У Німеччині — черговий інформаційно-геополітичний скандал. Така собі німецька фірма «Довгань ГМБХ» (Dovgan GMBH) почала продавати цукерки, виготовлені українською фірмою АВК, в упаковці з зображенням матрьошки, гаслом «Смачно, мов у Росії» та футбольною символікою. Та ще й під назвою «Матрьошка-сюрприз».

Керівник німецької фірми Андрей Ковальов підтвердив, що ідея такого упакування належить не українському виробникові, а «партнерам», хоча й не пояснив, яким саме. Та ще й заявив, що, мовляв, український виробник має пишатися цим фактом – бо, мовляв, він отримує гроші від продажів, створює робочі місця тощо.

У даному разі, судячи з назви німецького дистриб'ютора та з імені його керівника, ніяких особливих питань не виникає. Окрім, хіба що, єдиного: українським експортерам, усе ж таки, варто було би бути розбірливими щодо того, з ким мати справу. Й факт, що якась західна фірма або її керівництво має пострадянське походження (а, судячи з відповіді, ще й пострадянські манери), зовсім не є гарантією її моральної порядності – а можливо навіть, навпаки. Футбольний чемпіонат викликає підвищену цікавість – тож от вам якраз «матрьошки».

Побіжно варто звернути увагу на цікавий феномен: хоч би як росіяни надували щоки, хоч би які розмови вели про свою належність до передової частини світу, а «розпізнавальним знаком», «логотипом» Росії для всього світу так і залишаються матрьошка та балалайка.

Тож мова не про цей конкретний випадок (хоча, з іншого боку, й дивує та насторожує, що на матрьошковій упаковці поряд із написами німецькою мовою є й україномовний: «Відкривати тут» – не російськомовний, а саме україномовний).

Мова про те, що скандали з використанням суто українських атрибутів у російському контексті та суто російських в українському виникають постійно.

Але зізнаймося чесно самі собі: а чи так уже добре ми самі знаємо, чим відрізняється Португалія від Іспанії? От саме на такому рівні символів? А Бельгія від Нідерландів? А Норвегія від Швеції та від Данії?

Що знають про Україну у світі? Що вона довго була під владою Росії. Що значна частина українців розмовляє російською мовою, та й українська до російської є досить близькою. Що більшість українців – православні. Ну, й ще якісь подібні речі.

Тож чимало хто у світі впевнений: ті самі матрьошка та балалайка є й українськими символами. Бо звідки ж їм дізнатися про інше? Не матрьошка? А що ж тоді?

До речі, прочитав нещодавно в російського блогера – на подив, саме в російського: суперечки між українцями, росіянами, білорусами, поляками та литовцями про те, чий насправді борщ, є беззмістовними, бо в кожного з цих народів назва «борщ» позначає різні страви, не такі, як в інших народів.

Ну, а Україна досі так і не почала поширювати у світі елементарну інформацію про себе. Так, як це робить Росія. Й проти російського прагнення привласнити нематеріальний культурний спадок України ми не відповідаємо нічим. Попри те навіть, що в нас існує ціле міністерство інформаційної політики.

То, може, не варто тоді аж так сильно нарікати на інформаційне дзеркало?