Коли цензура й пропаганда – не найбільше зло

Коли цензура й пропаганда – не найбільше зло

17 Березня 2016
2199
17 Березня 2016
15:00

Коли цензура й пропаганда – не найбільше зло

2199
Коли цензура й пропаганда – не найбільше зло
Коли цензура й пропаганда – не найбільше зло

Перед засіданням суду у справі Надії Савченко колега написала репортаж про звичайне життя Донецька — не українського мегаполіса, а того відносно невеличкого міста в Ростовській області РФ, де й «судять» українку. Загалом нічого сенсаційного, але вразили наведені на початку матеріалу слова місцевого мешканця, цитую: «Шахты давно позакрывали. Ельцин с Черномырдиным еще! Им сказали, что вот, мол, мы вам дадим денег, а вы закрывайте шахты, они нерентабельны, — вот они и закрыли нахер! За деньги американские».

Колись я сам був родом із Ростовської області РФ. Там, ще за СРСР, я прожив дошкільні роки, там досі живуть мої найближчі рідні, там я буваю регулярно. Тому я в курсі, що, не кажучи навіть про американців, ті ж покійні Єльцин із Черномирдіним — далеко не єдині винуватці масштабного знищення вуглевидобутку в російському Донбасі. Остання програма дій у цьому напрямі прийнята обласною владою 2014 року, а розрахована до 2030-го. Який Черномирдін, який Єльцин?

Але це знаю я, іноземець. А зустрінутий колегою місцевий мешканець — не знає. І навіть, думаю, знати не хоче.

Ось вам ціна «очевидців» у межах певних пропагандистських систем. Навряд чи тому місцевому мешканцю щодня розповідають із телевізора, що шахти позакривав клятий Єльцин на заокеанське замовлення. Я, принаймні, такої пропаганди там не чув і не бачив ніколи. Та є «загальний фон» — кепські дев’яності Єльцина як антитеза путінському «вставанню з колін». Крім того, значна частина місцевих шахт справді розорилася ще в дев’яності. А від цього знання — вже лиш півкроку до «знання», що тоді вони нібито позакривалися всі.

І так в усьому. Нібито очевидці «звірств українських карателів». Нібито очевидці знищення нідерландського літака українськими винищувачами. Нібито очевидці чого завгодно. Це зовсім не обов’язково спеціально навчені люди — ні, сила масованої пропаганди тримається саме на тих, котрі щиро вірять, що вони й справді очевидці. В крайньому разі — брат куми колеги розказав, він брехати не буде. Океанія завжди воювала з Остазією, є свідки, й ім’я їм — легіон.

До речі, щодо чисельності. Скільки тих же мешканців російського Донбасу свято впевнені, що шахти закривали Єльцин із Черномирдіним, а Путін, навпаки, усе це припинив? Може, їх не так і багато? Може. От тільки як це встановити? Навряд чи соціологічні методи придатні там, де суспільство саме нічого не знає про себе, бо його, суспільства, уявлення формуються тим самим «інформаційним фоном». Мейнстримом. Дискурсом. «Тут так заведено».

Проте урок «чоловіка в потяганій шкірянці й із барсеткою», як його описала моя колега, був би неповний без певних висновків, не дуже приємних для нас, українських медійників, самовідданих борців за правду завжди й про все. Я зараз поясню, що маю на увазі.

Дивіться: згідно з тим же документом, посилання на котрий розміщено вище, ростовські шахти позакривалися з об’єктивних причин. Одна з цих причин, до речі — успішна конкуренція з боку українців. Разом із тим, спеціалісти знають, що український Донбас успішно конкурував із російським лише завдяки державним дотаціям вуглевидобування. І всі ми сьогодні вже знаємо, що ці дотації нам обійшлися надто, неспівмірно дорого. Кривава рана сепаратизму на тілі України — це й прямий наслідок цієї економічної моделі, в якій донецькі та луганські олігархи маніпулювали шахтарськими масами в інтересах власного збагачення, шантажуючи Київ.

Натомість Путін чи хтось із його радників вчасно зрозуміли небезпеку появи та зміцнення вугільних князьків. І «курс Єльцина — Черномирдіна» на згортання вуглевидобутку в підросійському Донбасі ними було продовжено. Заодно російський бюджет позбавлявся зайвого тягаря. А соціальну провину, як її уявляють колишні шахтарі Ростовщини, успішно переклали на «попередників».

Тобто цензура й пропаганда, виявляється, бувають корисними для суспільства в цілому. Хоч би в суто фінансовому плані. Щось подібне, як відомо, свого часу провела в Британії Маргарет Тетчер, але там це вилилось у масові заворушення (які, втім, своїх цілей не досягли). А в Росії Путіна обійшлося навіть без заворушень. Спробуй поворушись. Як кажуть російською, «пойди, рискни здоровьем».

Натомість в Україні жодна влада так і не наважилася зламати традиційні схеми годівниць олігархії. Адже в умовах навіть обмеженої свободи слова це загрожувало соціальним вибухом. Ціну за цей острах ми заплатили високу, й платимо її досі. Як і самі обдурені шахтарі.

P.S. Згадана вище концепція «реструктуризації» вуглевидобутку в Ростовській області Росії прийнята в річницю передачі цієї частини Донбасу Росії. До червня 1924 року всі вугленосні пласти Донецького вугільного басейну належали радянській Україні, й місто з промовистою назвою Шахти було адміністративною столицею відповідного округу. Але «пропагандистський фон» сучасної РФ не передбачає інформування своїх громадян про цей факт. А українського «контрфронту» з цього приводу просто не існує.

Ми ж проти пропаганди, ми ж тільки за правду. За будь-яку ціну.

Фото - gigamir.net

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2199
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду