«Крути 1918»

14 Лютого 2019
2089
14 Лютого 2019
21:16

«Крути 1918»

2089
«Крути 1918»

Нещодавно на широкі екрани вийшов  повнометражний вітчизняний художній фільм про славні і водночас трагічні події української історії сторічної давності. Йдеться про кінокартину «Крути 1918» (режисер Олексій Шапарев) – воєнно-історичний  екшн, який відтворює події кінця січня 1918 року, коли  на підступах до Києва, під залізничною станцією «Крути», жменька жертовної української інтелігентної молоді протистояла більшовицьким бандам (співвідношення сил було десь 1 до 10 на користь московських зайд) Михаїла Муравйова (актор Віталій Салій).

Насамперед хотілося б відзначити, що наразі вітчизняних фільмів на воєнно-історичну тематику, на яких можна було б виховувати підростаюче покоління, є не так  вже й багато. Тому фільм є злободенним, особливо якщо брати до уваги гібридну війну, яку ведуть проти України і нащадки тих, хто намагався загарбати її століття тому під Крутами.

З іншого боку, художні фільми на історичну тематику накладають на своїх творців багато суттєвих обмежень, адже їх фабула має вписуватися в загальновідомий історичний контекст, що, не може не звужувати діапазону польоту фантазії  сценариста і режисера. До того ж такі фільми вельми прискіпливо сприймаються глядачем, особливо освіченим.

Беручи до уваги викладене вище, можна стверджувати, що перед авторами фільму стояла досить таки складна задача. Особливо якщо враховувати  наявність у фільмі численних батальних сцен в умовах обмеженого бюджету (близько $2 млн). З іншого боку, треба думати, що автори фільму і не ставили перед собою задачі детального відтворення тих вже далеких історичних подій.  Та й неможливо зробити це в художньому фільмі.

Загалом, з поставленою задачею автори фільму справилися. Хай може і не блискуче, адже зауважень і претензій до кінокартини можна висловити чимало. Так, складається враження,  що монтаж фільму робився дещо поспішно. Вже хоча б тому, що окремі сюжети  слідують один за одним якось фрагментарно, без належного логічного поєднання. Можливо, це було спричинене намаганням випустити фільм у широкий прокат напередодні чергової річниці  висвітлених у фільмі подій.

Окремі сцени фільму виглядають дещо по-бутафорськи. Наприклад, неприємно вражає вбрання Михайла Грушевського (актор Сергій Дзялик) під час його виступу на мітингу на Софіївській площі на початку фільму. Особливо пальто, яке  виглядає цілковито не органічно для професора, естета і перфекціоніста Грушевського вже хоча б тому, що воно зовсім не підігнане по фігурі і якось неприродно звисає з усіх боків.

Батальні сцени є дещо спрощеними і непереконливими, деякі повторюються. До того ж вони не передають всієї напруженості і трагічності того, що відбувається на екрані.

Особливо впадає в око зовсім спрощене зображення в кінокартині збройного заколоту проти Центральної Ради на заводі «Арсенал» – якісь фрагменти руїн і всього декілька постатей.  У той же час атмосферу підготовки до заколоту більшовицькими агентами відтворено більш переконливо…

Гра головних акторів, особливо виконавців ролей синів генерала Савицького Андрія і Олекси (відповідно актори Євген Ламах  та Андрій Фединчик) та сотника студентського куреня Аверкія Гончаренка (актор Олексій Тритенко), є досить професійною і переконливою.  Епізодична постать Симона Петлюри (актор Дмитро Ступка) також є значно привабливішою і переконливішою, ніж епізодична також постать Михайла Грушевського. Як і вбрання головного отамана, яке  не викликає у глядача якогось внутрішнього несприйняття.

Дещо перебільшено гротескно зображено в картині більшовицького командира, а до того  білого офіцера, Муравйова: шовініст, ін’єкційний наркоман, психопат, садист. Якось неприродно і навіть гіпертрофовано гротескно виглядає його пафосна манера командувати наступом підлеглих  на позицію, яку охороняє студентський курінь, через гучномовець з бронепоїзда. Звісно, ворога треба зображати у негативному ракурсі, але робити з нього цілковито неадекватну і психічно хвору людину є, певне, все ж не правильним. Адже він, попри все, був «успішним» командиром, йому врешті-решт вдалося заволодіти  Києвом і потопити місто в крові. Себто з поставленим своїм командуванням завданням Муравйов справився.         

Звісно, тема кохання теж присутня в фільмі. Обидва брати Савицькі закохані в одну й ту ж чарівну дівчину Софію (акторка Надія Коверська). Хоч вона особисто віддає ніби перевагу молодшому Андрію. Може саме тому старший брат Олекса гине в кінці фільму, виконуючи якесь таємне завдання українського уряду та західних спецслужб щодо передачі лідерам більшовиків компрометуючих матеріалів, що можуть внести розбрат у ряди їх вищого керівництва.

Неприпустимими є і мовні ляпи на кшталт «100 років тому НАЗАД», що лунає з вуст лідерки групи пластунів-екскурсантів у кінці фільму (хто-хто, а пластуни не можуть припускатися мовних ляпів у патріотичній кінокартині). Не знаю як у сучасних військових статутах звучить команада «Хутко!», але її звучання з вуст командира куреня звучить якось штучно і неорганічно. Також не органічно звучить молитва польською мовою студента-поляка перед боєм. І не тому, що він поляк, а тому що погана вимова і є помилки в тексті молитви («matka Boża», а не  «matka Boska»).         

Підсумовуючи, можна, попри всі зауваження і претензії до авторів фільму, стверджувати, що фільм «КРУТИ 2018» є важливим кроком вперед у воєнно-історичному жанрі вітчизняного кінематографа і, безперечно, сприятиме патріотичному вихованню підростаючого покоління. Хотілося б надіятися, що вже в короткостроковій перспективі буде знято вітчизняний воєнно-історичний блокбастер, який поб’є рекорди хоча б вітчизняного кінопрокату. І це обов’язково станеться. Адже, за законами діалектики, кількість рано чи пізно переходить в якість.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2089
Теги:
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду