Убивство Павла Шеремета та «системні ліберали» від журналістики

Убивство Павла Шеремета та «системні ліберали» від журналістики

23 Липня 2016
2601
23 Липня 2016
13:00

Убивство Павла Шеремета та «системні ліберали» від журналістики

2601
Московські «системні ліберали», зокрема з числа журналістів, свідомо або несвідомо допомагають Путіну в «гібридній війні» проти України
Убивство Павла Шеремета та «системні ліберали» від журналістики
Убивство Павла Шеремета та «системні ліберали» від журналістики

Останній за часом доказ цієї тези — стаття з гучною назвою «Вбивство журналіста та правди в Україні» (Murdering a Journalist, and the Truth, in Ukraine) російської журналістки The Daily Beast, кореспондентки американського журналу Newsweek Анни Нємцової (увага: не плутати з дочкою Бориса Нємцова Жанною, теж журналісткою!).

Уже сама назва засвідчує тенденційність достатньо популярної журналістки, добре знайомої і особисто з Павлом Шереметом. Україна — не Росія й не Білорусь, тому правду тут убити не вдалося ані Кучмі, ані Януковичу. Рівень критичності щодо дій влади й окремих її персонажів (включно з главою держави, прем’єром і керівниками силових відомств) у багатьох ЗМІ аж зашкалює; от і тепер, у зв’язку з убивством Павла Шеремета (якому, власне, й присвячено статтю Анни Нємцової) цей рівень ще підвищився, в дискусії втягнулися міністри й депутати, а реакція на трагедію Петра Порошенка непорівнянна з реакцією Путіна, скажімо, на загибель не те що журналістів, а екіпажу всього підводного човна «Курськ» (пам’ятаєте, тоді на запитання: «Что с подводной лодкой?» російський «національний лідер» відповів: «Она утонула…», чим, до речі, підвищив свій і без того високий рейтинг серед плебсу). Проте все це не цікавить Анну Нємцову: вона вперто гне лінію «всі однакові» — і для цього йде на прямі фальсифікації та пересмикування фактів.

«Його смерть стала ударом для незалежних журналістів у країнах всього колишнього Радянського Союзу (the former Soviet Union-countries) — країнах, де преса перебуває під загрозою», — пише Нємцова, вживаючи неправдивий зворот, на жаль, популярний серед журналістів Заходу. Якщо Україна — це «країна колишнього СРСР», то Чехія й Австрія — «країни колишнього Третього Райху», а Польща — наполовину така країна, чи не так? «На території колишнього СРСР» — це було б правильно, а так виходить, що Грузія та Білорусь опиняються в одному кошику; до речі, якщо «всіх країн», то туди треба занести й держави Балтії…

Далі Анна Нємцова вочевидь перебільшує роль Шеремета в українській журналістиці — мовляв, «він уособлював цілу журналістську структуру» (за всієї його значущості він не був найпопулярнішим «діячем мікрофона й клавіатури») — і пересмикує факти за допомогою гучних заяв: «Україна рухається до прірви», «керівництво країни з дня у день втрачає підтримку», «економіка погіршується» (за оцінкою Світового Банку вона, між іншим, стабілізувалася) — і так далі. А от там, де треба, акценти ставляться зовсім інакше: «на сході посилюється війна з сепаратистськими республіками». Ні слова про те, що це проросійські «республіки», та про участь російських вояків і регулярних формувань у бойових діях. І бойовики на Донбасі названі rebels, а не pro-Russian rebels…

Ще одне неправдиве твердження Анни Нємцової: «Майже щодня у своїх дописах Шеремет атакував українських націоналістів, корумпованих чиновників та військо» (Almost every day Sheremet’s posts attacked Ukrainian nationalists, corrupt bureaucrats and the military). Не військо критикував Павло Шеремет, а бездарних генералів і корумпованих постачальників. А щодо націоналістів, то його критика спрямовувалася проти анархії та прагнення до безкарності, притаманним деяким ультрапатріотичним угрупованням; натомість його останній блог на «Українській правді» був присвячений якраз підтримці «притомних націоналістів» в особі полку «Азов» і його творця Андрія Білецького. І це при тому, що Шеремет не був прихильником ані білоруських, ані українських націоналістів, проте вважав: «Мы же с вами можем отличить ошибающегося ответственного патриота от жулика и конъюнктурщика». І не лише анонімних «корумпованих чиновників» викривав Шеремет, а вільно писав те, що думав і про Президента, і про депутатів, і про урядовців. Причому саме про всіх них журналіст писав незрівнянно частіше, ніж про націоналістів та військовиків.

Нарешті, не можна не зауважити, що Анна Нємцова, виступаючи з гучними заявами та роздаючи різкі оцінки, демонструє ще й недостатнє володіння банальними, але реальними фактами. Так, вона пише, що був убитий Гангадзе — саме через «а» (Ukrainian journalist Georgy Gangadze), і забуває згадати знакове вбивство Ігоря Александрова. Олену Притулу вона вважає однією з журналісток «Української правди» (journalist from Ukrainskaya Pravda), а Марія Ридван, яка стала об’єктом нападу бандита, є не «the chief editor of Ukrainian Forbes», а редактором журналу «Forbes Украина» та головним редактором української версії «Forbes woman»…

Закінчується стаття Анни Нємцової глибоко мінорно і щонайменше вкрай суб’єктивно, якщо не сказати більше: «У середу в другій половині дня, ще до того, як поліція закінчила судово-медичну експертизу на місці події, вони [речники влади. — С.Г.] припустили, що за трагічною смертю Шеремета стоять “ті, хто зацікавлений в дестабілізації”: дуже смутні звинувачення, які рідко ведуть до реальної справедливості. Приблизно десятеро двірників прибирали місце злочину… Біля кафе McDonald's стояла літня жінка і спостерігала за тим, що відбувається, було чутно, як вона сказала подрузі: “Дивись, звичайно, завжди одне і те ж, вони викопають йому могилу, поставлять пам’ятник і вмиють руки”». Що ж, кожен має право сказати. Я ж процитую не анонімну жінку, а знаного російського письменника Віктора Шендеровича: «Когда убили Немцова и Шеремета, все посмотрели в сторону Кремля пристальным виглядом… Это демонстративное убийство. Я думаю, что целью был Шеремет не как журналист, а как знаковая, заметная фигура, как месседж — враги нашего государства гибнут в Дубае, Вене, Лондоне, в Москве уж сам бог велел. Вот и в Киеве. Я почти убежден, что в подкладке это».

На жаль, західна аудиторія отримує інформацію та вчитується в оцінки, які дають тим чи тим критичним подіям не такі «несистемні» ліберали, як-от Шендерович, а такі журналісти, як цілком «системна» Анна Немцова…

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2601
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду