кампанії Ющенка, або співпрацював з кимось із його оточення. Андрій Мірошниченко очолював Фонд Ющенка, Лясовський – співробітник Порошенка, Юрій Сторожук близький до Зінченка і до свого брата Ігоря Сторожука, який є прес-секретарем Литвина. Ігор Курус завжди підтримував тісні стосунки з офісом партії “Реформи і порядок” і безпосередньо з Ігорем Гринівим. З політичної точки зору Президент поступив правильно, призначивши абсолютно лояльних до нього людей. Але слід пам’ятати, що Національна Рада регулює стосунки між телерадіоорганізаціями не лише у Києві, а по всій країні. Всі, кого призначив Президент, представляють лише Київ та Галичину і одну політичну силу. У Нацраді зовсім не представлені інтереси глядачів Донецька, Харкова, Одеси – а це одні з найбільших культурних та громадських центрів України. У Нацраді, окрім комуніста Віктора Понеділка, фактично не залишилося представників опозиції. Як би не ставилася до них сьогоднішня влада, з точки зору верховенства демократії люди, близькі до СДПУ(о) чи Партії регіонів, повинні були б мати хоча б якесь представництво у Національній Раді. Адже навіть за часів, коли есдеки були при владі, люди, близькі до «Нашої України», завжди таке представництво в цьому органі зберігали. Дивним також видається те, що союзники Віктора Ющенка Олександр Мороз та Юлія Тимошенко теж залишились без представників у цьому органі.

Чи враховувалася громадська думка під час призначень? На жаль, ні. А сталося так через те, що представники «Нашої України» уже давно ставляться до Нацради як до політичного керованого органу. Якби Нацраду вони бачили незалежною, то тоді б змушені були звернутися до громадських організацій і делегувати в Нацраду людей, що мають незалежну точку зору і керуються інтересами суспільства, а не партій. У політизованій та керованій Нацраді такі люди лише створюватимуть зайві проблеми.

Вахтанг Кіпіані, редактор та ведучий програми"Подвійний доказ", «1+1»:

- Склад президентської "четвірки", м"яко кажучи, неадекватний очікуванням. Один - геть невідомий, другий - за моєю інформацією, не дуже чистий на руку (менеджери регіональних телестанцій мене зрозуміють), а ще не надто вдалий телеменеджер і "людина чиновника Н.". Не бачу підстав для коментування. Побачимо їхні реальні справи.

Cергій Васильєв, екс-керівник Головного управління інформаційної політики АП України, ТРК «Альтернатива»:

-Взагалі, як на мене, то громадська думка під час призначення на ці посади не враховується взагалі. Всі вони робляться виключно з політичних критеріїв оцінки тієї чи іншої людини. Я не знаю практики, коли кандидатури на посаду члена Національної ради обговорюються і в якій формі воно має проходити. Я такого не чув за увесь час, скільки я працюю в журналістиці. Мені здається, що питання просто сформульовано не дуже коректно. Воно одразу закладає в собі негативну відповідь: не врахована громадська думка. Якби було застосоване обговорення щось на кшталт , як на Євробаченні, тоді можна було б говорити про якусь громадську думку. А так (беруться до уваги) виключно політичні інтереси за принципом особистої відданості чи людини з команди.

Якщо зважати на функції, які зараз виконуватиме Національна рада, то основна функція – дотримання чинного законодавства у сфері електронних ЗМІ і друга функція – це якась регулятивна. Що мається на увазі - важко сказати, можливо, це потім розшифрують. Але якщо зважати на першу функцію, основну, то, за логікою, її повинні виконувати люди, які є фахівцями в юриспреденції, адвокати, які спеціалізуються в питаннях застосування чинного законодавства в сфері ЗМІ, порушення чинного законодавства і так далі. Тобто, люди, які знають досконало процесуальні моменти, пов”язані із практикою порушення телерадіоорганізаціями у сфері чинного законодавства у сфері електронних ЗМІ.

А тому ми бачимо тих, хто є представниками потрібних людей, перед якими хтось має якісь зобов’язання. Брат Ігоря Сторожука - очевидно, класний хороший хлопець, який займався телевізійним бізнесом, можливо. Але я не чув про такого фахівця, юриста, скажімо, на прізвище Сторожук.

