До п’ятої річниці Революції Гідності

До п’ятої річниці Революції Гідності

30 Вересня 2018
2002
30 Вересня 2018
11:05

До п’ятої річниці Революції Гідності

Українська правда. Життя
2002
Те, що сталося на Інститутській того ранку – безпрецедентна трагедія незалежної України. По людях, в руках яких були дерев’яні палиці і тонкі металеві щити, стріляли з автоматів Калашникова. Сталося це в центрі Києва.
До п’ятої річниці Революції Гідності
До п’ятої річниці Революції Гідності

Українська правда. Життя

Двадцяте лютого 2014 року.

Восьма ранку.

Прокидаюся на підлозі одномісного номера в готелі «Україна» – ночую в знайомого німецького фотокореспондента Александра Кернера.

Я приїхав на Майдан 19-го зранку – і вирішив переночувати тут, не повертатися додому.

Туди я потраплю тільки 23-го чи 24-го ввечері, але тоді я про це не здогадувався.

Йду в душ.

За десять дев’ята телефонує мій друг – Євген Малолєтка. Він внизу, на Майдані. Якийсь час говоримо, потім він каже: «Тут почалося. Усі пішли вгору», і зв’язок обривається.

За кілька хвилин уже стою біля дверей в своїй яскраво-зеленій куртці.

У Александра є бронежилет.

У мене є сноубордична каска – купив перед протистоянням на Грушевського.
Вибігаємо з «України». Починаємо знімати з оглядового майданчика над «Глобусом» якраз тоді, коли з-під Жовтневого відходить «Чорна рота».

Якщо щось і було зрозуміло, так це те, що силовики почали використовувати бойові набої – був зовсім інший звук пострілів.

Знімаємо біля скляного конуса.

Когось несуть вниз Інститутською – тепер знаю, що це був смертельно поранений Андрій Дигдалович.

Під кулями перебігаємо пішохідний міст. Стежками і сходами поранених несуть вниз на Майдан.

Заходимо в Жовтневий разом з першими майданівцями. Ще якийсь час знімаємо біля Жовтневого, і тоді повертаємось до готелю.

За ту годину чи трохи більше, що нас не було, лобі готелю перетворилося на польовий госпіталь – тут надавали допомогу пораненим.

Те, що сталося на Інститутській того ранку – безпрецедентна трагедія незалежної України.

По людям, в руках яких були дерев’яні палиці і тонкі металеві щити, стріляли з автоматів Калашникова.

Сталося це в центрі Києва.

Є десятки тисяч фотографій і тисячі гігабайт відео.

Звісно ж, російська пропаганда придумала багато міфів про цей ранок. Міф про спиляні дерева – один з них.
Цей день переслідував мене. Те, що я тоді не пішов вище Жовтневого; те, що був там тільки годину з чимось – не давало мені спокою.

Влітку 2016-го ми з друзями Сергієм Полежакою і Кирилом Жилінським почали знімати 360° відео, заснували студію New Cave Media.

Весною 2017-го ми навчилися робити фотограмметричне сканування, яке дозволяє за допомогою фотографій робити з реальних об’єктів документальні тривимирні моделі.

Приблизно в той час в якійсь маршрутці на Шулявку народилася ідея проекту Aftermath VR: Euromaidan – розповіді про розстріл на Інститутській у VR, заснованій на фотограмметрії сучасної Інститутської, якою глядач крокуватиме, і дізнаватиметься історію через архівні фото/відео та інтерв’ю з очевидцями.
Тоді ж ми подалися на грант Journalism 360 Challenge – можливість для журналістів, що хочуть використовувати сучасні технології для розповіді важливих історій.

Наша маленька київська студія отримала грант разом з грандами світового медіабізнесу та провідними світовими університетами – The Washington Post, USA TODAY, NPR, MIT.

Про цей грант написав блог Google, сайт Nieman Lab і чотири українських видання.

Ми почали зйомки в серпні 2017 року. Фінансування дещо затримувалося, і перші тривимірні моделі «зшивали» на звичайних ноутбуках.

Весь наш проект – він не «завдяки», а «всупереч». Верх Інститутської зараз – суцільний паркувальний майданчик і траса, тому сканували ми рано-вранці у вихідні дні (для сканування підходить тільки хмарна погода). Інколи починали в п’ятій чи шостій ранку.

Близько восьмої або дев’ятої писали інтерв’ю з героями – дехто спеціально приїздив до Києва, аби ми записали їх на Інститутській – в тих місцях, де вони були 20 лютого 2014 року.

З серпня 2017 року я був на Інститутській десятки разів.

З несерйозних досягнень – люди, що продають стрічки, перестали до мене підходити, – тепер вони тільки вітаються.

З цікавих фактів – співробітники СБУ, що чергують на Інститутській, зазвичай починають діалог з підозрілими фотографами із запитань про мистецтво і не відрізняють 360° камеру від теодоліта.

З фотограмметрією виявилося набагато більше проблем, ніж ми думали на початку. Вона потребує десятків годин роботи фахівців, яких ми доволі довго шукали. Утім, ми намагалися якомога менше йти на компроміси.

Суцільна ж модель Інститутської станом на зараз складається з десятків тисяч зображень.

Наприклад, бруківка в нашому проекті повністю документальна – вона складається з восьми з половиною тисяч фотографій. Ми крокували бруківкою метр за метром, роблячи фотографії. 

Цей масштабний і надважливий проект ми, команда з десяти-чотирнадцяти людей, робимо не тому, що нам за це платять добрі гроші.

Останні три місяці навіть навпаки – ми вкладаємо в нього власні кошти.

Ми хочемо розповісти важливу історію – про трагічну загибель людей.

Ми ніколи не планували заробляти на цьому проекті. Наша філософія з самого початку Aftermath VR: Euromaidan полягає в тому, що глядачі не мусять платити за його перегляд – і зараз бета-версію проекту можна подивитися в «Планеті Кіно» безкоштовно.

Це такий проект, як і багато чого в Україні – на ентузіазмі маленької команди українців, яким не все одно.

І ми подумали, що найкращим методом для збору коштів буде Kickstarter, де нас можуть підтримати не політичні партії або компанії, а ви – живі люди.

Ваша підтримка допоможе нам закінчити проект і презентувати його до п’ятої річниці Революції Гідності в Києві та інших містах.

До кінця року – опублікувати на Steam, звідки його можна буде завантажити безкоштовно.

Підтримайте нас, це наша з вами спільна історія.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
Українська правда. Життя
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2002
Читайте також
30.11.2020 10:00
Олександр Михельсон
для «Детектора медіа»
3 682
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду