13:30
Четвер, 3 Березня 2016

Про соцмережі, літературу та медіадієту

Довкола нас все більшає інформації й важливо розуміти, що контент кожного медіаканалу має свій термін придатності
Про соцмережі, літературу та медіадієту
Про соцмережі, літературу та медіадієту

Наприклад, є сповіщення на телефоні. Це інформація про інформацію. Воно має значення впродовж однієї секунди. Є повідомлення в Facebook, якими ми так часто обмінюємося. Вони мають значення від однієї хвилини до – максимум – одного дня. Є новини в ЗМІ, які актуальні впродовж 1-2 днів. Є публіцистика: якісь статті втрачають актуальність через тиждень, якісь за місяць, найкращі можуть жити до 10 років. Довше – навряд. А далі є книги. Хороші книги містять інформацію, яка залишиться актуальною впродовж десятиліть чи навіть століть.

Якби я міг поставити одне запитання комусь із великих сучасників, я би спитав, як організована його медіадієта. Мене дуже цікавить ця тема насправді: як зайняті й авторитетні люди пріоритезують різні канали інформації.

Той же Facebook вміло використовує моменти мікронудьги у нашому житті. Ті, коли ми вільні кілька хвилин. Тоді Facebook – це ок. А прочитати три речення із книги – не варіант. Маю визнати, що не читаю книг щодня.

Недавно я відкрив для себе подкасти. Вони дозволяють споживати інформацію навіть тоді, коли мої очі зайняті. Книги я читаю в транспорті – в метро, в таксі, і то тільки тоді, коли не можу при цьому працювати з мейлом. А це чим далі, тим рідше стається. Подкасти слухаю, коли готую їсти, а це заняття також має всі шанси зникнути, бо я тепер також все частіше їм під час бізнес-зустрічей.

Книга – це така річ, в яку дуже багато вкладено роботи. Щоб написати книгу, треба значно довше думати, ніж щоб написати пост в соціальну мережу, незалежно від кількості символів. Тобто питома енергоємність чи то пак інформаційна ємність книги значно більша, ніж той самий показник будь-якого іншого медіа.

З цього я роблю висновок, що читання книг є найбільш ефективним видом читання.

Я намагаюся обмежити своє читання новин у Facebook, натомість читати більше книг. Лінки на статті я теж зберігаю, але кожного разу, коли тягнуся зайти в цей список, ловлю себе на думці, що відкриваю інший – додаток із книгами.

Читання – це звичка. У мене є файл на комп’ютері, а точніше – нотатка в Evernote, яка невпинно росте. Це список книг, які варто почитати. Тому однією з моїх порад є просто вести такий список, і при найпершій нагоді братися за якусь книгу з нього. Марк Цукерберг має цю фішку з викликами року і в 2015-му в нього був «Книжковий клуб» - він читав по одній книзі на два тижні. У нього там хороші рекомендації.

Я читаю книжки в телефоні. Це зручно, він завжди під рукою. А от чудова книга гендиректора компанії Intel Ендрю Гроува лежить в моєму рюкзаку вже два місяці.

Я не помітив, що люди в США читають більше. Скоріше навпаки – деякі мої американські знайомі читають менше, ніж київські. Варто сказати, що чимало моїх друзів в ІТ взагалі є скептичними до читання книг.

Як формат книга не має шансів померти. Ну, як мінімум найближчі 50 років я не уявляю, як це може статися. Потенційно, якщо ми навчимося завантажувати інформацію в мозок, то… Але ні, книга – це не просто інформація. Це діалог читача з автором. Адже ти читаєш книгу й обдумуєш її водночас. У тебе з’являються якісь контраргументи. Тож те, що було в «Матриці», нам навряд загрожує. Ніщо не замінить книги.

Паперові книжки можуть стати фетишем в якийсь момент, але це доволі хороший фетиш, як на мене.

Я й сам вже задумувався про написання книги про те, як різні люди працюють з інформацією, як організовують знання у своєму мозку. Однак зараз багато речей настільки швидко переосмислюються, так оперативно приходять нові знання… Я розумію, що те, що я напишу зараз, за півроку застаріє. Тому поки що за це не беруся.

Про автора:

Ярослав Ажнюк – генеральний директор одного з найвідоміших українських IT-стартапів Petcube. Входить до списку 30 українців, які досягли успіху до 30 років за версією «Forbes Україна». З моменту, коли його товариш Олександр Нескін вигадав гаджет для спостереження та гри з домашнім улюбленцем на відстані, й до продажу пристрою Petcube в супермаркетах США минуло трохи більше трьох років. Зараз компанія стрімко росте, її центральний офіс знаходить в Сан-Франциско, а виробництво – в Пекіні.

Ярослав – киянин, випускник КПІ, засновник ГО «Інтернет-ініціавива», яка проводила освітні семінари про можливості мережі. Зараз живе в Каліфорнії.

Фото - thegadgetflow.com

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
646
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2018 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop