Марина Коровай - випусковий редактор новин із досвідом роботи в «Подробностях недели» на «Інтері» (2009-2010), «Часі новин» на 5-му каналі, «России 24» (2010-2012), «Фактах тижня з Оксаною Соколовою» на ICTV та в інших телепроектах.

У березні 2014 року вона стала керівником випусків о 15:00 і 19:00 інформаційно-аналітичної програми «События» на телеканалі «Україна» й виконувала функції її куратора. Результатами своєї роботи вона задоволена. Однак продовжувати річний контракт менеджери каналу з пані Коровай не стали. Чому - журналістка пояснює досить стримано. Загалом наша розмова могла бути набагато відвертішою, якби не угода про конфіденційність між Мариною Коровай та каналом «Україна».

Тим часом моніторинги «Детектор медіа» засвідчують стрімке зростання уваги в новинах «України» (синхронно з «Інтером») до «Опозиційного блоку». Скажімо, один із лідерів цього блоку, Олександр Вілкул - однаково частий гість і випусків «Подробностей», і «Событий».

Відео з логотипами саме «Інтера» та «України» найчастіше серед центральних українських подають в ефірі російські телеканали.

Особливістю телеканалу «Україна» є й активний піар бізнес-активів власника Ріната Ахметова. А останній рік особливо настирно й системно - піар його новоствореного Гуманітарного штабу «Допоможемо». Схоже, що цим напрямком роботи займається окремий телепродакшн.

Зазначимо, що, звісно, порушені в нашій розмові з Мариною Коровай проблеми характерні не лише для каналу «Україна». На жаль, в Україні й досі, не знайшовши порозуміння з керівництвом, журналісти й редактори залишають спочатку телеканали чи новинну журналістику, а потім і професію.

Робота в умовах жорстких дедлайнів не позначилася на її ставленні до людей. У співробітниках ньюзруму Марина Коровай зазвичай бачить особистостей і ставиться до них із повагою й навіть м'якістю

«На весь штат керівництва загальнонаціонального каналу -

двоє людей із досвідом роботи на телебаченні»

- Марино, що стало причиною для припинення вашої співпраці з телеканалом «Україна»?

- На це питання, можливо, можуть відповісти менеджери каналу. Про те, що контракт не буде продовжено, мені повідомив головний редактор Юрій Сугак. Жодних претензій до моєї роботи він не висловив. Натомість колишній керівник департаменту інформаційного мовлення, а нині один зі співробітників «Медіа Група Україна» Дмитро Білянський вирішив, що концепція випуску не дотримана. Хоч жодних аргументів, які б підтверджували ці слова, так і не було наведено.

- Про який саме випуск «Событий» ішлося?

- Моя колишня посада - керівник проекту «События 19:00». Проект включає два випуски: о 15-й і 19-й годині, які виходять шість разів на тиждень. Ішлося про основний, вечірній випуск. Той, чия частка за останній рік зросла на 30% і який ми підняли в загальнонаціональному заліку з шостої сходинки до другої. Концепцію якого я і розробила, і втілила. За цей час програма стала очевидно більш різноманітною за тематикою, в неї з'явилася своя аудиторія. В гостьових студіях з'явилися люди, з якими була можлива реальна дискусія або чия думка реально щось важить. Я зараз кажу про тих спікерів, яких обирала саме я.

- Хто саме запрошував інших гостей? Ідеться про членів «Опозиційного блоку»?

- На жаль, угода про дотримання умов конфіденційності не дає мені можливості назвати ці імена.

- Але ти особисто не вважаєш, що невиконання концепції було причиною розірвання відносин із каналом?

- Так, у мене інша версія. На телебаченні є таке всім знайоме поняття - лояльність. До власника, інформаційної політики, політичних сил і так далі. На жаль, деякі менеджери плутають лояльність із покірністю. Тобто якщо ти вголос можеш сказати «цих людей надто багато в ефірі», «така подача не відповідає дійсності», «цей абзац має залишитися, бо це інший погляд», то ти - нелояльний. Хоча це суто професійна поведінка - застерегти від явного руйнування іміджу інформаційної служби.

- Тобі робили попередження з цього приводу, вказували на те, що така думка недоречна?

- Ні, я зараз висловлюю лише свою версію причин. Останні кілька місяців у нас був період напруження в стосунках, але явних претензій мені висловлено не було.

- З досвіду спілкування «Детектор медіа» з іншими тележурналістами можу відзначити, що такі історії - проблема не лише телеканалу «Україна».

- Ми переживаємо гірку кризу менеджменту. Уявіть, що в гігантському штаті керівництва загальнонаціонального каналу, наскільки мені відомо, є лише двоє людей із досвідом роботи на телебаченні. Один років десять тому працював регіональним редактором, а інший працював виключно на провінційних каналах.

Наскільки я пам'ятаю, за керівництва Дмитра Білянського на «Україні» стартував єдиний проект - «Дебати», який узяв частку 2%. У нинішнього керівника інформаційної служби (Юрій Сугак. - ТК), наскільки мені відомо на цей час, навіть такого результату нема. Можливо, він надто зайнятий розміщенням своїх селфі.

- Ти поділяєш думку, що немедійна спеціалізація менеджменту - головна причина, через яку професійні журналісти залишають ТБ?

- Без сумніву. Тому що це питання конкуренції - зрозуміло, по-перше, що призначені керівники бояться таких співробітників. По-друге, це глум над самим виробничим процесом. От уявіть: я з провінції приїжджаю і займаю кабінет. І до мене приходить редактор і каже: нам бракує людей, журналістам терміново треба зробити візи, є проблеми з ротацією в зоні АТО... А що зробити, я не знаю! І я десятою дорогою починаю обходити ньюзрум, намагаюся не показуватися на очі журналістам чи редакторам. Потім, коли розумію, що підлеглі намагаються всі рішення ухвалювати самі й не звертаються до мене, починаю дратуватися. Звісно, все це я описую умовно й кожен у цій ілюстрації побачить щось своє. Але спільна риса таких керівників - вони живуть в умовах такого приниження лише з однією метою - аби власник був задоволений. Це щире служіння, але, на жаль, не новинам.

- Який вихід?

- Я не закликаю нікого зараз взятися за руки й повстати проти системи. Для себе я намагаюся чітко й чесно назвати речі своїми іменами й відкинути ілюзії. Це неприємно, але допомагає рухатися далі. Крім того, в ньюзрумах усе ще залишаються люди, які намагаються триматися й не дають новинам стати прес-релізом.

«Робота Марини Мефодіївни абсолютно ефективна»

- Наскільки вистачає жорсткості редакторам і журналістам, щоб протистояти впливу?

- Вистачає, щоб війна на сході не називалася громадянською. Але разом із тим я не чую, щоби в ефірі каналу військових «ДНР»/«ЛНР» називали терористами, бандитами чи злочинцями. Я навіть самих таких абревіатур не чую, ніби цих угруповань не існує. Дивним чином я не чую слова «терористи» навіть у синхронах наших військових, і я не вірю, що вони цього слова уникають самі.

До речі, я не бачила в ефірі «України» сюжету про те, що бойовики викрали ящики з дитячими листами до наших бійців у зону АТО і потім телефонували цим дітям і погрожували їм. Хоча історія була дуже резонансною, її висвітлювали на інших каналах. А тепер скажіть, це ще лояльність чи вже щось інше?

- Може, на телеканалах з'явилися фахівці, які моніторять новини на відповідність темникам?

- Написання тексту сюжету - це процес не втаємничений. У мережевій системі ньюзруму ти можеш бачити слово в ту саму секунду, як воно набране автором. Відповідно, є можливість втрутитися.

- Особливість телеканалу «Україна» - активне залучення менеджерів із Росії. Минулого року частина з них звільнилася. Яка ситуація зараз? Чи багато росіян причетні до виробництва новин?

- У виробництві росіяни нині не задіяні, наскільки я знаю. Після Золотаревського ця тема закрита.

- До яких змін призвела ротація в керівництві після того, як канал залишили Ігор Золотаревський, Лариса Горська?

- Я прийшла на канал працювати вже після цих змін. Лариса Горська співпрацювала з «Україною» нетривалий час. А щодо Ігоря Золотаревського, мені здалося, колектив зберіг до нього велику повагу. Знаю, що він дуже освічена людина. Я не можу оцінювати його результати в плані виробництва новин, адже він так само працював у заданих умовах.

- Яка роль у виробництві новин Марини Миргородської?

- Зараз вона переважно займається роботою Гуманітарного штабу. Одного разу в апаратній побилися об заклад, скільки разів у випуску прозвучить ім'я Ріната Ахметова. Моя ставка була сім, однак я програла - згадувань було вісім. Тому з цього погляду роботу Марини Мефодіївни можна вважати абсолютно ефективною.

- Які функції у виробництві новин виконує Дмитро Белянський?

- Зараз він не працює безпосередньо на каналі. Але його вплив, безумовно, залишився.

- Чи була в каналу «Україна» своя позиція щодо висвітлення подій Майдану?

- ЦУ щодо Майдану не було. Була свобода абсолютно вільно говорити про Віктора Федоровича. Не було намагання його реабілітувати. І навіть такі товариші, як Вілкул, могли в прямому ефірі подавати які завгодно коментарі щодо цього.

«В Україні немає системи оцінки якості теленовин»

- Якою ви бачите свою подальшу роботу на телебаченні?

- Зараз якраз розглядаю пропозиції, щойно визначуся - повідомлю.

- І знову питання - що робити редакторам і журналістам, які продовжують працювати в теленовинах? Що тут і зараз залежить персонально від них?

- Шукати можливості для себе не втрачати професії. Саме професії, не роботи. Бо завтра це стане визначальним, і люди, які поважають свій фах і вміють працювати, будуть надзвичайно затребуваними.

- Знову волонтерство в очікуванні реформ суспільно відповідальних, за визначенням, інститутів?

- Біда в тому, що інтернет, як альтернативне телеканалам джерело інформації, не панацея. Навіть якщо уявити, що доступ до інтернету є у всіх, це простір не кристально професійних публікацій. У переважної більшості блогерів немає елементарної звички перевіряти факти чи подавати інший погляд. А в аудиторії, у свою чергу, немає запитань до репутації автора рейтингового відео з ютьюба чи скандального запису у фейсбуку. Тому традиційна журналістика не зникне.

- Відтік професіоналів зі сфери ЗМІ й призводить до таких викривлень.

- Журналісти, яким можна довіряти - меншість, якої з кожним півріччям менше. Причому ЗМІ - складова глобальнішої проблеми - кризи в освіті й світогляді, що призвела до війни на сході. Зараз вона поглиблюється і наслідки будуть, але й корисні висновки теж.

- Що пропонуєте робити?

- У нас є «Телетріумф», який відзначає кращі роботи телевізійників. Але в нас немає системи оцінки якості саме новин, їхньої точності та глибини, якості роботи редакторів і журналістів. Присвоєння тому чи іншому продукту певного рейтингу допомогло б розвіяти ілюзії і змусити інформаційні служби реально виконувати їхню соціальну функцію. Соціальну, не політичну.

Фото Максима Лісового