Олесь Гоян, доцент, завідувач кафедрою телебачення і радіомовлення Інституту журналістики:

- І все-таки ... "СТБ". За ряд телепроектів ("Вікна опівночі", "Автостиль" та ін.), які були помітними і якісно стабільними на українському телеринку.

Ольга Мусафірова, власний кореспондент «Комсомольской правды», Київ

Симпатии мои по-прежнему на стороне «1+1» ( если отминусовать период избирательной кампании и низшую точку , «Великі перегони» . Это ж надо уметь – из остроумного, ехидного до афористичности сериала выродить такую пошлую политзаказуху с Медведчуком в роли резонера!) Ладно, забыто…

Выборы безвременно «унесли» с канала Вересня ( мне по-прежнему жаль), зато наградили зрителей за выносливость интеллектом и обаянием Анны Безулик и любопытным проектом Борсюка- Корчинского «Подвійний доказ» . Анатолий Борсюк не удивляет ( в том смысле, что его профессионализм не нуждается в доказательствах), зато идея пригласить в качестве ведущего человека, чьим именем в пору расцвета УНА-УНСО детей пугали – классная! На экране Корчинский ультра-радикалом не выглядит, напротив, часто уступает своему визави, более напряжен, что создает естественную атмосферу общения - в общем, смотреть интересно. Особенно радует, что новые программы – не очередные игры на деньги. А то возникает ощущение, что каналы соревнуются в количестве шоу для бедных - когда люди с интеллектом выпускников вспомогательных школ стараются урвать хоть сколько-то для покупки предметов первой необходимости…

Катерина Дядюн, телеексперт газети “День”:

- ICTV. Все уже почти забыли о безликом американском канале, и его новое рождение априори должно было стать событием. Но, думаю, немногие предполагали, что это будет что-то принципиально новое: мало ли мы слышали амбициозных заявлений. Однако ICTV расширил горизонт смотрибельных всеукраинских каналов. Прежде всего, за счет новостей. В консервативном новостийном жанре трудно сказать новое слово. Но <помаранчевым> повезло с Дмитрием Киселевым. Это вообще не частое стечение обстоятельств, когда творческий человек имеет возможность претворять свои идеи в жизнь. А Дмитрий - <человек-оркестр>. В старых добрых новостях он использовал сразу несколько непривычных элементов. Ну кому могло прийти в голову беседовать о событиях дня не только с политиками, а с олимпийской чемпионкой или театральным режиссером (хотя режиссеров, пожалуй, многовато). Или чертить графики на стенде, задействуя дополнительный срез восприятия зрителя. Включения экспертов в прямом эфире, уже ставшие привычными на российском ТВ, начал практиковать на Украине тоже г-н Киселев. И, конечно, главный конек –человеческие истории сразу после главной новости. Только эта одна новация могла изменить украинскую ментальность в сторону самоуважения. Самоценность отдельного взятого человека, который творит, достойно сопротивляется обстоятельствам и т.д. гораздо важнее, чем весь политикум, вместе взятый. Ведь еще не всех отпустил извечный пресс советских времен - мол, планы пятилетки прежде всего.

В этом самая значимая задача телевидения: помогать зрителю, ведя его за собой, а не опускаясь до его - не всегда цивилизованных - запросов. В информационном прорыве - заслуга не только Киселева. Ему повезло с командой. Заезжая <звезда> - еще не все. Вот УТ-1 подсуетились с В. Молчановым и Л Якубовичем. И <варяги>, вместо того, чтобы вытащить НТКУ из болотца, сами там увязли.

Прекрасно вижу и недочеты ICTV. Не думаю, что можно назвать удачей разрекламированное “Коронное блюдо” . Как-то сразу заметно, что О. Бура не переносит кухню. Но цельный образ канала, включая его дизайн-одежку, сложился и стал явлением последнего года. Предвижу возражения идеологического порядка. И оставляю их без внимания - 95% украинских СМИ зависят от спонсоров, связанных с политикой.

Конечно, всегда на высоте “1+1” (за вычетом мартовского провала <застеколья>, признанного самим А. Роднянским). Чего только стоят послевыборные проекты “Подвійний доказ” и “Я так думаю”! Но, возможно, я несправедлива к <1+1>, не отдав ему пальму первенства: привыкла к высокому уровню <плюсов>.

Второй гигант телеэфира - <Интер> - тоже не бездействовал. Но большей частью попадал в <молоко>, а не в десятку. Его самые заметные удачи – игра “Девятый вал” (кстати, где он?), “Афера” и сюжеты из-за рубежа в воскресной программе.

Наталія Влащенко, головний редактор журналу “Обличчя України”:

- Считаю, что лидеры -- СТБ и Новый. В этом сезоне в связи с выборами и некоторыми другими событиями была востребована информация и политическая аналитика. Этим каналам удалось дать зрителю необходимую информацию и сохранить при этом лицо. К такому же выводу пришел Европейский институт СМИ, проводя сооответствующие мониторинги.

Этим каналам (СТБ в большей мере) удается сохранять стилистическую целостность, их менеджеры понимают, что на 2-х стульях одновременно не усидишь -- нет смысла стараться быть и общественно-политическим вещанием и развлекательным.

Зураб Аласанія, журналіст, директор Медіа-групи «Объектив»:

Лучшим телеканалом сезона полагаю ICTV. Профессионально выстроенная сетка вещания, наиболее сбалансированное разнообразие жанров, «цельный» дизайн канала, удачное заполнение межканального пространства, оперативно и многократно подаваемая «Фактиками» информация. Все это вместе производит впечатление, которое не удается разрушить даже товарищу в бабочке. Хотя, должен заметить, он очень старается.

Отдельные параметры лучше у других, как-то: информационные программы на «СТБ» и «Новом» , музыкальные программы на «ТЕТ» , отбор фильмов и авторские программы на «1+1» , спортивные программы на «Интере» - но наиболее цельным, считаю, выглядит все же ICTV.

P.S. Днями в ответ на заданный приятелю вопрос «в тему», услышал следующее (я приношу свои извинения, но от цитаты удержаться не могу): «Канал «1+1» - лучшее г… в украинском телепространстве». Я хотел было порасспросить подробнее, но тут же понял, что любой вопрос будет излишним – характеристика (как канала, так и «телепространства») просто исчерпывающая.

Микола Гончаренко, генеральний продюсер студії «Телекон»:

- В этом телесезоне считаю лучшим «1 + 1» . Впрочем, здоровой конкуренции в нашем телеэфире нет. Ситуация напоминает чемпионат Украины по футболу. У нас был один лидер – «Динамо» (Киев). И это было скучно. Все знали, чем закончится чемпионат. Нынешний «Интер» выполняет роль старого «Шахтера», который пытался догнать «Динамо» (Киев). Только новый футбольный тренер смог внести элемент новизны. Итак, нужно ждать нового телетренера, а вот смогут ли его найти, не известно. «1 + 1» за последнее время - самый профессиональный канал, который имеет профессионально сбалансированную команду новостийщиков, шоуменов, программных редакторов, дизайнеров.

Вячеслав Воронков, власний кореспондент «Комсомольской правды», Одеса:

- В регионах принимают не все киевские телеканалы. Среди тех, которые смотрит Одесса, выделяются «1 + 1» и «Новый» . Аргумент: нестандартный подход к освещению событий в жизни Украины, оперативность, хорошая операторская работа, грамотные тексты, хороший язык, раскрепощенные манеры ведущих. Самый низкий рейтинг имеет УТ-1. Его мы вообще не смотрим, за исключением официальных новостей, чтобы знать, что происходит во власти.

Ольга Суська, соціолог, кандидат філософських наук:

- Считаю лучшим телеканал «1+1» , который, несмотря на давление извне, дутую проблему с подтверждением лицензии, сохранил профессиональное лицо, создал несколько новых циклов, снял два сериала. Восхищает руководство канала, которое, при всех проблемах, не дало себя проглотить бездушным и безграмотным толстосумам. За это надо воздать должное Александру Роднянскому и его ближайшему окружению. Будет очень жаль, если канал сбавит обороты в связи с проникновением не очень талантливой молодежи, как всегда, стремящейся к руководящим постам. Необходимо дать зеленый свет только одаренным, подготовленным профессионалам. Как специалист по персонификации телеэфира, считаю образцом для подражания Юрия Макарова. Хотя проблема информационных ведущих перед каналом стоит. Особо хочется отметить стойкость и разумную гибкость канала, выдержавшего натиск электоральной кампании 2002 года.

Тетяна Метельова, політолог, оглядач газети “Свобода”:

- Найбільш об’єктивно політичні новини висвітлюють “Новий канал”, “Ютар” та СТБ. Необ’єктивно політичний процес подається ICTV, “Інтером”, УТ-1 і навіть колись доволіііі об”єктивним “1+1” . Взагалі, дуже розчарована культурним рівнем телеканалів. Це стосується триллерів, бойовиків, еротичних кінофільмів, так званих еротичних шоу, які показуються в прайм-тайм і вдень. І навіть дитячих мультфільмів, здебільшого західних, які пропагують жорстокість і ненормативну лексику ( “Справжні монстри”, “Злюки-бобри” та інші ).

Олексій Гарань, професор, політолог, Леся Вовчик-Блакитна, кандидат психологічних наук (подружжя, відповідали разом):

- Питання щодо визначення найкращого завжди передбачає певну суб’єктивність відповіді, адже до оцінкового судження не можуть не додатися суто смакові, особисті прихильності того, хто судить. До того ж, за браком часу дивимося переважно інформаційні та інформаційно-аналітичні програми ТБ і ніколи -- розважальні. Однак ризикнемо бути водночас і суб’єктивними, і – не оригінальними (підозрюємо, що саме в даному разі наша особиста позиція небезпідставно збігатиметься з позицією чималої кількості людей). За критерієм якщо не об’єктивності, то вияву прагнення до неї минулого телесезону краще за інші виглядали СТБ та “Новий канал” . Вони, принаймні, намагалися не надто очевидно “дискримінувати” учасників програм і “об’єкти обговорення” за ознакою партійно-політичної належності. Приваблює й спосіб побудови новинних блоків, і (на СТБ) широке висвітлення перебігу подій в економічній царині.

Тенденційно, однак не без смаку, побудовано відповідні програми й на “1+1” .

Ірина Бекешкіна, науковий керівник фонду “Демократичні ініціативи”:

- Насамперед маю зазначити, що ніяк не можу виступати у якості “експерта” з телебачення, насамперед тому, що об’єктивні зважені оцінки передбачають постійне переглядання різних передач на усіх телеканалах. Я ж дивлюся телебачення спорадично, насамперед – усі (по можливості) новини, а інше – іноді, час від часу. Тому мої оцінки Єрунтуються на випадкових враженнях, і не більше.

“Кращість” телеканалу зумовлюється двома чинниками – наявністю професійних талановитих журналістів та фінансовими можливостями, які дозволяють, по-перше, залучити кращих журналістів і втримати їх, по-друге, забезпечити можливості для створення якісного продукту. Наполягаю на тому, що гроші у даному випадку – це лише умова, яка може перетворитися у щось якісне лише за наявності “людського матеріалу” (а може й ні, про що свідчить досвід “Інтеру» чи ICTV, яким, мабуть, не бракує фінансів).

За показником питомої ваги талантів на одиницю ефірного часу першість, безумовно, належить каналу “1+1”. На цьому можна було б поставити крапку. Але одне “але”. У цьому сезоні відбулася така подія, як ВИБОРЧА КАМПАНІЯ. І, підвішений на гачок судовим рішенням щодо ліцензії, “1+1” вдався до того ж гріхопадіння “Піару” та “мочиловки”, що й інші, і у цій справі не пас задніх. А оскільки об’єктивність і незаанЄажованість є неодмінним виміром якості новинних та суспільно-політичних програм (про це можна прочитати у будь-якому підручнику з журналістики), то й загальне “Гран-прі” цього сезону каналу “1+1” присудити не можна.

За цих умов визначення “кращих” слід розвести по двох номінаціях: розважальні програми (включаючи фільми) та суспільно-політичні.

У першій номінації першість тримає вже згаданий “1+1”, якому й можна присудити почесне друге місце. Перше залишається вільним, оскільки на українських телеканалах практично відсутня така неодмінна складова, як веселі, гуморні передачі. Те, що є – або ретрансляція російських передач (до речі, не кращих з того, що там є) або ж це – гумор a la “ золоті гусаки”. Люди добрі, ну звідки ви взяли, що український телеглядач потребує саме такого гумору? Хтось проводив фокус-групи? Здається, в країні, яка породила Гоголя, Булгакова, Жванецького можуть знайтися автори, які б робили передачі дотепні, веселі, але не ідіотські.

“Кращість” каналу “1+1” у розважальному жанрі я визначаю за спроможністю робити власну телепродукцію пристойної якості. Це – і телесеріали, які цікаво дивитися, і деякі інші програми. Щоб переконатися, що цей канал кращий – досить порівняти схожі за жанром передачі “Медовий місяць” та “Любов з першого погляду”. Якщо перша – дотепна, з цікавими приколами, дотепними ведучими, то друга – як кажуть зараз, “нижче плінтуса”. “1+1” навіть з запозиченого може зробити продукт власний, український – “Перший мільйон” з Данилом Яневським – це вже вітчизняний продукт, який істотно відрізняється (на мою думку, у кращий бік) від російського аналогу.

Щодо передач новинно-суспільно-політичного жанру, на мій погляд, під час виборчої кампанії краще виглядали СТБ та “Новий канал”, які й можуть поділити друге місце. Чому знов друге? “Новий канал” від виборчої кампанії практично усунувся, хоча передача у ніч виборів була найкращою з усіх. СТБ був найменш заангажований у теледебатах, але вони були такі нудні, що дивитися важко було навіть спеціалістам. А, як відомо, цікавість передачі – це перша умова, інакше телеглядач клацає тумблером, і всі інші показники вже не мають значення.

Хочеться також відзначити якість міжнародних новин на каналі “Інтер”. Те, що відбувалося в ефірі “Інтеру” 11 вересня, приємно здивувало, а експромтна робота у прямому ефірі Олександра Колодія була просто супер. І взагалі, саме якість міжнародних новин на каналі є причиною не вимикати телевізор після новин попередників. Це свідчить про те, що, окрім зазначених умов – наявності талановитих журналістів та фінансів – потрібна ще свобода для вияву талантів. І, як свідчить наведений приклад, коли журналістів не стримують, коли вони можуть працювати у повну силу, не озираючись щомиті, вони спроможні робити якісне, цікаве телебачення.