Запитання “Детектор медіа”:, - Що під час цих виборів заважало вашому бажанню подавати інформацію якнайоб’єктивніше, а що допомагало?

5 Квітня 2002
785
5 Квітня 2002
17:33

Запитання “Детектор медіа”:, - Що під час цих виборів заважало вашому бажанню подавати інформацію якнайоб’єктивніше, а що допомагало?

785
Відповідають: Іванна Коберник, Ліля Буджурова, Світлана Леонтьєва, Юрій Багрянцев, Андрій Шевченко, Юрій Горбань Іванна Коберник, ведуча програми “Факти”, ІСТV:
Запитання “Детектор медіа”:, - Що під час цих виборів заважало вашому бажанню подавати інформацію якнайоб’єктивніше, а що допомагало?
Я говоритиму тільки про новини. Заважали – ролі, розписані акторам цієї кампанії. Ні провладні, ні опозиційні сили не виходили за рамки сценарію, який, як ми тепер бачимо, влаштовував усіх. Під час виборів НІХТО не зацікавлений в об‘єктивній інформації, крім виборця – всі учасники кампанії, природньо, хочуть виглядати якнайкраще. Інформація перестає існувати і перетворюється на ПР-заходи. Необхідність вибирати з ПР-заходів дуже пригнічувала. Пригнічувало і розуміння, що ходимо по граблях. Що і цього разу виявиться, що не телебачення виграє вибори, вірніше, що воно не виграє їх таким способом. Кількість присутності на екрані, на мою думку, для деяких сил була засобом самозаспокоєння. Хоча могла стати успішною технологією, якби грунтувалася на реальних інформаційних приводах. Їх би показували всі. Бути цікавими новинам – не порушення виборчого законодавства.

Звичайно, заважала “обов‘язкова програма” для всіх каналів.

Допомагала форма “партійних калейдоскопів” в новинах, куди можна було запхати всіх основних гравців кампанії за формулою 20 секунд на кожного через відбивки. Правда, “просунуті”, як любить казати Лігачова, глядачі навіть в такій формі помічали тільки те, чи тільки тих, кого хотіли помітити. Інших, кажуть, не показували. Ну не бігати ж за кожним з касетою… Ще допомагав відривний календар “до виборів залишилось… днів”. Тепер ми знову перейдемо на ідеологію “Новини більше, ніж політика”, бо глядачі вже цього просять.

“Якнайоб‘єктивніше” – не буває, коли засоби масової інформації є не бізнесом, а політичними проектами.

Ліля Буджурова, голова Асоціації незалежних журналістів Криму, власкор СТБ:

- Журналисту, на самом деле, ничто не может ни помочь, ни помешать подавать информацию объективно. Если он журналист, а не человек из обслуги партии, политика или своего главного редактора. Ссылки на то, что я "работаю" с теми или иными политиками потому, что разделяю их точку зрения, ни что иное, как идеологически обоснованные всхлипы унтер-офицерской вдовы. За примерами ущербности такой позиции, от которой пострадало уже немало журналистских репутаций, далеко ходить не надо, стоить только включить телевизор.

У меня, к примеру, принцип - я не пишу в те средства массовой информации, где меня будут "резать". И если у какого-то главного редактора поднимается время от времени на это рука и он это делает без согласования со мной, я просто расстаюсь с ним. Возможно, мне просто так повезло. Я работаю в "Украинской правде", где не печатают "заказных" материалов по определению, и на СТБ, которое за все годы моего с ним сотрудничества, практически, ни разу меня не "подставило". А на крымском телевидении, где я веду свою авторскую программу, думаю, уже и в голову никому не придет диктовать мне, что и как говорить. Так что, выборы приходят и уходят, а мы, журналисты, остаемся. Если остаемся журналистами.

Світлана Леонтьєва, ведуча телеканалу «Інтер»:

- Ничто не мешало. Во время эфира «Точки отсчета» (ночь выборов 31 марта на «Интере» –прим. «Детектор медіа») у меня не было возможности следить за электронными СМИ, зато почти не было недостатка в общении с политиками, политологами, социологами и коллегами-журналистами. Вот разве только нежелание некоторых представителей блоков и партий, обещавших, но так и не пришедших в студию «Точки отсчета». Кое-кого, конечно, можно понять. Вероятно, увидев первые результаты exit-poll, они потеряли всякий интерес к телевизионным интервью. Зато пришедший ближе к часу ночи некий политолог, представляющий в этой избирательной кампании один из «сильно пролетевших» блоков, вероятно, попытался выплеснуть на нас весь накопившийся негатив и раздражение. Отвечал односложно – «да», «нет», - и никак не мог разобраться: кто же рядом с ним в кресле - социолог или политолог? А потом всем рассказывал, что, оказывается, смело "поломал формат программы". И кто бы это ему позволил?

Конечно, непросто было работать в привязке к блокам новостей и прямым включениям со студией «Точки отсчета». Например, когда уже упомянутый политолог заявил, что в Украине отсутствует институт СМИ, у Владимира Скачко и Александра Юрчука зло сверкнули глаза, но... Александр Мельничук сказал, что на связь со студией уже вышел Львов. И искромётной и жёсткой дискуссии, которая вот-вот должна была возникнуть - не получилось!

А вот кто помогал, так это коллеги. И те, которые работали «за кадром» - готовили свежую информацию, встречали гостей, уточняли списки и даже приносили попить водички. И те, кто не спал ночью, ездил в предвыборные штабы, организовывал прямые включения из регионов и из других стран. Всегда чувствуешь в прямом эфире себя увереннее, когда знаешь - за спиной слаженная работа команды. Отдельная благодарность коллегам из других СМИ, которые в ночь выборов пришли к нам в студию и своими комментариями помогли сделать программу интересной.

Юрій Багрянцев, директор ТРК "ЮАНА":

- Мы - не телеканал, а студия-продакшн, которая размещает на каналах свои телепередачи. Именно это и мешало: каждый канал уже "поделил" кандидатов и партии и просто запрещал кого-то включать в свои передачи без их согласования (даже если речь шла о простом интервью, не связанном с выборами и предвыборной агитацией).

С другой стороны, кандидаты всё время оглядывались на свой избирательный фонд, и за каждый свой эфирный "чих" дрожали, если за него не будет проплачено, поскольку ЦВК все эти интервью могло трактовать как предвыборную агитацию. Это - мешало.

Не помогало ничего, да и мы не были настойчивы. Предпочитали быть подальше от политики.

Андрій Шевченко (“Новий канал” і “Голос Америки”):

- “Заважало” у нас, телевізійників, спільне одне на всіх – почуття відповідальності (страху - ?) за свій канал: всі ми надто добре знаємо, як легко можна втратити все, що доводиться завойовувати роками, – ліцензії, гроші, доступ до “тіл” і т.д. Перед ким цей страх, показувати пальцем не буду – рука втомилася.

Додав проблем Закон про вибори, його положення щодо інформування і коментування. Він дав керівникам каналів прекрасні зачіпки для того, щоб витравлювати всі “борзі” новини, різкі синхрони і принципові спостереження.

Інколи доводилося боротися і з собою. Часто була спокуса “показати кузькіну мать усім цим козлам” – повинна ж пружина інколи розгинатися… Але від таких “заносів” у інший бік оберігало невсипуще око тотальної внутрішньоредакційної самоцензури.

Допомагали спостерігачі – українські NGO та іноземці, які давали привід, хоч зрідка, упівголоса розповідати про все те, що мали би помічати ми самі.

На “Голосі Америки” писати об”єктивно не заважало нічого.

Юрій Горбань, “Вікна”,СТБ:

- За великим рахунком, виборча кампанія була проведена дуже бездарно. Ми бачили багато всяких шоу, вистав, надзвичайних проектів. За ними не простежувалось ні серйозних політичних програм, ні серйозних політиків. Відсутність добре організованих - ідеологічно і персонально - команд заважала серйозно “грати” в вибори.

Крім того, політтехнологи вважали журналістів як не лохами, то, принаймні, такими, що будуть кидатись на все, що ті витівають. Досвідчені в мас-медіа люди розуміли, що інформаційні приводи, які створювались, це не інформація, а піар. Розуміння того, що тебе хочуть надурити, допомагало нам, але, я думаю, перешкоджало технологам робити те, що вони задумували.

Традиційно на цих виборах спрацювала самоцензура. Все-таки мас-медійний ринок в Україні ще не настільки розвинений, щоб можна було знайти альтернативу. Тобто, мати можливість кудись піти із заангажованого ЗМІ.. Якщо і були вакансії – то тільки в політичних штабах, “одноразових” виданнях.. Саме боязнь втратити роботу спричиняла самоцензуру. Крім того, вона підсилювала відчуття залежності від власників, від керівників, і також заважала об’єктивно висвітлювати виборчу кампанію.

Відсутність серйозних інформаційних приводів так само створювала перешкоди, і тому ми змушені були висвітлювати виборчу кампанію колажами, калейдоскопами, оглядами.

Заважало і те, що деякі політики недооцінили ролі мас-медіа. Скажімо, на СТБ ми провели дебати, на які прийшла половина із запрошених, хоча умови були рівними, і запрошення посилали всім. Центральні фігури виборчого процесу зневажили нашим запрошенням – це теж завадило нам максимально повно і об’єктивно висвітлювати виборчий процес. Хоча це вже не наша проблема, а проблема політиків. З одного боку, ми чуємо, що не має можливості і рівного доступу до преси, а з іншого – не завжди політики користалися тими можливостями, які були.

Заважали брудні технології. Інколи вони були такими, що ми, як новинники, не могли від них відвернутися: два замахи на життя кандидатів. Складно було витримати шквал чорного піару, брудних технологій, що були застосовані в цих виборах.

Заважало також те, що поряд з серйозними політичними силами, що брали участь у цих виборах, було багато навіть не “другого”, а “третього” ешелону, партій-клонів, які нічого собою не представляли. В той час, коли можна було б займатися лівими-правими-центристськими силами, ми надавали слово і заповнювали ефір третьосортними піар-акціями. Хоча, з іншого боку, інколи ці акцій й були дуже майстерними і неординарними.

Допомагала - і солідарність журналістів, і конкуренція між телеканалами, що зросла.

Допомагала відкритість і демократичність штабів політичних сил. З одного боку, вони нав’язували себе, а з другого – ніхто ні з чого таємниці не робив: якщо треба було щось в штабі дізнатися, вони самі були в цьому зацікавлені.

Допомогло те, що канал СТБ все-таки не зазнав такого тиску, які інші. Була певна свобода дій - при тому, що була і позиція керівництва і власників, і всі розуміли, що у це втручатися не слід. Допомагала грамотна редактура, яка розуміла, де інформація, де піар, а де “чорний” піар. Радує те, що ми все-таки не стали інструментом політтехнології.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
785
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду