Ілона Довгань відома глядачу насамперед як ведуча новин. У цій ролі вона в різні роки працювала на телеканалах «1+1», «Київ», НТН і ТВі. Вела також програми-інтерв'ю з політиками, виборчі та суспільно-політичні телемарафони. З липня минулого року вона розповідає про найголовніші події дня в ефірі Першого національного (програма «Підсумки дня»).

Але приводом для інтерв'ю став інший проект - «Зроблено в Європі», який стартував на Першому в грудні. Його окрім Ілони Довгань веде Андрій Юхименко. Підготовка програми стала можливою завдяки грантовому фінансуванню - «Зроблено в Європі» створено в рамках інформаційної кампанії «Сильніші разом!» за підтримки Посольства Великої Британії в Україні.

Для пані Довгань тема європейських реформ - не нова. Влітку на телеканалі ICTV виходив цикл спецрепортажів журналістки «Перезавантаження по-європейськи», які вона підготувала як фрілансер за підтримки фонду Богдана Гаврилишина.

«Тоді, трохи менше року тому, ми разом з українськими студентами дізнавалися в шести країнах Європи (не лише ЄС), які їхні реформи та ініціативи можна було би втілити в Україні. У "Зроблено в Європі" ми говоримо лише про ЄС та прагнемо насамперед розповідати, як євроінтеграційні реформи можуть змінити на краще життя звичайних громадян. Адже така роз'яснювальна робота мала проводитися впродовж багатьох років», - розповідає ведуча.

Для зйомок 11-хвилинних випусків, які Перший показує щосуботи, Ілона Довгань та Андрій Юхименко по черзі вирушали до країн Євросоюзу, а також спілкувалися з представниками влади цих країн у Києві. Телеканал планував створити 15 випусків «Зроблено в Європі», однак у відрядженнях ведучі зібрали матеріалу на більшу кількість.

Ілона Довгань розповіла «Детектор медіа», чому тема реформ є також важливою, що її найбільше вразило в Литві та Польщі та чого бракує новинам Першого національного.

- Ілоно, як виникла ідея проекту «Зроблено в Європі»? Це ініціатива каналу чи донорів?

- Я не знаю, чи це організація «Сильніші разом» вийшла на канал, чи навпаки. Мені цей проект запропонувало керівництво, оскільки в мене вже був досвід у цій темі і я хотіла ще щось знімати про реформи, зокрема про успішні закордонні ініціативи, які б надихнути українців.

- Наскільки важливою ця програма є зараз? З одного боку - після перемоги Євромайдану, а з іншого - під час війни.

- На мою думку, тема реформ в українських ЗМІ має бути пріоритетною, дуже важлива для країни зараз. Навіть більше, ніж перипетії внутрішньої політики чи робота парламенту. Розвиток вперед - пріоритетніший, бо ним ми мали займатися впродовж останніх 20 років, а зроблено так мало... Багато європейських експертів казали мені на зйомках, що Україні треба нарешті почати робити реформи, а не тільки говорити про них. Наприклад, відомий польський економіст і політик Лєшек Бальцерович на моє запитання, чи готовий він приїхати в Україну і допомогти нам - сказав, що Україна не потребує імпорту радників, бо в нас багато розумних людей. Тож у нас насамперед має бути політична воля й охочі це робити не на словах. Усе залежить від самих українців.

Зараз багато залежить від журналістів і громадянського суспільства. Ми маємо тримати владу в тонусі, не допускати популізму політиків, моніторити їхню діяльність і, головне, не відступилися, як 10 років тому, а скористатися шансом перезавантажити країну. Цей шанс дався нам дуже великою ціною. А щодо війни і реформ... По-перше, є досвід країн, які пережили війну і зробили реформи, та ж Грузія, наприклад. По-друге, хлопці на фронті мають розуміти, за що вони воюють. Вони мають повернулися в уже іншу, нормальну країну, заради якої люди виходили на Майдан, заради якої українці віддають життя зараз. Тому я вважаю, що просвітницькі програми, передачі про реформи зараз на часі.

- Як ви зі співведучим Андрієм Юхименком розподіляєте країни й теми? Скільки триває відрядження?

- Ми їздимо до Європи окремо, по черзі. Самі вибираємо, які країни хотіли б показати. Свій вибір обов'язково мотивуємо.

Мої відрядження тривали по тижню. Тобто тиждень я на Першому веду новини, а наступного - їду на зйомки програми. Спочатку відбувається планування поїздки, узгодження зустрічей із європейськими експертами, підбираються цікаві родини, проекти - все ретельно продумується. Наприклад, останнього разу, під час поїздки в Литву, я виступала і як продюсер, і як журналіст. По поверненню на нас теж чекає багато роботи - розшифровка матеріалу, написання сценарію, монтаж. Працювати в такому ритмі непросто, але дуже цікаво.

В рамках роботи над проектом «Зроблено в Європі» я побувала у двох країнах - Польщі та Литві. Польщу вибрала, бо це близька нам за менталітетом нація, яка була з нами в соцтаборі, пережила важку кризу 90-х років. Але вони витримали, піднялися, згодом вступили в ЄС. А зараз уже віддаляються від нас дуже суттєво. І економічно, і в розвитку демократії. Я думаю, що нашим людям приклад Польщі - цікавий. Це наші сусіди. Литва  була з нами в СРСР і після вступу в ЄС і НАТО за 10 років провела успішні реформи. Люди там задоволені своїм життям. З Литви ми привезли матеріалу аж на 7 програм. Якщо литовці змогли, я вірю, що і ми зможемо.

Андрій зараз у відрядженні в Угорщині, а до цього відвідав Естонію. Ці країни теж цікаві  українцям.

- Які відгуки про проект ви отримуєте від глядачів?

- Я бачу, що в соціальних мережах повідомлення з випусками програми активно поширюють. Коментують і пишуть повідомлення, дякують за просвітництво, кажуть, що такі програми зараз дуже потрібні. Мені б хотілося, щоб широке коло глядачів побачило наш проект, і взагалі, щоб проектів про успішні реформи було побільше. До речі, всі випуски програми можна переглянути на сайті Першого.

Я думаю, важливо, що в цьому проекті ми розповідаємо про враження від реформ пересічних, простих людей, а не тільки спілкуємося з євродепутатами чи іншими «серйозними людьми», які, ясна річ, хвалитимуть політику своїх країн. Це не всім зрозуміло, не всім цікаво. Зате ми підготували випуск про реформу агросектору в Литві. Там звичайний селянин розповідає: «Мені дали стільки-то десятків тисяч євро від ЄС, я купив собі техніку, але за це я маю виконати низку умов: створити робочі місця, найняти людей на сезонні роботи. Я не маю права її продавати протягом 5 років»... І таких прикладів багато. Важливо це розповідати мовою і на прикладах, близьких для своєї аудиторії.

- Як знімальну групу з України зустрічали за кордоном?

- Приязно. Дуже багато людей запитували нас: чому українці взагалі мають сумніви, чи варто йти в ЄС, чому виник Майдан? «Ви вже давно маєте бути в Європі», - казали нам. Якраз-таки наші сільські господарства побоювалися євроінтеграції, та й політики спекулювали на цій темі, створили певні міфи. Мовляв, наші села не можуть конкурувати з європейськими колегами. Колись і литовські селяни про це хвилювалися. Але за 10 років вони кардинально змінили підходи, село стало успішним. Там нам теж казали, що Україні з її землями та працьовитими людьми не варто боятися - в цій сфері у нас усе вийде.

- Що в цих країнах вас - людину, яка вже займалася темою європейських реформ, найбільше вразило?

- Насамперед підхід до багатьох справ. Навіть прості люди кажуть, що за час проведення реформ у них змінилися погляди. Брюссель не лише дає гроші й запроваджує інші правила й вимоги, а й поширює європейські цінності.

Але варто розуміти, що реформи - це тривалий період, у якому перший етап - не солодкий. Треба бути готовим, наприклад, до підняття тарифів і запровадження економії як на держаному рівні, так і в кожній конкретній родині. Ми ж бачимо, як навіть зараз європейці з багатих країн економлять тепло, воду. Українцям необхідно переглянути деякі погляди й остаточно розпрощатися з радянським менталітетом. Водночас я переконана, що підняття тарифів має гарантувати й підвищення якості наданих послуг та відмову від корупції, щоб реформи не залишалися на рівні лише підвищення цін для людей.

