Останнім часом не тільки посилилась активність тих організацій, які займаються авторськими правами в Україні. А й нарешті і в нашій державі їхній голос стає почутим – і не стільки завдяки виграним судовим справам, підкреслимо, скільки завдяки активній роз’яснювальній роботі, яку ведуть фахівці цієї справи з усіма зацікавленими особами.



Тому „Детектор медіа” вирішила продовжити знайомство наших читачів як з сучасним станом захисту авторських прав в Україні, так і з конкретними проблемами і структурами, які цим займаються.



Сьогодні ми розмовляємо з директором ДП УААСП Сергієм Бондаренком.



Нагадаємо читачам „Детектор медіа”, що Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав» Міністерства освіти і науки України (ДП УААСП) створено у 2000 році на базі Державного агентства України з авторських і суміжних прав при Кабінеті Міністрів України, правонаступником якого воно є у частині колективного управління майновими правами авторів.

ДП УААСП підпорядковано Державному департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Головним завданням ДП УААСП є забезпечення колективного управління майновими правами авторів. Воно справедливо вважається однією із найпотужніших в Україні організацій у сфері захисту авторських прав. За словами Сергія Бондаренка, поки що інспектори борються за права авторів тільки засобами роз’яснення українського законодавства. Вони працюють майже у всіх регіонах країни.

Як повідомили „Детектор медіа” в прес-службі Держдепартаменту інтелектуальної власності, зокрема, їхні інспектори, що працюють разом із інспекторами Агентства, побували вже більше, ніж в 60 регіональних телерадіоорганізаціях. В ДП УААСП також ведеться технічний моніторинг телерадіоефіру. Стосовно застосування законодавства УААСП готується до спільних нарад, зокрема, і з представниками Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Попри це в агентстві відзначають певну відсутність поваги до авторського права серед телерадіоорганізацій, і поки інспектори ведуть роз’яснювальну роботу, юридичний відділ Агентства підготував до судового розгляду більше 50 справ, пов’язаних із захистом прав авторів.

- В країні вже склався міф про те, що у нас найкраще законодавство у сфері захисту інтелектуальної власності, однак, автори часто скаржаться саме на його недосконалість.

- По-перше, ми маємо Конституцію України, стаття 54 якої проголошує, що кожен громадянин має право на результати своєї творчої діяльності, а також на захист інтелектуальної власності, авторських прав та пов’язаних із ними моральних і матеріальних інтересів. По-друге, ми маємо Закон України «Про авторське право і суміжні права». Я вважаю, що на даний час в Україні створено належну законодавчу базу в галузі авторського права, яка відповідає вимогам міжнародних стандартів. Вона включає і згаданий Закон, і відповідні норми Адміністративного, Кримінального, Цивільного Кодексів України.

Сьогодні основним є питання саме реалізації норм законодавства, щоб вони ефективно запрацювали. З цією метою ми активно співпрацюємо з органами державної влади, які мають слідкувати за дотриманням норм чинного законодавства з авторського права. Разом з Держдепартаментом інтелектуальної власності проводимо консультації з правоохоронними та судовими органами стосовно застосування законодавства. Зокрема, нагальним є на сьогоднішній день обговорення та узагальнення Верховним Судом України практики розгляду справ, що торкаються захисту прав автора. Плануємо провести спільні заходи з представниками Верховного Суду України, Генеральної прокуратури України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Отже, у кожному конкретному випадку наше агентство має стати для автора тією організацією, що може реально відстоювати його права.

Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі дозвольте мені вживати зазначену назву одним словом – Закон) автору належать майнові та особисті немайнові права.

До особистих немайнових авторських прав, що не можуть бути передані іншим особам, належить право вимагати визнання свого авторства, забороняти згадування свого імені, вибирати псевдонім, протидіяти будь-якій зміні твору.

До майнових прав автора, що можуть бути передані у користування іншій особі, належить виключне право автора дозволяти або забороняти використання твору будь-яким способом. Автор може надати дозвіл на використання твору на підставі авторського договору. Зміст та порядок укладання авторського договору регулюється Законом.

Саме реалізація майнових прав дозволяє автору отримати належну матеріальну винагороду за його творчу працю.

Автор може опікуватися використанням своїх творів самостійно, через свого представника або через організації, що отримали назву організації колективного управління.

- Які функції та повноваження мають організації колективного управління?

- Колективне управління майновими правами авторів існує тоді, коли автори не в змозі самостійно прослідкувати за використанням їхніх творів.

Наприклад, десятки тисяч творів авторів з усього світу використовуються радіостанціями, телерадіокомпаніями, в мережі Інтернет, на концертних майданчиках, у театрах, барах, кафе, ресторанах тощо. І важко уявити, що автор у змозі простежити, яким чином усюди використовуються його твори.

Тому автори – композитори, письменники, художники та інші – об’єднуються в організацію, яка від імені авторів надає дозволи всім бажаючим використовувати їх твори, а користувачі, звернувшись до такої організації, можуть отримати дозвіл на використання творів авторів.

Організації по колективному управлінню майновими правами авторів не є феноменом сучасності. Вони – продукт еволюції авторсько-правових відносин. Перша класична організація колективного управління майновими правами авторів виникла у Франції в ХІХ столітті, і до кінця цього століття такі організації були створені майже в усіх розвинених країнах Європи.

Як показує практика інших держав, організації з колективного управління майновими правами авторів можуть бути приватними, громадськими незалежними організаціями або державними відомствами, що взяли на себе такі функції, залежно від обставин, вимог або умов у конкретних країнах.

Законом України «Про авторське право і суміжні права» також передбачена можливість створення в нашій державі організацій, що управляють майновими правами авторів на колективній основі, як у державній, так і недержавній формах.

Такою організацією є ДП УААСП, яке здійснює управління майновими правами авторів музичних, музично-драматичних, драматичних, літературних творів згідно з укладеними з ними договорами. На даний час ДП УААСП має близько трьох тисяч договорів з вітчизняними авторами про передачу в колективне управління ДП УААСП їх майнових прав.

ДП УААСП представляє не тільки інтереси українських авторів, а й зарубіжних авторів. Здійснюється це на підставі угод про взаємне представництво інтересів з організаціями по колективному управлінню інших держав.

На сьогоднішній день наше агентство має близько 40 угод про взаємне представництво інтересів з авторсько-правовими товариствами Франції, Італії, Аргентини, Греції, Туреччини, Іспанії, Ірландії, Польщі, Естонії, Латвії, Угорщини, Болгарії, Республіки Македонії, Вірменії, Росії, Чехії, Словаччини, Грузії, Молдови, Казахстану.

Укладати такі угоди ми маємо право як член Міжнародної конфедерації товариств авторів і композиторів – СІЗАК, що об’єднує більш ніж 200 авторсько-правових товариств зі 100 країн світу.

Таким чином, ДП УААСП має повноваження представляти на території України інтереси десятків тисяч українських і зарубіжних авторів.

Музичні, літературні, драматичні, музично-драматичні твори українських та зарубіжних авторів, інтереси яких представляє ДП УААСП, складають репертуар агентства. Кількість цих творів нараховує сотні тисяч.

- Як здійснюється збір авторської винагороди?

- Збором авторської винагороди серед організацій-користувачів за використання творів літератури і мистецтва в усіх областях України, містах Києві, Севастополі займаються інспектори ДП УААСП.

Розподіл та виплата авторської винагороди здійснюється на підставі звітів про використані твори, які згідно з Законом надаються їх користувачами.

ДП УААСП розподіляє винагороду не лише тим авторам, які мають з нами договір. Інспектори агентства мають право також збирати кошти за використання творів авторів, що не передали нам в управління права. Якщо за звітами користувачів на рахунок агентства надходять гроші за використання творів невідомих авторів або авторів, які не передали в колективне управління свої права, ДП УААСП вживає заходів до розшуку цих авторів та в подальшому виплати їм належної винагороди.

Таким чином, організаціям-користувачам творів не треба шукати кожного окремого автора, твір якого вони хочуть використати. Слід просто звернутися до нашої організації, укласти з нами договір. Тому ще раз повторюю, що організації по колективному управлінню майновими правами авторів є однією з найбільш ефективних ланок в сучасній системі захисту авторських прав.

- Як визначається розмір авторської винагороди?

- Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» та згідно з договорами між ДП УААСП та користувачами вони зобов’язані надавати до агентства звіти про використання творів авторів. У договорах з користувачами обумовлюються ставки авторської винагороди, що мають бути не менше мінімальних ставок авторської винагороди, передбачених законодавством - йдеться про постанову Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003р. № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав”. До недавнього часу діяла постанова Кабінету Міністрів України від 18 листопада 1994 року № 784 “Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва”. Ставки авторської винагороди різні для різних користувачів творів.

- Агентство декларує також і захист прав авторів. Яким чином ви це здійснююте?

- Так. Наше агентство опікується захистом майнових прав авторів. Це включає в себе проведення роз’яснювальної роботи серед користувачів з питань авторського права, а також виявлення порушень прав автора, усунення їх та притягнення порушників до відповідальності.

Серед тих, хто не сплачує авторську винагороду, багато телерадіоорганізацій, організатори виступів гастрольних колективів, бари, кафе, ресторани, нічні клуби. Навряд чи можна говорити про те, що згадані користувачі дотримуються положень Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Разом з тим, наприклад, оператори кабельного телебачення України, які об’єднались у Спілку кабельного телебачення, уклали договори з Українським агентством з авторських та суміжних прав про виплату авторської винагороди.

- Як ви виявляєте факти порушення авторських прав?

- Ми використовуємо різні методи виявлення порушень. Одним з таких методів є створена система моніторингу телерадіопростору України. Фахівці відслідковують використання творів у телерадіопрограмах України і передають зафіксовану інформацію до юридичного відділу ДП УААСП.

На сьогоднішній день у провадженні юридичного відділу знаходиться більше 50 справ, пов’язаних із захистом прав авторів. Це свідчить, що факти порушень авторських прав мають місце.

Наприкінці 2002 року на виконання Указу Президента України від 27 квітня 2001 року № 285/2001 “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” в Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (Держдепартамент), якому підпорядковано ДП УААСП, створено новий підрозділ державних інспекторів з питань інтелектуальної власності – управління контролю за дотриманням законодавства у сфері інтелектуальної власності.

Діяльність державних інспекторів інтелектуальної власності Держдепартаменту та інспекторів ДП УААСП здійснюється у повному контакті, їх співпраця спрямована на захист прав інтелектуальної власності, зокрема, авторського права і суміжних прав.

- З якого моменту автор може претендувати на захист авторського права?

- Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Суб’єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Держдепартаментом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1756 “Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір”.

Держдепартамент складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій. За підготовку до державної реєстрації сплачуються збори, розміри яких визначаються згаданою постановою. Про реєстрацію авторського права на твір Держдепартаментом видається свідоцтво.

- Чи захищає Закон авторську ідею?

- Згідно із Законом, правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

- Дуже часто автори стикаються з тим, що подають свої роботи на будь-які конкурси, особливо, в галузі реклами, або конкурсів телепроектів, отримують відмову. А потім з’ясовується, що їх ідеї стали основою для, наприклад, рекламної кампанії цієї фірми. Або були використані у чужому телепроекті. Що ви порадите у такому випадку?

- Однозначно сказати складно. Хоча способи захистити інтелектуальну працю існують. Можливо, скористатися таким способом, як укладання попередньої угоди із організаторами конкурсу. Або потрібно шукати шляхи вираження та фіксації ідеї у якійсь формі.

- Як законодавство регламентує захист авторського права журналістів?

- До об’єктів авторського права належать літературні, письмові твори белетристичного, наукового, технічного та публіцистичного характеру (книги, брошури, статті тощо).

Тобто Закон ставить творчу працю журналістів у ряд з іншими авторами, і його положення в рівній мірі розповсюджуються на журналістів.

Разом з тим, є декілька норм Закону, які, враховуючи специфіку роботи журналістів, врегульовують відносини, що виникають при створенні ними творів, по-особливому. Так, відповідно до пункту 3 статті 13 Закону, право на інтерв’ю віднесено до співавторства. Співавторами інтерв’ю є особа, яка дала інтерв’ю, та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв’ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв’ю.

Майнові права можуть бути передані (відчужені) іншій особі. Згідно із Законом передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. Але пунктом 1 статті 33 Закону робиться виключення саме для журналістів: в усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

Крім того, журналісти, як правило, створюють твори у порядку службового завдання. Тому хочеться звернути їх увагу на те, що статтею 16 Закону (“Авторське право на службові твори”) передбачено, що авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору. Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Хочеться особливо наголосити, що ефективний захист прав авторів залежить від самих авторів, від їх знання положень Закону України «Про авторське право і суміжні права». Тому я б порадив всім авторам перед тим, як здійснити будь-які дії, пов’язані з реалізацією їх авторських прав, звернутися до юридичної консультації, до фахівців-юристів. Тільки тоді можна гарантувати ефективний захист їх прав.

Читайте також:

Україні потрібні спеціалізовані суди з інтелектуальної власності.