Нещодавнє створення Кременчуцької медіа-профспілки, а потім і спільний семінар 7 серпня, проведений київськими і кременчуцькими профспілковцями, свідчать, що сакраментальне словосполучення „журналістська солідарність” не така вже примарна й нездійсненна річ. До речі, такою собі „об’єднавчою силою” на семінарі стала присутність серед журналістів єдиного представника роботодавців, що додавав динаміки дискусії. Саме з взаємин між роботодавцями і профспілкою ми вирішили розпочати бесіду з головою Київської незалежної медіа-профспілки Сергієм Гузей.



- Роботодавець і профспілка. Які стосунки пов’язують їх? Чи можна сказати, що профспілка знаходиться в опозиції до роботодавця?



- Мені важко сказати, які це будуть стосунки в майбутньому: чи це буде опозиція, чи конфронтація. В ідеалі це має бути співпраця з роботодавцем і позиціювання профспілки як представницького органу найманих працівників - журналістів.

На даному етапі, думаю, у нас більше підстав для співпраці, ніж для якогось протистояння. Оскільки дуже багато моментів журналістської роботи потребує реформування в економічній площині, зокрема, діяльність ЗМІ як підприємств. Ще досі побутує думка, що газета, радіо, телебачення – це не підприємство, тобто стосунки між журналістами і видавцями не розглядаються як стосунки між найманими працівниками і роботодавцями.

- Ця співпраця між роботодавцем та профспілкою взаємовигідна?



- На мій погляд, так. Наприклад, питання легалізації зарплат зачіпає такі моменти, як оподаткування ЗМІ, відрахування до фондів соціального страхування та багато інших моментів. Зараз роботодавці стверджують, що легалізувати зарплати неможливо, немає економічних умов. Але чекати, доки вони з’являться самі по собі безглуздо. Тому зараз можна знайти моменти для співпраці, якщо об’єднання роботодавців і профспілки разом почнуть ініціювати якісь реформи в цій площині. Можна спільно виходити з ініціативами по зміні системи оподаткування ЗМІ, зміні системи соціального страхування працівників мас-медіа.

- Чи є приклади в європейських країнах, де така співпраця вже існує?



- У французів є спільна комісія, куди входять роботодавці і журналісти. Ця комісія вирішує всі питання, що стосуються роботи журналістів. Це не стільки творчі питання, скільки виробничі та професійні. Якщо виникає якийсь конфлікт, його розглядають на цій комісії. Таким чином організована саморегуляція в сфері ЗМІ. Аналог такої роботи є і в Німеччині – це комісія з преси. Орган, який самостійно вирішує всі внутрішні питання, які стосуються не лише цензури, журналістської етики, а й стосунків між журналістами і видавцями.

У нас досі немає нормальної великої профспілки журналістів, яка могла б представляти інтереси журналістів як найманих працівників. Існує декілька невеликих профспілок. Наша профспілка поки що теж обмежена в своїх можливостях. Профспілка працівників культури, куди входять багато журналістів державних, комунальних ЗМІ теж ніяким чином відкрито не відстоює права та інтереси власне працівників ЗМІ.

- До речі, якими будуть відносини між медіа-профспілкою та спорідненими організаціями?



- Потенційно ми за співпрацю з такими профспілками. Але поки що важко говорити про якісь конкретні моменти. Я думаю, восени, коли буде проходити об’єднавчий з’їзд Незалежної медіа-профспілки, ми запропонуємо всім регіональним профспілкам, які з’явилися у цей час, взяти в ньому участь. Можливо, хтось із них зголоситься вступити у це об’єднання профспілок. Таким чином ми зможемо працювати разом. З самостійними профспілками ми зможемо говорити про якісь спільні моменти. У першу чергу, це легалізація зарплат журналістів, ведення галузевих тарифних переговорів в сфері оплати роботи працівників ЗМІ, юридичний і фізичний захист журналістів.

В Донецьку існує профспілка, яка утворилася на два роки раніше нашої. Зараз вони мають непоганий досвід створення біржі праці для журналістів. Це лише один з моментів, важливих для журналістів. Разом ми зможемо зробити більше.

- Зараз часто нарікають на відсутність журналістської солідарності. Що може об’єднати журналістів?



- Найлегший спосіб – створити єдиний ринок ЗМІ, тобто єдині економічні та соціальні умови, в яких функціонуватимуть всі мас-медіа. Тоді стане зрозумілим, що журналіст - це не революціонер, не пропагандист, не агітатор. Це найманий працівник. Його різниця між будівельником, металургом чи хіміком в специфіці його роботи. Він творчий працівник. Він виробляє інформацію. У нас ще досі з часів перебудови живе легенда, що журналіст – надсвідомий громадянин, надлюдина і тому на нього КЗОТ, колективні угоди, соціальний захист не розповсюджуються.

- А що в такому разі згуртовує членів медіа-профспілки?



- На мій погляд, у першу чергу їх об’єднує бажання спільно відстоювати свої повсякденні інтереси – зарплату, стабільність своєї роботи, перспективи професійного зросту, професійного самозбереження.

Дуже часто виникає питання суспільної місії профспілки. На мою думку, ця місія вибудовується з інтересів кожного конкретного члена профспілки. Начебто ці інтереси дуже прості, чіткі і зрозумілі – зарплата, робота, соціальний захист, професійна незалежність. Але якщо це все об’єднати в десятки, сотні, тисячі журналістів, це і буде суспільна місія профспілки. Є велика професія – журналіст. Але поки що ця професія незахищена. Її не буде захищати ні роботодавець, ні держава, ніхто, крім самих журналістів. Наша місія полягає в тому, щоб пояснити суспільству, чому журналістам потрібен захист і який саме захист потрібен.

Під час нещодавньої зустрічі з журналістами в Кременчуці прозвучало питання, чи можуть журналісти з конкуруючих ЗМІ бути в одній профспілці. Я вважаю, що можуть. Бо питання конкуренції – це питання існування ЗМІ як бізнесу. А питання солідарності журналістів стосується якихось фундаментальних основ нашої професії. Кожен журналіст має бути впевнений, що в якому б ЗМІ він не працював, його інтереси будуть захищені. І в цьому полягає мета існування профспілки.

- Медіа-профспілка об’єднує журналістів різних політичних напрямків. Часто її пов’язують з якоюсь політичною силою. Чи може профспілка займатися політикою?



- Колись я чув такий вислів: бути поза політикою – це теж політика. Не можна сказати, що профспілка не займається політикою. Вся наша діяльність – це політика журналістів. Ми не претендуємо на місце у Верховній Раді, Кабінеті Міністрів чи Верховному Суді. Але ми хочемо, щоб політики враховували наші інтереси. Незалежно від того, яка політична партія приходить до влади. Для мене особисто всі політики однакові: навряд чи їх можна занести до друзів журналістів. Але ми можемо з ними співпрацювати.

- Чи вдалося за час існування профспілки виробити якісь реальні механізми захисту інтересів журналістів?



- За вісім місяців ми змогли для себе вичленити головні напрямки нашої роботи: яким чином відстоювати легалізацію зарплат, як захищати соціальні інтереси журналістів, лобіювати законодавчі зміни, в яких зацікавлені журналісти. Реально це працює. Адже найлегше захистити колективні інтереси. Коли в якомусь ЗМІ значна частина журналістів висловлює якусь спільну мету, її досить легко досягти.

Для прикладу можна згадати події в агенції УНІАН, де колективні дії призвели до того, що журналісти змогли відстояти свої права. Чи ситуація в УТ-1, коли під виглядом реорганізації намагалися скоротити значну кількість журналістів, які не подобалися керівництву телекомпанії. Хоча членів профспілки там було дуже мало, але вони діяли колективно. Тому вдалося уникнути цього свавільного скорочення. У профспілки є можливість через законодавство, через юридичні механізми захищати інтереси колективу. Що стосується індивідуального захисту, у нас поки що мало досвіду, але можливостей для цього не бракує.

- Чи може до КНМП звернутися за допомогою журналіст, який не є членом профспілки?



- Однозначно сказати важко. Це питання потрібно вирішувати в індивідуальному порядку. Тому що будь-який захист потребує коштів, які формуються за рахунок членських внесків і надходжень від фондів. Витрачати ці кошти ми маємо за затвердженими програмами. Адже профспілка не благодійна організація.

Якщо людина звернеться до нас, у першу чергу ми запропонуємо їй вступити до профспілки. Наші двері відчинені – будь-який журналіст у будь-який момент може стати нашим членом. Якщо в нього виникли проблеми і він потребує нашого захисту, ми готові прийняти його і надати допомогу.

- Яким чином член профспілки може дізнатися про те, як використовуються профспілкові кошти?



- Можливостей досить багато. Існує Ревізійна комісія, склад якої обирається на загальних зборах. Ці люди працюють окремо від Комітету. Вони мають повноваження у будь-який момент перевірити всю профспілкову бухгалтерію. Потім вони звітують на загальних зборах про результати своєї перевірки. Таким чином загальні збори на кожному етапі можуть контролювати фінансовий бік нашої діяльності. Про витрату коштів члени профспілки можуть дізнатися на загальних зборах – це відкрита інформація.

Згідно зі статутом, кожен член профспілки має право дізнатися, куди витрачаються його внески. Думаю, що перед наступними загальними зборами ми надрукуємо фінансовий звіт.

- Майже одразу після створення київської профспілки, нею зацікавилися регіони. Які проблеми стали поштовхом для створення журналістських профспілок у регіонах?



- Спільний момент для всіх регіонів – легалізація зарплат, оплата праці. В багатьох ЗМІ, особливо комунальних, дуже низькі зарплати. В комерційних ЗМІ, які успішно працюють на ринку, журналісти дуже часто отримують гроші нелегально чи напівлегально, до того ж, роботодавці не завжди дотримуються соціальних гарантій, яких потребують працівники мас-медіа. Спільна проблема для всіх журналістів – побоювання втратити своє робоче місце. Дуже багато ЗМІ постійно балансують на грані свого існування і журналісти, які там працюють, увесь час почуваються невпевнено.

Але поштовхом для створення профспілок у кожному регіоні стали якісь окремі події. Наприклад, в Сімферополі це було пов’язано з конфліктом на ДТРК „Крим”, де намагалися ввести цензуру. З такої ж причини виникла профспілка у Севастополі – у газеті „Панорама Севастополя”. У Чернігові комплекс якихось різних професійних, економічних, етичних моментів спричинив до об’єднання журналістів. Але найбільш успішно побудова профспілок відбувається там, де ці конфлікти уже сталися, де журналісти на власному досвіді відчули, що треба щось змінювати. У тих регіонах, де великих конфліктів не було, бажаючих об’єднатися багато, але справа просувається дуже повільно.

Нам варто власним прикладом довести, в чому різниця між нашою профспілкою та іншими об’єднаннями журналістів. Наприклад, НСЖУ – творче об’єднання, яке, згідно законодавства, має певні обмеження у своїх діях. Наша організація – це професійна спілка, яка має право вести переговори з встановлення мінімальної зарплати журналістам, вимагати легалізації зарплати, лобіювати законодавчі зміни щодо соціальних умов роботи медійників, медичного страхування, пенсій тощо. Наближається час, коли може статися роздержавлення комунальних та державних ЗМІ, і всі ці проблеми набудуть особливої актуальності.

- До речі, яка позиція профспілки у процесі роздержавлення мас-медіа?



- Наша позиція однакова для всіх можливих проектів роздержавлення. При прийнятті будь-якого варіанту проекту з роздержавлення ми будемо вимагати максимального захисту прав найманих працівників мас-медіа. В будь-якому разі ці люди не повинні опинитися на вулиці без коштів для існування.

Існує декілька варіантів концепції роздержавлення: або це буде продаж в приватні руки, або усуспільнення преси, або створення зразків громадської преси чи телебачення з тих комунальних та державних ЗМІ, які зараз існують. У будь-якому випадку ми вимагатимемо захисту робочих місць. Якщо десь потрібно буде провести реорганізацію, скорочення чи заміну штату, ми будемо пильно стежити, щоб все відбувалося законно. Більше того, якщо десь закон не захищає інтересів журналістів, ми вимагатимемо цього захисту.

Профспілка обов’язково братиме участь у роботі над законопроектами, що готує Комітет зі свободи слова. Ми вивчимо цей законопроект і, якщо буде потрібно, внесемо пропозиції на захист прав журналістів. Адже проблеми часто виникають уже після того, як закон прийнятий і підписаний президентом, а тоді виявляється, що журналісти від цього закону страждають. Треба випереджати події і робити все можливе, щоб закони, невигідні журналістам, не приймалися.

- Чи налагоджені якісь партнерські стосунки з громадськими організаціями? Хто підтримує медіа-профспілку?



- За час нашого існування було дуже багато громадських організацій, з якими контактувала профспілка. Зараз наш найкращий закордонний партнер – Британська спілка журналістів. Це велика профспілка, яка має більш ніж сторічний досвід роботи. Ми вже провели спільний семінар у Києві. І зараз готується велика серія семінарів з розбудови профспілок в Україні за участі британських колег. Також ми намагаємося налагодити партнерські стосунки з Профспілкою журналістів Німеччини. Готується програма семінарів для українських профспілковців за участі німецьких фахівців.

Крім низки семінарів у наших найближчих планах – проведення об’єднавчого з’їзду, на якому регіональні та київські організації утворять єдину Всеукраїнську медіа-профспілку. Ми вже розробили програму з розвитку та розбудови регіональних профспілок. Маємо надію, що в найближчі два-три місяці пройдуть збори та реєстрація ще в деяких регіонах України, і таким чином ми наберемо необхідну кількість регіональних організацій, щоб створити загальноукраїнське об’єднання.

Після з’їзду ми маємо намір звернутися до Міжнародної федерації журналістів, з якою нас пов’язують попередні домовленості, щоб прес-карти, які видаватиме наша профспілка, набули захисту МФЖ. Ми будемо домагатися, щоб на цьому етапі якась журналістська організація представляла наші інтереси у цій міжнародній організації. Можливо, це буде НСЖУ, яка вже входить в Міжнародну федерацію журналістів. І, врешті-решт, наша остаточна мета – стати повноправним членом МФЖ.

Ще одним напрямком міжнародної співпраці буде активна робота по захисту прав журналістів у період виборчої кампанії. Не треба бути ясновидцем, щоб сказати, що проблеми виникати будуть. Восени, думаю, збільшиться кількість випадків тиску на журналістів, звільнень. Ми не будемо обмежуватися діями всередині країни, а залучатимемо всі міжнародні впливові організації для того, щоб тиснути на уряд нашої держави і вимагати від нього дотримуватися законів.

Ми розвиватимемо співпрацю з такими НО, які активно працюють з Європейським судом, щоб за необхідності звертатися до них для захисту журналістів.

- Які проекти запускатиме профспілка найближчим часом?



- У найближчих планах профспілки запустити програму медичного страхування для журналістів. На мій погляд, це етапна річ в діяльності профспілки. Тому що зараз немає жодної великої програми, яка б діяла на території всієї України і яка б захищала соціальні інтереси журналістів. А потреба у пристойному медобслуговуванні серед журналістів висока, бо специфіка нашої професії дуже часто пов’язана з відрядженнями, де ризик захворіти досить високий.

В ідеалі ми хотіли б бачити цю програму спільною програмою роботодавців і профспілки. Роботодавці теж зацікавлені в тому, щоб їх працівники працювали, а не сиділи на лікарняних. Думаю, що ми зможемо долучити до цієї програми „просунутих” роботодавців. Кошти для страхових внесків невеликі – мова йде всього про 10 гривень на місяць з кожного застрахованого. Частину цих коштів може платити профспілка – за рахунок членських внесків, частину – роботодавець. До того ж, ми вивчаємо можливість залучити кошти з фондів соцстрахування. В законодавстві закладені певні витрати на медогляд, профілактику захворювань, на лікування. Але куди зараз йдуть ці кошти – невідомо. Тому що журналісти в цих фондах не представлені.

Крім того, планується велика кампанія з легалізації зарплати і введенні мінімального галузевого тарифу на оплату праці працівників ЗМІ. Одеська, Дніпродзержинська і Київська профспілки налаштовані на те, щоб підготуватися і вийти на проведення галузевих тарифних переговорів. Мінімальна зарплата журналістів повинна бути не нижчою, ніж мінімальний прожитковий рівень в країні. В подальшому ми будемо вимагати, щоб мінімальна зарплата журналістів в кожному регіоні відповідала прожитковому рівню в цьому регіоні. В глобальному сенсі профспілка домагатиметься створення нормальної тарифної сітки (відповідно до мінімальної зарплати) для оплати праці журналістів відповідно до їх кваліфікації.

- Профспілкою розробляється програма підвищення кваліфікації журналістів. В чому вона полягає?



- Це комплексна програма, яка має вирішити певну кількість різних проблем. Зараз журналістів часто звинувачують в непрофесійності. Певним чином це справедливі докори. Але чи вина це журналістів? Ні. Змінилась сама професія. Нові ЗМІ вимагали нової робочої сили. І ця робоча сила приходила з вулиці. Проблема не в тому, що люди прийшли з інших професій, а в тому, що їх нічому не навчали. Тому профспілка поставила мету створити систему підвищення кваліфікації. Людина, яка вже працює в якомусь ЗМІ, зможе підвищити свою кваліфікацію, пройшовши якесь навчання. Такі інститути існують у всіх розвинутих демократичних країнах. У нас є ідеї, є інститути підвищення кваліфікації, але вони поки що не працюють на всю Україну. Не думаю, що профспілка буде створювати якийсь власний інститут, в цьому немає потреби. Але ми вже ведемо переговори з різними організаціями, які мають освітні програми для журналістів, щоб створити пул організацій, який би в комплексі давав можливість підвищувати кваліфікацію. На осінь вже плануються спільні з Академією української преси освітні семінари для журналістів, в яких профспілка буде мати квоту для своїх членів.

У наших планах розробити сертифікати, які би визнавалися як роботодавцями, так і різними установами. Тоді можна буде включити в роботу і тарифну сітку з оплати праці журналістів. Тоді система підвищення кваліфікації буде приводом для підвищення зарплати.