«Хто не з нами – той порохобот»

«Хто не з нами – той порохобот»

6 Липня 2018
5216
6 Липня 2018
12:30

«Хто не з нами – той порохобот»

5216
У засобах масової інформації, а разом із ними й у суспільстві в цілому відбувається дуже помітний процес стигматизації всіх, хто недостатньо ворожо ставиться до влади.
«Хто не з нами – той порохобот»
«Хто не з нами – той порохобот»

Від певного часу із соцмереж до респектабельних ЗМІ й навіть до публічних промов політиків вихлюпнулося слівце «порохоботи». І це не становило б ніякої проблеми, якби у вживанні цього слова не було ніякої маніпулятивності. Бо явище провладних ботів справді існує — втім, рівно тією ж мірою, що й «саакаботи», «юлеботи», «опоботи» (а чи «гопоботи»?) та будь-які інші боти, які всіма правдами й неправдами захищають своїх політичних улюбленців, не дуже цікавлячись істиною. Повторю: рівно тією ж мірою, не більшою. Нічого подібного за впливом і потужністю до «ольгинської контори» в Україні й близько немає. От тільки лише слово «порохоботи» (на відміну від усіляких інших) стало загальновживаним. Тобто ми маємо слово, яке набуло поширення і яке змальовує явище, що є далеко не таким і не настільки поширеним, як слово, яке його позначає. Іншими словами, ми маємо визначення, яке викривлює реальну картину того, що об'єктивно має місце.

І це — лише частина явища. Якось побачив статтю, в заголовку якої було: «Хто надзюрив у цукор». Чесне слово, одразу ж рефлекторно, на автоматі найпершою думкою майнуло: буде написано, що Порошенко. Втім, виявилося, що стаття була зовсім про інше. Але немає куди подітися від реалій: подібний підхід уже став домінантним дискурсом, трендом, мейнстримом надто багатьох наших ЗМІ.

Власне, тенденція ця стала ширшою: за будь-якої ситуації ЗМІ надто часто почали малювати Порошенка як апріорі уособлення зла, а будь-якого його опонента, от саме будь-якого — як апріорі уособлення добра. Так от, будь-кого, хто не розглядав би ситуацію під таким бінарним кутом зору, от саме й називають «порохоботами», й дуже нерідко.

У цьому видно найпершу маніпуляцію — підміну понять. Бо хто такі боти? Це люди, що засмічують дискусію, переводять її в лайку, сварку або пустопорожнє товчіння води у ступі. Позбавляють дискусію предметності. Які відстоюють свою позицію за допомогою чого завгодно, тільки не предметної аргументації. Навішують ярлики, сиплють штампами — доречними або ні, прагнуть принизити або вколоти опонента, переводять увагу з основної теми на супутні обставини тощо. Зводять дискусію до нуля, коли зміст втрачає будь-яке значення.

Люди, які доводять свою позицію предметно й аргументовано, за визначенням ботами не є. Натомість навіть найпредметніші аргументи на користь точки зору, яка не збігалася би з тотальною «зрадою», не заважають навішувати на їхніх авторів ярлик «порохоботів».

Іншою маніпуляцією є створення фальшивої альтернативи. Критикуєш Тимошенко (Саакашвілі, Садового, Ляшка, Рабиновича)? Висловлюєш категоричну незгоду з їхньою позицією? Отже, «порохобот». Хоча критикувати будь-кого з опозиціонерів — це зовсім не означає підтримувати владу. Це означає просто висловлювати незгоду з чиєюсь позицією, й не більше. При цьому можна підтримувати когось іншого з-поміж опозиціонерів, а можна взагалі не мати на увазі ніяких персоналій і аналізувати предмет дискусії сам по собі. Підтримувати або не підтримувати щось, а не когось. У нас це не має жодного значення: «порохобот» — і крапка.

Ще одна маніпуляція — перехід на особистості. Оце от слівце «порохобот» перевертає з ніг на голову всі критерії оцінювання: вже не політиків починають оцінювати за їхніми словами та вчинками, а слова та вчинки оцінювати залежно від того, кому саме вони належать, хто з політиків або чиї реальні чи удавані симпатики їх висловили або вчинили. І вже зовсім неважливим стає зміст, головне — персоналії. Підтримувати щось, а не когось — така система координат узагалі зникає з ужитку. Зайве, мабуть, нагадувати: підтримувати щось — це позиція громадян, натомість сліпо підтримувати когось — це позиція підданців.

Ще одна маніпуляція — розмивання предмету дискусій, його підміна. Предметні дискусії стають неможливими, натомість запановує метод «дурак — сам дурак». Чи то пак «порохобот — від порохобота й чую». Зміст дискусії вже нікого не цікавить, він уже втрачає значення. Це як комп'ютерний вірус, який руйнує програми всіх суспільних дискусій.

Й от тепер звернімо увагу: все перелічене — це саме і є прийоми, до яких зазвичай вдаються справжні боти. Тобто вживати слово «порохобот» як універсальний аргумент — це, як не парадоксально, і є насправді бути ботом, справжнім і реальним. «Тримай бота!» — хто голосніше крикне, той і молодець, так виходить?

А виходить саме так. І головне ж, що поширення цього слівця впливає й на ЗМІ: автори й редактори нерідко вже добряче замислюються, перш ніж критикувати опозиціонерів, а тим паче бодай у чомусь, бодай у дрібницях висловлювати схвалення діям влади. От саме щоби не зажити слави «порохоботів». Причому на абсолютно підсвідомому рівні: «порохобот» сьогодні звучить мало не як «агент КҐБ» за радянських часів. Бути «порохоботом» ганебно, й треба дмухати на воду, аби тільки ніхто нічого такого про тебе не подумав.

Отут відбувається ще одна підміна: замість раціонально-критичного ставлення до влади в Україні запановує ірраціонально-вороже. Слово «порохобот» як універсальний аргумент у суперечках, як і будь-який презирливий ярлик — це і є типова мова ворожнечі. У засобах масової інформації, а разом із ними й у суспільстві в цілому відбувається дуже помітний процес стигматизації всіх, хто недостатньо ворожо ставиться до влади.

Цей прикрий факт, як і соцмережеве походження слівця «порохоботи», дозволяє як гіпотезу припустити, що його, це слівце, було підкинуто нам із-поза поребрика. І що відбувається грандіозна спецоперація: на підконтрольній урядові України території слово «порохоботи» має стати абсолютним синонімом слова «хунта» на непідконтрольних територіях.

Ще звернімо увагу: за президентства Януковича тодішня влада незрівнянно ширше використовувала методи нечесної пропаганди — але ані про яких «янекоботів» не було й чути.

Поширення російських інформаційних вірусів, на жаль — не таке вже виняткове явище. Нещодавно був дуже здивований, побачивши, як в «Новом времени» Олександра Турчинова було названо «кривавим пастором» — хай навіть у лапках, але ж...

А все це — дуже тривожний сигнал: «Не погоджуєшся зі мною, маєш інший погляд — отже, бот»; «Є дві точки зору — моя й ботівська». І коли критики влади використовують слово «порохоботи» для позначення опонентів у публіцистичних, а тим паче аналітичних матеріалах — це надто вже сильно нагадує типову аргументацію ad hominem, перехід на особистості, класичне «а ти хто такий?».

Що маємо в результаті? Опозиційні політики у своїх публічних виступах мають повну свободу брехати. Вони мають повну свободу нести ахінею. Повну свободу виголошувати пустопорожні гасла й роздавати бездоказові звинувачення. Та й не лише опозиційні, а й провладні: якщо однаково «порохоботи», то навіщо зберігати дискусійну чистоту?

Саме ЗМІ мали би ставити заслін усьому цьому. Просто маркуючи: оце — брехня, оце — ахінея, оце — пустослів'я. Наші ЗМІ цього не роблять. Для того є чимало причин, але не остання з них полягає саме в тому, що цей заслін, цей паркан одразу буде з ніг до голови обписано словом «порохоботи». А зажити реноме «порохоботів» — це втратити значну частину аудиторії.

Інший бік тієї ж самої медалі. Будь-яку появу на екранах Порошенка або Гройсмана чимало оглядачів тлумачать як піар або паркет. Але будь-де у світі найвищі державні особи з'являються, скажімо, на офіційних державних заходах до державних свят. Або на відкритті стратегічних, унікальних, визначних об'єктів. І скрізь у світі телебачення це показує, не відвертає сором'язливо камери. То хотілося би спитати, яким мусить бути ідеал — коли про президента і прем'єр-міністра телебачення взагалі не згадує, ніби їх і не існує?

Так, коли Леонід Кучма урочисто відкривав мало не трамвайні зупинки, це було вже точно занадто, це був уже точно піар. І коли в репортажах промови найперших осіб підмінюють собою, затьмарюють саму подію — це теж уже точно піар. Отут, мабуть, і криється відповідь, як відрізнити ботів від bona fide диспутантів. Як відрізнити піар від добросовісного інформування. Відповідь ця: за змістом. Вдумливо. Ніяких формально-механічних ознак для цього не існує, ніякий комп'ютер із цим уже точно не впорався б.

І замість післямови: для будь-якої влади, що прагне зватися демократичною, уникання детального, щирого й постійного роз'яснення своїх дій і своїх намірів можна назвати не інакше, як віктимною поведінкою. Вона таким чином сама сприяє всьому змальованому вище.

Фото: Iamir.info

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
5216
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Ольга
2092 дн. тому
Кто-то порохобот, в Детектор.Медиа – лизуны
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду