Міхеїл Саакашвілі й трохи конспірології

31 Травня 2019
807
31 Травня 2019
17:25

Міхеїл Саакашвілі й трохи конспірології

807
Міхеїл Саакашвілі й трохи конспірології

Отже, Міхеїл Саакашвілі повернувся в Україну. Не «через роки й через віки», розлука була недовгою.

Знову копирсатися в деталях законності чи незаконності спочатку надання йому громадянства, а потім відбирання його не хочеться, та й мова не про те. Єдине, що отут хотілося б перефразувати відомий вислів одного відомого російського опозиціонера: громадянство — не бутерброд, туди-сюди його не передають.

Саакашвілі заявив, що балотуватися до будь-якого органу влади не стане й на призначення на будь-яку посаду не претендує. Але даруйте, уявити собі Саакашвілі, що десь в усамітненні вирощує кабачки (а чи навіть пише мемуари), не виходить — надто вже він енергійний і, схоже, надто потребує уваги публіки. (Ми кажемо, що це Володимир Зеленський — артист?)

Й от саме тут, попри все, настирливо лунають тривожні нотки. Бо справжньої мети діяльності Саакашвілі в Україні ми теж не знаємо.

А річ от у чім. За три попередні роки перебування Саакашвілі в Україні ми бачили дуже багато прикладів, коли за його спиною розташовувалися два прапорці — України та Грузії. Два прапорці однакового розміру. Він називав себе українським та грузинським політиком в інтерв'ю та синхронах. Він наполягав, що досі є президентом Грузії — бо такий титул він носить пожиттєво.

Але ж це — нонсенс! Фантасмагорія! Україна та Грузія — давно вже не частини СРСР, а абсолютно незалежні одна від одної країни.

Й не може, не міг український політик називати себе в Україні президентом Грузії й «патріотом України та Грузії». Титул президента Грузії там, у Грузії, й мав би залишитися — тут, в Україні, він є нечинним, він — порожнє місце. Президентом Грузії тут, в Україні, Саакашвілі міг називатися в одному-єдиному випадку — коли діяв від імені Грузії й в інтересах Грузії.

Ще одне: чи мала право використовувати титул «президент Грузії» людина, яка відмовилася від грузинського громадянства? А чи, все ж таки, насправді не відмовилася?

То й постає резонне запитання: чи, приїхавши до України й отримавши українське громадянство 2015 року, Міхеїл Саакашвілі не продовжував працювати на користь Грузії — своєї батьківщини, щирим патріотом якої він, поза сумнівом, є? Принаймні, в парламентських виборах на своїй батьківщині він брав хай і не формальну, але дуже активну участь.

То чи може політик (підкреслюю: саме політик) працювати на дві різні держави водночас? Відповідь, яка здається єдиною раціональною: так, може — але лише до найпершого ж випадку колізії інтересів між цими двома державами. Отут він постане перед вибором, і йому неодмінно доведеться вибирати.

А тепер трохи обіцяної конспірології. От припустімо собі абсолютно гіпотетичну ситуацію: обіймає Саакашвілі в Україні якусь вагому посаду — а чи просто набуває помітної політичної ваги. Аж тут телефонує йому Путін і лагідним таким голосом просить: герр Міхо, посприяйте тому, щоб Україна визнала Крим російським і не заважала російським планам на Донбасі — а в нагороду за це Росія Абхазію та Південну Осетію Грузії віддасть.

Про те, яким є фах Путіна, ми всі знаємо. Й можемо припустити, що порівняно з Кримом та Донбасом Абхазія та Південна Осетія для нього — незрівнянно менш важливі. Порівняно з Україною — Грузія для нього незрівнянно менш важлива, тим паче що на шляху «подалі від Росії» її вже однаково не спинити. Власне, цьому сприяв ще сам Сталін, коли навіть у роки найжорстокішого терору дозволяв своїй батьківщині залишатися «не зовсім радянською», «трішечки капіталістичною».

І чом би не припустити, що за ситуації, що склалася, Путін урешті-решт вирішив би пожертвувати менш важливим заради найважливішого для нього?

Тож вважати подібну ситуацію за геть неймовірну ми не можемо. Запитання в тім, як міг би повестися в цій ситуації Саакашвілі — знаючи, що якщо він зможе повернути Грузії Абхазію та Південну Осетію, він не те що до підручників історії, а до легенд увійде? Й як він міг би повестися за менш драматичних ситуацій — коли йшлося б, наприклад, про те, хто з двох — Україна чи Грузія — отримає вигідне замовлення, а чи пріоритетну увагу з боку ЄС або НАТО.

А ще дуже цікаво саме під таким кутом зору поглянути на всю попередню діяльність Саакашвілі в Україні.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
807
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду