Незалежна медіапрофспілка України (НМПУ) закликає журналістів не використовувати «мову ворожнечі» у своїх матеріалах та не порушувати Кодекс етики українських журналістів. Про це йдеться у заяві, розповсюдженій прес-службою НМПУ.

Сьогодні, 3 вересня, журналісти та медіаексперти зібрались на конференцію про використання «мови ворожнечі» у ЗМІ. Організували захід Незалежна медіапрофспілка України та Національна спілка журналістів України (НСЖУ) у рамках співпраці із женевським Офісом Верховного комісара ООН з прав людини.

Учасники конференції у своїх виступах відзначили кілька аспектів функціонування «мови ворожнечі» в українських медіа. Наприклад, найпоширенішими словами «мови ворожнечі» в українських ЗМІ є: «ватнік», «москаль», «рашизм», «Мордор», «Лугандон», «колорад». Проте, деякі експерти зійшлись у поглядах, що усування «поганих» слів не вирішить проблеми. Окрім «мови ворожнечі» можуть використовувати також надмірний позитив та героїзацію, що теж негативно може вплинути на медіасередовище.

НМПУ зазначає, що в журналістиці немає двох точок зору - це стереотип серед журналістів, який варто долати. Точок зору є стільки, скільки груп у суспільстві - великих, малих чи навіть маргінальних, які часто навіть не мають доступу до ЗМІ для окреслення своєї позиції.

З огляду на події в країні, стандарти часто нівелюються, й журналісти стають пропагандистами. «Мова ворожнечі» може проявлятися навіть у виборі тем. Під час виступів також звучала думка, що медійників можна звинувачувати за поширення емоційно-забарвлених висловів, але, з іншого боку, їх одночасно і не можна звинувачувати, адже вони віддзеркалюють суспільство. Також часто «мова ворожнечі» зустрічається у медіа через пряме цитування політиків, які безпосередньо її використовують. Це явище варто відстежувати не лише зараз, у період війни, а ще й з контекстом минулого, адже, наприклад, на Донеччині, це явище не нове й використовувалось ще за кілька років до військового конфлікту, зазначає НМПУ.

Серед рецептів подолання «мови ворожнечі» на конференції пролунали пропозиції використання гумору та нейтральної лексики. Крім того, кілька експертів підкреслювали потребу журналістів у власному редакційному «словнику нейтральної лексики» або загальному, опрацьованому журналістськими незаангажованими організаціями.

За словами голови Юридичного бюро Незалежної медіапрофспілки України та голови Київської організації НМПУ Юки Гаврилової, «мова ворожнечі» у медіа з'явилась не під час конфлікту в Україні.

«Ця дискусія, без сумніву, була плідною і цінною, проте ніскільки не похитнула мене в переконанні, що медіа мають говорити єдиною мовою - мовою правди. Коли журналіст ігнорує факти лише заради того, щоб продемонструвати свою толерантність, це не журналістика, а сервільність. Журналіст не зобов'язаний обслуговувати інтереси політиків, які в той чи інший період мають фобії до певних слів. Також ми маємо розуміти, що зараз обговорюємо гарячу стадію конфлікту, проте конфлікт почався задовго до Майдану. Варто проаналізувати інформаційну артпідготовку в ЗМІ за роки до озброєних конфліктів. Придністров'я, Абхазія, Осетія, Грузія, Україна - всі ці країни мають подібне інформаційне підігрівання розвитку подій», - наголосила вона.

Нагадаємо, радник міністра інформаційної політики Сергій Костинський заявив, що мову ворожнечі слід моніторити окремо на окупованих територіях та в Криму.  «Сьогодні необхідно розробити методологію моніторингу мови ворожнечі в Україні, - наголосив Сергій Костинський. - Важливо фіксувати випадки мови ворожнечі на окупованих територіях, треба розуміти, які місцеві ЗМІ порушують етичні стандарти».

«Детектор медіа»