Також вразили певні прикладні речі. Приміром, у Литві 30 мільйонів євро, які ЄС виділило на створення сучасної бібліотеки, не розкрали, вони дійшли до кінцевого споживача. Чи така ж ситуація з коштами на дороги, які, як відомо, є свого роду «обличчям» європейської країни. Автомагістралі в Польщі ремонтують лише раз на 10 років. Все робиться чесно, вочевидь тому, що за процесом стежить велика кількість контролерів. Я бачила їх на власні очі у Варшаві. Для доріг закуповуються справді якісні матеріали - їх теж контролюють із Брюсселя.

Ми помітили також, що нові члени Євросоюзу розумно вибирають, на що їм насамперед потрібні гроші від ЄС. Вважають, що краще взяти кошти на навчання людей - не на рибу, а на вудочку. Внаслідок цього отримують фахівців, які будуть надалі працювали за європейськими нормами - це теж варто взяти на озброєння.

- Телеканал повідомляв, що планує 15 випусків... Тож програма вже добігає кінця. Які теми ви розкриєте в останніх програмах? Чи цікавилися медійною сферою в цих країнах?

- Ми зібрали матеріали на більшу кількість програм. Минулої суботи вже вийшов 16-й випуск. Ще близько місяця «Зроблено в Європі» буде в ефірі. Проте поїздок більше не заплановано - закінчилося фінансування. Я зараз займаюся підготовкою решти програм про Литву. Одна з них стосуватиметься сфери охорони здоров'я - ми побували в інноваційній клініці ядерної медицини у Вільнюсі, яка займається, зокрема, онкозахворюваннями. Її побудували на гроші ЄС. Потім розкажемо про соціальне таксі, систему «єдиного вікна» в мерії, завод сонячних батарей. Усе це фінансується коштом Євросоюзу.

Медійну проблематику теж не лишили поза увагою - побували на суспільному телебаченні в Литві. Я запитувала у його керівника, що він може порадити українцям. Він казав, що тільки одне - нарешті його зробити! За його словами, варто просто створити якісний, нормальний телеканал. Цікаво, що литовський мовник транслює дуже різні програми - не тільки публіцистику та програми на культурні теми, а й шоу. Наприклад, шоу «Зірки з дельфінами». На суспільному ТБ! Або той же «Голос». У них його показує саме суспільний мовник.

- Чи є вірогідність того, що донори продовжать фінансувати проект «Зроблено в Європі»?

- Наскільки мені відомо, проект добігає кінця. Особисто мені дуже б хотілося продовжувати цю тему. І глядачу це потрібно, я вважаю. Просвітницькі програми, передачі про реформи зараз на часі.

- Медіаексперти останнім часом хвалять новини на Першому. Які у вас враження як у ведучої, яка має досвід роботи на комерційних каналах?

- Нам приємно, що експерти відзначають дотримання Першим журналістських стандартів. Можу сказати, що редакція справді ретельно за цим стежить, причому це роблять усі - журналісти, ведучі, редактори. В нас щодня летючки, де колеги нерідко роблять одне одному зауваження. Крім того, працюючи тут, я знаю, що мені не принесуть папірець і не скажуть: «Це має бути сьогодні у випуску», - без пояснення причини. Мої запитання для гостей студії ніхто не вичитує: в принципі, як і раніше. Бувало, що гість після якогось гострого запитання йшов ображеним, але цим тут не переймаються, бо така журналістська робота.

Однак є складні моменти - вони стосуються насамперед якості роботи. Маю на увазі й технічний аспект - у нас тут не найкраща техніка, і не те фінансування, що на комерційних каналах. Не секрет, що на Першому працює багато молодих працівників, для яких НТКУ - перше місце роботи. Їх треба ще трохи вчити, перевіряти, радити. Тому, щоб помилки не потрапляли в ефір і все було цікаво й якісно - доводиться хвилюватися й енергії витрачати більше, ніж коли це вже сталий колектив із досвідченими професійними кадрами, з усіма технічними сучасними забаганками. Але ми всі стараємося робити якомога кращий продукт за тих умов, які маємо.

- Ілоно, які ще проекти за вашої участі плануються на новий сезон?

- Поки нічого конкретного не можу анонсувати. Я залюбки робила б щось іще про реформи. Також дуже люблю формат інтерв'ю, тому запропонувала керівництву свої ідеї на цю тему. Побачимо, що вони скажуть, і коли канал матиме змогу підготувати новий проект. Мені б дуже хотілося робити щось іще крім новин. Те, що і глядачу потрібно, і самій цікаво. Треба рухатися далі.

Фото надані прес-службою Першого національного