Ганна Липківська, для “Детектор медіа” Є В Р О.

Це сполучення літер останніми роками посіло в Україні місце ледь не загальнонаціональної мантри.

Префікс “євро” почали чіпляти скрізь, де лише можна – своєрідним незаперечним знаком якості. Так з’явилися “євроремонт” (нічого схожого на цей стиль житлового, а не офісного інтер’єру в самій Європі немає, та дарма), “єврогріль”, “євровікно”, “євростеля”, “європідлога” та “єврошпалери”, а також “євроланч” (нісенітниця, якщо вдуматися), “єврохімчистка”, “євросеконд-хенд” та інші подібні монстри. А гасло: “Пустите Дуньку в Європу!” – стало, з поправкою на національний колорит, генеральним вектором – якщо не для уряду та парламенту, котрі не полишають упертих спроб всидіти на всіх стільцях одразу, то, безперечно, для основної маси населення.

А, відповідно, те, що нас у тій Європі ніхто, по суті, не чекає, почало сприйматися як тимчасова похибка – не більше.

Навіть коли президент Єврокомісії Романо Проді днями висловився з цього приводу просто й недвозначно, ЗМІ одразу ж поквапилися це спростувати: мовляв, він не так сформулював, і не те мав на увазі, і, за висловом “Української правди”, “пив добре шампанське у Дубліні” – от і бовтнув зайве, і взагалі, у жовтні посаду залишає…

Так чи інакше, але пісенний конкурс “Євробачення” – це одна з численних “священних корів”, що символізують для українського загалу існуючий євростандарт та омріяне євроблагополуччя.

А оскільки ми є нацією апріорі “соборною”, то й минулорічний наш дебют на “Євробаченні” виявився схожим на всенародні проводи в армію: з дещо остовпілим призовником (Пономарьов), настирливим корешем “з города” (Кіркоров), народними гуляннями і хоровим виспівуванням чогось на зразок сердючкового: “Все будет хорошо, я это знаю, знаю!!!”

Тодішній підсумок – відомий.

До честі нашої музичної та навколомузичної спільноти: не дуже типово – як на національну звичку повсякчас наступати на ті самі граблі – із не надто вдалого дебюту було зроблено досить багато можливих висновків.

Ставка цього разу стала цілком продуманою та логічною – на вибухову суміш за формулою “автентика + драйв”.

Можна обговорювати, чи мав бути вибір делегата широко-громадським-конкурсним чи кулуарно-професійним, але зараз він влучив точно у “яблучко”.

Та й уся “розкрутка” Руслани Лижичко з її “Дикими танцями” виявилася навдивовижу грамотною – із закордонним туром, належними прес-конференціями та публікаціями у друкованих ЗМІ, своєчасним виходом на екран суперякісного кліпу…

Подивимося тепер, що може вийти, коли рідні співвітчизники, нарешті, вперше зробили все правильно.

Звичайно, іще спрацьовує та ж сама національна звичка перебільшення-роздмухування, хоча й у значно скромнішому масштабі.

Виступ на “Євробаченні” знову тлумачиться як загальнодержавна справа, прямі трансляції та щоденники зі Стамбулу веде Перший Національний, а звістки “з фронту” боротьби за європрестиж України лунають практично в усіх теленовинах (на відміну від Росії, яка, схоже, вже “обломалась” – жодної згадки про "Євробачення" у день відкриття конкурсу ані на “НТВ-мир”, ані на “ОРТ”, ані на “РТР-планета” виловити не вдалося – щоправда, може, тому, що тамтешня учасниця потрапила одразу до фіналу).

Слова про “шалену енергетику” Руслани є цілком справедливими, але від частого повторення вони вже скидаються на магічні умовляння-заклинання. Так само, як і картинки публіки, яка з ентузіазмом приймає “Дикі танці” на репетиціях, і інформація про лідерство Руслани за даними опитувань в Інтернеті, і захоплені відгуки друзів-суперників з Мальти та Литви.

Хоча… Це можна назвати “видаванням бажаного за дійсне”, а можна – “первісною позитивною настановою” на кшталт аутотренінгу, що ніколи не завадить для початку будь-якої справи. Аби лише допомогло.

Поки що – допомагає.

Руслана дійсно стала – скажемо обережно – одною з кращих у півфіналі. Точніше – її “Дикі танці” (нагадаємо: “Євробачення” – це, насамперед, конкурс пісень, а не виконавців, і досить яскраві самі по собі, скажімо, Лінас з Литви або представниця Андорри, видається, своїм провалом мають “завдячувати” музичному матеріалові).

Про загальноєвропейські тенденції, виявлені конкурсом, – мова попереду, після того, як виступлять і минулорічні фаворити.

Тут зазначимо лише, що криза музичних ідей триває; що назагал панує вторинність (так, у півфіналі було аж три “Ріккі Мартіни”, а жагучі брюнетки з Португалії, Монако, Литви, Албанії та жагучі “мачо” з Ізраїлю, Греції, Сербії та Чорногорії, Мальти й навіть Фінляндії просто-таки склали конвеєр, не вирізняючись майже нічим, окрім фасону-кольору вбрання та кількості балету); що цього разу відчувається підвищене тяжіння до цілісної пластичної драматургії номерів – а також те, що у ніші етніки із опорою на язичницьке коріння після вибуття білорусів та естонців лишилася сама Руслана (можливо, не в останню чергу завдяки, в тому числі, “просунутим” сучасним садо-мазо-натякам).

…У студії Першого Національного після півфіналу панувала загальна ейфорія – ведуча від радості аж перечіплялася у найпростіших словах; з вуст медійників, виконавців та інших зацікавлених осіб лунало буквально таке: “Руслана дійсно була найкраща – і це не лише наша суб’єктивна думка… В України є всі шанси перемогти! Можливо, наступного року “Євробачення” буде в Україні (добре, що хоч тут всі засміялися…)!” Про решту ж, посумувавши за естонцями та ізраїльтянином, висловлювалися як про “дивні смаки”, “дивний підбір”, “ретро”, “неякісне аранжування”… Коротше, “шапками закидаєм”.

Може, те, що ми потрапили до числа 24 кращих з 36 учасників – справді вже є видатна, історична перемога…

Радість, звісно, зрозуміла – усі ж живі люди, а не манекени.

Проте навіть у такій атмосфері справжні профі здатні зберігати тверезий погляд, що і продемонстрували Олександр Богуцький, котрий буквально по полицях розклав власне гасло: “Не треба розслаблятися!!!” – та Олександр Пономарьов. Поради останнього особисто Руслані та її команді щодо фіналу були надзвичайно слушними та конкретними, хоча й мали екстремально-емоційне забарвлення: наприклад – “поламати пальці звукорежисерові і посадити за пульт свого або вставити їхньому ті пальці, які потрібні”.

Справді, і з картинкою (що відзначили неодноразово), і, особливо, зі звуком була повна лажа – що безпомилково зафіксував і телеекран.

Поганий – страшенно глухий – звук виявився і у позакадрових коментарях півфіналу Родіона Принцевського: дослухаєшся-дослухаєшся, та – все одно малорозбірно.

Отже, за багатьма показниками півфінал можна вважати генеральною репетицією – і виступу, і трансляції, і голосування, і обговорення.

Праві були Пономарьов з Богуцьким: тепер треба всім лягти спати, а потім ще трошки поспати, позбутися зайвих емоцій – і вперед!

У мене є власні міркування щодо престижності цього конкурсу – і власний прогноз щодо результатів "Євробачення", найближчих перспектив України в Європі та, загалом, самої розширеної євроспільноти у новому форматі.

Не виголошуватиму їх заздалегідь – аби не наврочити.

Але повідомляю про їхній песимістичний характер – аби не бути потім звинуваченою в тому, що люта образа затьмарює мені очі і змушує висловлюватися за принципом: “Не надто й хотілося!..”

Так чи інакше – до зустрічі після фіналу!

Ганна Липківська, для “Детектор медіа”

P.S. Піддавшись на палкі заклики коментатора телефонувати й голосувати, спробувала кілька разів – але незмінно чула зі слухавки: “Ви набрали невірний номер”. Овва! Може, ніхто й не голосував взагалі?! Або лише ті, хто сидів у студії Першого Національного?

Читайте також:

Співачка Руслана потрапила до фіналу Євробачення-2004

Дежа-вю від Руслани

Виступ Руслани на "Євробаченні-2004" НТКУ транслюватиме в прямому ефірі

Євробачення-2004. Почалося?

І знов – „кулуарне” Євробачення

Цього року Україну на Євробаченні представлятиме співачка Руслана

Музичне телебачення в Україні – рік культури минув? Підсумки-2003

НТКУ дала можливість всім. Використав її лише Вадим Пісарев

На Конкурсі Євробачення молодих танцюристів Україну представлятиме п”ятнадцятирічний афроукраїнець

Які можуть бути претензії до Пономарьова?

«Евровидение»: даешь свой устав для чужого монастыря!

Славянский базар в Европе не в моде

„Україна на Євробаченні-2003: аста з лавістою бєйбі. До того ж – двадцять разів”

Украинская песня в ЕВРОвалюте: курс упал… на восток

На конкурсі Євробачення український співак Пономарев посів 14 місце

Державне телебачення : видовище реалій

Україна на Євробаченні – підсумовуючи сказане

Олександр Пономарьов сприймає свою участь у „Євробаченні-2003” як затратну місію?

Запитання „Детектор медіа”: – Як ви вважаєте, чи потрібно було проводити відкритий загальнонаціональний конкурс для того, щоб визначити учасника від України на конкурсі „Євробачення-2003”, що пройде цього року в Литві?

Радість!.. Чия? За скільки?

Олександр Пономарьов представлятиме Україну на “Євробаченні-2003”

Україна “підспівуватиме” учасникам “Eurovision” разом із усією Європою