Шкода, але наш медіапростір живе сьогоднішнім днем і не пам’ятає вчорашнього, ніби його й не було. Шкода, бо за таких умов минуле не стає уроком, й усе з великою ймовірністю може повторитися.

Постійний учасник ток-шоу на «News Onе» та «112 Україна» Євген Червоненко. Відомий своїми, м’яко кажучи, не надто проукраїнськими висловлюваннями й подеколи, так само м’яко кажучи, не зовсім джентльменською поведінкою. Знаний борець із «націоналістами» та «бандерівцями».

А тепер відмотаймо історію на 14 років назад. Тоді Євген Червоненко – один із лідерів помаранчевого Майдану, фактично права рука Віктора Ющенка. Після того, протягом «помаранчевих» років, Червоненко обіймав високі державні посади й, знову таки, вважався за одного з найнадійніших союзників Ющенка. Який, із високою ймовірністю, мав чималий вплив і на самого Ющенка.

Очевидні й загальновідомі симпатії тодішнього президента до тих самих «націоналістів» і «бандерівців» Червоненка не лише не лякали, а й не змушували дистанціюватися від Ющенка.

Що сталося відтоді, що змусило Червоненка так радикально змінити погляди? А от про це він ніколи не розповідав. Бо ніхто й не питав.

Іще один завсідник «News Onе» та «112 Україна», а ще й російського телебачення, Кирило Куликов. А ким він був за «помаранчевих» років? А він теж був дуже помітним активістам того Майдану, потім – народним депутатом. Обіймав високі посади, був активістом, боровся з незаконною забудовою. Входив до фракції «Наша Україна – Народна самооборона».

У проросійських симпатіях тих років ніколи не був помічений. Також був одним зі сподвижників Ющенка. Що сталося відтоді з ним? Теж ніхто не лише не питає, а, й як у разі Червоненка, просто не згадує минулого.

Тетяна Монтян. Ну, тут епітети й метафори не лише непотрібні, а й безсилі. Відома ще з кучмівських часів борчиня за ідеали демократії та права громадян завжди відстоювала право суспільства на будь-які, зокрема й дуже радикальні, дії задля боротьби з диктатурою й тиранією. В особливих симпатіях до Росії теж ніколи не була помічена.

Цей перелік можна продовжувати. То в чому полягає секрет цих людей, секрет їхнього несприйняття ідей Майдану, а часто й самого Майдану? Їхнього мочіння не лише влади, а взагалі промайданівської України? Радикальна зміна свідомості? Зміна орієнтирів на 180 градусів?

А чи все набагато простіше, й тепер ми бачимо їх справжніми, тоді як раніше вони грали ролі? А коли так, то де гарантія, що й сьогодні серед найдемократичніших політиків, громадських активістів, зокрема й дуже знаних та авторитетних, немає проросійських, а то й російських, консервів, які тільки грають ролі, непомітно підточуючи Україну?