- Як ви вважаєте, чи є зараз в Україні політичні сили, реально зацікавлені в проведенні дійсно чесних, прозорих виборів? Якщо так - назвіть їх і, якщо можна, аргументуйте вашу точку зору.

- Є. Більше того, їх можна назвати: це “Наша Україна”, блок “ДемПУ” и “ДС”, блок Юлії Тимошенко, Наталії Вітренко, Соцпартія, “зелені”… Я думаю, що зараз можна до них приєднати і об’єднаних соціал-демократів. Чому? Блок “Наша Україна” – це блок однієї людини, Всі інші, так би мовити, реп’яхами висять на кожусі Віктора Ющенка і хочуть в’їхати на його авторитеті до Верховної Ради. Через те вони будуть зацікавлені прямо і будуть боротись за Віктора Ющенка, як за себе. Причому кожен зокрема. Чим більше голосів, тим довшим, зрозуміло, стає прохідний список.

“ДемПУ” і “ДС” зацікавлені в цьому, перш за все, тому, що взяли на себе невдячну місію відродження втраченої довіри до демократії. Вони будуть зацікавлені в абсолютно прозорих і чесних виборах, аби довести, що кількість прихильників демократії в Україні не зменшується. Блоки Юлії Тимошенко і Вітренко, до них же долучиться Соцпартія - зацікавлені у чесних виборах в силу своєї опозиційності. “Зелені” захочуть повторити “фортель” 98 року, через те теж будуть зацікавлені. І для соціал-демократів об’єднаних це дуже важливо, тому що вони готують стартовий майданчик на президентські вибори, і в цій ситуації спробують, щоб ображений відставкою Медведчук став улюбленцем народу.

Хто не зацікавлений? Очевидно, не зацікавлені комуністи, тому що кількість за них голосуючих буде зменшуватись, блок “За ЄдУ” і партія “Яблуко”. Тому що двоє останніх, яких зараз чомусь зараховують до лідерів, як на мне, отримають стільки голосів, що їм буде соромно підтримувати “чесні і прозорі вибори”.

- Чи відіб'ється присутність таких сил (якщо вони є) на характері нинішньої виборчої кампанії? Яким чином? Хто і що, насамперед, буде таким силам протистояти?

- Відіб’ється в двох іпостасях. По-перше, перелічені мною блоки і партії мобілізують максимальну кількість - і це буде особливістю цих виборів – фінансових і інших ресурсів для підготовки своїх спостерігачів і членів виборчих комісій всіх рівнів. Більше того, будуть моделюватись різні ситуації і відповідна реакція на них. Тому можна говорити, що контроль буде посилений, значно серйозніший, ніж на будь-яких попередніх виборах.

Це з одного боку. З іншого боку - так званий адмінресурс буде зведений до мінімуму. Повністю його виключати не можна. Знову ж таки, незалежно від бажання лідерів тих чи інших політичних сил, а в силу реальних обставин: по-перше, адмінресурс реально працює тоді, коли мова йде про одну людину, скажімо, як на президентських виборах. Або коли мова йде про відстоювання переважною більшістю політичних сил, скажімо, питань, закладених в референдумі. І це співпадає з бажанням значної кількості людей, в тому числі і регіональних еліт. Тобто там, де йде одновекторна спрямованість цього адмінресурсу. Зверху і донизу.

В даному випадку адмінресурс буде розпорошений. Але розпорошеність адмінресурсу не означає простий поділ. Якщо взяти 100% і поділити на 4 партії і блоки, це не означає, що їм рівномірно можна роздати по 25% адмінресурсу. Це означає, що розпорошеність ослаблює адмінресурс на порядок. Через це тверезі оптимісти кажуть, що він буде мати 5-7%, а поінформовані песимісти, до яких я себе зараховую, все одно не бачать впливу більше, як на 10%. Це в цілому, по всьому масиву процесів, пов’язаних з передвиборчою боротьбою.

- Як ви вважаєте, чи буде у ВР шанс подолати вето Президента, що напевно буде на прийнятому в першому читанні Законі про теледебати?

- Ні, такого шансу немає. По-перше, я зараховую цей Закон до так званих жанрових законів. Якщо ми почнемо приймати закони про теледебати, то далі треба приймати закони про розмір сюжету в інформаційній програмі, про ще якісь речі. Тобто, це можна довести до абсурду.

Теледебати – це жанр: телевізійний, радійний, дебати можна навіть розгортати в друкованих засобах масової інформації і, зрозуміло, в Інтернеті. Через те регулювати лише виключно два напрямки можливості таких дебатів - це нелогічно, з одного боку. З іншого боку, є речі, які до кінця врегулювати не можна. Через те вважаю, закон не потрібний і вважаю, що при всьому бажанні депутатів подолати вето Президента, їм цього зробити не вдасться.

- Чи будуть усе-таки на наших телеканалах теледебати з рівним доступом усіх основних політичних сил, включаючи опозиційні блок Ю.Тимошенко і Соцпартію А.Мороза? Яку роль зіграють у цьому міжнародні організації?

- Так, тим не менше, теледебати будуть, і будуть радіодебати. Яку роль відіграють міжнародні організації? Та жодної не відіграють. Тому що немає сьогодні реального впливу будь-якої міжнародної організації на наші ЗМІ. Є в цілому їх вплив на створення певного іміджу української влади, а реального впливу на наші ЗМІ немає. Тому що ті мізерні гранти, які виділяються, не сприяють ні розвитку українських ЗМІ, ні впровадженню в них будь-яких елементарних демократичних засад.

Але тут є один нюанс. Чи будуть в наших теледебатах брати участь всі основні політичні сили? Розумієте, уже в самому питанні закладено масу протиріч. По-перше, хто буде визначати - дана політична сила є основною чи не основною? Це вже принципове питання. І жодним законом ви це не визначите, тому що, умовно кажучи, якщо ми на сьогоднішній день налічуємо близько десятка партій і блоків, які можуть здолати 4% бар’єр, а за прогнозами, ще 50 будуть брати участь у виборах, то тут вийде вибіркова демократія: або всім, або, даруйте, тим, хто з них основний. Про це можна буде говорити не раніше, ніж в ніч з 31 березня на 1 квітня. Це по-перше.

А по-друге, що значить “рівні умови”? Якщо ми посадимо 10 партій, то комусь треба дати першому слово, а комусь десятому. Це вже нерівні умови, тому що основна маса глядачів перейде після другого чи третього виступу на інший канал. Через це треба визначати пари або трійки. А хто буде це робити?

Так от, в даному випадку все це буде визначатися політикою телеканалу, радіостанції, інтернет-видання чи друкованого засобу масової інформації. Якщо ми все відрегулюєм, то обов’язково створимо нерівні умови для політичних партій. А якщо створимо рівні умови для політичних партій, то створимо жахливу ситуацію на теле- і радіоканалах і т.д. Тут є певні протиріччя.

- Яку роль у кампанії зіграють громадські організації типу Комітету з моніторингу за ходом виборів, Комісії з журналістської етики і т.п.?

- Перелічені вами громадські організації і комітети зіграють в черговий раз декоративну роль. Тому що результати їхнього моніторингу можуть бути при певних умовах використані тільки в ноу-хау стосовно політичної боротьби між партіями і блоками. Впливу реального на роботу засобів масової інформації вони мати не будуть. Можна довго пояснювати чому, але значною мірою це пов’язано з відповідями на попереднє питання.

- Чи готові уже видавці великих медіа укласти зі свого боку якийсь пакт, подібний до Кодексу честі журналіста, який би мав на меті запобігти участі медіа у брудних виборчих технологіях?

- Ні. Не готові. Тому що сьогодні видавці великих медіа і власники мають певні політичні симпатії і певну прихильність до політико-фінансових структур, які стоять за тими політичними партіями. Якщо навіть Національна спілка журналістів або інші громадські організації проініціюють, більше того, провідні медіа підпишуть подібні угоди, умови реальної політичної боротьби і вимоги тих, хто стоїть за тими політичними силами і фінансують і партію, і видання, будуть сильніші, ніж підпис під подібним пактом. Але що стосується конкретно участі мас-медіа у брудних медіатехнологіях, то я вважаю, що ця участь буде значно меншою у порівнянні з попередніми виборами. Брудні технології великими медіа, очевидно, використовуватись не будуть.

- Які виборчі технології стануть ноу-хау різних медіа різних політичних сил

- В даному випадку про ноу-хау можна говорити тільки після виборів. Бо ноу-хау - то є речі, до яких має доступ невелике коло втаємничених в кожному засобі масової інформації. Через те питання, як на мене, передчасне. Але враховуючи, що в даному випадку навіть парламентські вибори в основному будуть змаганням особистостей, які очолюють той чи інший список, можна буде говорити про не брудні технології, а про тонкі, в’їдливі спроби характеризувати свого супротивника як особистість недолугу або не цілком, так би мовити, публічну. Такі речі будуть.

- Як позначиться відставка першого віце-спікера Віктора Медведчука на характері висвітлення виборчої кампанії підконтрольними СДПУ(о) ЗМІ?

- Думаю, що позитивно. Відставка Віктора Медведчука певною мірою створює для самої партії і підконтрольних їй ЗМІ значно кращу ситуацію, ніж це було при його перебуванні на високій посаді.

Він сьогодні може, по-перше, частково дистанціюватися від Адміністрації Президента і, відповідно, послабити якісь “віжки”, в яких запряжені підконтрольні ЗМІ. Це з одного боку.

З іншого боку, треба враховувати певні національні риси нашого народу. Наші люди симпатизують ображеному. Тому підконтрольним ЗМІ буде набагато легше зробити з Віктора Медведчука в нинішній ситуації привабливий образ рішучого політика, патріота і т.д. Тобто той образ, за який голосують виборці.

- За яких обставин і умов могли б (були б змушені ) відмовитися від своїх ЗМІ українські олігархи?

- Щодо змушені – то хіба що в законодавчому порядку. Але це б означало серйозний наступ на демократію і свободу слова в Україні.

За яких обставин і умов? По-перше – з ростом національної економіки частину вітчизняних ЗМІ зроблять прибутковими і вони будуть реально конкурувати із олігархічними ЗМІ, які є дотаційними і утримуються з політичною метою. У випадку появи прибуткових конкурентів, олігархи нестимуть подвійні збитки. Крім дотацій своїм виданням, ще й втрату політичної впливовості. Така ситуація може стимулювати їх до відмови від власних ЗМІ.

Друга обов’язкова умова – це відмова наших олігархів від особистої участі у публічній політиці, підкреслюю, саме в публічній. Тому що заможні люди, підприємці за визначенням не можуть не впливати на політику. Але у країнах розвинутої демократії ви нечасто зустрінете приклади особистої участі великих бізнесменів у політиці. Ви не згадаєте когось із Ротшильдів, які претендували б на місце прем’єра Великобританії чи президента Франції. А Мелони, Вандербільти та інші люди такого типу - вони не йдуть ні в сенатори, ні в президенти.

Якщо б наші олігархи мали особистих капіталів, хоча б соту частину від Білла Гейтса – вони б собі посади на території від Атлантики до Уралу не знайшли. Але Білл Гейтс в політику не лізе. Ми теж прийдемо до цієї цілком цивілізованої норми, що бізнес впливає на політику настільки, наскільки політика, а головне, її законодавча складова, створює умови для розвитку бізнесу, і умови для розподілу прибутків. Щоб не з’являвся пролетаріат, який може забрати все.

- Яким чином на цих виборах позначиться структурованість основних політичних сил (яка вже фактично відбулася), що, найімовірніше, будуть конкурувати між собою і на виборах президентських?

- Не можу погодитися з тим, що структурованість основних політичних сил уже відбулась. Є достатньо перевірені чутки про те, що ряд відомих політиків, які не потрапляють до прохідних частин існуючих партійних списків, шукають притулку в інших політичних силах. І я думаю, що до 24 січня – останнього дня подачі списків - цей процес буде продовжуватися.

Серйозно впливатимуть на цей процес і створення партій-клонів, на зразок НРУ(є), і ініціативи блокування на лівому фланзі з боку КПРС. Зрозуміло, що вони цього не доб’ються і звинуватять своїх однодумців у розколі. Це може спровокувати когось на переходи з однієї партії в іншу, і т.д.

У будь-якому випадку, я вважаю, що говорити зараз про остаточну структурованість політичних сил передчасно. Про це можна буде сказати з певністю лише після голосування. Але й це абсолютно не буде означати, що саме така конфігурація політичних сил збережеться до президентських виборів. Вже зараз можна сказати, що на наступних президентських виборах не буде такої біполярної ситуації, як на минулих. З’являться мінімум два серйозних кандидата – центристи - це Ющенко і Медведчук. Напевно, з’явиться і третій.

У такій ситуації головну роль відіграє не політичне забарвлення, а багато інших речей – від харизми до чітких програмних намірів, спроектованих на формування майбутнього уряду та на вирішення багатьох інших конкретних питань. Відповідно до цього, зміниться і орієнтація політичних сил в парламенті.

- І, нарешті, ваші побажання журналістам (колегам) напередодні цієї виборчої кампанії і через рік після касетного скандалу?

- В мене три побажання: по-перше, не нашкодьте тим паросткам демократії, які пробивалися довгих десять років, і які навесні 2002 року може, нарешті, дадуть «цвіт», і можна буде сподіватися і на «насіння», і на поширення демократії.

Друге – в роботі по висвітленню виборчої кампаніїї дослухуватися аргументів, а не наказів власників ЗМІ. Ну і третє: знайте собі ціну і не пробуйте всі гроші заробити за одну передвиборчу кампанію. Демократія – це перманентний виборчий процес. Якщо хочете бути по–справжньому заможними в старості, бережіть змолоду свою журналістську честь.

Читайте также:

«Общественная» ЦВК – уже на повестке дня? - Андрей Ермолаев, руководитель Центра социальных исследований «София».

Евгений Якунов: «Позиция, в которой сейчас находятся Медведчук и социал-демократы, очень удобна для журналистов»

Cьогодні акцію "Детектор медіа" - експертне опитування "ЗМІ та вибори" – продовжують Олексій Мустафін, шеф-редактор інформаційно-аналітичної служби телеканалу «Інтер» та Лаврентій Малазонія, телепродюсер.

Ирина Бекешкина: «Кремль поставил на другую лошадь»

Лариса Ившина: “Закон о теледебатах – это бумеранг”

Микола Княжицький: «Людина демократичних поглядів, яка заїкається, завжди програє оратору-корупціонеру»

Сергей Дацюк: «После выборов надо вручить «помойное ведро» самому «грязному» телеканалу»

Сергей Макеев: «… просить коллег можно об одном – о сохранении чувствительности к несправедливости»

Григорій Почепцов: "”Гамбургский” счет есть у каждого "

Юрій Луценко: «В зоопарке сытнее, но выбор меню на воле шире»

Сергей Мустафин: «СМИ вынуждены врать слишком очевидно, чтобы говорить о PR-игре».

Инна Пидлуська:"«Ноу-хау» ни политические силы, ни СМИ не радуют"

Яна Мойсеенкова : «Ради управляемой демократии приходится кем-то жертвовать»