Чи може виявитися, що президентом США буде Клінтон? Теоретично ще може

Чи може виявитися, що президентом США буде Клінтон? Теоретично ще може

19 Листопада 2016
1737
19 Листопада 2016
11:00

Чи може виявитися, що президентом США буде Клінтон? Теоретично ще може

1737
Масові акції протестів проти перемоги Трампа не є чистим випусканням пари — вони мають за мету вплинути на поведінку виборників.
Чи може виявитися, що президентом США буде Клінтон? Теоретично ще може
Чи може виявитися, що президентом США буде Клінтон? Теоретично ще може

Під час висвітлення президентських виборів у США та їхніх підсумків виникло якесь абсолютно нереальне враження: і ЗМІ, і їхня аудиторія оперували цифрами, розкладками по штатах... а от механізму виборів президента США до пуття ніхто так і не роз'яснив. Навіть Євгеній Кисельов, що намагався дати роз'яснення й під час телемарафону на News Onе у ніч на 9 листопада, і в інтернет-версії «Нового времени», зробив це дуже побіжно, випускаючи з уваги принципові моменти. Зокрема, він так і не сказав, звідки ж беруться виборники, чому система підрахунку голосів узагалі є такою заплутаною. Інших детальних спроб пояснити предмет я й не пригадаю. Українці міркували про те, на природі чого не зналися, й ніхто їм того знання не надав.

«Вибори відбуваються першого вівторка після першого понеділка листопада кожного високосного року», — цю фразу повторювали, мов якесь заклинання. Оцей «перший вівторок після першого понеділка» й лунав, мов якась мало не криптограма. Дійшло до комічної ситуації: в тому ж таки нічному марафоні на News Onе Євгеній Кисельов узявся пояснити це простими словами: «Если, не дай Боже (от саме так. — Б.Б.), первым вторником будет 1 ноября...» — й запнувся, бо з подивом збагнув, що цього року саме так і вийшло, першим вівторком листопада було 1-ше число, й тому вибори відбувалися 8 листопада. Виглядало це вельми кумедно. Але це — дрібниці.

Загальновідомо: президентські вибори у США є непрямими. А тепер спитайте в людей: що це означає? Мабуть, не помилюся, коли стверджуватиму: більшість розповідатиме про заплутаність системи підрахунку голосів, про те, що кандидат, який у якомусь штаті набрав більшість, отримує всі голоси від цього штату. Без роз'яснень, звідки це пішло й навіщо так робиться, в аудиторії можуть виникати (й виникають!) сумніви в демократичності й неманіпулятивності виборчої системи у США, тобто в самих підвалинах американської демократії.

Але принципово важливим є інше: насправді непрямі вибори полягають зовсім не в тім. Термін «непрямі вибори» має одне-єдине значення: вибори є непрямими, коли громадяни не обирають людину на виборну посаду безпосередньо. Коли між виборцями та результатами виборів є якась проміжна ланка. У Сполучених Штатах Америки такою проміжною ланкою якраз і є виборники: у перший вівторок після першого понеділка листопада громадяни США насправді обирають не президента, а лише колегію виборників, яка й обиратиме президента. Отже, прямі вибори — це коли виборці обирають президента; непрямі вибори — коли виборці обирають виборників, а вже ті обирають президента.

Кандидатів у виборники добирають кандидати у президенти окремо в кожному штаті. У деяких штатах у бюлетенях під час усенародного голосування зазначено списки виборників із позначкою, якого саме кандидата у президенти вони представляють, у деяких — лише імена кандидатів у президенти, щоби бюлетені не перетворювалися на простирадла. Але в останньому разі це умовність, громадяни США обирають виборників і лише їх.

От щодо списків виборників і діє правило: переможець отримує все, тобто виборники з якого списку перемогли в даному штаті, ті від нього й голосують. І голосують вони в кожному штаті окремо; загальноамериканського зібрання виборників не відбувається.

Річ у тім, що США — то реальна федерація, союз штатів. Зрештою, у фразах the states of New England (штати Нової Англії) та the states of the world (держави світу) слово states — одне й те саме. Й президента союзу штатів (держав) обирають штати: який переміг у більшості з них — той і стає президентом їхнього союзу.

З іншого боку, США є цілісною державою. А розміри штатів дуже різні. Скажімо, чисельність населення Каліфорнії становить 39 мільйонів жителів, Техасу — понад 27 мільйонів, Флориди — понад 20 мільйонів. Чисельність населення Джорджії, Іллінойсу, Мічигану, Нью-Йорку (штату, а не міста), Огайо, Пенсильванії та Північної Кароліни становить від 10 до 20 мільйонів кожного. Тоді як Аляска, Вайомінг, Вермонт, Делавер, Південна Дакота та Північна Дакота не мають і по 1 мільйону населення. Тому й кількість виборників від кожного штату є різною — вона дорівнює кількості представників штату в Конгресі: по двоє за кількістю сенаторів від кожного штату плюс стільки, скільки штат має депутатів у Палаті представників. Тож від штатів, чисельність населення яких не перевищує одного мільйона, виходить по три виборники, це є мінімальна кількість виборників від штату.

Жителі Федерального округу Колумбія протягом тривалого часу взагалі не мали права брати участь у президентських виборах — адже цей округ не є суб'єктом федерації. Нині вони обирають своїх виборників на президентських виборах, і законодавством установлено: округ Колумбія має стільки виборників, скільки він мав би, якби був штатом, але не більше, ніж найменший за чисельністю населення штат. За нинішніх умов це положення є суто тавтологічним: округ Колумбія включає один-єдиний населений пункт — м. Вашингтон, чисельність населення якого трохи перевищує 600 тисяч, тобто якраз приблизно дорівнює чисельності населення найменших штатів Аляска, Вермонт та Вайомінг.

І, до речі, з правила «переможець отримує все» є два винятки — це штати Мен та Небраска. У цих штатах по два виборники є «загальноштатними», тоді як інших обирають у виборчих округах: у Небрасці три округи, в Мені — два. І якщо цього разу від Небраски голосуватимуть усі п'ять виборників Трампа, то від Мену — троє виборників Клінтон та один Трампа.

З 1960-х років періодично лунають голоси про необхідність запровадження прямого голосування громадян — але невеликі штати виступають категорично проти цього, бо в такому разі голоси їхніх жителів мало на що впливатимуть. Власне, й сама нинішня система виборів від самого початку виникла як певний компроміс великих штатів із маленькими.

А, як відомо, у правовій системі США штати мають дуже широкий суверенітет, їхні закони дуже багато в чому, навіть у фундаментальних положеннях, дуже різняться, а поправки до конституції мають схвалити дві третини всіх штатів протягом семи років, бо в іншому разі поправка не набуде чинності. От і нині сенаторка від Каліфорнії Барбара Боксер уже висунула законопроект про запровадження прямих президентських виборів.

Отже, після обрання колегії виборників саме вони стають суб'єктами виборчого процесу. Голосування виборників відбувається у грудні — в усіх штатах водночас, на 41-й день після всенародного голосування. Спочатку вважалося, що від моменту свого обрання виборники мають повний суверенітет і вільні голосувати на свій розсуд. Це було замислено як іще один додатковий запобіжник проти помилкового вибору: а раптом з'ясуються нові факти.

Надалі в різних штатах було по-різному, й у багатьох виборники публічно присягаються проголосувати так, як проголосували громадяни штату, в деяких було навіть запроваджено відповідальність виборників (штраф) за «не таке» голосування. Втім, на практиці виборників до відповідальності ніхто ніколи не притягав — та й, у разі чого, правова норма про крайню необхідність (формальне порушення закону заради уникнення суспільного лиха) є реальним запобіжником. Жодна норма конституції або федерального законодавства США не встановлює для виборників жодних обмежень свободи їхнього волевиявлення. Ба більше: в багатьох штатах голосування виборників є таємним, і просто неможливо встановити, хто з них як проголосував. Анулювати голос виборника, хоч би яким він був, неможливо. Інша річ, що самими виборниками стають, як правило, активісти партій та активні прихильники того або іншого кандидата в президенти.

За всю історію США було, за різними джерелами, 157 або 158 випадків, коли виборники голосували «неналежним» чином. Так, найчастіше вони не віддавали свої голоси основному конкурентові «свого» кандидата, а голосували за когось із аутсайдерів. Тобто основному конкурентові «свого» кандидата голосів не додавали, але у «свого» їх відбирали. Бували випадки, коли виборники свідомо псували бюлетені. Тут треба зазначити важливу деталь: під час усенародного голосування кандидати на посади президента та віце-президента йдуть «у пакеті», бо голосують громадяни не за них, а за їхніх виборників. А от виборники голосують окремо за президента й за віце-президента. Тож бували випадки, коли виборники зумисно вписували кандидата у віце-президенти в бюлетень із виборів президента й навпаки. Бувало, що виборники вписували зовсім сторонню особу, хай навіть зі «своєї» партії — так, ще 1976 року один із виборників проголосував за Роналда Рейгана попри те, що той того разу не балотувався, а пішов на вибори лише за чотири роки. Був щонайменше один випадок, коли виборник подав геть порожній бюлетень.

Так, жодного разу в історії США голосування виборників не змінило загальної картини. Але існує мінімальна ймовірність, що колись так може статися — зрештою, що складнішою є система, то ймовірнішим є те, що рано або пізно станеться її збій. Та й надто вже неординарними є підсумки цьогорічних виборів. Тож масові акції протестів проти перемоги Трампа не є чистим випусканням пари — вони мають за мету вплинути на поведінку виборників. І поява нових свідчень про нешляхетні витівки Трампа — зокрема, про нібито його спроби підкупу журналістів — має ту саму мету. Не впізнати й самого Трампа — куди й поділася його екстравагантність! Обережним він став. Можливо, зокрема й через те, що вибори президента не завершено, й теоретично все ще може бути. Зокрема й те, що теоретично Трамп може недорахуватися голосів виборників, на яких він розраховує.

Борис Бахтєєв

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1737
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду