Лілія Буджурова, Іван Лозовий, Тарас Петрів, Володимир Саламатов, Юрий Сторожук, Олександр Галяс, Олександр Горовий, Володимир Скачко, Сергій Набока, Ігор Куляс Лілія Буджурова, голова Асоціації незалежних журналістів Криму, власкор СТБ:

1. На мой взгляд, это «Вiкна опiвночi» (СТБ) со Скрипиным и Тычиной. Здесь, несмотря на внутренние и внешние «ножницы», проговариваются темы, комментарии, события, о которых в лучшем случае только намекают в основных выпусках новостей на всех каналах ТВ. Естественно, намеками вместо информации грешит и этот проект, но намеки бывают вполне прозрачными.

2. «7 дней» на УТ-1 и очень на него похожие «Подробности недели» на «Интере». На первом – агрессивная зубодробильная пропаганда, на другом – смешная безаппеляционность. А, в общем, одна и та же политическая «джинса», которая не имеет никакого, даже отдаленного сходства, с журналистикой.

3. К сожалению, таковых не вижу. На телевидении несвободы, каковым является украинское ТВ, личности не приживаются. Есть отдельные попытки проявить лицо, говорить с телезрителем человеческим языком, а не установочными фразами. Но это только попытки.

4. Это, несомненно, Вадим Долганов. Этот телеиндивидуум подарил нам редкий по своей чистоте пример, как нельзя работать на ТВ. Он то злой следователь, то услужливый лакей, о которых Некрасов когда-то сказал: «Люди холопьего звания сущие псы иногда».

Іван Лозовий, президент Інституту державності і демократії:

1. Не було в 2001 році жодного вдалого проекту на українському телебаченні. Неможливо відокремити ні одної передачі вітчизняного виробництва, час трансляції якої очікувався з почуттям нетерпіння. Все дуже однорідне. Багато фільмів з Голівуду, дуже багато російських фільмів і серіалів, а все решта - навіть важко згадати, що там було: якісь ревіння чи стогнання від самопризначених “гумористів”, “мудрі” висловлювання політиків у яких потрібно взяти інтерв’ю аби довести значимість свого телеканалу. Лише спортивні події давали якусь передишку. Але потрібно дивитися на позитивну сторону відсутності якісного продукту на телебаченні. Тоді, коли вийде в ефір проект дійсно відважний, захоплюючий і такий, що примушує подумати, тоді це буде тим більше вдалий проект на сірому фоні сьогодення українського телебачення.

2. Самий невдалий проект українського телебачення за 2001 рік - “Останній герой”(“1+1”). Цей широко розрекламований спільний українсько-російський проект ставив за мету відтворити ту шалену популярність, якою користувався американський теле-проект “Survivor”. Але “наші” розробники із ГРТ та Студії “1+1” так і не зрозуміли, чому телепередача про групу людей, які намагаються вижити на дикому острові, може бути такою цікавою для американців. Справа у тому, що для американців саме явище - виживання - представляє їх далеке минуле, скажімо, з часів піонерів та ковбоїв. А з нашого боку, тобто, українського, виживання є щоденним явищем. З цього і випливає різниця у назвах: американський проект називався “Той, хто вижив” а не якийсь там “герой”. Тому проект став незрозумілий для багатьох українців, які проживають в умовах, що майже не відрізняються від тих, що відображені на екрані під час передачі “Останній герой”. Правда, ізюминка чогось цікавого у цій передачі є - це дивитися з спокусливою огидою на те, як виключається черговий учасник з племені. Але ми сприймаємо це, знову таки, зовсім інакше від американців. Українці дивляться “Останній герой” і думають: якби лише ось з цього “острова” якось вибратися…

3. Важко визначити видатну людину року з українського телебачення. Найближче підходить для цієї категорії, напевно, Дмитро Кисильов із “ICTV”. Він робить нові проекти, запрошує до співбесіди цікавих людей - таких, як Мирослав Попович або Сергій Рахманін. Він переходить від краватки на метелика… Правда, це не велика честь чи заслуга українських телевізійників, що ведучий – скажімо так – не першої свіжості із сусідньої держави розгортає таку бурхливу діяльність в Україні. Може бути, що саме тому, що він із Росії, йому більше дозволяється, подумає дехто…

4. У цій номінації колишній президент Національної телекомпанії України Вадим Долганов залишається поза конкуренцією, де він і знаходився останні кілька років. Залишилося враження, що ті, хто себе примушували дивитися “Сім днів” у виконанні Долганова, робили це з чисто мазохистських міркувань. Ознакою нездорового стану українського суспільства є вимір того тривалого часу, якого забрало аби добитися зняття з посади цієї одіозної фігури.

Тарас Петрів, заступник директора Інституту журналістики:

1/2. Важко відповідати на два перших запитання. Через те, що за минулий рік вітчизняне телебачення зробило кілька кроків вперед до певної структурованості , запропонувало глядачеві чимало нового продукту і навіть в новій "обгортці". Але, на жаль, не здивувало чимось (в творчому плані) сміливим , свіжим, унікальним. При цьому, в активному пошуку новітніх ідей перебували лідери -"1+1" та "Інтера", стабільно впевнено вперед просувалися Новий канал ( особливо з нічним етером) та інші мережеві мовники. Серед цікавих проектів, які вдалося успішно реалізувати в 2001році, і які збагатили палітру українського телевізійного ринку, я б відзначив "добротну" ранкову програму "Ери" (УТ-1) і ранкові новини на ICTV, зовсім несподівано швидкий ривок "Тоніса", захоплюючу розважальну "Галопом по Європах" ( ICTV) та важливий не тільки для професіоналів "Медіа-клуб" на СТБ.

Особливо рік був визначальним для майбутнього міжнародної журналістики. Сподіваюся, що світові події останніх місяців значним чином впливатимуть на формування редакційної політики, нових підходів і нового розуміння міжнародної складової в новинних та освітніх програмах, розвитку кореспондентської мережі за кордоном. Проте, за потрібної і важливої інтеграції до світових інформаційних потоків та пошуку "українського погляду" на світові події, саме в галузі міжнародної журналістики на вітчизняному ТБ, ми могли бачити низку невиправданих проектів.

Але це сучасні проблеми росту фахової майстерності.

3/4.На телебачення приходять все більше цікавих особистостей. Але 2001 рік, напевне, ще не став їх зоряним часом. Протягом року дуже цікаво було спостерігати за роботою вже відомих майстрів новинних програм "1+1", Нового каналу, СТБ, ICTV. Вважаю, що про антиособистостості говорити немає сенсу, бо вони і так всім відомі серед журналістської братії. Хочеться вірити, що 2002 рік принесе нам багато відкриттів нових особистостей на українському ТБ і цьому на заваді не стануть складні політичні баталії.

Володимир Саламатов, кандидат психологічних наук, віце-президент “Товариства конфліктологів”:

1. Серия передач с участием Д.Киселева, в частности его беседы "за стойкой"

по вторникам (“Подробно с Дмитрием Киселевым», ICTV).

Он ведет нормальную осознанную беседу, не боится показать, что иногда ему не

понятна точка зрения собеседника. При этом корректен, без хамства и

высокомерия.

3. Дмитрий Киселев.

4. Вадим Долганов.

Юрий Сторожук, координатор проектів НАМ:

2.Самый неудачный ТВ-проект года (не только этого!) – “Эпицентр” В.Пиховшека (“1+1”).

4. ТВ-антиличность года - Дмитрий Кисилев!

Олександр Галяс, заступник відділу газети "Одесский вестник":

1. Все-таки, скорее всего, “Последний герой”(“1+1”). При всей неоднозначности оценок этого проекта, сделан он качественно.

2. Таких много. Меня лично очень разочаровало возобновление "Великих перегонiв" (“1+1”). Уж больно бросается в глаза Тенденция. Если на минувших выборах было остроумно, то сейчас многое выглядит "повторением пройденного". А тексты песен - просто откровенная халтура. Жаль, поскольку идея прекрасная.

3. Юлия Тимошенко. По сравнению с подлинным драматизмом, которые пришлось пережить этой женщине в уходящем году, все прочие ТВ-персоны кажутся марионетками. А кадр в ТСН, когда она машет ручкой мужу, сидящему на скамье подсудимых, просто классика PR. На Западе он бы стоил всей избирательной кампании.

4. ТВ-антиличность года. Ну, этих полным- полно. Начиная с политических лидеров, которые редко когда выглядят достойно на экране.

Если же говорить сугубо о ТВ-персонажах, то стал очень сильно раздражать Пиховшек. Опять-таки, из-за тенденциозности. Аж прет в его материалах заданность. Жаль, журналист он талантливый, но забывает, что экран выдает человека с головой. Это не статья, где можно скрыть себя за чужими мыслями.

Олександр Горовий, www.addicted.com.ua:

1. Освещение событий 11 сентября телеканалом “Интер” в программе "Подробности".

2. Игровое шоу "Безумный мир" на канале Интер.

3. Андрей Цаплиенко - корреспондент "Интера".

Володимир Скачко, незалежний

1."Опівночі" на СТБ, там хоть есть какая-то видимость незаангажированности.

Все остальное - полубредятина.

2. Все, что делается на ICTV Киселевым, Княжицким и Вышинским с их

"Подробностями", «Свободой слова» и "На самом деле". Это на самом деле такое служение

кошельку, что стыдно после этого называться журналистом. То же самое

касается всего, что делает Пиховшек на "1+1". Это телелизоблюдство, а не

телепроекты.

3. Не увидел таких, ибо никто не предложил ничего нового. А красоту костюмов

или причесок я лучше всего оцениваю вживую. Особенно на красивых женщинах,

которых, слава Богу, и на ТВ пока хватает.

4. Дмитрий Киселев, Николай Княжицкий, Кирилл Вышинский, Вадим Долганов,

Вячеслав Пиховшек. Потому что журналистика не предполагает откровенного

холуйства.

Сергій Набока, журналіст, “Радіо “Свобода”:

1. Як на мене, особливо помітних проектів на телебаченні не було. Певно, тому я їх і не помітив… Можливо, така ситуація на ТБ зумовлена високою мірою залежности усіх каналів від виконавчої влади та АПУ, звичним сервілізмом на всіх рівнях, підсвідомим та свідомим страхом і невисоким інтелектом власть імущих.

Крім того, більшість ухвалювачів рішень досі тупо дивляться на "ящик" виключно як на тупий інструмент тупих політичних маніпуляцій тупим електоратом. І що тут може статися? Крім того, що вже сталося?

Хіба на гірше щось зміниться, і всі подальші проекти будуть усе тупішими й прозорішими…

3, 4. А от ТБ-особистість року, безперечно, є. Це Вадим Долганов. Він же і анти-особистість. Мені здається, що його талант, досвід, честолюбство, а також розум, честь, і совість, поставлені (ясна річ, за велінням серця) на службу діючій Владі - не лише виявили власне Долганова. Але й показали справжнє єство і нашого ТБ, і - головне - влади, яка так довго любила ведучого програми "7 днів", так довго тішилася ним та його кунштюками, що годі було не збагнути справжніх її смаків та уподобань, ба більше - її справжньої природи.

І я насправді дуже вдячний Вадимові (слово чести!), з яким давно знайомий, і який завжди різний на різних посадах, але який був справжнім, самим собою - саме тут.

Це була нормальна, дуже яскрава й талановита журналістика старих часів для старих (не обов’язково фізиологічно) людей.

Сподіваюся, більше такого ми не побачимо. Хоча - марні мої надії.

Ігор Куляс, “Новий канал”:

- К сожалению, вряд ли могу квалифицированно ответить,

поскольку, кроме новостей телеканалов-конкурентов, практически ничего не смотрел в

уходящем году - специфика работы лишила такой возможности. Новостям же - и нашим,

и коллегам-конкурентам - есть ещё над чем работать, полагаю.

Из неэфирных продуктов безусловно удачным и очень своеременным проектом считаю

сайт "Детектор медіа". Спасибо Вам и Вашим коллегам за расширение профессионального кругозора.

С наступающими праздниками! Удачи и успехов.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.

Долучитись