Микола Княжицький, журналіст, екс-член Нацради з питань ТБ і РМ:

- Я думаю, що позитивні явища – це, перш за все, конкуренція, яка, безумовно, з’явилася. Скасування радянської монополії - це є найголовнішим, а всі інші позитивні явища випливають з цього.

Я також хотів би відмітити серед позитивних якостей той факт, що телебачення стало більш ширшим і відкритішим. Разом з ним для нас відкрилась завіса в світ, відкрився Захід, але в цьому є і негативна сторона. Оскільки разом з цим ми отримали масу сміття.

До негативних явищ я б відніс, мабуть, відсутність в Україні громадського телебачення. Тобто існування поряд з комерційним і громадського ТБ.

Також можна сказати про такий негативний аспект, як партійність каналів, приналежність до тих чи інших політичних сил. І, мабуть, головною негативною рисою переходу до українського від радянського ТБ стало те, що українське ТБ стало менш українським, ніж було навіть при радянській Україні! Тоді принаймні 50% ТБ було українським. А зараз цей показник значно менший. Я навіть не знаю, чи дотягне він до 10-відсоткового бар’єру. Тобто, немає каналів українського ТБ, де б дійсно відображались минуле і розвиток української культури. І в цьому сучасне українське ТБ програє російському і американському ТБ.

ІринаТалалаєвська, журналіст (старший редактор музичних програм і програм для дітей Українського телебачення з 33-річним стажем):

Позитив:

1.Значительно повысился уровень владения украинским языком выступающих, приглашенных для участия в программах.

2.Замена дикторов комментаторами, специалистами в разных отраслях знаний.

3.Возрос технический уровень подготовки программ.

4. Улучшился кинопоказ в плане разнообразия фильмов. Появился качественный дубляж.

Негатив:

1. Отсутствие удовлетворяющего количества культурологических и детских программ. Нет программ о театре, литературе, кино.

2. Засилие поп-музыки низкого уровня при почти полном отсутствии на ТБ музыки классической.

3. Повторяемость и беззастенчивое копирование программ российского ТВ , по сути – плагиат.

4. Необоснованное приглашение к ведению украинских программ российских ведущих.

5. При, казалось бы, позитивном увеличении количества украинских каналов - повторяемость фильмов, одних и тех же, на разных каналах. Бесконечное каликирование программ.

6. Частое появление в эфире низкопробных фильмов, пропагандирующих насилие и зло.

Віктор Лешик, заступник голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення:

- Серед позитивних якостей - це, однозначно, плюралізм думок, інша естетика. Також - сучасні технології, сучасна пластика. Ми можемо сказати, що потроху наздоганяємо світ по формі, по технологіям.

Третій позитив полягає в тому, що самі телерадіокомпанії починають процес саморегуляції. Я вважаю, що телевізійний ринок має бути саморегулятивним. Численні асоціації, громадські організації, які створюються, мають бути не державними органами, як Нацрада зараз, і вони мають грати колосальну роль навіть під час ліцензування. Вони мають, врешті, і Нацраді рекомендувати (це не значить, що це буде вирішальна рекомендація), хто, на їхню думку, дотримувався закону про телебачення і радіомовлення, хто дотримувався правил етики бізнесу, етики мовлення.

Четверта позитивна риса, яка відзначає сучасний медіа-ринок, – це помолодіння медіа, колосальне оновлення кадрів. Я не хочу розмірковувати в конфронтаційному плані, але ви бачите, який є спротив кадрів ще радянського телебачення цим змінам.

Негатив, однозначно, теж є. Можу сказати, що телебачення і радіо в цілому стало менш людським. Особливо це стосується комерційних телерадіокомпаній з величезними блоками реклами. Вони мене сприймають як об’єкт, якого треба використати. За радянських часів це було пов’язано з політичною пропагандою. Зараз, окрім політичної, яка теж є, додалася ще й комерційна : експлуатація наших інстинктів, рефлексій з одною метою – примусити купити щось.

