Конференцію задумували як зібрання самих журналістів, які відчули необхідність обговорити разом ситуацію, яка виникла зараз в українських медіа – з посиленням політичної цензури та політичного тиску. Дискусія вийшла досить бурхливою, особливо на тлі конфлікту між колективом агентства УНІАН та свіже призначеним в.о генерального директора Василем Юричком, за неофіційною інформацією, підтримуваним Адміністрацією Президента (останнє місце роботи В.Ю. – „Президентський вісник”).

По-перше, всі ті журналісти, які виступили на Круглому столі, засвідчили, що ЦЕНЗУРА в українських медіа Є. Багато хто навів тому ВЛАСНІ приклади – починаючи з переліку заборонених для висвітлення тем і особистостей – і закінчуючи свідченнями про атмосферу страху, що присутня зараз у багатьох медійних колективах.

По-друге, учасниками круглого столу було підкреслено, що вони не діють в підтримку ніякої політичної сили. І застерігають політиків від намагань використання їхнього спротиву. В той же час, навіть розуміння того, що комусь можуть бути вигідними наші дії, не має ставати на перешкоді висловленню власної позиції щодо питань свободи слова та преси, які мають першочергове значення для суспільства.

По-третє, було висловлено багато пропозицій щодо можливостей журналістів протистояти цензурі і політичному тиску. Серед цих пропозицій – і створення профспілки, і фонду для тих журналістів, які вирішать піти за політичними мотивами зі своїх видань, і громадської організації, яка б майбутньому мала б стати засновником незалежних медіа. Пропонувалося звернутися до міжнародних місій, ПАСЕ – з закликом посилити тиск на українську держвладу щодо ситуації зі свободою слова. Також казалося про необхідність провести спочатку переговори з представниками топ-менеджменту телеканалів та друкованих видань, з владою. Найбільш радикальна пропозиція – підготовка до українського журналістського страйку, якщо найближчим часом ситуація з посиленням політичного тиску не зміниться.

Що вирішили?

- Більшість присутніх журналістів підписала відкритий „Маніфест українських журналістів з приводу політичної цензури”. „Маніфест” опубліковано в „Українській правді” , „Детектор медіа”, буде опубліковано ще в ряді видань, він відкритий для підписів всіх бажаючих.

- Створена під час Круглого столу робоча група має підготувати Збори українських журналістів „Політична цензура в Україні”, на яких мають бути прийняті конкретні рішення щодо подальших дій медійників. ЗБОРИ ВІДБУДУТЬСЯ у СУББОТУ, 5-го жовтня, в приміщенні „Інтерньюз-Україна”, о 12.00. Запрошуються всі бажаючі журналісти та представники громадських організацій. Політиків - не запрошено. Зустріч – робоча, без висвітлення у пресі.

- голова Національної спілки журналістів України Ігор Любченко підтримав пропозицію учасників Круглого столу скликати надзвичайний з’їзд Спілки журналістів, на якому розглянути ситуацію з політичною цензурою в Україні.

„Детектор медіа” вважає, що сьогоднішня дискусія журналістів досягла першого, але важливого результату: зняла тавро віртуальності із проблеми політичного тиску на журналістів та перешкоджанню їх діяльності з боку держвлади. Є цілком конкретні свідчення існування цього явища, які зовсім не вичерпуються проблемою „темників”.

„Детектор медіа” друкує дискусію серед журналістів у скороченому обсязі:

Олесь Ковальчук, донедавна головний редактор служби новин телеканалу „Тоніс”:

- Спочатку ми створювали ілюзію об’єктивності, потім намагалися бути об’єктивними. Однак останнім часом тексти наших сюжетів випусковими редакторами новин факсом відправлялися для візування „на стороні”. Врешті дійшло до абсурду. Треба було стояти в апаратній, і під власну відповідальність випускати сюжети в ефір. Сьогодні я хотів забрати свої речі з кабінету, але мене просто не пустили в офіс.

. Я вважаю, що дії УНІАНу нас багато чому навчать. Однак ми маємо продумати механізми, як себе захищати. Як на мене, обов’язково потрібно створити профспілку.

Віктор Шлінчак, донедавна начальник відділу політики газети „Сегодня”:

- Як ви знаєте, 16 вересня відбулася зміна головного редактора газети. Попри те, яким він був, добрим чи поганим, коли керівника редакції звільняють просто так, без будь-яких попереджень і пояснень, новим керівництвом опановує страх. Це і сталося в нашій редакції. За чотири дні зняли три моїх матеріали. Я написав заяву про звільнення у зв’язку з введенням в редакції цензури. Мене попросили переформулювати заяву, однак я цього не зробив і в такому вигляді її підписано і завірено нотаріально.

Я три роки працював редактором у відділі політики „Сегодня”. Я знаю, що і як ми могли писати. Довгий час ми мали можливість друкувати інтерв’ю і з О.Морозом, і з П.Симоненком, і з Ю.Тимошенко. Тепер ситуація змінилася кардинально.

Роман Скрипін, СТБ:

- Хочу привітати вас з „Роком соціал-демократії в Україні” . Це вже не секрет, що ми живемо в умовах уподобань цієї політичної сили, яка є зараз скеровуючою в інформаційній політиці держави. Мені шкода, що я живу в державі, де відсутній вільний обмін думками. Не секрет і те, що новини є збоченими. Відомий вам відкритий лист на ім’я Президента та Верховної Ради підписало біля 100 тележурналістів. На жаль, кожен, хто його підписував, мав певні застереження. Очевидно, що з цього вихід один – хай кожен напише свій лист. Інші кивали на якісь корпоративні інтереси. Ми з повагою ставимося до топ-менеджерів каналів, але зараз йдеться не про корпоративні інтереси, а про елементарні засади виконання своїх функцій. Тому ми вважаємо, що усі тележурналісти повинні зібратися і обговорити цей лист, а також ініціативу про створення громадської організації та профспілки тележурналістів.

Ми підготували „Декларацію про створення громадської ініціативи тележурналістів” , яку вже підписали Роман Скрипін,Євген Глібовицький та Андрій Шевченко. Йдеться про необхідність створення продакшн-студії, можливо, і нового телемовника, на зовсім інших засадах, ніж зараз існуючи.

Борис Гривачевський, УТ-1:

- Те, що відбувається сьогодні на телебаченні, можна назвати словами Ліни Костенко „ефектом кривого дзеркала”. Якщо не створити профсоюз чи асоціацію, тоді нас знищать по одному, або куплять. Я, наприклад, знаю Василя Юричка ще по 1991 року, коли ми планували у прямому ефірі випускати по державному радіо програму „Незалежність” . Саме він наполіг на тому, щоб програма виходила у запису, а потім вона зовсім зникла з ефіру. На жаль, те, що було знищено новини УТН - теж пройшло непоміченим. На противагу розвивається „Вуличне телебачення” . З УТН повністю перевезено відео-архів на телекомпанію „Альтернатива” . Наприклад, події 16 вересня знімали 4 камери, а в архіві залишився лише 1,5 хвилинний сюжет. Коли С.Васильєв був віце-президентом НТКУ, архіви вивозилися вночі, і це відомо багатьом, наприклад, тим відеоінженерам, які це робили.

Нам повідомили, що наступного понеділка будуть опубліковані списки працівників Першого національного, яких звільняють з роботи. На зміну їм приходять антиморальні люди, що готові виконати будь-яку вказівку влади.

Олег Медвєдєв, екс-редактор газети „Киевские ведомости”, директор із зв`язків з громадськістю партії „Яблуко”:

- Я висвітлюю не позицію партії, а свою особисту. Нічого не зрушиться доти, доки в Україні не відбудеться загальний страйк, в першу чергу, журналістів. На жаль, листи і декларації ні до чого не призведуть. Кому написали листа працівники УНІАНу? Медведчуку, Кучмі, Васильєву. Але ж кому ми пишемо? Хіба ми не знаємо, як Кучма ставиться до преси? То кому ми скаржимося? Це – „ющенкізм” , коли є поганий Медведчук, і хороший Кучма. Власне, питання стоїть так: буде страйк чи ні. Так, це буде на користь опозиції, і це буде нею використано. Однак, журналіст сьогодні має оцінити ступінь співпадання своїх інтересів з інтересами влади - і інтересами опозиції. Яка вона не є, але вона не знищує журналістів, професію загалом. Тож питання: або, або.

Андрій Тичина, канал „Студія 1+1”:

- Цензуру не можна знищити, її можна лише регулювати. Тому проблему треба вирішувати на різних рівнях в тому числі. Адже усім є що втрачати, бо немає ринку, немає альтернативи. Я думаю, перші наші кроки не мають бути опозиційними. Треба зібратися у вузькому колі журналістів і обговорити пропозиції.

Любов Богданова, кореспондент відділу політики, УНІАН (виступ зустріли оплесками– прим. „Детектор медіа”):

- На цю годину ми досягли компромісу і підготували угоду, в які є три пункти: продовження попередньої інформаційної політики агентством, заборона на здійснення цензури та на звільнення журналістів протягом 6 місяців. Напередодні В.Юричко хотів звільнити редактора політичного відділу, однак, дякуючи протесту колективу, пообіцяв цього не робити. Але він сказав, що не може дати гарантій, що наступних звільнень не буде. (Від „Детектор медіа” .- З того часу ситуація в УНІАНі змінюється весь час.).

Євген Глібовицький, канал „Студія 1+1”:

- Те, що відбувається зараз в Україні з медія, перекликається з подіями півтора роки тому в Росії, чи 13 років тому в Україні. Я стверджую, що такої кризової ситуації, як зараз, в наших медія після здобуття незалежності, не було. Однак, треба підійти до проблеми вирішення питання з точки зору ефективності кінцевого результату.

Є поширена думка, що журналісти можуть досягти хорошого результату шляхом переговорів з владою. Але насправді ми маємо ситуацію, коли влада може заговорити будь-яку проблему, і в дійсності нічого не зміниться.

За таких умов переговори можуть бути приречені. Адже і журналістам не потрібний лише ПЕВНИЙ процент свободи. Свобода преси - це не предмет торгу.

Я переконався у тому, що шлях листів, декларацій – неефективний. Кожен журналіст сам по собі має больові точки. Громадянська позиція вимагає мужності і не всі здатні піти на цей крок. Як на мене, потрібно здійснити принаймні три кроки:

1)створити систему „запасних аеродромів” для тих журналістів, які підуть чи змушені будуть піти з каналів та видань. Створити умови для того, щоб вони могли займатися професійною або громадської діяльністю, коли матимуть бажання;

2)медіа-ринок в Україні структурований химерним чином, що спричиняє занадто великий вплив з боку влади на ЗМІ. Тому, очевидно, потрібні зусилля по створенню нових ЗМІ.;

3)Ми повинні бути готові до того, щоб не погоджуватися на ситуативні варіанти. Які будуть пропонуватися владою.

Останнє твердження Євгена перекликається і з думкою Ірини Погорєлової („Политические хроніки”) . Вона вважає, що потрібно використовувати ситуацію вже сьогодні. Наприклад, 8 жовтня планується відкриття прес-клубу в Адміністрації Президента. Однак, на нього запрошують лише телевізійних журналістів. Напевно, щоб показати усім, під копірку написаними текстами, що в країні існує відкрита влада. Пресу, яку о не можна приструнити, на ритуальне дійство в АП не запрошують. Відмову вже отримали такі журналісти, як Ірина Погорєлова, Тетяна Коробова, Олена Притула. На думку Ірини, треба публічно домагатися акредитації на конференції представників влади, щоб задавати їй гострі питання, це має бути теж формою спротиву намаганню влади використати журналістів для власної мети.

У виступах інших учасників Круглого столу (Ігоря Куляса, Ігоря Жданова та ін.) теж йшлося про можливі діі журналістів, а також про ставлення до проблеми свободи слова та цензури суспільства.

Отже, дискусія журналістів щодо протистояння цензурі - відкрита.

Читайте також:

ЯК ЖИТИ МОЖНА?

"Ми маємо думати про страйк", Ірина ЧЕМЕРИС

"Звичайна професія ", Сергій Черненко

"Нам нужен профсоюз. Свой в доску", Сергей Гузь

"ТАК ЖИТИ НЕ МОЖНА?", Роман Скрипін

"Тільки такою кувалдою, як страйк можна відрихтувати поведінку влади щодо ЗМІ...", Олег МЕДВЕДЄВ

Нам нужна круговая порука профессиональной чести!, Ярослав Колгушев

"Реалисты и номиналисты ", Николай Козырев

"Нам не нужны подтасовки, выдаваемые за проявление профессиональной чести ", Александр Семченко

"Українська цензура - це не ноу-хау Васильєва або Медведчука ", Серг_й Руденко

"ДЕКЛАРАЦІЯ "Про утворення громадянської іініціативи тележурналістів ", Глібовицький Євген, Скрипін Роман, Шевченко Андрій

"Журналісти вголос заявляють про існування політичної цензури в Україні ", Оксана Лисенко

"ТАК ЖИТЬ НІЗЗЯ ", Олексій Мустафін

"МАНІФЕСТ УКРАЇНСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ "