Суб'єктивні підсумки передвиборчої кампанії

29 Березня 2019
830
29 Березня 2019
15:49

Суб'єктивні підсумки передвиборчої кампанії

830
Суб'єктивні підсумки передвиборчої кампанії

Закінчується передвиборча кампанія. Тож дозвольте деякі враження від найрейтинговіших кандидатів — те, що лишилося в пам'яті.

Володимир Зеленський. До виборів залишається два дні, а найперший у рейтингах кандидат так і є, мов той привид: про нього всі багато говорять, але на власні очі ніхто не бачив. Принаймні, на екранах телевізорів у ролі кандидата. Неординарний прийом — виборчу кампанію Зеленського фактично роблять інші, які й висловлюються агітаційні меседжі ніби від його імені. Одне лихо: такий прийом — це чиста політтехнологія, але не політика. Політтехнології замість змістовної політики — ця пострадянська хиба ризикує залишитися, а то й збільшитися в разі, коли Зеленський стане президентом.

Запитання залишається одне: якщо він стане президентом — він так само спілкуватиметься з журналістами й суспільством, у такий самий спосіб, як і зараз?

Петро Порошенко. Його передвиборча агітація носить цілковито ретроспективний характер. “Що зробив” замість “що маю намір зробити”. Точніше, останнє теж трапляється, але надто вже побіжно й надто вже загально. Ніби посада президента — це такий суперприз за минулі досягнення. То якщо Порошенко стане президентом удруге — він тепер спочиватиме на лаврах? Перед виборами саме час було поговорити з суспільством про те, що йому не вдалося, пояснити причини, роз'яснити моменти, які й досі викликають нерозуміння й часто є предметом спекуляцій проти самого Порошенка! Щиро підвести підсумки. Гадалося, що так має бути. Але ні — не було.

Не кажучи про те, що Порошенко мав би підняти питання: чи дві каденції одного президента в умовах України — це не надто багато? Власне, п'ять років тому він казав, що буде перехідним президентом, а за п'ять років — тобто зараз — передасть владу представникам нових політичних сил і нового політичного мислення.

І таке делікатне питання. Нещодавно знайомі з Ізраїлю казали: всі ізраїльтяни купують “Рошен”. Бо бельгійський шоколад дуже дорогий, російські кондитерські вироби теж удвічі-тричі дорожчі, ніж “Рошен”, та ще й гірші за якістю. А “Рошен” - і якість висока, й дуже дешево.

Окрім високої якості, порошенківські товари мають ще один конкурентний бонус — низьку ціну. Зрозуміло: це — зокрема й за рахунок низьких зарплат в Україні. Тож Порошенко має об'єктивний конфлікт інтересів: президент мусить дбати про підвищення рівня життя, а власникові “Рошену” об'єктивно вигідний низький. Далеко не стверджую, що Порошенко користається з цього, але об'єктивно цей конфлікт інтересів має місце. Тож мав кандидат у передвиборчій агітації розставити крапки над “і”? Мав. Але не розставив.

Юлія Тимошенко. У цій кампанії вона була небувало щирою, все розповіла, як воно є — треба лише бачити, що написано, й чути, що сказано. Юлія Тимошенко — за одержавлену економіку радянського типу. Бо в іншому разі половина пунктів її “Нового економічного курсу” просто не мають змісту. Для реалізації цього “Курсу” потрібне жорстке державне керування всіма підприємствами.

Вона — за скасування розподілу влади між гілками, саме його вона зве “двовладдям”. Запропонована нею модель насправді дуже проста. Партія, що на виборах набирає хоч на 1% більше голосів, ніж суперники, отримує в парламенті більшість. Ця більшість призначає канцлера. Цей же парламент обирає церемоніального президента. А як варіант, посаду президента Тимошенко пропонує взагалі ліквідувати. У світі ще не було держав без глави держави. Ото Путін зрадіє: мовляв, якщо в Україні немає глави держави, то й сама Україна — не держава! Й, мовляв, хай собі там буде канцлер, а главою держави буде він, Путін. Або зробить так, щоби був. 

Тимошенко казала, що Україні потрібна “суперлюдина з суперможливостями”, скромненько так натякаючи на себе. Бідолашний Бетмен забився кудись у куточок — Тимошенко прийшла. Ще одне одкровення: Україні потрібен термінатор. Узагалі-то, термінатор — це той, хто кладе край чомусь, покінчує з чимось. У фрази “Україні потрібен термінатор” - досить зловісне значення.

Кіборги на сцені під час висунення Тимошенко президентом. Пригадується, як п'ять років тому щойно визволену з в'язниці Тимошенко привезли на Майдан, який щойно переміг, в інвалідному візку. “Я вас захищу”, - пообіцяла вона героям Майдану. Герої Майдану, які щойно вибороли перемогу — діти малі, вона — мудра й усесильна мати народу. От цікаво, від кого й від чого обіцяла вона захистити героїв Майдану, які ВЖЕ перемогли? Чи вона ще й провидиця — передбачала прихід “злочинного режиму”?

А річ у тім, що будь-яка влада для неї, окрім її власної — злочинна. Колись це спрацювало проти Кучми й було тоді справедливим. Тож потім Тимошенко кожного разу діяла за методом “і завдання зводиться до попереднього” - оголошувала будь-яку владу злочинною й діяла, мов проти Кучми. Умови та обставини змінювалися, Тимошенко та її методика — ні.

Ну, а коли лідерка “Батьківщини” заявила, що вона - “кіборг у полтиці”... От бере людина й прямо так каже: “Я — герой”. Юлії Тимошенко дедалі більше зраджує почуття міри. Вона дедалі більше бореться з тією реальністю, яку сама ж колись і вигадала. Згадки про “велич України” - боюся, це абсолютна калька з російського ідеологічного дискурсу. Леонід Кравчук на сцені під час висування Тимощенко у президенти... Надто вже часто коли на сцені з'являється Кравчук, десь за лаштунками неодмінно відшукується Медведчук.

Анатолій Гриценко. Чесний, демократичний. Вдумливий, аналітичний. І водночас занадто самовпевнений, обіцяє легке досягнення всіх проголошених цілей. Не визнає своєї неправоти, своїх помилок ніколи й ін в якому разі. Яскравим прикладом став конфлікт із Юрієм Луценком. Гриценко заявив, що не вибачиться перед ним, бо той є “бездипломною балаболкою”. Типовий перехід на особистості. Типове “коли немає аргументів — бий по пиці”. Та хоч би яким був Луценко, а Гриценко був неправий: звинуватив генпрокурора в тому, що той ховав сина від армії, безпідставно. Образив. І це не єдиний випадок, коли замість відповіді по суті Гриценко переходив на особистості й роздавав “епітети”. 

Про Юрія Бойка та Олега Ляшка й розповідати не треба. Тож шукаймо тепер, за кого проголосувати.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
830
Читайте також
18.04.2019 12:30
Борис Бахтєєв
для «Детектора медіа»
3 416
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду