Проблематика впровадження в Україні конвенції з транскордонного телебачення вперше розглядалася на міжнародному семінарі, організованому Нацрадою з питань телебачення та радіомовлення 26 жовтня цього року. Тоді обговорювались можливі наслідки та перспективи цього кроку для українського інформаційного простору.

Виступаючи на вчорашньому засіданні, голова постійного комітету з транскордонного телебачення Ради Європи Кароль Якубович зосередив увагу присутніх на тих основних моментах у вітчизняному законодавстві, які заважають, на його думку, інтеграції українського телепростору в загальноєвропейський:

- законодавчі акти, які гарантують свободу висловлювання;

- законодавча невизначеність функцій Націоналної ради з питань телебачення та радіомовлення;

- необхідність реорганізації державного телебачення у суспільне;

- правова невреврегульованість діяльності кабельного телебачення.

У дискусії, що розгорнулася навколо доповіді, взяли участь члени делегації Ради Європи: п.Ханно Хартіг – голова Директорату ЗМІ генерального директорату з прав людини Ради Європи, Вернер Румпхорст – керівник Юридичного департаменту європейської телерадіомовної спілки. Українську сторону на засіданні представляли - Олександр Чалий – державний секретар з питань європейської інтеграції МЗС України, Борис Холод –голова Нацрали з питань телебачення та радіомовлення та Тетяна Лебедєва –голова правління Незалежної Асоціації Мовників. Загальна тональність виступів зводилась до того, що європейська спільнота готова зробити все можливе, щоб Україна, в якості теледержави, могла благополучно увійти до Європи. Серед практичних кроків, які будуть здійснюватись найближчим часом, окрім адаптації законодавства, ще й сприяння фаховій підготовці українських суддів(щоб не плуталися в адаптованих законах) та спеціальних тренінгів для журналістів(можливо, щоб адекватно реагували на помилки суддів). Певним дисонансом в загальному оптимістичному хорі прозвучали слова пана Чалого, який нагадав присутнім про те, що попри добрі наміри, існує ще й реальна ситуація, у якій Європа поки що не горить бажанням (у всякому разі в найближчі роки) інтегрувати в себе Україну. І причини такої ситуації полягають далеко не тільки у недоліках нашого інформаційного законодавства. А й у багатьох відмінностях у всіх сферах суспільного та економічного життя.

І тільки подолання цих відмінностей, так би мовити “в комплексі”, може відкрити Україні “ворота у Європу.”

Побічним свідченням цього стала і вчорашня заява Президента України, у якій він, зокрема, сказав:"Нам невигiдно вступати в НАТО i Європейський Союз, оскiльки Україна повинна буде вiдкрити всi дверi всiм. Вести розмови про вступ до цих органiзацiй можна буде тодi, коли країна досягне вiдповiдного економiчного становища".

Отже, чекати повного єднання з Європою, схоже, доведеться ще довго.