Народний депутат Михайло Павловський намагався залишити власні побажання на сторінках запропонованого документу, щоб наочно продемонструвати його недосконалість: „дивіться, воно ж все синіє”... Але попри, так би мовити, „сентименти”, депутатів об’єднувало роздратування з приводу невиразної діяльності Держкомітету з телебаченя та радіомовлення. А обговорення швидше нагадувало випускання пари з приводу однієї з найболючіших і невирішених проблем - доступу до ЗМІ та свободи слова „в європейській країні з європейським законодавством”. Голова Держтелерадіо Іван Чиж представляв Концепцію від уряду у парламенті, як винятково європейський підхід у вирішенні проблем вітчизняних ЗМІ. За його словами, документ вже передано для експертного висновку до Ради Європи, очевидно, як свідчення „європейського” свіжого подиху в українському телепросторі. „Зважаючи на неоднозначність і складність питання, яке повною мірою не було вивчено жодною інституцією країни, - зауважив у своєму виступі Іван Чиж, - ми залучили до робочої групи з підготовки концепції кращих фахівців і вчених з Національного інституту стратегічних досліджень Національної академії наук України, Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Українського центру економічних, політичних досліджень імені Олександра Разумкова. Концепція двічі пройшла громадське обговорення - 18 липня і 9 жовтня 2002 року, в яких взяли участь представники багатьох громадських державних інститутів, асоціацій, зокрема, Інституту стратегічних досліджень, національної асоціації представників засобів масової інформації, широкої журналістської громадськості, представники Комітету з питань свободи слова, інформації, народні депутати, громадська Експертна рада з питань законодавства і багато інших інституцій. Фактично робота велася відкрито із залученням фахівців і широкої громадськості”.

Концепцію було погоджено й схвалено урядом. І на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації 5 березня ухвалено рішення рекомендувати Верховній Раді України прийняти Концепцію у першому читанні.

Щоправда, Концепція, за визначенням І.Чижа, як „своєрідний стратегічний план розвитку української інформаційної сфери”, не розглядає інформаційну галузь в цілому, „принаймні на цьому етапі розвитку України, як самодостатню, тобто вона не є бізнесом у вузькому розумінні”. На думку уряду, „у багатьох своїх напрямах вона потребує серйозної державної або приватної спонсорської підтримки”.

Тож, Концепцією визначаються основні напрями інформаційної політики: „Це забезпечення конституційних прав громадян на свободу слова і діяльності в інформаційному просторі України; недопущення втручання у зміст та внутрішню організацію інформаційних процесів; створення розвинутої інформаційної інфраструктури; збереження та ефективне використання державної і комунальної власності на підприємства та інші об'єкти, які визначають об'єктами стратегічного значення; створення умов для розвитку і захисту прав суб'єктів права всіх форм власності на об'єкти національного інформаційного простору; розвиток ринку інформаційних ресурсів... дотримання принципів Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, інтеграція України у світовий простір”.

Концепцією визначаються засади державної політики щодо засобів масової інформації. Вона спрямована на удосконалення правового поля функціонування засобів інформації, забезпечення вільного доступу всіх політичних сил, в тому числі опозиційних, до засобів масової інформації, недопущення цензури, захист як журналістів, так і громадян, установ та організацій від зловживань працівників ЗМІ, забезпечення прозорості діяльності засобів інформації, запобігання зловживанням правом на свободу інформації, упорядкування національного телерадіоефіру, зауважив І.Чиж

Автори документу вважають, що Концепція, хоч і розроблена для „даного етапу”, та все ж зможе стати „стратегічним планом розвитку української інформаційної сфери”.

Втім, виступаючи у якості співдоповідача, голова Комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко був значно критичнішим. Тим паче, що у Комітету залишилося чимало застережень, зокрема, щодо структури, змісту, термінології документу. І все ж, розглядаючи його виключно як набір загальних принципів, Комітет запропонував підтримати законопроект. При цьому Комітет вважає необхідним визначити конкретні механізми виконання норм цього документу, коли його буде прийнято. „Справа в тому, що ми прекрасно розуміємо, що документ загального характеру принципово не впливає на реальну ситуацію в інформаційному просторі, – зауважив Микола Томенко. - Є реальна політична, економічна ситуація і більшість норм цього документу, якщо ми навіть його приймемо, не будуть діяти. На сьогоднішній день, ви знаєте прекрасно, що є закони і є практика. В Концепції вказано про принцип рівного доступу до ЗМІ, відсутність цензури тощо. А натомість Генеральний прокурор пропонує разом з головами обласних адміністрацій ввести норму "наклеп" в Кримінальному кодексі, щоб саджали за наклеп і політиків, і журналістів. В Концепції говориться про те, що треба розвивати суспільне загальнонаціональне мовлення, а обласні державні телерадіокомпанії за потурання всіх структур і Комітету у тому числі викинули з "Інтера". Тепер приватний "Інтер" мовить 24 години. Тепер УТ-2 викинуть з "1+1", бо власники хочуть, щоб і "1+1" мав 24 канали мовлення. Тобто, в законопроекті декларується одне, на практиці робиться інше, але так воно буде робитися, і ніхто проти цього нічого не скаже. Так само, як за цією Концепцією повинні друкуватися всі газети, в незалежності від їхнього змісту. Але ми маємо приклади, коли опозиційні газети не друкуються з тих міркувань, що, скажімо, перевантажені видавництва. Я зробив відповідний запит. Наприклад, в Дніпропетровській області відмовляються друкувати газету “Лица”, бо вона опозиційна. Мені офіційно сказали, що типографії завантажені. Але я звернувся в Державний комітет телебачення і радіомовлення, де мені повідомили, що типографії завантажені на 40 відсотків. То хто буде відповідати за цю брехню і за те, що в документі написано одне, а на практиці робиться інше?”

Закидів на адресу Держтелерадіо було чимало. Зокрема й щодо того, що, власне, Держкомітет не виконує головної свої функції – не відповідає за інформаційну політику держави. А цю ініціативу, з певними пріоритетами, перебрало на себе Головне управління інформаційної політики Адміністрації Президента. Але й на запитання щодо неочікуваного переривання трансляції програм на комерційних телеканалах для виступу Президента із відомим закликом до обговорення його пропозицій конституційної реформи відповідь Івана Чижа була, як завжди, млявою: „комерційні канали так самі визначилися”.

Та народний депутат від СПУ Леонід Вернигора, що якраз у час екстреного виступу Президента спостерігав за розвитком подій „у єдиному слов’янському серіалі”, хотів все ж таки знати: чи так буде тепер, як колись (а він, очевидно, пам’ятає - "Детектор медіа"), що коли Сталін говорив, то корови переставали мукати; чи все ж будуть глядачів попереджати, що зараз буде офіційне повідомлення.? ”По правилам, по концепції це робиться чи ні?”, – запитував народний обранець. На думку народного депутата Юрія Кармазіна, варто у Концепції у якості стратегічної мети запровадити „реприватизацію” каналів. „Яким чином, пане Чиж, канал "Ера", що мовить на Першому національному, раптом став приватним каналом певної групи олігархів? – звернувся він до голови Держкомітету. - Поверніть все у власність народу - оце саме головне в концепцію треба записати, повернути вкрадені канали народу”.

Під час обговорення постало питання, відповіді на яке так і не було знайдено: а хто ж, власне, відповідатиме за виконання цієї Концепції? Коли для Державного комітету, зокрема, моніторинг дотримання норм вже прийнятого законодавства в інформаційній сфері не є правилом!

„Ми говоримо про те, що в Україні заборонена монополізація засобів масової інформації, - сказав Микола Томенко. – Згідно нашого законодавства одна фізична особа і одна юридична особа не може бути власником, співвласником двох телерадіоорганізацій, навіть якщо вони регіональні. У нас, ви знаєте, що дві сім'ї володіють трьома, по три загальнонаціональні канали прямо чи опосередковано: У Віктора Пінчука - ICTV, "Новий", СТБ, а в „сім'ї” Суркісів і Віктора Медведчука - "1+1", "Інтер" і "ТЕТ". Хто? Антимонопольний комітет хоч раз підняв це питання? Державний комітет хоч раз підняв це питання? Не треба концепцій, треба тільки виконувати те законодавство, яке є. ...Ми у Верховній Раді говоримо про те, що треба заборонити анонсувати в денний час фільми з брудом, жахами і так далі, а Державний комітет пропонує нам, за ініціативою Президента, вето Президента на цей закон не долати. Тому я в складній ситуації. Документ, в принципі, добрий, добрі там речі написані, але ми говоримо про те, що його треба приймати, з розумінням, що, на жаль, в цій країні ніхто його виконувати не буде”. Прийняття Концепції, навіть декларативно „панєвропейської”, із суцільною підтримкою супутникового мовлення і под., навряд чи кардинально вплине на реальну ситуацію в телепросторі. Адже як пояснити українським селянам, чому у їхніх домівках не працює навіть „Перший канал” радіо? За словами Івана Чижа, „у багатьох регіонах, на жаль, українське радіо не мовить”. Тільки недавно удалося увімкнути броварський передавальний центр. „Головна причина у тому, що із 16 мільйонів радіоточок, що було ще 10 років тому, сьогодні їх - тільки 5 мільйонів”, - констатував він. І додав, що їм із депутатами „треба спільно попрацювати на те, щоб ми і фінансово забезпечили відновлення проводового мовлення”.

Голова Держтелерадіо нарікав, що за систему поширення передач проводового мовлення відповідає Держкомзв”язку. А, як відомо, цей Комітет інтересу до збиткового господарства не має. За визначенням І.Чижа, „робочу групу створили”, працює. Коштів нема. А як пояснити керівникам державних телеканалів, що депутати мають право на виступи в ефірі регіональних телекомпаній, і ніхто не може їх обмежити у цьому праві, гарантованому законом? Як це зробити, коли навіть заступнику Генерального прокурора України Ігорю Дрижчаному під час засідань Всеукраїнського прес-клубу довелося перед керівниками державних ТК ...відстоювати права депутатів, але, здається, йому ніхто не повірив. Щодо перспектив прийняття та реалізації Концепції національної інформаційної політики, голова профільного комітету ВР М.Томенко зауважив, що Комітет розглядає Концепцію як необхідну передумову до прийняття нових редакцій усіх базових інформаційних законів, що приймалися в період між 1992-1994 роками, а отже, застаріли. Щоправда, нові редакції законів так само вже давно готові, обговорюються, й деякі з них винесені на розгляд парламенту. Тому і цього разу, як і десять років тому, - кінь за возом. Хоч документ й було рекомендовано до прийняття у першому читанні, вчергове до нього було подано чимало пропозицій і зауважень, а депутати визначилися, що проект закону потребує до голосування певного доопрацювання.