Ірина Соломко про зйомки фільмів у зоні АТО: «Найважче було стримувати сльози»

Ірина Соломко про зйомки фільмів у зоні АТО: «Найважче було стримувати сльози»

26 Листопада 2014
6083
26 Листопада 2014
14:32

Ірина Соломко про зйомки фільмів у зоні АТО: «Найважче було стримувати сльози»

6083
Шеф-редактор документальних спецпроектів каналу ICTV — про новий фільм «Братство Червоного Хреста», професійні виклики та про те, чому вона приховує від рідних свої небезпечні відрядження
Ірина Соломко про зйомки фільмів у зоні АТО: «Найважче було стримувати сльози»
Ірина Соломко про зйомки фільмів у зоні АТО: «Найважче було стримувати сльози»

26 листопада канал ICTV покаже новий документальний фільм департаменту спецпроектів «Братство Червоного Хреста» - про військових лікарів у зоні АТО. Протягом року на каналі вже вийшла низка спецпроектів команди ICTV: «Революція гідності», «Правий сектор», «(Не)прихована війна», «На передовій», «Україна 2041», «Перша Вітчизняна. Другий фронт».

 

На ICTV тішаться, що їхні попередні проекти викликали резонанс не лише серед телеглядачів, а й в інтернеті. Наприклад, перший фільм «Революція гідності» був перекладений з української шістьма мовами: російською, англійською, німецькою, французькою, італійською, шведською. В інтернеті фільм подивилися близько 300 тисяч разів (зокрема, версію стрічки із субтитрами російською мовою - понад 164 тисяч). А проект «На передовій. Військові нариси» зібрав майже 390 тисяч переглядів. У мережі YouTube його подивилися понад 366 тисяч разів, при цьому практично чверть переглядів здійснили користувачі з Росії.

 

«Детектор медіа» запросила на чат-конференцію Ірину Соломко - автора і шеф-редактора документальних спецпроектів ICTV, щоб поговорити з нею про нове дітище команди репортерів-документалістів ICTV, про розширення документального виробництва каналу, про особливості та небезпеки зйомок у зоні військового конфлікту на Донбасі.

 

 


 

- Вітаю всіх! :)

 

«Братство Червоного Хреста»

 

- Ірино, вітаю! Кому належала ідея цього документального фільму?

- Дякую за запитання! Ідея створення цього фільму народилася в мене під час зйомок фільму про волонтерів. У 25-й бригаді я познайомилася з військовими лікарями, яким довелося рятувати своїх побратимів. Вони робили операції безпосередньо в бліндажах, коли опинилися в оточенні під Шахтарськом. Ця історія мене дуже вразила. І я вирішила запропонувати зняти фільм про військових медиків головному редактору департаменту спецпроектів Олександру Семирядченку. Він цю ідею підтримав.

 

- Скільки людей працювало над фільмом?

- Є широке та вузьке коло :) безпосередньо знімальна група - чотири людини. Я, оператор, режисер та водій. Причому наш водій - Віталій - заслуговує на окрему подяку. Він постійно в АТО, допомагає нам, журналістам. Їздить у найбільш небезпечні точки. Але до процесу створення долучилося дуже багато людей. Це й директор виробничого департаменту ICTV Оксана Дихніч, і журналісти нашого департаменту, які допомагали розшифровувати відзнятий матеріал, і вся режисерська група, на чолі з головним режисером Антоніною Готфрід, і наш головний редактор Олександр Семирядченко. І ще багато людей, яким я дуже вдячна :)

 

 

Ірина Соломко на зйомках у Краматорську

 

- Ірино, скажіть, що особисто для вас було найважчим під час зйомок фільму про воєнних лікарів?

- Найважче було стримувати сльози. Бачити весь цей біль, горе, надлюдські страждання. Одне з інтерв'ю ми записували в перев'язувальній, коли там накладали гіпс бійцю. Він стогнав від болю, і мені було важко це витримати.

 

- Якої допомоги й від кого насамперед потребують лікарі на сході України?

- Військові медики, бо там не тільки лікарі, а ще й санітари, фельдшери, сестри, які рятують наших хлопців, потребують захисту держави. Вони не мають статусу учасників АТО. І це величезна несправедливість!!! Сподіваюся, у влади вистачить розуму та політичної волі, аби виправити цю помилку!

 

 

Професійні аспекти

 

- Чи доводилося ризикувати під час поїздок у місця бойових дій? Якої думки про ці ваші поїздки ваш неповнолітній син?

- Я намагаюся приховувати правду від сина та від моїх близьких. Не розповідаю їм, куди їду насправді. Так краще :) Вони все дізнаються вже постфактум, коли бачать наші пригоди у фільмі. Ризикувати доводилося, але це моя робота. Так само ризикують десятки моїх колег, які зараз працюють у зоні АТО. Бо те, що відбувається на сході - це справжня війна.

 

- Чи можливо дотриматися стандартів журналістики, готуючи такі сюжети чи фільми? Як при цьому подаєте інші точку зору?

- Я би хотіла розмежувати новини та фільми. Фільм - це завжди авторський погляд, який передбачає певний суб'єктивізм. Тому навіть за законами жанру автор має на це право. Але якщо оцінцювати ситуацію в цілому, то я вважаю, що ми - журналісти - зараз, як і наші воїни в АТО, повинні захищати свою державу. Це наша інформаційна війна. Російська пропаганда тривалий час засмічувала мізки українців своєю продукцією. Тому прийшов наш час для захисту та активних дій. Звичайно, ми повинні дотримуватися загальноприйнятих стандартів у роботі. Мова, перш за все, про об'єктивне новинне інформування, заборону розпалювання ненависті між українцями. Але ми так само маємо право та, більш того, повинні знімати сюжети та фільми про тих, хто героїчно захищає нашу державу.

 

- Скільки часу ви перебуваєте на місці події, готуючи документальну історію?

- Знімальний період - мінімум тиждень.

 

 

Ірина Соломко на зйомках у Харкові

 

- А Богуцький втручається у вашу роботу?

- Ні.

 

- Чи задоволені якістю телевізійної документалістики на ICTV? Чи не виникало бажання знімати документальне кіно поза телебаченням, більше орієнтуючись не на формат каналу, а на власне кіноформат?

- Мені важко оцінювати свою роботу, бо документалістику на ICTV знімає тільки наш департамент :) Щодо кіно, то це питання більше до режисерів. Я перш за все журналіст. Тому мені цікавий телеформат. Він дозволяє піднімати актуальні проблеми та звертати на них увагу ширшої аудиторії.

 

- Як продюсери каналу оцінюють документальні фільми щодо програмування? З якими приблизно показниками пройшли покази попередніх ваших фільмів?

- Наші фільми йдуть у прайм-таймі. Ми не маємо жодних застережень від керівництва. Показники були різні: від частки в майже 13%, яку зібрала стрічка «На передовій. Військові начерки», до частки у 5% «Правого сектора. Радикальний синдром».

 

- І радісно, і несподівано тепер знайомитися з вашими роботами в новому жанрі - документалістиці. Чи відчуваєте потребу додаткової освіти в цій роботі - наприклад, у сфері кіно чи продюсування кіно? Які здобуті навички згодилися насамперед?

- Звичайно, телебачення, а особливо документалістика, потребують додаткових знань. Аби їх здобути, я займалася самоосвітою. Читала багато книжок найкращих світових сценаристів. Хотіла зрозуміти, як краще писати сценарії. Окрім того, за останній рік я передивилася дуже багато документальних фільмів. Там я теж знаходила для себе відповіді на питання, які в мене виникали. Я люблю розвиток, не боюся змін, тому з цікавістю отримую ці нові знання.

 

- Чи вживаєте в своїх роботах слова «вата», «колоради», «укроп»? Як ви взагалі ставитеся до мови ворожнечі?

- Ні, не вживаю. Переконана, що це непрофесійно!

 

 

Друкована журналістика vs телебачення

 

- Як ви оцінюєте нове видання на ринку України - «Новое время», що створюється командою, з якою ви працювали багато років у якості оглядача «Корреспондента»?

- Позитивно :) Дуже тішуся, бо на ринку з'явися новий та якісний продукт, який роблять люди, яких я дуже люблю та поважаю.

 

- Не скучили за роботою в друкованій журналістиці? Чим вас захопило ТБ?

- Мені ніхто не забороняє писати. Якщо в мене таке бажання виникає, я пишу блог. Телебачення відкриває нові можливості для мене як журналіста. Воно дає інструменти, які дозволяють мені глибше розкривати людей.

 

- Чи не сумуєте за роботою в журналі? Вам пропонували роботу в «Новом времени»?

- Пропонували, але наразі робота на ТБ мене цікавить більше, бо це перш за все розвиток.

 

- Ірино, над якими проектами ви зараз працюєте?

- Вся моя увага та сили наразі зосереджені на фільмі «Братство Червоного Хреста». Ми вже виходимо на фінішну пряму. Прем'єра 26 листопада о 20.25. Дуже хочеться, щоби стрічку побачило якомога ширше коло глядачів. Бо на сході медики працюють на межі своїх фізичних можливостей, постійно ризикуючи життям заради порятунку наших хлопців! І країна повинна знати своїх героїв. Що стосується подальших планів, то вони вже є, але ви про них дізнаєтесь згодом :)

 

- Чи може бути відроджена колись «Головна програма»? Чи все-такий цей експеримент було визнано невдалим?

- «Головна програма» повернеться в ефір, коли на неї буде запит від глядача.

 

 

Російські серіали

 

- Як ви ставитеся до заборони російських серіалів, особливо про мєнтов? Ви їх дивилися на своєму каналі?

- Ні, я не дивлюся серіалів. Що стосується заборони, то я її підтримую.

 

- За показ російських серіалів про ментів, прокурорів і спецназ ІСТV називають айсітіватою. Скажіть, що, по-вашому, має статися, аби ці серіали, що звеличують і героїзують російського окупанта, нарешті зникли з ефіру каналу?

- Російські серіали - це питання не тільки до телеканалу ICTV. Всі українські телеканали транслюють їх у своїх ефірах. Це питання більше до глядача, який їх дивиться. Більш того, наскільки мені відомо, в широкому загалі він віддає їм перевагу перед якісними американськими та європейськими. Телебачення - це перш за все бізнес. Тому аби серіали зникли з ефірів, глядачі повинні перестати їх дивитися. Коли на них не буде попиту, не буде й такої пропозиції. Що стосується ICTV, то, наскільки мені відомо, телеканал свідомо відмовився від трансляції великої кількості подібного продукту після російської агресії в Криму та на сході.

 

- Виступаючи в «Точке зрения» на радіо «Вєсті» головний редактор інформаційної служби ІСТV й ведуча «Фактів» Олена Фроляк сказала, що хотіла би повернення часів Кучми, бо при ньому Україна переживала економічне піднесення, працювали заводи, була стабільність і людям добре жилося - незрівнянно краще, ніж зараз. А «Україна без Кучми», утиски опозиції та свободи слова і вбивство Георгія Гонгадзе для неї не були настільки визначними й знаковими подіями. Вона сказала, що людям завжди щось не подобається, от вони і протестують. Ви згодні з її оцінками тих часів?

- Я не вважаю коректним та професійним коментувати та трактувати заяви своїх колег. Вибачте.

 

 

Особисте

 

- Іро, чи завжди вдається стримувати сльози під час зйомок ваших проектів?

- Ні, я дівчина дуже емоційна. Більш того, мені не вдається і сприймати моїх героїв тільки, як героїв. З багатьма після зйомок ми стаємо друзями.

 

- А чого ви у фейсбуку весь час змінюєте ніки?

- В цілях безпеки.

 

- Скільки мов ви знаєте?

- Не так багато, як хотілося, на жаль. Тільки три :)

 

- Есть ли у вас какое-нибудь домайшнее животное?

- На жаль, немає. Але ми з сином мріємо про собаку :)

 

 

- Дуже дякую за ваші цікаві запитання та увагу до моєї роботи. Буду й надалі намагатися фільмами привертати увагу суспільства до найбільш актуальних питань. Сподіваюся, до нових зустрічей :)

 

 

 

Біографічна довідка:

 

Ірина Соломко закінчила Інститут журналістики Національного університету імені Тараса Шевченка (диплом магістра); Українську школу політичних студій.

 

З серпня 2013 року - шеф-редактор департаменту спеціальних проектів, телеканалу ICTV, за сумісництвом - кореспондентка «Громадського радіо».

 

З 2010 по 2013 рік працювала оглядачем журналу «Корреспондент»; з 2008-го по січень 2010-го - редактор відділу новин Всеукраїнської газети «Сегодня»; з січня 2007-го по червень 2008-го - політичний оглядач Всеукраїнської газети «Сегодня»; з березня 2002-го по січень 2007-го - журналіст тижневика «Корреспондент»; з жовтня по березень 2002-го - журналіст щотижневика «CN-Столичные новости»; з січня по серпень 2001 року - стажувалася на телеканалі «Інтер».

 

Випускниця програми з економічної журналістики ImpactMedia.

 

Восени 2012-го - учасниця International Visitor Leadership Program, міжнародної програми Державного департаменту США, тема: U.S. Elections and Political System: Background for Journalists.

 

Влітку 2011-го - пройшла навчання в Шостому літньому університеті демократії у Страсбурзі.

 

Влітку 2010-го отримала стипендію та пройшла навчання в Centre for Investigative Journalism Summer School City University London.

 

Восени 2008-го була відібрана Представництвом Європейського Союзу в Україні для участі в програмі European Neighbourhood Journalism Network, пройшла п'ять майстерень - в Алжирі, Німеччині та Ізраїлі, на Кіпрі та у Португалії.

 

У січні 2007-го пройшла відбір та стала учасницею програми EUVP (Програма візитів Європейського Союзу).

 

Серед творчого доробку інтерв'ю з Юрієм Іванющенком, Тоні Блером, Полом Кругманом, Владом Філатом, Сергієм Льовочкіним, Аланом Дершовіцем, Мішелем Платіні, Арсенієм Яценюком, Віталієм Кличком та іншими впливовими і відомими персоналіями як України, так і світу.

 

Фото Максима Лісового, фото зі зйомок надані прес-службою ICTV

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
6083
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду