Голлівудські фільми підтримують гулагівські звичаї

31 Липня 2019
834
31 Липня 2019
17:05

Голлівудські фільми підтримують гулагівські звичаї

834
Голлівудські фільми підтримують гулагівські звичаї

У виданні «НВ» з'явилася колонка відомого російського дисидента Віктора Шендеровича про те, як його запхали до автозаку лише за те, що знімав на телефон події під час московських протестів.

Є в ній такий пасаж: «Я тоже попросил представиться и получил в ответ нечто хамское и на "ты". (Обращения на "вы" я так и не добился ни от кого из них)».

«А шо тут такого?» - тільки й скаже переважна більшість читачів. Бо для всіх пострадянських країн, й Україна в цьому, на жаль, не виняток, є нормою, коли «представник закону» звертається до громадянина на «ти», та ще й підкреслено грубо, підкреслено зневажливо. Так повелося зі сталінських часів і було нормою до самого кінця існування СРСР. Згадаймо серіал «Слідство ведуть ЗНАТОКИ», де загалом ввічливі, освічені, підкреслено інтелігентні Пал Палич, Шурик та Зіночка (глядачі мали вважати — й чимало хто вважав, що це й є справжнє обличчя радянської міліції), розмовляючи з будь-ким, на кого тільки впала тінь підозри, одразу втрачали ввічливість і перетворювалися на пихатих і хамуватих.

На переконання радянської пропаганди, це мало в суспільній свідомості додавати поваги до міліції. А ще в СРСР слідство та суд являли собою ланки одного конвеєра, й найменша підозра найчастіше означала автоматичний обвинувачувальний судовий вирок: «диму без вогню не буває, невинних міліція не бере». 

Але 1991 року все змінилося. СРСР гепнувся в небуття, й на його місці постали країни, які що є сил демонстрували свою «демократичність» і прямування західним, загальноцивілізованим шляхом.

А на ставлення міліції до громадян це не вплинуло жодним чином. Чому? Бо й самі силовики (язик не повертається назвати більшість із них правоохоронцями), й громадяни були впевнені: так скрізь, скрізь в усьому світі повага до правоохоронців полягає в тому, що правоохоронці мають законне право поводитися по-хамськи й демонструвати свою зверхність над громадянами.

Бо звідки в усіх були знання про те, як поводиться, скажімо, американська поліція? З голлівудських фільмів, причому найчастіше третьосортних. Причому — і в даному разі це винятково важливо — демонстрованих у перекладі, з дубляжем. А хто перекладав, хто дублював? Звісно ж, «прості радянські люди». Й робили це, виходячи з радянських звичок та уявлень.

От і виходило, що американські (й навіть британські) копи розмовляли з затриманими винятково з хамськими інтонаціями, зі зневагою в голосах, а зверталися неодмінно на «ти».

А тепер — загальновідоме, але не усвідомлюване. В англійській мові немає займенника другої особи однини. Не існує. В англійській мові немає аналога українському ти та російському ты. You — це ви! You are! Ані англійський, ані американський поліцейський не може звернутися на «ти», бо в англійській мові того «ти» не існує!

А в фільмах перекладають саме як ти. Й утворюється замкнене коло. Пострадянські перекладачі й дублятори адаптують західні фільми до постсталінської дійсності, а громадяни пострадянських країн переконані й не сумніваються, що ця постсталінська дійсність існує в цивілізованих країнах, існує й процвітає.

Так-так, різновид того самого одіозного прийому відмивання брудної інформації через західний фільтр.  

Маніпуляції перекладами стосуються далеко не лише поліцейських. У радянських та пострадянських російських перекладах чопорні британські лорди звертаються до лакеїв та покоївок виключно на «ти» й винятково зневажливо, як класичні російські «баре» до кріпаків — хай навіть в оригіналі цього бути не могло. На «ти» звертаються боси до підлеглих. Хоча, знову ж, в оригіналі такого й близько немає. У російських (уже пострадянських!) перекладах Агати Крісті ніколи не буває окулярів — лише пенсне. А Крісті ж писала 1930-х — 1960-х років! Ніколи не буває літаків — лише аероплани. (Англійською мовою літак — і сьогодні airplane, але ж переклад не має бути буквальним!) В цих перекладах абсолютно завжди — не адвокати й не повірені, а стряпчі; не туберкульоз, а чахотка; не грип, а інфлюенца; не магазини, а лавки — й багато-багато чого подібного. Навіювати все це мало одне й те саме: після 1917 року Росія aka СРСР зробила величезний крок у сучасність, у нову епоху — а всілякі там Англії та Америки так і залишилися у світі до 1917 року.

Й працює все це дотепер. Дотепер англомовні тексти й фільми перекладають саме так — радянська школа перекладу!

Тож обурення Шендеровича пересічні росіяни не поділяють — навпаки, вважають дрібним і надуманим. Отака халепа, малята.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
834
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду