Ярослав Павловський, Олександр Воробйов, Рустем Валєєв, Анатолій Гриценко, Андрій Єрмолаєв, Тетяна Фоміна, Тарас Шевченко, Тарас Качка Учора на прес-конференції голова ЦВК Микола Рябець повідомив журналістів, що до 9 лютого ЗМІ краще "подавати (передвиборчу - "Детектор медіа") інформацію, не даючи оцінку тим чи іншим політичним партіям, їхнім діям, кандидатам у депутати, а лише викладати факти, що мають місце”. "Детектор медіа" звернулась до експертів із запитанням про адекватність цієї вимоги до вітчизняного законодавства та світової практики.

Ярослав Павловський, заступник директора Інституту інформаційного суспільства:

- Відповідно до букви закону, пропозиція Рябця є правомірною. Заангажованість українських чиновників, вітчизняних ЗМІ є настільки сильною, що вона обов'язково позначиться на відображенні перебігу виборів.

Олександр Воробйов, експерт проекту “Вибори та політичні процеси”:

- Зазначена у Вашому запиті вимога Голови ЦВК Михайла Рябця грунтується на статтях 50, 51, 53, 54, 55, 56 Закону України "Про вибори народних депутатів України". Так, згідно частини 1 статті 50 Закону "Передвиборна агітація розпочинається за 50 днів до дня виборів. Центральна виборча комісія повідомляє в засобах масової інформації про початок передвиборної агітації за 53 дні до дня виборів".

А частиною 2 статі 51 встановлена заборона на передвиборну агітацію у період виборчого процесу поза строками, встановленими у статті 50 цього Закону. Цією ж частиною статі 51 до передвиборної агітації не віднесено офіційні повідомлення в період виборчого процесу (без коментарів, які можуть мати агітаційний характер, а також відео-, аудіозаписи, кінозйомки, фотоілюстрації) про дії кандидатів у депутати, пов'язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених Конституцією України або законами України. Із змісту частину 1 статті 51 можна дати визначення терміну "передвиборна агітація".

Отже, передвиборною агітацією вважається здійснення у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать законодавству України, обговорення передвиборних програм партій (блоків), кандидатів у депутати, від яких зареєстровано в багатомандатному окрузі, кандидатів у депутати, зареєстрованих по мажоритарних округах, або обговорення їх політичних, ділових та особистих якостей, при цьому агітацію можна вести як "за", так і "проти".

З цього випливає що всі ЗМІ не мають права з моменту проголошення початку виборчого процесу 30 грудня 2001 року до 9 лютого 2002 року подавати будь-яку інформацію, що матиме будь-які ознаки агітаційних матеріалів.

Що стосується подання будь-якої інформації, яка буде мати ознаки агітації, то в цьому випадку слід керуватися відповідним положенням статей 53 , 54, 55, 56 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Згідно вказаних норм закону, всі ЗМІ мають подавати будь-яку інформацію агітаційного характеру виключно на підставі укладеного договору з політичними партіями (блоку), або кандидатів у депутати. При цьому має бути зроблена обов'язкова передоплата за рахунок відповідних коштів виборчого фонду ще до оприлюднення такої інформації.

Цим Законом фактично всі ЗМІ позбавлено право бути самостійним суб'єктом передвиборної агітації, на час виборів за ЗМІ залишена функція комунікаційного засобу зв'язку у суспільстві. Таким чином, всі агітаційні матеріали негативного характеру матимуть своїх авторів або замовників. Можна сказати, що вперше на рівні Закону встановлено перепони до застосування чорного PR.

Також слід сказати, що за невиконання Законів України можливо будуть застосовані санкції, які передбачені іншими Законами України і для деяких порушників - ЗМІ на підставі Законів України та судових рішень буде тимчасово на час виборчого процесу заборонено виходити в ефір або здійснювати розповсюдження друкованих ЗМІ.

Рустем Валєєв, директор Інституту проблем законодавства імені Ярослава Мудрого:

- Законодавчо встановлене обмеження щодо оцінювання політичних партій стосується лише державних та комунальних засобів масової інформації. Воно міститься в частині 4 статті 56 Закону "Про вибори народних депутатів" і сформульовано наступним чином: "Державним та комунальним засобам масової інформації, їх посадовим та службовим особам і творчим працівникам під час виборчого процесу у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами, укладеними відповідно до вимог частини одинадцятої статті 54 і частини шостої статті 55 цього Закону, забороняється агітувати “за” або “проти” кандидатів у депутати, партій (блоків), оцінювати їхні передвиборні програми або віддавати їм перевагу в будь-якій формі".

Законом "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" дані визначення державного та комунального засобів масової інформації: державний засіб масової інформації:

а) державна теле- і радіомовна організація (стаття 12 Закону України "Про телебачення і радіомовлення");

б) державне інформаційне агентство (статті 7 і 8 Закону України "Про інформаційні агентства");

в) друкований засіб масової інформації, засновником (співзасновником) якого є орган державної влади, а видання здійснюється на базі або за участю державної власності та відповідного фінансування з Державного бюджету України чи бюджету Автономної Республіки Крим і статутом (програмними цілями) редакції якого передбачається, зокрема, інформування громадян про діяльність цього та вищих органів державної влади;

комунальний засіб масової інформації - аудіовізуальний чи друкований засіб масової інформації, створений органом місцевого самоврядування або органом місцевого самоврядування спільно з місцевою державною адміністрацією як засновником (співзасновником) на базі чи за участю комунальної власності та відповідного фінансування з місцевого бюджету і статутом (програмними цілями, програмною концепцією) редакції (юридичної особи) якого передбачається, зокрема, інформування громадян про діяльність цього органу та вищих органів державної влади.

Таким чином, звернення М. Рябця "подавати передвиборчу інформацію, не даючи оцінку тим чи іншим політичним партіям, їхнім діям, кандидатам у депутати, а лише викладати факти, що мають місце” фактично стосується лише відносно невеликого кола ЗМІ, як наприклад телеканалів "УТ-1" "УТ-2", газет "Хрещатик", "Голос України" і т.п.

Анатолій Гриценко, президент Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова:

- На жаль, ця проблема виходить за рамки можливого, в тому числі поширювального, тлумачення чинного законодавства головою ЦВК. Вона полягає, по-перше, в неузгодженості норм різних законів, а по-друге, в неузгодженості закону "Про вибори народних депутатів України" зі здоровим глуздом. Дійсно, згідно з Конституцією, громадяни України мають право отримувати повну й об’єктивну інформацію про ситуацію у їх власній державі (а журналісти - поширювати таку інформацію), але ж згаданий закон обмежує це право, причому з порушенням нормальної логіки. Чому аналізувати програми політичних партій до 31 грудня було можна, а в період між 31 грудня і 9 лютого - це стало забороненим і може мати своїм наслідком позбавлення ЗМІ ліцензії? А яким чином висвітлювати заплановані на цей період десятки з’їздів політичних партій і блоків без журналістських або експертних коментарів? - Нонсенс. Чи може ЦВК розробила такий собі "непорочний" шаблон-каркас для стандартного журналістського репортажу про партійний форум? Невже ми дійдемо й до цього? Очевидно, що Парламент перестарався: намагаючись заборонити рекламу партій, він заборонив по суті нормальне висвітлення будь-яких внутрішньополітичних подій. Але життя - розумніше за нас.

Я не думаю, що щось зміниться кардинально. Навряд чи погрози ЦВК на адресу того чи іншого журналіста (ЗМІ) завершаться позбавленням ЗМІ ліцензії або чимось подібним. Очевидно, що спровокований таким чином судовий процес став би найбільшим скандалом і загалом - перемогою здорового глузду.

Андрій Єрмолаєв, керівник Центра соціальних досліджень «Софія»:

- Законодательство сродни удобрению для почвы: если оно отсутствует, почва истощается, а если перебор – нарушается равновесие обмена. Права граждан в этом смысле сродни растениям, загубить которые при наличии законодательного сумбура может любой крючкотвор.

Закон о выборах народных депутатов достаточно четко и ясно регламентирует ведение агитационной кампании со стороны субъектов выборов. И на мой взгляд, эти положения закона понятны и без пояснений со стороны ЦИК. А вот факт чиновничьего толкования (комментарии Рябца) настораживают. Фактически высокопоставленный чиновник позволил себе посягнуть на конституционные права граждан, апеллируя к процедурным аспектам выборов. И при этом ни Конституционный суд, ни законодатели не отреагировали на это должным образом, оставив этот факт «для обсуждения» лишь журналистам и аналитикам. Что ж, пожуем, подумаем…

Смысл подобных толкований закона очевиден. Мы сталкиваемся с ситуацией, которая во многом воспроизводит формулу «двойной экономики» - теневой и светлой. Есть «светлое законодательство» - то есть собственно тексты законов, и есть неофициальное «толкование» чиновников, которое становится реальным подспорьем для такого механизма как «админресурс». Именно этот самый «админресурс» и будет в итоге реальным распорядителем формальных норм закона, а вовсе не граждане-избиратели.

Ни один юрист не в состоянии сегодня определить ту тонкую грань, которая разделяет «подачу предвыборной информации» с простыми комментариями событий, обменом мнениями, оценками происходящего. Например, обсуждение программных выступлений лидеров партий и блоков в прессе – это уже «подача предвыборной информации» или все-таки нормальный процесс диалога в обществе? Или упоминание названий блоков, в которых «зашит» программный слоган («Женщины за будущее») – это тоже нарушение? Тогда следует признать, что такая ахинея как запрет на упоминания самих названий блоков и фамилий кандидатов – тоже оправдана?…

На мой взгляд, выход из этой закрученной ситуации может состоять во-первых, в создании независимой юридической экспертизы законодательства на общественной основе (роль организаторов и провайдеров могли бы взять на себя общественные организации, а средой обитания – Интернет-издания), во-вторых, в подключении к этому процессу таких пока еще полуживых, но все же существующих институций, как Конституционный суд и уполномоченный по правам человека. Успех комбинации не гарантирован, но попробовать можно. Иначе - придется замолчать, дабы не нарушать … (нужное вписать).

Татьяна Фомина, медиа-юрист, НАМ:

- На мой взгляд, заявление господина Рябца согласуется с законом Украины "О выборах народных депутатов Украины". Этот закон установил довольно жесткие требования к распространению предвыборной агитации, при этом не дав ей определение. Правда, им предусмотрены формы, в которых она может проводится. Однако, перечислив во втором пункте статьи 53 девять конкретных форм, законодатель отметил, что формой предвыборной агитации являются иные сообщения о партии (блоке), кандидате в депутаты. Таким образом, если буквально понимать эту норму, то любое сообщение (информация) о партии, кандидате является предвыборной агитацией. Именно такой вывод напрашивается и после прочтения пункта 2 статьи 51 закона, который предусматривает, что к предвыборной агитации не относятся официальные сообщения в период избирательного процесса (без комментариев, которые могут иметь агитационный характер) о действиях кандидатов в народные депутаты, связанные с исполнением ими должностным полномочий. Следовательно, все иное к ней относится.

Из заявления г-на Рябца следует, что ЦВК будет расценивать как предвыборную агитацию не любую информацию о событиях, связанных с партией (кандидатом), а только ту, которая будет содержать оценку этих партий (кандидатов). Исходя из приведенных мною норм закона Украины "О выборах народных депутатов Украины", позиция ЦВК выглядит довольно взвешенной и трезвой.

Тарас Шевченко, юрист, “Інтерньюз-Україна”:

- Вимога голови ЦВК повністю відповідала би українському законодавству у тому випадку, коли б він зазначив, що не можна давати оцінку, яка може мати агітаційний характер. Голова ЦВК безперечно правий в одному – передвиборна агітація до 9 лютого заборонена. Стаття 50 та 51 закону про вибори чітко визначають що протягом 40 днів з моменту початку виборчого процесу жодна агітація не повинна мати місце. Однак надалі постає питання чи можна ототожнювати оцінку політичних партій, їх дій чи кандидатів у народні депутати з агітацією за чи проти них. Очевидно, що це принаймні не зовсім ідентичні поняття, однак провести розмежування і вказати, яка оцінка не зможе вважатися прихованою агітацією дуже складно.

Пункт 3 статті 51 закону про вибори містить ще одну норму, яка також піддається неоднозначному тлумаченню. У першому її реченні сказано про заборону передвиборної агітації а в другому вказано, що до передвиборної агітації не відносяться офіційні повідомлення в період виборчого процесу (без коментарів, які можуть мати агітаційний характер) про дії кандидатів у депутати, пов‘язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених Конституцією України або законами України. Постає питання чи можна цей перелік виключень вважати винятковим? На мою думку, цього робити не можна інакше будь-яке згадування про хід виборчого процесу: наприклад, розподіл місць у окружних комісіях серед партій, проведення жеребкування щодо надання безкоштовного ефірного часу, проведення з‘їздів буде вважатися забороненим. А це, окрім іншого, суперечитиме статті 12 того ж закону про вибори, в якій сказано, що засоби масової інформації зобов‘язані об‘єктивно висвітлювати хід підготовки та проведення виборів.

Щодо світової практики, то слід зазначити що вона дуже подібна. У багатьох країнах з розвинутою демократією законодавчо встановлені дуже чіткі обмеження щодо подання інформації у ЗМІ в період перед виборами. І так само представники ЗМІ часто обурюються, що такі заходи є обмеженням свободи самовираження. У цьому контексті слід пам‘ятати, що свобода слова і самовираження не означає вседозволеності. У період перед виборами права журналістів кореспондуються з правами всього населення на достовірну і об‘єктивну інформацію і з правами кандидатів у депутати на неупереджене висвітлення їх діяльності, саме тому в період передвиборчої компанії усі країни встановлюють правила гри.

Наведу кілька конкретних прикладів щодо регулювання подання новин на телебаченні. В Іспанії під час виборів у 1996 році телевізійні канали розподіляли час у новинах пропорційно числу голосів, які партії отримали на попередніх виборах. При цьому час рахувався до секунди. У США існує закон про рівний ефірний час для усіх кандидатів, однак з 1959 року після того, як один з кандидатів вимагав надати йому стільки часу, скільки зайняла поява на екрані мара Чикаго в репортажі про зустрів в аеропорту президента Аргентини, цей закон не розповсюджується на новини. У Великобританії час, який приділяється політичній партії в новинах повинен бути пропорційний розподілові безкоштовного ефірного часу серед партій (загалом це пропорційно розподілові голосів на попередніх виборах). Подібні правила характерні і для інших країн. Вони встановлюються або законами, або журналістськими кодексами.

Качка Тарас, головний спеціаліст Центру порівняльного права:

- Відповідно до статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Отже, журналісти, як і будь-які інші особи, мають право без втручання держави поширювати інформацію про будь-що, в тому числі й про кандидатів в депутати. Слід нагадати, що свобода вираження поглядів є передумовою вільної дискусії в суспільстві, що спрямована на встановлення істини.

Якою ж мірою ЗУ "Про вибори народних депутатів України" (далі – Закон про вибори) обмежує вільне вираження поглядів та з якою метою? Чи вірним було тлумачення паном Рябцем положень цього закону, що стосуються висвітлення виборів? Закон про вибори покладає на ЗМІ обов’язок висвітлювати хід виборів об'єктивно. В той же час, закон забороняє проведення агітаційної роботи на інших етапах проведення передвиборчої кампанії, окрім законодавчо визначених 50 днів до дня виборів. Основною метою цього обмеження, очевидно, є прагнення уникнути нерівномірності агітації за кандидатів та унеможливлення використання для цих цілей коштів, не включених до передвиборчих фондів. На нашу думку, дотримання вищезазначених норм не повинно зводитись до висвітлення лише фактичних даних, пов'язаних з виборами. Цілком очевидно, що аналіз та оцінка дій ЦВК, дій партій, блоків та окремих кандидатів не є агітацією, що заборонена на сьогоднішній день. З іншого боку, матеріали, що містять таку інформацію, можуть слугувати побічною рекламою (в даному випадку агітацією). В такому разі пан Рябець цілком правий. Однак, слід зважати на те, що першопричиною написання аналітичних матеріалів є не реклама окремих осіб чи партій, а прагнення об'єктивно висвітлювати хід виборів, що, нагадаємо, є обов'язком ЗМІ відповідно до Закону про вибори.

Абсурдність точки зору голови ЦВК очевидна також з огляду на випадки поширення негативної інформації про кандидатів у нардепи. Якщо слідувати слову пана Рябця, то будь-який компромат, який однозначно пов'язаний не тільки з поширенням фактів, але й з розстановкою відповідних акцентів, — є прямою рекламою решти кандидатів. Таким чином, до початку передвиборчої агітації, ЗМІ не можуть аналізувати і давати оцінку жодним фактам, що стосуються кандидатів в депутати.

Крім того, слідування порадам пана Рябця призведе до повної неможливості висвітлювати дії тих державних діячів, які є кандидатами в депутати (а такими є і Прем'єр-міністр і голова АП). А ситуація, за якої неможливо давати оцінку діям влади, є незаперечним порушенням свободи вираження поглядів і зводить свободу слова в Україні до рівня декларації.

Що ж до обов'язку уникати оціночних суджень в матеріалах про вибори, то це абсолютно протирічить положенням класичного рішення Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії, де прямо зазначено, що використання оціночних суджень щодо політиків (якими безумовно є всі без виключення кандидати у депутати) є однією з основних складових свободи вираження поглядів.

Тому робота по відслідковуванню та попередженню порушень вимог Закону про вибори має проводитись серед кандидатів у депутати, а не серед ЗМІ.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.

Долучитись