Стосовно Лясовського взагалі питань немає. Хіба міг Петро Порошенко залишитись без своєї людини в Національній раді? Є ж, напевно, деякі питання , які потрібно вирішувати 5 каналу для розвитку своєї мережі. Це не звинувачення нікого, це просто констатація реальної ситуації. Все треба називати своїми іменами і нічого не вигадувати. Ніхто ніякої громадської думки не враховує, просто призначають людей, які повинні відстоювати інтереси політиків вищого щабля.

Володимир Фесенко, політолог:

-Что касается учета общественного мнения, то с точки зрения представленных в этой четверке кандидатур известных журналистов и представителей общественных организаций - они учтены. С другой стороны, в списке присутствуют фигуры с известными фамилиями и ничем другим неизвестные. Я рассматриваю это как сугубо политическое решение. Похоже, начинается борьба за частоты - один из важнейших политических рисунков предстоящей парламентской компании. По сути, Президент посылает в Нацраду своих коммисаров. Но наличие там Куруса и Сторожука говорит о том, что решение по президентской квоте имеет компромиссную природу. Потому что Сторожук точно представляет Литвина. Видимо, интересна и тема назначения Куруса. Потому, речь идет о том, что в Нацраде будут представлены интересы как Президента, так и спикера. И это лишь подтверждает версию, что складывается политическая платформа под Ющенко и Литвина.

Андрій Омельченко, перший заступник генерального директора ТРК „Ера”:

- Я трошки не розумію суть питання. Справа в тому, що Національна рада – це професійний орган, тобто орган, який складається з професіоналів, який вирішує професійні питання. Тому, безперечно, якщо в цей склад Нацради прийшли професіонали, то це можна тільки вітати. Що мається на увазі під поняттям „громадська думка в формуванні Нацради?” Це орган, який не обирається прямим голосуванням. Я думаю, що мусить бути якийсь орган громадського контролю, крім Нацради. Але з огляду на ті функції, які виконує Нацрада, підхід до її формування має бути саме таким і складатися вона має виключно з професіоналів телебачення і радіомовлення. Проте, чесно кажучи, в черговий раз ми отримали кулуарне рішення, без обговорення кандидатур. Щодо цього, то було б не погано, якщо була б певна відкритість у процедурі висування і затвердження цих кандидатур. Стосовно ж самих представників президентської “четвірки”, то у мене ніяких зауважень немає.

Данило Яневський, журналіст:

-Сумління моє вважає недоречним висловлюватися з приводу будь-яких кадрових призначень Президента. Він реалізує своє конституційне право. Це все, що я думаю з приводу цих та інших призначень.

Марія Старожицька, головний редактор інформаційного мовлення телеканалу К1:

- Розумію, що це буде щось на кшталт заклику кота Леопольда. Але хочеться зробити це сьогодні, хоч і з запізненням. Варто було б припинити, принаймні в журналістській спільноті, оцінювати людей за тим, кому вони належали, або належать. Саме тому вважаю, що будь-які громадські обговорення на сьогоднішній день можуть бути лише навколо цього питання. Проте варто оцінювати не сам факт призначення, а підсумки проведеної роботи. Треба говорити про реальні вчинки цих людей, а не їхнє минуле. З «четвірки» я знаю тільки Юрія Сторожка. І впевнена в його особистій порядності й в тверезому погляді на ситуацію в українському телепросторі. Якщо ці якості притаманні решті членів четвірки, то, як на мене, цього достатньо для успішної реалізації завдання Нацради.

Треба просто почекати перших підсумків роботи і тоді, можливо, проводити громадське обговорення вже за цими результатами , а не лише за фактом переліку прізвищ.

До цього питання момент опитування громадської думки застосувати неможливо. Або якщо це буде застосовано, то все рівно не буде об’єктивного результату і більше того саме в цьому питанні закликати зараз до обговорення громадськості було б не раціонально й не етично.

Віктор Каспрук, політолог:

- На жаль, не зовсім співпали призначення з тими кандидатурами, про які говорили експерти до прийняття рішення по „четвірці” до Нацради.

Аби думка громадськості була врахована, думаю, що влада має робити моніторинг, по-перше, видань, які цікавляться цим питанням і наводять думки експертів. А, по-друге, телебачення треба змінювати, це очевидно, щоб воно теж працювало саме в режимі моніторингу громадської і експертної думки з суттєвих питань.

А без врахування думки суспільства зміни в інформпросторі будуть лише уявними. Якщо знову, як Кучма, нав”язувати свої думки та концепції без врахування думок народу. Адже й серед глядачів є такі, хто професійно відслідковує ситуацію в українському телепросторі.

Найвідоміші з цієї „четвірки” - Лясовський і Сторожук. Але мені якось не зрозуміло, чому Віталій Шевченко досі не очолює Нацраду. Він людина з великим досвідом, до того ж, демократично налаштований. Він має авторитет в політичних колах і серед інтелігенції.

Нестор Шуфріч, народний депутат, партія СДПУ (о):

- Це справа Президента і подивимось, як його Нацрада буде діяти. Отримає чи ні звинувачення, які отримували попередники. Щодо персоналій, то трьох з них -- Сторожука, Мирошніченка та Лясовського -- я знаю. Але не маю нічого ні „за”, ні „проти” них. Все залежить від того, як вони будуть діяти на занадто важливій посаді, яка має подвійне або потрійне значення. Тим паче сьогодні, коли ми декларуємо наше бажання відстоювати принципи демократії.

Юрко Сиротюк, редактор веб-порталу „Депутат”:

- Не було експертного обговорення цієї проблеми, не було залучення відповідних фахівців. І тому, що не було публічного обговорення, кандидатури, призначені Президентом, викликають не несприйняття, а нерозуміння: чому Президент призначив саме цих людей. Через це дехто починає пов’язувати ці призначення з політичними групами. Зокрема, з Петром Порошенком - двох з чотирьох, якщо я не помиляюсь. Таким чином, Президент створює для себе проблему там, де її могло не бути. Політика Президента і до виборів, і після була налаштована на те, щоб телебачення було прозорим. Для цього в Нацраді повинні бути представлені всі точки зору. І призначення представника „5 каналу”, котрий був взірцем свободи слова, це є нормальним. Ненормальним є непублічність призначень і незалучення громадських товариств. Це буде викликати негатив, це буде викликати домисли в тому місці, де їх могло й не бути.

Сергій Правденко, народний депутат партії „Єдина Україна”:

- Чи є у Президента механізми (або чи передбачені вони в законодавстві), за допомогою яких він міг би враховувати думку громадськості? Як він повинен діяти? Треба дати оголошення: „Люди добрі, даю вам тиждень або два тижня чи місяць, щоб висунути свої кандидатури”. Хто це може бути? Громадські організації: Спілка журналістів, Спілка кінематографістів, Спілка письменників... Всі вони пропонують своїх кандидатів. Двадцять, тридцять або п’ятдесят організацій... А де межу поставити? Щоб потім не знайшлася якась громадська організація, яка скаже: „А я не почула. Подаю до суду!” Але навіть, якщо і поставити межу та скласти список кандидатів, треба, щоб потім хтось в адміністрації за дорученням Президента зібрав колегію та вирішив на ній, хто з кандидатів найпридатніший для цієї роботи. Таке не можна уявити в нашої державі при цьому стані громадськості. Тобто, нема в нас такого механізму.

Тому, мабуть, там пішли простішим шляхом і просто вислухали деяких політиків. Хто кого знає як фахівця.

Верховна Рада, в принципі, оголошує зазвичай тендер громадських організацій. Потім збирає документи на запропоновану кандидатуру і передає в Комітет свободи слова. Комітет знайомиться з його біографією, запрошує на засідання та балакає. Далі збирає кандидатів і проводить рейтингове голосування, подає Голові разом із документами. І потім обираються перші за рейтингом. Теж механізм не досконалий, але кращий.

Що до цієї „четвірки” - вони всі фахівці, вони свою сферу знають. У них є певний фах, досвід роботи – це все витримано. З цим питань якраз немає. Як кажуть, дай Бог їм здоров’я, плідної та чесної праці. Нам знайомі такі факти, коли, здавалось би, кандидати йшли від Президента, як то було з Мартиненком та Плаксюком, а вони не стали виконувати вказівки виконуючої влади. В них, як виявилось, була честь і совість. І Кучма їх звільнив достроково.

Віталій Науменко, журналіст радіо "ЕРА-FM":

-- Якщо не занурюватись в кадрові персоналії, мені б хотілось, щоб процес обрання членів Нацради був би більш прозорим. Оскільки справа йде про вирішально важливий орган, якій є органом регулюючим в плані захисту інформаційного простору України, і від нього надто багато залежить. Враховуючи те, що ми мали в цій сфері в попередні роки, хочеться, щоб була зрозуміла мотивація: чому саме ці персоналії, і якою політичною силою вони висуваються, який в них послужний список. Щоб в цій структурі не було людей, які себе скомпрометували. Щоб не було скандалів, як то було з НТН. Тому що тоді виникає питання, наскільки ця влада відійшла від принципів старої влади.