ПРОЕКТИ
член НМПУ, старший науковий співробітник Канадського інституту українських студій
12:13
Вівторок, 13 Березня 2018

Чому проросійські сили України мовчать у той час, коли війна Путіна проти України вбиває російськомовне населення?

Чому проросійські сили України мовчать у той час, коли війна Путіна проти України вбиває російськомовне населення?

Російська інформаційна війна та дезінформація призвели до зменшення військової підтримки з боку Росії своїх представників на сході України, оскільки російські ЗМІ подають ці події як «громадянську війну» між російськомовним та україномовним населенням. Такої ж думки дотримуються проросійський «Опозиційний блок», альянс Вадима Рабиновича — Віктора Медведчука, крайні ліві партії та інші. Водночас лише 16 % українців вважають конфлікт на Донбасі «громадянською війною», а 60 % бачать його як підтримуваний Росією сепаратизм та як війну між Росією та Україною.

Подача війни на сході України як «культурної війни» між українськомовними та російськомовними спирається на глибокі радянські стереотипи щодо поділу України на «російськомовні східні» та «україномовні західні» області. Насправді більшість українського російськомовного населення демонструє з 2014 року, що вони є українськими патріотами.

Усі — і проросійські сили в Україні, й московські та західні апологети Владіміра Путіна — всі помиляються, оскільки надають пріоритету ідеології, а не фактам і громадській думці. Лише 5 % українців вважають, що Росія захопила Крим та Донбас через порушення прав російськомовного населення, тоді як 42–46 % переконані: це було зроблено, аби не випустити Україну зі сфери впливу Росії, через неспроможність Росії сприйняти Україну як незалежну державу, а також через спротив з боку Росії європейській інтеграції України.

Те, що багато жертв серед цивільного населення та військових є російськомовними, — повністю знімає заяви про «громадянську війну». Також невірно й те, що проросійські сили в Україні мовчать і не засуджують Москву за вбивство російськомовного населення.

За оцінками ООН, станом на серпень 2017 року на сході України нараховувалося 35 тисяч загиблих жертв, із яких близько 10 тис. 500 було вбито. Ймовірно, що ООН неточно оцінює кількість жертв, оскільки деякі з убитих ніколи не були офіційно зареєстровані, їх поховали у стихійних могилах або їхні останки діставали зі зруйнованих будівель. Перепис населення 2001 року зафіксував відповідно 69 % і 75 % російськомовного населення в Луганській та Донецькій областях (які разом складають Донбас), але насправді частка російськомовного населення була вищою, оскільки багато хто з тих, хто вказав українську мову як рідну, у повсякденному житті користувався російською.

Майже немає сумнівів у тому, що переважна більшість жертв цивільного населення від путінської агресії проти Східної України є, таким чином, російськомовним населенням. Чому проросійські сили в Україні не критикують Росію за вбивства своїх виборців? Захист Президентом Порошенком українського суверенітету є кращим гарантом захисту російськомовних українців, аніж проросійські політичні сили, чия любов до Путіна більша, ніж їхня любов до російськомовного українця.

Як показує нова книжка Юрія Луканова («Пресувальна машина: як Росія знищувала свободу слова в Криму», Центр інформації про права людини) та за даними доповідей ООН, у Криму Росія розпочала репресії в радянському стилі проти татарського та українського населення, придушуючи їхні мови та культури. 24 татарські активісти й журналісти були вбиті та викрадені в окупованому Росією Криму. До цього слід додати 1,7 мільйона ВПО (внутрішньо переміщених осіб) із Донбасу, й це за розміром дев’ята із найбільших кількостей переміщених осіб у світі та найбільша криза із переселенцями у Європі.

Більшість військових жертв в Україні є російськомовними. Президент Петро Порошенко заявив, що 60 % українських військовослужбовців є російськомовними, й це найбільша кількість, яку він побачив під час його поїздок у зону АТО.

Із 3531 зафіксованих втрат (станом на грудень 2017 р.) українських військових (армія, Національна гвардія, Служба безпеки, Міністерство внутрішніх справ, прикордонники) 1218 осіб є вихідцями із російськомовних східно-південних регіонів України. Ще 1522 загиблих — із центральної частини України, де російська та українська мови використовуються взаємозамінно. І найменшу частину загиблих — 791 особу — становлять вихідці з україномовної Західної України.

У Дніпрі й Дніпропетровській області, яка межує з Донбасом, — найбільша кількість загиблих військових: 432 смертей, а в інших областях удвічі, а то й у чотири рази менша. Це відображено у підготовленій Українським інститутом національної пам'яті карті поховань українських військових жертв, яка показує найбільшу кількість у Дніпрі.

Поховальні церемонії та поминальні промови при похованнях загиблих військових, їхні могили є символічно важливими для національної ідентичності кожної країни, оскільки військові кладовища стають місцями паломництва та національної пам'яті. Православні священики проводять більшість релігійних панахид (меморіальних служб) за загиблими військовими, і при відмові з боку Російської Православної церкви ці панахиди проводять священики Української Православної церкви Київського патріархату. Кожна панахида стає виявом українського патріотизму та заявою проти путінської агресії.

Путінська військова агресія проти України призводить до появи великої кількості військових ділянок на цвинтарях поряд з іншими могилами українських воїнів, які загинули під час попередніх воєн. Ці центри патріотичного паломництва впливають на українську національну ідентичність та збільшують її розрив із російською.

До числа цих жертв можна додати також місцевих російських прихильників, російських націоналістичних найманців та російських солдатів, яких Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) нарахувала 5326 осіб і які теж є російськомовними. Ця цифра також є заниженою, адже багато місцевих жертв і найманців залишилися непохованими й тому незареєстрованими. В умовах війни сили прихильників, які борються з центральним урядом, мають вищі показники втрат, отож оцінка УГСПЛ на рівні 5326 загиблих є заниженою.

Оцінки кількості російських солдатів, загиблих на Донбасі, за даними російських неурядових організацій, таких як Комітет солдатських матерів та «Груз 200», коливаються в межах від 3300 до 5000 загиблих. Така висока кількість російських жертв призвела до рішення Путіна у травні 2015 року зробити дані про військові втрати державною таємницею.

Путінська військова агресія проти України в основному вбиває російськомовних мирних жителів та комбатантів, і це демонструє, що його політика ніколи не мала нічого спільного із захистом російськомовного населення. Проросійські політичні сили в Україні також винні в підігруванні агресії Путіна через те, що не засуджують вбивства російськомовного населення Москвою.

Проросійські сили в Україні не переймаються тим, що Путін убиває російськомовних. Президент Порошенко є надійнішим захисником українських російськомовних осіб, ніж промосковські сили.

Російськомовні цивільні особи були вбиті або змушені були тікати, і водночас російськомовні становлять більшість жертв серед українських військових сил. Російськомовні та україномовні патріоти України воюють на Донбасі пліч о пліч.

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
632
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2018 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop