У що це вилилося, доволі наочно видно з авантюри підвищення пенсій чи спроби зіграти у так званий замах на життя в Івано-Франківську. І все це вилилось у те, що екс-губернатор області став втрачати очки навіть в Донецьку. За останніми неофіційними даними, отриманими в кулуарах Донецької облдержадміністрації, рейтинг Ющенка в області стрімко зростає і наближається до 9-10%. Рейтинг прем’єра почав сповзати вниз, хоча й дуже повільно. Усе це не могло не хвилювати обласне керівництво, яке за передвиборними проблемами несподівано зіткнулось з неготовністю комунального господарства до зими в багатьох містах і з швидким ростом цін. Фактично не вдалося виконати обіцянку знизити ціни на хліб, а тим часом значно підвищилися і ціни на м’ясо та молоко, досягши рівня росту до 60-100% в різних містах області. Крім того, вересневе підвищення зарплат не зачепило велику групу бюджетних працівників, в основному з органів місцевого самоврядування, хоча й було широко оголошено про підвищення їхніх зарплат аж на 17%. Більш того, їх не зачепило й попереднє підвищення зарплат, а давно обіцяне вирівнювання міжпосадових окладів так і залишилося в галузі фантастики. А саме на них покладено завдання забезпечити переможну ходу Януковича в президенти в донецьких краях.

У цих умовах штаби Януковича змінили тактику дій. Перш за все, обласна преса знову взялася активно дискредитувати основного опонента прем’єра. Флагманом у цьому виступає газета “Свободное слово” (в Донецьку більш відома як “СС”). Створена соціал-демократами Василя Онопенка, завдяки редактору В.Каверіну вона дуже швидко стала ручною для облдержадміністрації. І ось новина. З першого жовтня газета виходить з першого номера, пройшовши перереєстрацію в управлінні преси й інформації Донецької облдержадміністрації. Тепер її засновник той же Володимир Каверін. Цікаво те, що саме свідоцтво про реєстрацію було теж видано 1 жовтня. Тобто все вирішувалось, як кажуть, з коліс. Адже Онопенко щосили намагався повернути собі газету, яка вважалась партійним органом, а фактично працювала проти есдеків. Не дивно й те, що всі матеріали першого ж номера спрямовані проти Ющенка. Переконаний „антикомуніст” Каверін навіть став передруковувати матеріли з газети “Комуніст”, аби лише вони були спрямовані проти Ющенка (передрук з газети “Комуніст” №75 – “Коричневий демарш”). Не обійшлось і без інтерв’ю сумнозвісного “технічного кандидата” Базилюка з наклепами в бік дружини В.Ющенка та брудними натяками на її зв’язок з американськими спецслужбами.

Наклад газети – 12 тисяч. Щоправда, у кіосках її практично ніхто не бере. Виручають, за словами кіоскерів, штаби Януковича, викупаючи та роздаючи на підприємства частину тиражу.

Не менш таємнича й інша газета – ”Вибір 2004”, перший номер якої вийшов 20 вересня. Видрукувана на поліграфічній базі ЗАТ “Киевские ведомости” накладом у 100 тис. примірників, вона не має ні свідоцтва про реєстрацію, ні адреси редакції, ні редактора, ані жодних інших вихідних даних – за винятком вказівки на відповідального за випуск Булгакова Ю.К. Мабуть, з поспіху на Донеччину надійшла велика партія цього випуску українською мовою. Так що у тих колах, для яких її призначали, а саме – проросійськи настроєних донеччан, вона не спрацювала. В основі її публікацій – заклик прем’єр-міністра встановити громадський контроль над використанням бюджетних коштів. Навіть у твердолобих прибічників “єдиного” це викликало скептичну посмішку. Кого-кого, а Януковича в області знають надто добре.

Приєдналися до підтримки Януковича й російські видання. Останнім часом область наводнили випуски московської газети “Русский вестник”, якою опікується Московський патріархат. У газеті поряд із звичними для видання статтями шовіністського штибу – матеріали на підтримку Януковича (наприклад, №18 з матеріалом “Русские организации – за В.Ф.Януковича”).

Не відстають і традиційно донецькі ЗМІ. У вересні в провідному антиющенківському виданні ”Донецкие новости” з’явився репортаж “Симоненко гордится своей “кольчужной“ родиной” (№37 за 16–22.09.2004). У газеті, підконтрольній, як говорять, Борису Колєснікову (голова облради) та Геннадію Васильєву (генпрокурор), з’являється подібний репортаж про поїздку лідера комуністів у Донецьку область. Головна тема: жорстока критика комуністом Віктора Ющенка та його соратників. Головний комуніст не переймався доказовістю своїх висновків. Наприклад: ”Порошенко скупив цукрову промисловість і тому високі ціни на цукор”, про Бродського – “Миша, не бреши и отдай детям деньги” тощо. Чого варті хоча б такі вислови: ”Петр Николаевич… „раздел” донага всю буржуазную составляющую команды Ющенко” чи „Команда Виктора Андреевича – те же олигархи”.

Не менш тенденційна публікація Каміли Велітової у тому ж номері газети. Уже навіть назва зачаровує “Их наблюдатели и „Наша Украина”. А йдеться в матеріалі про те, що на Віктора Ющенка на виборах будуть працювати сотні іноземних спостерігачів. Їхнє завдання – ”на випадок програшу Ющенка вибори можна визнати недемократичними й нечесними”. І для цього, мовляв, уже зараз штаби Ющенка займаються “внушением будущим избирателям мысли о возможной фальсификации выборов”. Щоправда, не можна не згадати, що найбільше галасують про нечесні вибори самі представники влади та їхні ЗМІ. Першим про те, що вибори будуть найбільш брудними за всю історію незалежної України, попередив сам Леонід Кучма. А потім за тему взялися провладні мас-медіа. Так, Олександр Юрчук в “Киевском телеграфе” від 20.08.2004 заявляє: „В таких условиях провести честные выборы даже теоретически невозможно”. Редактор того ж видання Володимир Скачко у числі за 27.08.2004 висуває схоже твердження – „в справедливый результат президентских выборов трудно поверить уже сейчас”. Не відстають і численні соцопитування, де рейтинг Ющенка переважає рейтинг Януковича, а вірять в те, що Віктор Андрійович стане Президентом, меншість. Втім, у фальсифікації результатів уже зараз звинувачують... Ющенка! Якщо хто не вірить – зверніться до видання “2000” від 27.08.2004. Публікація Сергія Бурлаченко “Банановых революционеров предупредили” вже у самому заголовку несе погрозу.

Тому й не дивно, що “донецькі” так активно відгукнулись на заклик. Адже з 1999 року в області не було жодних чесних виборів.

Таким чином в області нагнітається істерія, мета якої – підготувати ґрунт для здійснення масових фальсифікацій та можливих так званих “акцій протесту” за сценарієм „донецького 31 жовтня” 2003 року.