«Детектор медіа» оприлюднює текст закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» (законопроект № 1317), ухвалений Верховною Радою 5 лютого та підписаний головою Верховної Ради Володимиром Гройсманом 18 березня.

Текст закону надано головою Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності, співавтором законопроекту № 1317 Миколою Княжицьким. За його даними, саме в такій редакції закон спрямовано на підпис Президенту України Петрові Порошенку.

У законі, зокрема, міститься така норма: «...заборона розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій поширюється на розповсюдження та демонстрування будь-яких фільмів незалежно від країни походження, виробництва після 1 серпня 1991 року. Заборона трансляції фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, які не містять популяризації або пропаганди передбачених попереднім реченням органів та дій, поширюється на фільми, вироблені після 1 січня 2014 року».

Нагадаємо, що законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» було прийнято в другому читанні в цілому в редакції, підготовленій Комітетом з питань культури та духовності, але з урахуванням поправки № 28. При цьому були різні тлумачення того, поправку якого змісту ухвалили народні депутати.

У таблиці поправок до другого читання № 28 - це поправка Вікторії Сюмар, за якою забороняються лише ті російські фільми, які виготовлені після 1 січня 2014 року. Однак співавтор законопроекту Микола Княжицький і сама Вікторія Сюмар спершу стверджували, що в документі враховано поправку в редакції Радикальної партії, згідно з якою забороняється всі проекти, які були зняті в Російській Федерації з 1991 року. Згодом вони ж казали протилежне - що враховано саме редакційну поправку Вікторії Сюмар.

6 лютого, наступного дня після голосування, народні депутати від «Опозиційного блоку» Юрій Бойко та Михайло Папієв ініціювали скасування рішення Верховної Ради про ухвалення закону. Вони стверджували, що були порушені норми Регламенту - зокрема такі, що визначають порядок розгляду та ухвалення законопроектів у другому читанні, зокрема, розгляду поправок.

Через появу цього проекту голова Верховної Ради Володимир Гройсман не міг підписати ухвалений 5 лютого закон.

18 березня Верховна Рада відхилила проект постанови представників «Опозиційного блоку». Таким чином, було розблоковано процедуру підписання закону про заборону російських серіалів. Того ж дня спікер заявив, що підписав закон і передав його на підпис Президенту.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України «Про кінематографію» (Відомості Верховної Ради України, 1998 p., №22, ст. 114 із наступними змінами):

1)у статті 3:

доповнити з урахуванням алфавітного порядку термінами такого змісту:

«держава-агресор - держава, яка у будь-який спосіб окупувала частину території України або яка вчиняє агресію проти України, визнана Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом»;

«органи держави-агресора - правоохоронні органи (міліція, поліція тощо), збройні сили, судові органи, внутрішні війська, будь-які підрозділи спеціального призначення, органи, відповідальні за охорону та захист державного кордону, органи, відповідальні за здійснення податкової та митної політики, органи, відповідальні за проведення дізнання або досудового (попереднього) слідства, прокуратура, органи, відповідальні за державну безпеку або безпеку вищого керівництва держави-агресора, підрозділи, відповідальні за виконання будь-яких миротворчих місій, будь-які інші збройні, військові, воєнізовані, парамілітарні або інші силові формування держави-агресора, їх складові або структурні підрозділи, у тому числі формування, найменування яких не відповідають офіційним назвам, прийнятим у державі-агресорі, але які за здійснюваними функціями належать до будь-якого із зазначених органів чи формувань»;

«радянські органи державної безпеки - Всеросійська надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією і саботажем (ВЧК, ЧК), Всеукраїнська надзвичайна комісія для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем та службовими злочинами (ВУЧК), Державне політичне управління (ГПУ), Об'єднане державне політичне управління (ОГПУ), Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВД), Народний комісаріат державної безпеки (НКГБ), Міністерство державної безпеки (МГБ), Комітет державної безпеки (КГБ), а також їхні територіальні та структурні підрозділи»;

«учасник фільму - фізична особа, яка взяла участь у створенні фільму як виконавець будь-якої ролі, учасник документальних (неігрових) фільмів, виконавець музичного твору, що використовується у фільмі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер»;

визначення терміну «фільм» викласти в такій редакції:

«фільм - аудіовізуальний твір (у тому числі телевізійні серіали та їх окремі серії), що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників»;

2) текст статті 10 викласти в такій редакції:

«За способами фіксації зображення та розповсюдження фільми поділяються на такі види: кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдфільми та інші, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими тощо»;

3) у статті 15:

у частині третій:

абзаци перший - третій викласти в такій редакції:

«Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, відмовляє у видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів за наявності принаймні однієї з таких підстав:

невідповідності поданих документів та матеріалів вимогам пункту 6 Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів та цього Закону;

наявності у фільмі матеріалів (висловлювань, дій тощо), які пропагують війну, насильство, жорстокість, фашизм і неофашизм, спрямовані на ліквідацію незалежності України, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, приниження нації, неповагу до національних і релігійних святинь, приниження особистості, що пропагують невігластво, неповагу до батьків, а також наркоманію, токсикоманію, алкоголізм та інші шкідливі звички; фільми порнографічного характеру, що підтверджується висновком експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів»;

доповнити абзацами четвертим і п'ятим такого змісту:

«одним з учасників фільму є фізична особа, включена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку;

наявності обставин, передбачених частинами першою, другою та третьою статті 15¹ цього Закону»;

частину четверту доповнити абзацом четвертим такого змісту:

«виявлення обставин, передбачених частиною третьою цієї статті, після видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільму, у тому числі внесення одного з учасників фільму до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку»;

доповнити частинами шостою і сьомою такого змісту:

«Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, складає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, на підставі звернень Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, та забезпечує своєчасне його оновлення»;

4) доповнити статтею 15¹ такого змісту:

«Стаття 15¹. Розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію органів держави-агресора, радянських органів державної безпеки

В Україні забороняється розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що створюють позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України, а також забороняється трансляція (демонстрування шляхом показу каналами мовлення) фільмів вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора.

Передбачена частиною першою цієї статті заборона розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій поширюється на розповсюдження та демонстрування будь-яких фільмів незалежно від країни походження, виробництва після 1 серпня 1991 року. Заборона трансляції фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, які не містять популяризації або пропаганди передбачених попереднім реченням органів та дій, поширюється на фільми, вироблені після 1 січня 2014 року.

Фільм вважається таким, що містить популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що створює позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовує чи визнає правомірною окупацію території України, якщо в ньому наявна принаймні одна з таких ознак:

серед позитивних героїв фільму є співробітники (у тому числі колишні або позаштатні) органів держави-агресора, радянських органів безпеки;

сюжет фільму безпосередньо або опосередковано пов'язаний з діяльністю органів держави-агресора, радянських органів безпеки, і ця діяльність представлена у фільмі як позитивна;

у сюжеті фільму безпосередньо або опосередковано заперечується або ставиться під сумнів територіальна цілісність України, виправдовується або подається в позитивному світлі окупація території України, акти агресії з боку інших держав, розв'язування війни, пропагується винятковість, зверхність або неповноцінність осіб за ознаками їх релігійних переконань, належності до певної нації або раси, статі, майнового стану, соціального походження.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері кінематографії забезпечує реалізацію цього Закону шляхом прийняття рішення про віднесення фільмів до заборонених до розповсюдження і демонстрування на території України виключно на підставі ознак, визначених в статті 15- 1 цього Закону.»;

Державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених частиною першою цієї статті, не видається.

Розповсюдження та/або демонстрування фільмів, зазначених у частині першій цієї статті, тягне за собою застосування до суб'єктів господарювання, що здійснюють таке розповсюдження та/або демонстрування, адміністративно-господарських санкцій у формі накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі десяти  мінімальних заробітних плат за кожен випадок такого розповсюдження або демонстрування, вчинений вперше, та у розмірі п'ятдесяти мінімальних заробітних плат за кожен наступний випадок такого розповсюдження або демонстрування

Рішення про накладення штрафу, передбаченого частиною шостою цієї статті, приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії. Мотиви та обґрунтування щодо визначення розміру адміністративно-господарського штрафу мають міститися в рішенні про накладення штрафу»;

5) статтю 26 доповнити частинами другою і третьою такого змісту:

«Юридична особа, яка здійснила розповсюдження та/або демонстрування фільму, одним із учасників якого є особа, зазначена в частині третій статті 15 цього Закону, несе адміністративно-господарську відповідальність у формі штрафу в розмірі від десяти до п'ятдесяти мінімальних заробітних плат.

Порядок накладення штрафів за порушення вимог статті 15¹ цього Закону затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії, та має відповідати вимогам Господарського кодексу України та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;

6) розділ VII «Прикінцеві положення» доповнити пунктом 1¹ такого змісту:

«1¹ Державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених частинами першою і другою статті 15-1, видані до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України», підлягають анулюванню в порядку, передбаченому зазначеним Законом».

2. У Законі України «Про телебачення і радіомовлення» (Відомості Верховної Ради України, 2006 p., №18, ст. 155; 2011 р.; №10 ст. 63; 2012 р., №7, ст.53, №39, ст. 463):

1) частину другу статті 6 після абзацу восьмого доповнити двома новими абзацами такого змісту:

«трансляції телепередач, виготовлених після 1 серпня 1991 року, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України. Для цілей застосування цієї норми використовуються визначення та критерії, встановлені Законом України "Про кінематографію»;

трансляції аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. При цьому учасником аудіовізуального твору вважається фізична особа, яка брала участь у його створенні під власним ім'ям (псевдонімом) або як виконавець будь-якої ролі, виконавець музичного твору, що використовується в аудіовізуальному творі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер».

У зв'язку з цим абзаци дев'ятий - дванадцятий вважати відповідно абзацами одинадцятим - чотирнадцятим.

2) частину п'яту статті 28 після слів "Ліцензіат не має права розповсюджувати" доповнити словами "програми і передачі, трансляція яких не допускається згідно з вимогами частини другої статті 6 цього Закону, а також";

3) у статті 70:

абзац п'ятий частини першої доповнити словами «та щодо розповсюдження чи демонстрування телерадіоорганізаціями творів, розповсюдження і демонстрування яких заборонено законодавством про кінематографію»;

частину шосту доповнити абзацом другим такого змісту:

«У разі виявлення Національною радою ознак порушення телерадіоорганізаціями законодавства про кінематографію щодо квоти демонстрування національних фільмів та щодо розповсюдження чи демонстрування творів, розповсюдження і демонстрування яких заборонено законодавством про кінематографію, Національна рада складає про це відповідний акт та передає його центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, для вжиття заходів, передбачених законодавством»;

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через два місяці з дня його опублікування

2. У цілях застосування цього Закону враховується, що станом на день його прийняття державою-агресором та державою-окупантом є Російська Федерація.

3. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

4. Центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, забезпечити перегляд виданих посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів та анулювати такі посвідчення у разі виявлення підстав, передбачених цим Законом.

«Детектор медіа»