По-друге, технологія і комерційні інтереси телебачення на цьому етапі часто нівелюють особистість. Останні вибори показали: ми допрацювались до того, що в нас не було жодного авторитетного обличчя на екрані, якому б люди довіряли. Дехто з телевізійників вважає, що вони створили ринкову машину, яка сама буде продукувати талант. Насправді талант – це не конвейєрна річ. Інший аспект: уявімо, що український сучасний журналіст має особистісну позицію з будь-якого питання і ніхто йому нічого не нав’язує. Важко уявити, правда? Частіше журналіст говорить відкрито, але тільки в рамках того, що потрібно засновникам його каналу.

Третій негатив – це насилля на екрані. Я вважаю, що численні фильмі про насилля створюють інерцію в мисленні: мовляв, вбити – це нічого не варто, вбити - це як комп’ютерні ігри. Це формує в глядача стереотип поведінки.

Крім того, на відміну від радянських часів, зникли нормальні, світлі програми для дітей, зникли мультфільми. Колись вони були добрими: Чебурашка не закликала голосувати за рішення ХХV з’їзду КПРС. А коли я дивлюсь, як моя дитина включає Fox Kids і цих монстриків дивиться, мені стає страшно. Як батько, я намагаюсь оберігати її від цієї продукції.

Особисто я є одним з ініціаторів Асоціації дитячого телебачення. Я хочу, щоб ті ентузіасти, які є в Україні, об’єднали свої зусилля. До речі, в Дніпропетровську пройде Перший відкритий телефорум для дітей і юнацтва, який організовують 34-й і 11-й дніпропетровські канали, і Національна рада підтримала їхню ініціативу.

Еліна Калініченко-Волох, режисер ТБ (35 років стажу, заслужений робітник культури України, редакція дитячих і музичних програм):

Позитив:

1. Начали появляться потихоньку хорошие журналисты. Отдельные. В российском ТВ - их целая гвардия. Их возглавляет Владимир Познер, а у нас такой личности нет.

Негатив:

1. У нас катастрофическая проблема с языком. Дикое забалтывание текста. В эфире говорят, как у себя на кухне. Хотя бы выговаривали все буквы. Это же неуважение к телезрителю. Нет единого художественного «ока», которое следило бы за ремеслом. Можно быть квазимодо, но быть очень обаятельным в кадре. Раньше нас проверяли от и до. А тут я включаю телевизор и слышу какой-то омерзительнейший, гнуснейший тембр голоса… ну не берут безногих в балет. И хотели бы, да нельзя. Сейчас абсолютная потеря ремесла.

2. Мы все время какие-то «ведомые». Появились в России «Первый миллион», «Любовь с первого взгляда» – и у нас тут же точно такое же, как на веревочке бежим. При этом даже ведь «сдирать» можно творчески. А тут… (В этом смысле мне нравится Илюша Ноябрев. Он хорошо ведет передачи, он дипломатичен, он быстро меняется – наверное, это потребность телевидения, все-таки – уметь перевоплощаться. Людмила Лысенко – «Не все так погано у нашому домі». За ее тексты никогда не стыдно. Во всяком случае, с тобой беседуют как с умным человеком, а не как с кретином. Ира Гордейчук с программой «Имя»).

3. Никакой моральной ответственности за то, что происходит в эфире. Например, идет передача на ТВ-Табачук с Викттором Цыгановым и Дмитрием Корчинским. Наблюдаю этот диалог. И вдруг Корчинский говорит, что обществу надо расколоться на две половины и большая - «лучшая» - часть должна уничтожить меньшую - «худшую». И Цыганов. выпуча глаза. говорит: «да вы что, к гражданской войне призываете?» А тот отвечает - если хотите, да. Это наша душа такая славянская: разрешили – гуляй, Маша…

К сожалению, на ум приходит мало хорошего. Зато негативных впечатлений – пруд пруди. Можно отдельный труд написать. «Каким не должно быть наше ТВ».

Наталя Кондратюк, голова бюро ГРТ в Україні:

Плюсы:

1. Нынешнее телевидение в корне отличается от советского. Конечно, главный плюс – это гораздо большая свобода творчества.

2. Разнообразие программ развлекательного жанра.

3. Новости стали очень далеки от сводок ЦК Политбюро.

Вообще, внутренней свободы стало больше, но умения ее использовать пока не видно.

Минусы:

1. Несмотря на идеологическую зашоренность, на советском ТВ работали профессионалы. Я работала тогда в программе «Время» и, от техслужб до журналистов, более высокой школы еще не видела. Вся иерархия информационного жанра была отточена предельно. Сейчас профессионализм довольно низкий.

2. Использование информационного пространства для сведения счетов определенными политическими силами.

3.Кинопоказ меня просто раздражает – это второсортные фильмы, которые запускаются на каналах по несколько раз. Засилие американского ширпотреба. Мне жаль, что мой ребенок лишен возможности лицезреть фильмы, на которых мы росли.

Людмила Клепакова, журналист:

Что касается позитива, то, во-первых, ТВ стало гораздо более технологичным: красивая картинка, красивые ведущие, одежда, прическа. Во-вторых, больше стало разнообразных программ.

Негатив:

1.Раньше стимулом для ж урналистов были только профессиональные здоровые амбиции, а также - своеобразное «чувство локтя». Сейчас, за редкими исключениями, нет журналистского энтузиазма, нет вдохновения. Раньше мы знали, что больше, чем 200 рублей гонорара, мы не получим даже за самую лучшую передачу, а две других свои ежемесячные программы должны будем сделать в обязательную тогда «редакторскую отработку». Т.е, гонорар мы получали только через две программы на третью, все остальное – лишь небольшая ставка. Но, несмотря на это, мы выкладывались. Да, работали за копейки и очень тяжело – было такое, что пять человек делали семь передач. Но мы получали огромное удовольствие. А сейчас повсюду только безразличие и фаворитизм. Конечно, это отражается на качестве ТВ.

В советском ТВ придавалось огромное значение речи. Никаких ошибок и оговорок просто быть не могло. Сейчас их слышно сплошь и рядом. Между тем, очень важно, чтобы и в кадре, и за кадром звучали приятный голос, правильная речь – это уровень. Увы.

2.Совсем нет нормальных, умных передач. Ни одной передачи о кино, раньше их было несколько. Мало качественной картинки, хорошего кино. Сплошное одебиливание зрителей. Между тем рейтинг ведь можно сделать и так, как проще, и так, как сложнее, но качественнее. Предпочитают - проще…

3.Совсем нет детских передач. Когда я была в Канаде, видела там передачу «Учим английский язык». Почему бы не сделать хорошую, интересную программу «Учим украинский язык»?

В последнее время я отечественное ТВ почти не смотрю. Смотреть просто нечего.

В’ячеслав Піховшек, телеведучий, керівник “ТСН”, канал “1+1”:

- Порівняно з радянським ТБ, нинішнє українське має набагато менше табуйованих тем. Набагато більше ТБ як ТБ, тобто, з’явилося набагато більше різних форматів, різного роду ТБ-програм. Такого різноманіття радянське телебачення не знало. Набагато більшою стала залежність ТБ від телеглядача, що виражається у рейтингу. Цього радянське ТБ також не знало. Це є дуже добре, і це є найголовнішими позитивними якостями ТБ сьогодення.

Негативним є те, що нинішнє ТБ приділяє меншу увагу потребам нинішнього гомосапієнса, тобто людини Розумної. А також меншою стала оперативність реагування владою і суспільством на негативні повідомлення ТБ. Я маю на увазі те, що колись критичний репортаж по ТБ викликав ланцюгову реакцію, що вело до позитивних змін. Це в наш час на нашому телебаченні відсутнє. І третій негативний аспект нинішнього ТБ – це експлуатація найбільш приземлених інстинктів людини.